Предмет макроекономіки і методи макроаналізу. Кейнсіанство, як основа розвитку макроекономічної теорії

2. В основі моделі «вилучення – ін.’єкції» лежить та обставина, що в потоці «доходи-витрати» постійно виникають як вилучення, так і ін’єкції. Відомо, що будь-який обсяг виробництва породжує певну величину безподаткового доходу, частку якого домогосподарства можуть заощаджувати. Тому заощадження являють собою вилучення із потоку «доходи-витрати».

Виробництво може частково переключатися із споживчих товарів на інвестиційні. Така реструктуризація виробництва може відбуватися за умови, якщо вилучення частки доходу у вигляді заощаджень через фінансові ринки обернеться адекватним збільшенням інвестиційних витрат. Інвестиції, на противагу заощадженням, можна розглядати як ін’єкції витрат у потік «доходи-витрати», тобто вони компенсують зменшення сукупних витрат, обумовлене вилученням частки доходу на заощадження. Співвідношення в знаходяться між собою вилучення у формі заощаджень та ін’єкції у формі інвестицій може мати кілька варіантів:

• якщо вилучення із доходу у формі заощаджень перевищує інвестиційні ін’єкції у витрати, то сукупні витрати будуть меншими, ніж фактичний ВВП. Оскільки СуВ визначають рівноважний стан ВВП, то це означає, що фактичний ВВП буде перевищувати рівноважний ВВП.
• якщо вилучення із доходу в формі заощаджень менші, ніж інвестиційні ін’єкції у витрати, то сукупні витрати (СуВ) будуть перевищувати фактичний ВВП. Це означає, що фактичний ВВП буде менший, ніж рівноважний ВВП.
• якщо вилучення та ін’єкції збігаються за своєю величиною. В цьому випадку втрати сукупних витрат на потенційних витратах у формі заощаджень компенсуються їх збільшенням у формі інвестицій. Тому СуВ = фактичному ВВП, який одночасно є рівноважним.

Отже, рівноважний ВВП – це такий ВВП, який забезпечується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств стосовно заощаджень збігаються з планами підприємств стосовно інвестицій.

Визначення рівноважного ВВП за допомогою моделі «вилучення-ін’єкції» можна відтворити графічно (рис. 2). 

Рис. 2. Рівноважний ВВП в моделі «вилучення-ін’єкції».

На рисунку лінія запланованих витрат (ВІз) має горизонтальний вигляд, тобто припускається, що інвестиційні плани підприємства не залежать від поточного доходу. Лінія заощаджень (З) має вигляд позитивно похилої лінії і відображає пряму залежність заощаджень від поточного доходу. Всі ці припущення відповідають умовам табл. 2.

Бачимо, що рівновага досягається в О1, оскільки лише в цьому випадку заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям. За цих умов підприємства інвестують стільки ж, скільки заощаджує приватний сектор економіки,

За більш високих рівнів ВВП заощадження, які є функцією ВВП, будуть перевищувати заплановані інвестиції, які є складовим елементом запланованих сукупних витрат. Так, коли ВВП=О2, заощадження більші від запланованих інвестицій (З2більше ВІз), але врівноважується із фактичними інвестиціями за рахунок незапланованого збільшення інвестицій в товарні запаси (З2=ВІз+ВІн). За більш низьких рівнів ВВП заощадження, як функція ВВП, будуть меншими, ніж заплановані інвестиції. Так, коли ВВП дорівнює О3, заощадження менші від запланованих інвестицій (З3 менше ВІз), але врівноважуються із фактичними інвестиціями за рахунок незапланованого зменшення інвестицій в товарні запаси (Зз=ВІз-ВІн).

 

17. Причини економічного спаду. Циклічність як закономірність розвитку національної економіки.

Циклічність – це повторювані зміни, рух від одного стану макроекономічної рівноваги до іншого.

Економічним циклом називається відрізок часу між двома однаковими станами економіки. Економічний цикл відображає нерівномірність у розвитку економіки, а також є причиною і наслідком економічного розвитку.

Причини циклічних коливань:

1. великі технічні нововведення, які з'являються нерегулярно і зумовлюють коливання в діловій активності;
2. політичні перевороти, різка трансформація соц-ек системи, війна та ін. випадкові події системного хар-ра;
3. помилкові рішення в грошово-кредитній політиці, які супроводжуються появою надмірної кільк-ті грошей або надмірним вилученням грошей з обігу;
4. різкі зміни в зовнішніх умовах функціонування національної ек-ки (зростання цін на імпортні енергоносії, фінансова криза у торгових партнерів тощо).

