Лекции по "Управлінню проектами"

Кредитно-фінансова  установа здобуває статус учасника торгів якщо організатор торгів відкриває в ній спеціальні рахунки для здійснення фінансових операцій, пов’язаних із проведенням підрядних торгів у томц числі з депонування гарантійних застав і для розрахунків.

 

49. Процес управління  ризиками

Управління ризиками  – це процес ідентифікації, аналізу, планування нових ризиків, слідкування за ідентифікованими ризиками, а також за тими, яких занесено в список для постійного нагляду, перевірки і викання операцій реагування на ризики і оцінки їх ефективності. В процесі управління ризиками виконуються різні методики, наприклад, аналіз трендів і відхилень, для виконання яких необхідні дані по виконанню, що було зібрано в процесі виконання проекту. управління ризиками, а також інші процеси управління ризиками, є безперервним процесом, що триває на протязі всього життєвого циклу проекту. Процес управління ризиками проекта зазвичай складається з семи логічних кроків: планування управління ризиками, виявлення ризиків, аналіз, планування реагування, моніторинг і контроль, корегування та набуття досвіду. Фаза набуття досвіду необхідна для підвищення ефективності управління ризиками проектів підприємства шляхом збільшення загальної бази знань про ризики.

 

 

 

 

 

 

 

 

50. Якісний  і к-ний аналіз проектних ризиків

Розрізняють такі види аналізу ризику: якісний – визначення показників ризику, етапів робіт, при яких виникає ризик, його потенційних зон та ідентифікація ризику; кількісний – передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту в цілому. До якісних методів належить експертний аналіз ризиків – застосовується на початкових етапах роботи над проектом. Переваги: можливість оцінки ризику до розрахунків показників ефективності, відсутність необхідності у точних первинних даних і сучасному програмному забезпеченні, а також простота розрахунків. Недоліки: не завжди дає змогу дати незалежну характеристику подій, що аналізується. У разі невеликої к-сті змінних і можливих сценаріїв можна скористатися методом дерева рішень, яке будується на основі виділених робіт, що відображають життєвий цикл проекту, визначають ключові події, що мають вплив, визначають час їх настання і можливі рішення їх усунення. Також застосовують методи аналізу чутливості проекту, сценарний аналіз, статистичні методи оцінки ризиків. Метод аналізу чутливості проекту полягає у визначенні чинників, що мають найбільший вплив на результати проекту. Етапи проведення аналізу чутливості: 1. Видираємо один ключовий показник, по якому оцінюється ефективність проекту (це може бути або внутрішня норма дохідності IRR або чиста поточна вартість NPV). 2. Вибираємо чинники, що мають вплив на ефективінсть проекту (їх може бути 3, може бути30). Типовими є: обсяг інвестицій, обсяг продукції, ціна, постійні витрати, змінні витрати, строк здійснення інвестицій. 3. Встановлюємо межі зміни чинників, що впливають на проект. 4. Розраховуємо ключовий показник ефективності IRR чи NPV для всіх граничних значень вибраних чинників. 5. Будуємо графік чутливості для всіх невизначених факторів. Аналіз сценаріїв – це прийом аналізу ризику, який розглядає разом з базовим набором вихідних даних проекту ряд інших наборів даних, які, на думку розробників проекту, можуть мати місце в процесі реалізації. Метою аналізу сценаріїв є розглянути екстремальні результати та ймовірність розподілу чистої теперішньої вартості. Є 3 сценарії: Очікуваний сценарій – це найбільш ймовірний сценарій, тобто це ті показники, які ми отримали при фінансовому аналізі проекту. Оптимістичний сценарій  показує, наскільки поліпшуються умови реалізації проекту у тому випадку, коли всі обставини будуть більш сприятливими, ніж заплановано. Однак усі ці зміни повинні бути реалістичними. Песимістичний сценарій-  показує наскільки невдалим виявиться проект, якщо умови його реалізації будуть набагато гіршими, ніж передбачається.Реалістичність набору подій базується на інформації, наскільки поганими є справи в проекті, якщо компанії не повезе.

