Предмет макроекономіки і методи макроаналізу. Кейнсіанство, як основа розвитку макроекономічної теорії

 

Характерні ознаки депресії:

•  зменшення запасів;

•  призупинення різкого падіння цін;

•  призупинення падіння виробництва;

•  зменшення позикового процента.

Ознаки пожвавлення та піднесення:

•  зростання виробництва;

•  зростання загального рівня цін;

•  зменшення рівня безробіття;

•  зменшення запасів;

•  зростання рівня доходів;

•  розширення кредиту (кредитна експансія) тощо.

Потрібно зазначити, що і пожвавлення, і піднесення мають спільні характеристики. Відміннність між ними полягає в тому, що у фазі пожвавлення економіка досягає рівня докризового стану, а у фазі піднесення — перевищує докризовий розвиток економіки.

 

19.  Причини  спаду виробництва. Модель акселератора.

• Екстернальні теорії шукають основні причини економічних коливань у чинниках, які лежать поза межами економічної системи – ЗОВНІШІ ЧИННИКИ.

1.великі технічні нововведення, технологічні інновації які з’являються нерегулярно і зумовлюють коливання в діловій активності;

2.політичні перевороти, різка трансформація соціально-економічної системи, війна та інші випадкові події системного характеру;

3.помилкові рішення в грошово-кредитній політиці, які супроводжуються появою надмірної кількості грошей або надмірним вилученням грошей з обігу;

4.різкі зміни в зовнішніх умовах функціонування національної економіки (зростання цін на імпортні енергоносії, фінансова криза у торгівельних партнерів, коливання валютних курсів тощо).

5. наявність зовнішнього боргу

6.  освоєнням нових територій (що зумовлює надмірну міграцію робочої сили)

7. зміною сонячної активності, що призводить до неврожаю в сільському господарстві

 

• Економічні теорії, які шукають основні причини економічних коливань усередині самої економічної системи (грошах, інвестиціях, цінах, сподіваннях, тощо) називають інтернальними (внутрішні)- відкриття родовищ корисних копалин, зменшення споживання та збільш зберігання, криза платежів.

 

• монетарна теорія ділових циклів (Фрідмен, Хансен) розглядає економічні коливання, як суто грошове явище:коли уряд випускає надто багато грошей, виникає інфляційний бум, а порівняно невелика кількість грошей в обігу прискорює спад виробництва і зростання безробіття (тому, що при невеликій кількості грошей існує висока відсоткова ставка при одержанні грошей в кредит. Отже, бажаючих брати дорогі кредити і вкладати їх у виробництво буде мало).
• Представники кейнсіанського напряму (Кейнс, Харрод) пояснюють причини ек спаду ліберальною економічною політикою та  зміною обсягів інвестиційних видатків, які підтримуються ефектами мультиплікатора та акселератора. Це пов’язано з тим, що працівники зайняті у галузях, які створюють інвестиційні товари, частину своїх доходів витрачають на придбання споживчих товарів, що дає поштовх до економічної активності ділових кіл і призводить до розширення інвестицій у цій сфері виробництва. А це в свою чергу збільшує попит на інвестиційні товари, викликає подальше зростання їх виробництва і доходів працівників даного виробництва, що дає новий поштовх діловій активності. Чисті інвестиції можуть скоротитися до нуля, якщо не відбудеться зростання доходу (споживання), вдосконалення техніки або нового зниження відсоткової ставки. 

Перший з цих процесів (зростання доходу), який показує, що попит на інвестиції може бути спричинений за умови зростання продажу товару і доходу, і дістав назву “принципу акселерації”.

Суть принципу акселерації полягає в тому, що коли продаж товарів, які випускає підприємство, зростає на кілька відсотків, то виробництво машин і устаткування для випуску цих товарів збільшується у декілька разів.

Акселератор — це коефіцієнт, що характеризує зв’язок між зміною доходу (споживання) і чистими інвестиціями.

Визначення цього коефіцієнта можна здійснити за допомогою такої формули:

де А — акселератор; ΔЧІ — приріст чистих інвестицій; ΔД — приріст доходу (споживання).