Економісти виділяють 4 фази циклів: піднесення, криза, застій, пожвавлення.

Економічне піднесення – характерне збільшення чистих інвестицій у виробництво ресурсів і предметів споживання, зростання курсу цінних паперів, скорочення безробіття, зростання прибутків і заощаджень населення і бізнесу. Це викликає підвищення платоспроможності, підвищення сукупного попиту над сукупною пропозицією, що обумовлює ріст загального рівня цін як на предмети споживання, так і на ресурси. Фірми прагнуть розширити пропозицію за рахунок нових капіталовкладень, що викликає збільшення попиту на кредит і призводить до зростання процентних ставок.

Криза надвиробництва – стосується виробництва предметів споживання і полягає в перевищенні їх сукупної пропозиції над сукупним попитом. Це призводить до зниження прибутку компаній, у результаті вони не можуть оплатити частину замовлень на купівлю ресурсів. Внаслідок цього фірми, що виробляють матеріальні ресурси, також стикаються з перешкодами, пов'язаними з кризою збуту. Підприємства, що взяли позички для випуску продукції в розрахунку на прибуток від її реалізації, виявляються неплатоспроможними і намагаються одержати нові позики, але не для розширення господарської діяльності, а для погашення старих позичок і запобігання банкрутству. Така ситуація робить кредит більш дорогим і викликає низку банкрутств, у тому числі серед банків, тому що вкладники починають вилучати свої внески.

Стагнація – застій в економіці, виробництві, торгівлі, що передує спаду, супроводжує спад.

Застій, або депресія – починається, коли сукупна пропозиція падає до рівня скорочено сукупного попиту. Масове банкрутство припиняється, не спостерігається подальшого погіршення. Значна частина виробничих потужностей не діє, незайнятість трудових ресурсів досягає великих масштабів. Виживають тільки ті фірми, які в умовах попереднього піднесення встигли підвищити свій технологічний рівень, що забезпечив зниження собівартості, а також ті, що зуміли уникнути надмірної кредитної заборгованості. Вони можуть із прибутком продавати продукцію по знижених цінах, тим більше що ціни на ресурси при застої і недовантаженні потужностей прийнятні.

Пожвавлення – коли підприємства, що залишилися, за рахунок власних і позикових коштів оновлюють виробництво. Їх технічне переозброєння створює додатковий попит на засоби виробництва і збільшує число робочих місць у галузях, що виробляють їх. Відповідно зменшується безробіття і підвищується платоспроможність населення, розширюється попит на предмети споживання і збільшується їхній випуск. Сукупний попит поступово зростає, відбувається пожвавлення економіки в порівнянні з фазою застою. Пожвавлення переростає в економічне піднесення нового циклу тоді, коли масштаби економічної активності з основних показників перевершують їхні передкризові значення.

Матеріальною основою циклів служить масова заміна активної частини основного капіталу. Також до причин можна віднести зміни в сільському господарстві й обумовлені демографічними процесами.

 

ВВП                               піднесення

                                                             криза

         пожвавлення

 

                 

 

                         застій   

                                                                                  Час

 

Рисунок 3.1 – Фази економічного циклу

 

Криза надвиробництва усуває неефективні виробництва й економічно примусово підштовхує суспільне виробництво до відновлення технологічного потенціалу.

Особливе місце в економічному циклі займає криза. Вона проявляється як порушення рівноваги в економіці, як дестабілізація всієї економічної системи або окремих її сфер. Виділяють такі види криз: 

1. Структурна криза - охоплює декілька економічних циклів. Вона викликається необхідністю перебудови структури виробництва на новій технологічній основі. Наприклад, енергетична криза 70-х років.

2. Циклічна криза – охоплює всі галузі і сфери виробництва. У результаті наростаючих диспропорцій в економіці товари не реалізуються. Пропозиція перевищує попит, виникають труднощі зі збутом. Вони ведуть до скорочення виробництва і росту безробіття, що ще більше знижує купівельну спроможність населення. У результаті скорочуються всі економічні показники, падає прибуток, заробітна плата, знижуються інвестиції. Падає курс цінних паперів. Процес закінчується хвилею банкрутств і масового закриття підприємств.

3. Часткова криза – торкається тільки окремої сфери економіки і може відбутися як у фазі піднесення, так і у фазі спаду. Наприклад, криза 1997 – 1998 років.

4. Галузева криза – охоплює окремі або суміжні галузі економіки. Виникає в результаті зміни галузевої структури або зовнішніх причин: дешевого масового імпорту аналогічної продукції, росту цін на імпортовані сировину і матеріали.

