Предмет макроекономіки і методи макроаналізу. Кейнсіанство, як основа розвитку макроекономічної теорії

Сукупний попит і пропозиція перетинаються на класичному відрізку кривої пропозиції – в цьому випадку збільшення сукупного попиту призводить до інфляційного росту цін.

      

   Р            АД      АД1          

                                    АS

    Р2                                

    Р1                                     

 

                                                     Q

                               Q1 

 

 

Вертикальний (класичний) — показує зміни в обсязі виробництва в умовах повної зайнятості, ВВП збільшується номінально, характерне інфляційне зростання цін. Класичний відрізок кривої пропозиції базується на припущені, що ринок робочої сили завжди врівноважений за повної зайнятості. Якщо вся робоча сила повністю зайнята, то обсяги виробництва не можуть зростати понад досягнутий рівень, навіть якщо підвищується рівень цін.

Більше немає робочої сили, аби виробити над досягнуте. Отже, крива сукупної пропозиції буде вертикальною лінією за рівня ВВП.

 

10. Економічна сутність національного ринку його структура, причини і наслідки порушення рівноваги.

Національний ринок – це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за посередництвом яких здійснюється реалізація товарів та послуг, обіг капіталу, купівлі-продажу робочої сили. 
Структура національного ринку  
Основними складовими національного ринку є ринок товарів та платних послуг, ринок грошей та цінних паперів, ринок робочої сили. 
Ринок товарів та платних послуг являє собою систему економічних відносин між продавцями і покупцями з приводу руху товарів та послуг. 
Грошовий ринок – це ринок короткострокових кредитних операцій, на якому попит на гроші та їх пропозиція визначають рівень процентної ставки. 
Ринок робочої сили являє собою систему економічних відносин між його суб’єктами з приводу купівлі-продажу трудових послуг, які пропонуються найманими працівниками за цінами, що складаються під впливом співвідношення попиту та пропозиції.

 

До причин порушення рівноваги можна віднести:

• Розвиток НТП
• Зниження купівельної спроможності населення;
• Інфляція;
• Оптимістичні та песимістичні очікування людей;
• Порушення функціонування одної із складових національного ринку;

Відсутність збалансованості та посилення нерівноваги призводять до економічних криз, галопуючої інфляції, диспропорційності економіки, розриву господарських зв'язків тощо.

 

11. Ринок грошей, як складова національного ринку . Види попиту на гроші і функціональні залежності.

Попит на гроші – це бажання економічних суб'єктів мати у своєму розпорядженні певну кількість платіжних коштів, які фірми і населення мають намір тримати у себе у даний момент, а також загальна потреба ринку у коштах.

Розрізняють номінальний і реальний попит на гроші. Номінальний – це попит на певну кількість конкретних грошових знаків. Реальний попит на гроші, або попит на реальні грошові залишки являє собою попит на таку кількість грошей, за яку можна купити певні товари і послуги. Під грошовими залишками розуміють кількість грошей, що є в даний момент часу.

Кейнсіанці виділяють три мотиви попиту на гроші: трансакційний (операційний), мотив обережності і спекулятивний.

Трансакційний мотив попиту на гроші пов'язаний із тим, що гроші необхідні економічним суб'єктам для оплати товарів, послуг. Даний мотив обумовлений виконанням грошима функції засобу обігу.

Класичний аналіз попиту на гроші обмежується тільки даним мотивом. Він оснований на кількісній теорії грошей.

М*V = Р*Q

Р*Q можна розглядати як номінальний ВВП. Тоді при рівновазі на грошовому ринку кількість грошей М, що знаходяться в обігу, дорівнює розміру попиту на гроші, тому:

МД = Р*Q / V, де МД – попит на гроші.

Модель Баумоля – Тобіна дозволяє більш чітко визначити попит на гроші. Проблему, розв'язувану в моделі, порівнюють із проблемою фірми, що визначає, який рівень запасів їй берегти, щоб, з одного боку, забезпечити безперервність відтворення, а з іншого боку – знизити до мінімуму витрати від збереження запасів. У даній моделі попит на гроші залежить від рівня споживання, причому передбачається, що весь прибуток – Y витрачається споживачем протягом місяця для покупок.. Проте в цьому випадку економічний суб'єкт втратить прибуток, який ці гроші могли б принести, якби були покладені в банк або вкладені в цінні папери.