За відсутності інвестування почнеться скорочення виробництва у галузях, які виробляють машини й устаткування, що призведе там до депресійних явищ, до зменшення доходів, а також витрат працівників на придбання споживчих товарів. У кінцевому підсумку все це може призвести до скорочення виробництва.

• Недоспоживання населення через обмеженість платоспроможного попиту (Робінсон)
• Надлишкове фінансування з боку держави через дешеві кредити, «накачування» попиту (Хайек)
• Динаміка нагромадження основного капіталу внаслідок вищих темпів зростання обсягів засобів в-цтва порівняно з випуском предметів споживання. (Туган-Барановський, Кассель)

 

 

 

20. Монетарна  політика, як інструмент макроекономічного  регулювання. Види монетарної політики

Монетарна політика (грошово-кредитна) політика - це комплекс заходів у грошово-кредитній сфері, спрямованих на забезпечення економіки стабільною національною грошовою одиницею (валютою), на контролювання (стимулювання) інфляції, стимулювання економічного зростання, забезпечення високо рівня зайнятості населення і вирівнювання платіжного балансу.

Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки. Так, під час спаду виробництва монетарна політика зводиться до стимулювання зростання пропозиції грошей, а в періоди високої інфляції, навпаки, до її обмеження.

Головним суб'єктом монетарної політики держави є Національний банк, який здійснює і грошову емісію та регулює грошово-кредитну діяльність комерційних банків.

Цілі монетарної політики:економічне зростання,повна зайнятість ресурсів,стабільність цін,стабільність платіжного банку,регулювання грошової маси в обігу,регулювання відсоткових ставок,регулювання обмінного курсу.

Інструменти монетарної політики:

1. адміністративні:

• будова банківської системи,

• ліміти інвестування,
• прямі регулювання відсоткових ставок.

2. економічні:

• норма обов’язкового резервування,
• зміна облікової ставки,
• операції на фондовому ринку.

Обов’язкові резерви – частина депозитів, яку комерційний банк повинен зберігати на рахунках у центральному банку.Обов’язкові резерви виконують функцію страхування вкладів фізичних осіб, контролюючих та регулюючих функцій центрального банку та міжбанківських розрахунків. Чим більше норма обов’язків резервів тим менше депозитів використовується для активних операцій. Тобто збільшення норми резервування веде до скорочення грошової маси. Зменшення норми резервування через мультиплікатор впливає на розширення грошової маси.

Облікова ставка (ставка рефінансування) – це той відсоток, за яким центральний банк надає кредити комерційним банкам.При збільшенні облікової ставки, обсяги запозичень у центральному банку зменшується, відповідно зменшуються операції комерційних банків з надання кредитів і відбувається породження грошей. Пропозиція грошей в економіці знижується.Зменшення відсоткової ставки діє у зворотному напрямку.

Операції на відкритому ринку – це купівля-продаж центральним банком державних цінних паперів (частіше короткострокові державні облігації).Коли центральний банк купує цінні папери у комерційного банка, то збільшується величина резервів комерційного банку і починається процес розширення грошової маси.Якщо центральний банк продає цінні папери, то зменшуються резерви комерційних банків, а отже і пропозиція грошей.

Є кілька видів монетарної політики:

1. стимулююча та стримуюча:

Стимулююча монетарна політика (експансія) – спрямована на зростання сукупних витрат шляхом збільшення грошової маси і зниження ставки процента.

Стримуюча  монетарна політика (рестрикція) – спрямована на зменшення сукупних витрат шляхом зменшення грошової маси і підвищення ставки процента.

2. гнучка та жорстка:

Гнучка - спрямовується на регулювання грошової маси,  шляхом фіксації або підтримки процентних ставок на певному рівні. Підвищення попиту на гроші- зростання грошової пропозиції. І навпаки.

Жорстка: на регулювання відсоткової ставки, шляхом фіксації або підтримки стабільного обігу грошової маси в економіці. Зротсання попиту на гроші- зростання процентної ставки і навпаки.