Сучасна економічна наука нараховує велику кількість видів циклів. Розрізняються вони між собою причинами виникнення і термінами тривалості.

 

1. Короткі (малі) пов'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Їх матеріальною основою процеси, що відбув-ся у сфері грошових відносин.
2. Середні пов'язані зі зміною По на засоби вир-ва. Їх матеріальною основою є необхідність оновлення основного капіталу.
3. Великі. Їх матеріальною основою є зміна базових технологій і поколінь машин, оновлення об'єктів інфраструктури.

Всі ек-ні цикли поділяються:

• приватні госп-кі цикли, що охоплюють період від 1 до 20 р. та існують у зв'язку з коливаннями інвестиційної активності.
• Цикли Дж. Кітчина – короткострокові коливання. Основні причини виникнення цих циклів пов'язані з коливаннями світових запасів золота, а також із закономірностями грошового обігу. Їхня тривалість у середньому 2 – 5 років.
• Цикли (Джаглера) – середньострокові цикли тривалістю 9 – 11 років, як основні причини їх виникнення визначаються збої в діяльності кредитної сфери, порушення взаємодії кредитно-грошових чинників, викликаних діяльністю банків.
• Цикли С. Кузнеца – належать до середньострокових, їхня тривалість 10 – 20 років, так звані будівельні цикли. Пов'язані з періодичним відновленням виробничих споруд і житла.
• Цикли Н. Кондратьєва – довгострокові цикли, тривалість 50 – 55 років. Причина довгострокових циклів полягає в циклічності розвитку технічного прогресу, у динаміці використання нововведень. Нові відкриття і винаходи втілюються в нових засобах виробництва, що швидко поширюються і забезпечують ріст продуктивності праці.

 

18. Аналіз макроекономічних показників у періодах економічного циклу.

Економічний цикл - періодичні коливання рівнів зайнятості, виробництва та інфляції. Причинами циклічності є: періодичне виснаження автономних інвестицій; ослаблення ефекту мультиплікації; коливання обсягів грошової маси; оновлення «основних капітальних благ" і т.д.. Більшість економістів вважають, що рівень сукупних витрат безпосередньо визначає рівень зайнятості і виробництва. При цьому фактори сезонних коливань ділової активності в деяких галузях (на сільському господарстві, будівництві і т.д.) виключаються.

Основними фазами економічного циклу є піднесення і спад, у ході яких відбувається відхилення від середніх показників економічної динаміки.

Реальний ВВП відхиляється від номінального - ці коливання фіксуються дефлятором ВВП.

Потенційний ВВП (або економічний потенціал) обсяг виробництва при повній зайнятості ресурсів.

Повна зайнятість ресурсів припускає підтримку частки виробничих незавантажених потужностей на рівні 10-20% від їх загального обсягу та природного рівня безробіття в розмірі 5,5-6,5% від загальної чисельності робочої сили. Ці показники можуть відрізнятися по різних країнах, але в усіх випадках повна зайнятість ресурсів виключає їх стовідсоткове використання.

Циклічно змінюються також рівні зайнятості, безробіття, інфляцію, ставки відсотка, валютного курсу та обсяг грошової маси. Проте основними індикаторами фази циклу звичайно служать рівні зайнятості, безробіття та обсягу випуску, оскільки динаміка рівнів інфляції, процентної ставки та валютного курсу може бути різною в залежності від факторів, що викликали спад. Спад зайнятості і випуску, викликаний скороченням сукупних витрат, нерідко супроводжується зниженням середнього рівня цін та рівня інфляції. Навпаки, спад, викликаний скороченням сукупної пропозиції, нерідко супроводжується підвищенням рівня цін та рівня інфляції. В обох випадках динаміка процентних ставок визначатиметься політикою Центрального Банку з регулювання грошової маси, що, у свою чергу, викличе відповідні зміни у рівні валютного курсу.

Ознаки економічної кризи:

• Перевиробництво товарів порівнянно з платоспроможним попитом
• Різке падіння цін, зумовлене перевищенням пропозиції над попитом
• падіння обсягів виробництва і, як наслідок, падіння норми прибутковості;
• зростання запасів;
• збільшення кількості банкрутств;
• зростання рівня безробіття;
• падіння рівня доходів;
• потрясіння кредитної системи (різке зростання норми процента у зв'язку з тим, що попит на гроші зростає, а пропозиція зменшується внаслідок відпливу грошових капіталів із банків, різке скорочення комерційних і банківських кредитів, падіння курсу акцій і облігацій і т. ін.)-