Предмет i метод мікроекономіки

1. Предмет i метод мікроекономіки

 

1. Мікроекономіка як складова частина теоретичної економіки.
2. Предмет, концептуальні основи та методологія мікроекономіки
3. Мета, завдання і зміст дисципліни

 

Мікроекономіка вивчає поведінку окремих економічних одиниць і структур, таких як споживачі, інвестори, фірми, окремі компанії – по суті будь-якої особи чи організації.

Мікроекономіка пояснює те, як і чому ці одиниці приймають економічні рішення. Наприклад, як споживачі приймають рішення про покупку, і як зміни в цінах і доходах впливають на їх вибір. Мікроекономіку цікавить, наприклад, як фірма визначає кількість товару, що його збирається виробити.

Ще один важливий об’єкт вивчення мікроекономіки – це відстеження, як внаслідок взаємодії первинних економічних одиниць формуються більші підрозділи – ринки і галузі промисловості.

У самій серцевині економіки лежить факт обмеженості ресурсів та необмеженості людських бажань. Люди хочуть споживати значно більше, ніж економіка може виробити. Якби можна було виробляти безмежну кількість кожного блага, людям непотрібно було б турбуватися про обмежені ресурси. Не треба було б думати про ефективне використання робочої_сили і матеріалів. І економіка не була б більше життєво важливою наукою. Однак блага обмежені, тоді як потреби здаються безмежними. Ця безперечна істина називається законом обмеженості ресурсів.

Закон обмеженості ресурсів стверджує, що блага є обмеженими, бо немає достатньо ресурсів, аби виробляти всі блага, що їх люди потребують для споживання.

Вивчаючи поведінку і взаємодію окремих фірм і споживачів, мікроекономіка з’ясовує те, як функціонують і розвиваються галузі промисловості і ринки, і як впливають на них політика уряду й загальні економічні умови. Аналізуючи різні ринки, мікроекономіка концентрує увагу на закономірностях визначення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку називають ще теорією цін.

На відміну від цього предметом макроекономіки є сукупні економічні показники, такі як рівень і темпи зростання національного виробництва, безробіття та інфляція.

Блага, які споживаються шляхом купівлі – продажу, називаються економічними. Існує певна категорія благ, які не можуть бути запропонованими споживачеві на ринку (національна оборона), оскільки він не в змозі повністю оплатити їхнє споживання, як індивідуальне. Такі блага називаються суспільними або громадськими благами і надаються звичайно через державні інститути. До громадських благ здебільшого належать і блага, що забезпечують соціальні_та_екологічні_умови_життя людини.

Громадські_блага мають дві особливості споживання:

• використання блага однією особою не зменшує обсягу блага, доступного для використання іншими особами;
• споживання блага не може бути обмеженим лише для тих, хто платить за це благо.

Наприклад: освітлення вулиць, маяк.

Коли люди об’єднуються у спільноти, вони обов’язково стикаються з багатьма економічними проблемами. Ці фундаментальні питання такі ж вирішальні сьогодні, як і на світанку людської цивілізації. Ці питання постають, так як існує обмеженість ресурсів.

Кожне людське суспільство стикається з трьома взаємопов’язаними проблемами.

• Що виробляти? Які товари слід виробляти і в якій кількості?
• Як слід виробляти товари ?
• Для кого виробляти товари?

Тобто ці три завдання полягають у виборі можливих факторів_виробництва.

Економіка має весь час вибирати - як розподіляти ресурси.  Ця проблема досліджується за допомогою економічної моделі – межа_вирорбничих_можливостей (трансформації) (рис.1).

Лінія трансформації – похила. Причому кут нахилу до горизонтальної осі – від’ємний. Це означає, що збільшення виробництва одного блага неминуче викличе зменшення іншого. Лінія трансформації відображає повне (ефективне) використання ресурсу. Будь-яка внутрішня точка є допустимою, але неефективною.

Отже, межа виробничих можливостей (МВМ) показує максимальну кількість продукції, що її може виробити економіка за даного рівня технологічного розвитку і наявних факторів виробництва.

Економіка функціонує ефективно, якщо вона не може збільшити виробництво одного товару, не зменшуючи іншого – тобто коли вона перебуває на межі виробничих можливостей.

В житті постійно доводиться вибирати. Так як ресурсів бракує, то вибір одного вимагає відмови від чогось іншого. Ця втрачена альтернатива називається вартістю втрачених можливостей, або альтернативною_вартістю.

Альтернативна вартість – кількість одиниць товару, якою необхідно пожертвувати заради виробництва однієї додаткової одиниці іншого товару.