Мотив обережності в попиті на гроші. Попит на гроші за мотивом обережності пояснюється можливістю виникнення непередбачених покупок, витрат. Запас грошей дозволяє економічним суб'єктам застрахуватися від неплатоспроможності. З одного боку, чим більше грошей економічні суб'єкти будуть берегти з розуміння обережності, тим більшою буде їхня втрата, що вимірюється у вигляді номінальної процентної ставки, що могли б принести гроші

Спекулятивний мотив попиту на гроші. Він обумовлений виконанням грошима функції зберігання заощаджень. Всі активи розділяють на дві групи. Перша – гроші (готівка плюс безпроцентні чекові внески) мають абсолютну ліквідність, але не приносять прибутку. Друга – це довгострокові урядові зобов'язання (облігації) – приносять прибуток у вигляді відсотка, рівень якого визначається на ринку цінних паперів. Тому при високій ринковій ставці відсотка попит на облігації збільшується і відповідно зменшується попит на гроші. Якщо ставка відсотка зменшується, економічні суб'єкти збільшують попит на гроші і скорочують на облігації.

 

Можна визначити наступні чинники попиту на гроші:

1. Зміна обсягів виробництва (або обсягів національного доходу). Чим більше обсяг виробництва ВНП, а отже НД, тим більше операцій щодо його реалізації і тим більше має бути запас грошей для виконання цих операцій.

2. Зміна абсолютного  рівня цін.

3. Зміна реального обсягу  виробництва.

Чинники 2 і 3 впливають прямо пропорційно на попит грошей.

4. Зміна норми відсотка. Вплив цього чинника на попит  виражається формулою:

МD = f (R),

де R — норма доходу на капіталізовані активи, яка значною мірою залежить від норми відсотка.

5. Чинник накопичення  багатства. Багатство накопичується  у різних формах активів, у  тому числі й у вигляді запасу  грошей.

6. Чинник інфляції. При  рості інфляції зростає вартість на альтернативні грошам види активів, а попит на гроші скорочується.

7. Очікування погіршення  кон’юктури ринків. Цей чинник  тісно пов’язаний з інфляцією. Скорочення товарної пропозиції, посилення дефіциту, погіршення  якості продукції тощо веде до скорочення попиту на гроші і накопичення багатства у товарній формі.

 

12. Структура пропозиції грошей на ринку, особливості сучасного грошового обігу.

Пропозиція грошей (MS) — це процес формування грошової маси в країні. Пропозиція грошей є однією з найважливіших функцій держави, яку здійснює центральний банк (в Україні Національний банк України),

Первинним створювачем — пропонувальником грошей, як і знищувачем їх (вилучає гроші з обігу) є центральний банк. Але при ретельнішому розгляді цієї проблеми стає очевидним, що у формуванні пропозиції грошей беруть участь три суб'єкти — центральний банк, комерційні банки та небанківський сектор.

Загалом на пропозицію грошей MS впливають чинники:

•   величина грошової бази (Н);

•   норма резервування депозитів у центральному банку (r);

•   співвідношення між готівкою та депозитами

 

Механізмом пропозиції грошей є їх емісія. Основними емітентами виступають:

1) центральний банк країни, якому  належить монопольне право випуску  в обіг банківських білетів;

2) державна скарбниця (казначейство), що емітує в основному монети і дрібнокупюрні паперово-грошові знаки;

3) комерційні банки, які здійснюють  депозитно-чекову емісію в безготівковій  формі шляхом відкриття і збільшення  поточних рахунків. Причому на  відміну від інших фінансових інститутів саме комерційні банки не просто "друкують", а "створюють" гроші, збільшуючи їх пропозицію. Процес емісії платіжних коштів у рамках системи комерційних банків називається кредитною мультиплікацією.

Сучасні комерційні банки у будь-якій країні використовують свої депозити таким чином: частину зберігають на власних рахунках у центральному банку як обов'язкові резерви (г), мінімальні розміри (норма) яких встановлює центральний банк у процентах для різних категорій рахунків вкладників; решту коштів надають у вигляді позик.

Неважко підрахувати і додаткову пропозицію грошей, яка виникає внаслідок відкриття нових депозитів:

Загальніша модель пропозиції грошей будується з урахуванням політики центрального банку, а також можливого відтоку частини грошей з депозитів у готівку. В цьому разі використовуються поняття "грошова база" і "грошовий мультиплікатор".