 

51.Способи зниження  ризиків проектів

1. розподіл ризику  між учасниками проекту (передача  частини ризику співвиконавцям) фактично реалізується у процесі підготовки проекту і конкретного документу. Отже, під час переговорів необхідно: визначити можливість учасників по запобіганнюнаслідків настання ризикових подій; визначення міри ризику, яку бере на себе кожний учасник проекту; домовитися про прийняття винагороди за ризик; слідкування за дотриманням паритету у співвідношенні ризику і доходів між усіма учасниками проекту. 2. резервування капіталу на покриття непередбачених витрат – спосіб боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту і розмір витрат, необхідних для подолання збою у виконанні проекту: визначається сума на покриття непередбачених витрат; визначення напряму використання встановленого резерву. 3. зниження ризиків у плані фінансування – необхідно створити достатній запас міцності, щоб врахувати такі види ризиків: ризик незавершеного будівництва, ризик тимчасового зниження обсягу продажу продукції проекту, податковий ризик, ризик несвоєчасної виплати заборгованості з боку замовника. 4. Страхування – коли учасники неспроможні забезпечити реалізацію проекту при настанні тієї чи іншої ризикової події власними силами, необхідно застосовувати страхування ризику, що є передачею певних ризиків страховій компанії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

52. План управління  ризиками.

Управління  ризиком – це процес реагування на події та зміни ризиків в процесі виконання проекту.В плані управління ризиками треба докладно пояснити, як можна зменшити ризики і втрати.

План управління ризиками має включати такі компоненти:

• оцінку ступеня ризику, тобто визначення потенційних негативних наслідків прийнятих рішень, а також побічних ефектів, здатних негативно вплинути на кінцевий результат;
• опрацювання механізму реагування на можливі негативні наслідки;
• розробку заходів для нейтралізації або компенсації можливих негативних наслідків тієї чи тієї діяльності. У плані управління ризиками є обов’язковим кількісний чи принаймні якісний аналіз ризику. Ці два види аналізу доповнюють один одного. Кількісний аналіз дає змогу визначити основні фактори ризику, найбільш небезпечні з цього погляду етапи й роботи, ідентифікувати ризики, порівняти результати щодо можливих економічних та соціальних наслідків, виявити вплив рішень, які приймаються в умовах невизначеності, на кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання. Кількісний аналіз є найскладнішим, але тільки він дає змогу конкретно визначити ступінь імовірності окремих ризиків, а відтак і здійсненність в цілому даного проекту, певного виду підприємницької діяльності.У плані управління ризиками можливе використання різноманітних методів кількісної оцінки ступеня ризику, а саме: статистичного методу аналізу доцільності витрат, методу експертних оцінок, аналітичного методу, методу аналогій.

 

53 Принципи  сучасної концепції менеджменту якості.

Якість- один із найважливіших  параметрів проетку поряд з часом, вартістю і ресурсами.

Щоб забезпечити якість продукту, необхідно:

• мати чітку специфікацію;
• використовувати відповідні стандарти і норми;
• залучати людські ресурси необхідної  кваліфікації;
• продавати аудит якості продукту і проекту загалом;
• здійснювати гнучкий контроль якості;
• мати певний досвід
• у галузі управління проектами.

Сучасний менеджмент якості проекту базується на таких  основних принципах :

• якість-це не самостійна функція управління, а невідємний елемент проекту в цілому;
• якість- це те,чого очікує споживач;
• відповідальність за якість проетку має бути адресною;
• підвищувати якість можна лище зусиллями всіх працівників;
• контролювати завжди ефективніше процес,аніж результат;

Управління якістю проекту  включає в себе:

1. Планування якості - це визначення того,які стандарти якості потрібно застосувати до даного проекту і як домогтися відповідності їм.
2. Забезпечення якості – це оцінка загального виконання проекту на регулярній основі для підтвердження того ,що проект задовольняє стандарти якості.
3. Контроля якості – це відслідковування певних результатів по проекту для встановлення того, чи відповідають вони стандартам якості, і для визначення шляхів усунення причин незадовільного виконання.

 

54 План управління  якістю проекту.

Планування якості включає  визачення того, які стандарти  якості потрібно застосовувати до даного проекту і як забезпечити дотримання цих стандартів.

Планування якості передбачає формування вимог до якості  проекту і його продукту та визначення шляхів їх забезпечення.