Вибір варіанти монетарної політики залежить від причин зміни попиту на гроші.Якщо попит на гроші змінився в результаті інфляції використовують жорстку монетарну політику, якщо попит на гроші змінився внаслідок інвестиційного, споживчого або державного попиту – гнучку монетарну політику.ЦБ впливає на масу грошей в обігу через встановлення норми резервування, облікової ставки та через операції з державним цінними паперами.

3. Довгострокова та короткострокова

Довгострокова- метою є скорочення рівня інфляції.

Короткострокова- спрямована на досягнення поточних завдань: стабілізація валютного курсу, збільшення стійкості грошової одиниці, тошо.

 

21. Держава, як суб’єкт макроекономічного  регулювання. Необхідність державного  регулювання економікою.

 

Основним регулятором змішаної економіки є ринок. Він об'єднує виробників і споживачів у єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потребам у формі платоспроможного попиту, сприяє ефективному розподілу ресурсів. Це означає, що він спрямовує ресурси на виробництво тих товарів, які найбільш потрібні суспільству, примушує підприємців застосовувати найбільш ефективні комбінації використання обмежених ресурсів, сприяє розробленню та впровадженню нових, найбільш ефективних технологій.

Проте ринок має певні обмеження, які відображають необхідність державного регулювання економікою, а саме:

1) ринок не володіє досконалим механізмом, здатним протистояти такому явищу, як економічна нестабільність;

2) ринок не має механізмів  забезпечення людей суспільними  благами, до яких належать послуги  державного управління, національної  армії, міліції, охорони здоров'я, освіти, науки, культури тощо;

3) ринковий механізм не здатний  самостійно протистояти монополізму;

4) ринковий механізм породжує  “зовнішні ефекти”, такі, як надмірна  нерівність у доходах, нерівномірний  розвиток окремих регіонів, порушення  екологічних умов життя населення, відхилення від стандартів якості споживчих товарів тощо.

Державне регулювання економіки — це цілеспрямована діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для найбільш ефективного функціонування ринкового механізму й мінімізації його негативних наслідків.

До головних функцій державного регулювання економіки відносять такі:

1. Розроблення політики соціально-економічного розвитку країни, за допомогою якої визначаються головні цілі, пріоритети та засоби розвитку економіки.
2. Забезпечення економічної та національної безпеки держави, конкурентоспроможності національної економіки;
3. Формування правових засад функціонування економіки.
4. Координуюча функція: взаємодія саморегулювання та державного регулювання
5. Стимулювання та підтримка конкуренції.
6. Перерозподіл доходів і ресурсів.
7. Стабілізація економіки через стимулюючу й стримуючу політику.
8. Аллокаційна ф-ція: коректування розподілу ресурсів з метою зміни структури національного продукту
9. Контролююча ф-ція: дотримання законодавчих норм та постанов, стандартів та вимог
10. Управління державною власністю
11. Інформаційна ф-ція: рівний доступ до інформаційних ресурсів.

 

 

22. Класичні  й кейнсіанські концепції макроекономічного  регулювання

Теоретичною базою державного регулювання економіки є кейнсіанська теорія. На відміну від класиків, прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Для цього вони наводять такі аргументи:

• У кейнсіанській економічній теорії обґрунтовується, що повна зайнятість у нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково. Рівновага попиту та пропозиції, як правило, не збігається з повною зайнятістю ресурсів: тобто якщо в економіці дотримується рівність АD = AS, то рівноважний обсяг виробництва У < У*.

Однієї з причин такої розбіжності є невідповідність планових інвестицій і заощаджень, що здійснюються різними економічними агентами за різними мотивами і визначаються різними факторами.

Мотивами заощаджень домашніх господарств є:

_ придбання коштовних товарів;

_ забезпечення у старості;

_ страхування від непередбачених  обставин (хвороба, нещасний випадок);

_ забезпечення дітей у майбутньому.

Мотиви інвестицій фірм:

_ максимізація норми чистого  прибутку;

_ врахування реальної ставки відсотка як плати за придбання грошового капіталу для інвестування.