Предмет макроекономіки і методи макроаналізу. Кейнсіанство, як основа розвитку макроекономічної теорії

Перша — збалансування бюджету на щорічній основі- державні витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Така концепція вступає в суперечність зі стабілізаційною функцією фіскальної політики.

Друга — збалансування бюджету на циклічній основі- бюджет повинен балансуватися не щорічно, а в межах економічного циклу. Під час падіння виробництва держава, щоб стимулювати економіку, дискреційно зменшує чисті податки і збільшує державні закупки, що спрямовує бюджет до дефіциту.

Третя − концепція функціональних фінансів, згідно з якою бюджетна функція фіскальної політики повинна бути підпорядкована стабілізаційній.

Бюдже́тний дефіци́т — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету.

Існує три джерела покриття дефіциту:

1. Внутрішні позички. В цьому  випадку уряд виходить на внутрішній  грошовий ринок, де розміщує свої  позички, тобто продає державні цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг.

2. Зовнішні позички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні фірми.

        3.  Грошово-кредитна  емісія. Це означає, що Національний банк випускає нові гроші, які не забезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд.

Держбюджет може бути нормальним, коли видатки дорівнюють надходженням, та дефіцитним, коли видатки перевищують доходи. Дефіцит вважається безпечним для економіки, якщо він перебуває на рівні 2-3 % від ВВП.

Зменшити дефіцит бюджету можна такими заходами: 1) переходом від фінансування до кредитування; 2) зниженням витрат на управління державою; 3) зміною системи оподаткування; 4) ліквідацією дотацій збитковим підприємствам; 5) конверсією; 6) підвищенням ролі місцевих бюджетів.

 

 

26. Зовнішній та внутрішній борг. Шляхи погашення бюджетного дефіциту.

Державний борг — це сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державними запозиченнями, а також сума фінансових зобов'язань до іноземних кредиторів на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, що надають місцевим органам влади, державним підприємствам, іноземним постачальникам тощо.

Державний борг є нагромадженою сумою позичених урядом коштів для фінансування дефіцитів. Збільшення державного боргу протягом певного року дорівнює дефіциту бюджету.

Управління державним боргом здійснюється через сукупність заходів держави, пов'язаних із вивченням кон'юнктури ринку позичкових капіталів, випуском нових позик, з виплатою відсотків по позиках, проведенням конверсій та консолідацій позик, погашенням раніше випущених позик, термін дії яких закінчився.

Державний борг:Якщо дефіциту бюджету нагромаджується тривалий період часу утворюється державний борг.

Внутрішній: борги уряду перед громадянами, фірмами та установами даної країни.

Зовнішній: борги уряду перед іноземними громадянами, фірмами та установами .

Основними причинами збільшення державного боргу є:

1. збільшення державних витрат,
2. скорочення податкових надходжень,
3. циклічні спади в економіці.

Зростання державних витрат пов’язано з:

• значним державним сектором,
• фінансуванням надлишкової зайнятості,
• нагромадження комерційними банками значних обсягів неповернутих позик,
• стабілізація національної валюти,
• фінансування програм у сільському господарстві, житловому будівництві, транспорті, промисловості...

Зменшення податкових надходжень до бюджету обумовлюється:

• наявність пільг в податковій системі,
• недосконала система організації оподаткування,
• періодичні спади в галузях економіки,
• посилення політичних факторів перед виборами,
• значні соціальні витрати.

Способами фінансування державного боргу є:

• залучення міжнародних позик,
• продаж активів іноземних інвесторів,
• використання резервів,
• залучення іноземних інвестицій.

Нагромадження бюджетних дефіцитів, які утворюють державний борг суттєво погіршує становище країни, тому держава спрямовує свою діяльність на зменшення його величини.

Бюдже́тний дефіци́т — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету.

Фактичний дефіцит бюджету: дефіцит який відповідає зайнятості ресурсів у поточному році.

Структурний: дефіцит бюджету який відповідає повній зайнятості ресурсу.

Циклічний: дефіцит, який виникає внаслідок спадів (підйомів) в економіці (спостерігаються лише у довгостроковому періоді).

Так як дефіцит бюджету є поширеним явищем ключовим питанням бюджетної політики є питання про необхідність балансування дефіциту бюджету. З цього приводу є 3 основні концепції:

1) Концепція щорічного  балансування бюджету:Під час спаду в економіці, або зменшення податкових надходжень до бюджету, уряд повинен зменшити державні витрати. Але, ця концепція суперечить стабілізаційній функції фіскальної політики.

2) Концепція балансування  державного бюджету на циклічній  основі:Під час спаду в економіці держава має фіскально стимулювати економіку, а в період спад стимулююча фіскальна політика спрямовує бюджет до надлишку, в результаті за 3-3 років дефіцити бюджетів покриваються надлишками.Але трудність в реалізації: не можливо точно визначити скільки триватиме економічний цикл.

3)Концепція функціональних  фінансів:Припускається можливість нагромадження бюджетних дефіцитів, якщо це є умовою стабілізації економіки. Разом з тим при реалізації такої політики визначаються джерела покриття бюджетного дефіциту.