Грошову базу (МВ), або резервні гроші (гроші підвищеної сили), створюють готівка поза банківською системою і резерви комерційних банків, які зберігаються в центральному банку. Готівка, як уже з'ясовано, є безпосереднім компонентом пропозиції грошей. Банківські ж резерви впливають на здатність банків створювати нові депозити і збільшувати пропозицію грошей:

Відношення пропозиції грошей до грошової бази називається грошовим мультиплікатором, або мультиплікатором грошової бази (т):

Він показує, як змінюється пропозиція грошей при збільшенні грошової бази на одиницю.

Формулу грошового мультиплікатора можна записати й по-іншому. Розділимо почленно чисельник і знаменник правої частини попереднього рівняння на О (депозити). Тоді:

Отже, з урахуванням першої формули грошового мультиплікатора виходить:

Це означає, що пропозиція грошей безпосередньо залежить від величини грошової бази і грошового мультиплікатора, причому збільшення коефіцієнта депонування і норми обов'язкових резервів зменшує грошовий мультиплікатор і навпаки.

 

13. Грошовий обіг і грошова маса. Види монетарної політики.

Грошовий ринок – це ринок, на якому в результаті взаємодії попиту на гроші і їх пропозиції встановлюється рівноважна ставка відсотка, що являє собою "ціну" грошей. Грошовий ринок містить у собі інститути, що забезпечують взаємодію попиту і пропозиції грошей.

Для нормального функціонування ринкової економіки, підтримки стабільних темпів її росту, рівня і динаміки цін, зайнятості потрібна певна грошова маса. Вона являє собою сукупність платіжних коштів, що обертаються в країні на даний момент. Грошова маса в обігу являє собою пропозицію грошей.

Грошовий обіг - неперервний рух грошей у сфері обігу, їх функціонування як засобу обігу і платежу.

Кількість грошей в обігу визначається за формулою Фішера MV=PQ

M=(ціна товару – товари продані в кредит + платежі строкової оплати * взаємопогашаючі платежі) / швидкість обігу

М=(Р –К + Пст * Вз.пл.) / V

Грошова система України включає:

• НБУ;
• Система паперових, кредитних, білонних монет
• Гривня – національна валюта;
• правом емісії готівки володіє тільки Центральний банк країни.

Натурально-речовим змістом грошового обігу є грошова маса. Її активна частина – гроші в обігу, а пасивна – гроші на рахунках

У залежності від ступеня ліквідності використовується набір показників, агрегатів, для виміру грошової маси, що обертається в країні в даний момент.

Грошовий агрегат М1 охоплює готівку і внески, кошти з яких можуть бути перераховані як платежі за чеками й електронними переказами. Це рахунки на вимогу, дорожні чеки й інші рахунки, з яких можна виписати чек. Гроші тут виступають як засіб обігу і засобу платежу. В умовах сучасної ринкової економіки більшість операцій обміну проводиться за допомогою М1, і даний агрегат є найбільш поширеним.

Грошовий агрегат М2 містить у собі агрегат М1, а також активи, що не можуть безпосередньо переводитися від однієї особи до іншої, але можуть перетворюватися в засоби платежу. До них належать депозитні рахунки, ощадні вклади на вимогу, термінові вклади і деякі інші активи. У даному випадку мова йде про виконання грошима функції засобу накопичення.

Грошовий агрегат М3 включає, крім агрегату М2, значні термінові депозити, угоди про купівлю цінних паперів із подальшим викупом по обумовленій ціні.

Грошовий агрегат L є найбільш укрупненим грошовим агрегатом. До нього входять М3, а також ощадні облігації, казначейські векселі і ряд інших активів.

Дійсними грошима, або грошима у вузькому розумінні слова, у макроекономіці є агрегат М1. Інші агрегати характеризуються як "квазігроші", або "майже гроші".

 

Особливості сучасного грошового обігу:

• переходимо від грошового до безготівкового обігу;
• політика дорогих грошей;
• демонетизація золота;
• скорочення емісії грошей

 

Монетарна політика розподіляється на довгострокову – метою якої є скорочення рівня інфляції та короткострокову – спрямована на досягнення поточних завдань із стабілізації валютного курсу, підвищення стійкості грошової одиниці.