Для планування якості проекту  потрібно мати:

• політику у сфері якості;
• описання змісту проекту;
• описання продукту у вигляді конкретних специфікацій, отриманих від споживачів;
• стандарти, норми і вимоги до якості;
• результати інших процесів планування;

      Політика  у сфері якості – це загальні  цілі  й напрями діяльності  організації з наголосом                 ,на якість формально виражені  менеджментом вищого рівня.Вона  має розкривати такі    основні питання:

• рівень якості продукту / послуг проекту;
• відповідальність за продукт;
• відносини з клієнтами / споживачами;
• відносини з постачальниками;
• відносини з персоналом ( командою проекту)

 

Для планування якості використовують такі методи та засоби:

• аналіз прибутків і витрат;
• порівняння із зразком;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

55. Інструменти контролю якості

Якість – один з найважливіших параметрів проекту поряд з часом, вартістю і ресурсами.

Контроль якості включає  відслідковування конкретних результатів за проектом для встановлення того, чи відповідають вони стандартам і вимогам щодо якості, а також визначення шляхів усунення причин незадовільного виконання робіт. Контроль повинен здійснюватися упродовж усього часу виконання проекту.

Контроль якості виконується службою якості.

Для контролю якості проекту  потрібно мати:

- план управління якістю;

- операційні визначення;

- контрольні переліки;

- результати реалізації  проекту, що включають як результати  виконання процесів за проектом, так і результати за продуктом.

Для контролю якості проекту  використовують такі методи та засоби:

- інспекція (перевірка);

- графіки контролю (контрольні  картки);

- діаграми Парето;

- статистичні методи;

- графіки потоків;

- аналіз тенденцій.

Результатом контролю якості мають бути рішення щодо:

- прийняття робіт,  продукції;

- ідентифікації браку  і розробки та реалізації заходів  для управління продукцією, яка  не відповідає встановленим вимогам,  нормам і стандартам;

- переробки продукції;

- введення змін у  процеси;

- заходів для поліпшення якості.

 

56. Хар-ка діаграми  Паретто, принципи її побудови

Діаграма Парето застосовується, коли потрібно представити відносну важливість усіх проблем або умов з метою вибору відправної точки  для вирішення проблем, простежити за їх результатом і визначити основну причину проблеми. Діаграма Парето являє собою особливу форму вертикального стовпчикового графіка, що допомагає визначити наявність проблем, а також ступінь важливості кожної з них. Це вже дозволяє визначитися з порядком їхнього рішення. Діаграми Парето, побудовані на основі даних, що містяться в контрольних листках або на інших формах обліку спостережень, допомагають привернути увагу і зусилля до дійсно важливих проблем. Що важливіша проблема, то більший стовпчик, який зображує цю проблему. Можна досягти більшого ефекту, займаючись проблемою, зображеною найвищим стовпчиком, і не приділяючи увагу меншим стовпчикам.

Порядок побудови діаграми Парето.

1) Вибираються проблеми, які необхідно порівняти, і  розташовуються в порядку їхньої  важливості. Ступінь важливості тієї чи іншої проблеми визначається звітними документами (даними спостережень). 2) Визначається критерій для порівняння одиниць виміру (у натуральних чи вартісних характеристиках). 3) Визначається період часу для вивчення. 4) Групуються дані по категоріях і порівнюються критерії кожної групи. 5) Категорії перелічуються зліва направо у порядку зменшення значимості критерію (причини). До останнього стовпчика внесіть категорії, що мають найменше значення.

 

57. Хар-ка причинно-наслідкової  діаграми

Причинно-наслідкова діаграма (діаграма "риб'ячий кістяк") застосовується тоді, коли потрібно дослідити і  зобразити всі можливі причини  визначених проблем та умов. Ця діаграма добре показує співвідношення між  наслідком, результатом і всілякими  причинами, що впливають на них. Наслідок, результат чи проблема позначаються на правій стороні діаграми, а головні дії або "причини" перелічуються на лівій стороні. Порядок побудови причинно-наслідкової діаграми.

1) Процес побудови  починається з опису обраної  проблеми, а саме: у чому її особливості, де вона виникає, коли виявляється і як далеко поширюється. 2) Перелічуються причини, необхідні для побудови причинно-наслідкової діаграми одним з таких способів:Проводиться мозкова атака, на якій обговорюється всі можливі причини. Вона робиться без будь-якої попередньої підготовки;

Простежуються всі стадії виробничого процесу і на контрольних  листках вказуються можливі причини  виникаючої проблеми.3) Будується дійсна причинно-наслідкова діаграма. 4) Дається  тлумачення всіх взаємозв'язків, що зображені прямими лініями. Для того, аби відшукати основні причини проблеми, виявляються причини, які часто повторюються.