До джерел покриття дефіциту бюджету відносять:

• державні позички
• грошово-кредитну емісію
• прогресивна система оподаткування.

Державні позички є не інфляційним способом покриття бюджетного дефіциту. Але цей спосіб породжує два негативних наслідки:

1. ефект витиснення інвестицій та ефект витиснення чистого експорту,
2. породжує державний борг.

Ефект витиснення інвестицій зумовлюється оберненою залежністю між відсотковою ставкою і приватними інвестиціями.

Ефект витиснення чистого експорту виникає внаслідок збільшення відсоткової ставки, що збільшує попит нерезидентів на вітчизняні активи, і як наслідок, на вітчизняну валюту.

Грошова емісія є інформаційним способом покриття дефіциту, так як, відбувається його монетизація. За цих умов держава отримує доход від друкування грошей сеньйораж, а суб’єкти економіки змушені сплачувати інфляційний податок.

НЕ  існує єдиної точки зору на проблему подолання дефіциту бюджету і його можна використовувати з метою стабілізації економіки (тільки в короткий період часу).

 

 

27. Фінанси держави, їх економічна сутність та структура.

Фінанси -- сукупність грошових відносин, пов'язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства.

Державні фінанси — це складова фінансової системи держави, її центральна сфера, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток.

За своєю економічною сутністю державні фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин що виникла у зв'язку з розподілом і перерозподілом ВВП і частини національного багатства, та пов’язана з процесом формування і використання фінансових ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

До складу державних фінансів включають:

• сукупність усіх бюджетів держави; Державний бюджет України, та місцеві бюджети (обласні, міські, районні, районні в містах, селищні і сільські. Бюджети поряд з державними цільовими фондами є основними важелями перерозподілу виробленої в суспільстві вартості, з їх допомогою перерозподіляється майже половина валового внутрішнього продукту України. Головним джерелом доходів бюджетів є загальнодержавні і місцеві податки, обов'язкові збори, а також деякі неподаткові надходження . Використовуються бюджетні кошти на розвиток народного господарства, соціально-культурні заходи, оборону, управління, охорону навколишнього середовища, створення державних резервів.
• централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; Державні цільові фонди — це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. Фонди мають цільове призначення, яке втілюється як у чітко визначених джерелах їх утворення, так і в напрямках можливого використання коштів. (Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України, Державний фонд сприяння зайнятості населення, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Державний інноваційний фонд)
• фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності;
• державний кредит; передбачає залучення коштів державою на позиковій основі. Залучені таким чином кошти спрямовуються в бюджет для використання через видатки на конкретні проекти. Найважливішими формами державного кредиту є державні позики, грошоворечові лотереї, використання частини вкладів населення в ощадних установах, використання коштів Державного позикового фонду. Державні позики можуть супроводжуватися випуском цінних паперів (державних облігацій і казначейських зобов'язань) або бути у безготівковій формі (шляхом записів на відповідних рахунках). Державні позики бувають зовнішніми і внутрішніми.
• державне особисте і майнове страхування, страхування відповідальності, підприємницьких ризиків.

 

Рівні	Ланки
	Бюджетна система	Цільові урядові фонди	Державний кредит	Страхування	Фінанси держпідприємств
Загальнодержавні фінанси	Державний бюджет	Загальнодержавні фонди	Державні позики	Обов’язкове державне страхування	Загальнодержавного сектору
Місцеві фінанси	Місцеві бюджети	Регіональні фонди	Місцеві позики	Недержавні види страхування на місцях	Фінанси муніципального господарства

 

 

28. Фінанси  населення і підприємств, їх структура  і механізми розподілу. Особливості оподаткування фізичних та юридичних осіб.

Фінанси населення — це грошові фонди, які складаються з прибутків, одержаних громадянами в результаті трудової, господарської чи ще якоїсь форми діяльності. їх витратна частина — всі затрати і заощадження населення. Фінанси населення формуються доходами і витратами окремих домогосподарств.

Фінанси домашніх господарств — це грошові фонди, що формуються у громадян з доходів, одержаних у результаті трудової, господарської та інших видів діяльності.

Фінанси населення в масштабі країни складаються з фонду оплати праці (підсумовуються на рівні підприємств) і виплат із громадських соціальних фондів, спрямованих на соціальний захист населення.

Співвідношення фонду оплати праці та виплат із громадських соціальних фондів становлять структуру фонду споживання країни.

До джерел фінансів домогосподарств належать:

• заробітна плата, отримана у виробничій і невиробничій сферах (у складі собівартості продукції і послуг);

• пенсії, стипендії, субсидії, допомога тощо (за рахунок надходжень до суспільних фондів споживання у вигляді податків і відрахувань);

• доходи від підсобного господарства;

• доходи від надання послуг населенню;

• доходи від володіння цінними паперами;

• інші доходи (спадок, аліменти, гонорари тощо).

Структура витрат домашніх господарств:

• придбання матеріальних благ для відтворення робочої сили у її фізичному вигляді;