Маючи у розпорядженні криву_трансформації, можна графічно проілюструвати виробничі можливості багатої та бідної країни, вплив технічного прогресу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Крива трансформації зміщується вгору та вправо під впливом: технологічного прогресу, винаходів, що спрямовані на виробництво з меншими витратами, інвестиції, гарний врожай.

Крива трансформації зміщується вниз та ліворуч внаслідок війн, недородів, хижацького ставлення до природи, деградації населення (чисельно і якісно),  відсутності технічного прогресу.

Для розгляду основних принципів і виявлення певних закономірностей, які допомогли б в аналізі складних економічних реалій, економісти користуються спрощеними описами економічних явищ, так званими економічними_моделями.

Економічна модель – умовний образ (відображення) економічного явища, об’єкта або процесу, сконструйований для простоти його дослідження.

Найголовнішими причинами використання моделей є: недоступність об’єкта оригіналу або небезпечність безпосереднього його дослідження. (Наприклад, моделі екологічних катастроф).

Модель дає можливість отримати нові знання про модельний оригінал. Вона дозволяє відповісти на запитання “що буде, коли...”.

Економічна модель встановлює взаємозв’язки між економічними_змінними.

Економічна змінна – це вимірна величина (наприклад, річний обсяг виробництва, темп інфляції), що може набувати різноманітних значень.

Дві групи:

а) ендогенні змінні – це характеристики об’єкта, які треба визначити в результаті розрахунків по моделі (невідомі величини);

б) екзогенні  змінні – це характеристики зовнішніх (по відношенню до об’єкта моделювання) умов, що змінюються.

Одним із найпоширеніших та найпотрібніших в економічній теорії взагалі та мікроекономіці є припущення “за інших однакових умов”.

Воно потрібне для того, щоб відокремити сторонні фактори при вивченні певного явища. У природничих науках поняття “за інших однакових умов” еквівалентне поняттю “чистота експерименту”.

Інструментарій економіки розрізняє позитивний і нормативний аналіз. Або ще називають нормативна і позитивна економіка.

Позитивна_економіка розглядає (описує) факти і залежності між ними. Прикладом позитивного аналізу є твердження типу: “Якщо Україна введе квоти на імпортні автомобілі, то їхня ціна для громадян України зросте”. Це твердження не оцінює ситуацію з точки зору “погано-добре”, а лише констатує факти і зв’язки між ними.

Отже, позитивний аналіз – це твердження типу, “якщо…, то…”. Як вплинуть вищі податки на тютюнові вироби на кількість курців? Як функціонувала економіка соціальних країн порівняно з капіталістичними? Ці питання розв’язуються тільки за допомогою фактів. Питання можуть бути простими або складними, але всі вони належать до сфери позитивної економіки. Позитивна економіка пов’язана з аналізом і прогнозуванням.

Нормативний_аналіз спрямований на вироблення рекомендацій, які сприяють досягненню певної мети.

Прикладами нормативного аналізу можуть бути такі твердження: “Для пожвавлення ділової активності у країні потрібно здійснити приватизацію вугільної промисловості.

Нормативна економіка охоплює моральні повчання і оціночні судження. Чи повинен уряд надавати допомогу бідним людям? Чи повинні соціалістичні країни запроваджувати приватну власність і фондові біржі? На ці запитання немає правильних чи неправильних відповідей, бо вони скоріше містять мораль та оцінки, ніж факти. З цих питань можна дискутувати, та їх ніколи не можна розв’язати за допомогою науки або через звертання до фактів. Ці питання розв’язуються політичними рішеннями, а не економічною наукою.

Позитивний і нормативний аналіз взаємопов’язані між собою. Так, нормативний аналіз обов’язково міститиме елементи позитивного, так як результати позитивного аналізу допомагають визначити кращий шлях для досягнення нормативних цілей.

 

Література:

1. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студ. екон. спец. зал. освіти: У 2 Ч. / С.Будаговська, О.Кілієвич, І.Луніна та ін.; за заг. ред. С.Будаговської. – К.: Основи, - 1998.
2. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки / Підручник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1998.
3. Піндайк Р.С., Рубінфелд Д.Л. Мікроекономіка / Пер. з англ.. А.Олійник, Р.Скільський – К.: Основи, 1996
4. Овчинников Г.П. Микроэкономика. Макроэкономика / Учеб. Пособие в 2-х – Т. 1. –С.- Петербург: Изд-во Михайлова В.А., 1997.
5. Горошко М.Ф., Кулішов В.В. Мікроекономіка: Тести. Ситуації. Задачі / Навч. Посіб. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2003.
6. Кириленко В.І. Мікроекономіка: Навч. Посібник для студентів екон. спец. Вузів. – К.: Таксон, 1998.
7. Задоя А.О. Мікроекономіка. Курс лекцій та вправи: Навч. посібник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001.
8. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка: Навчально-методичний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002.
9. Емцов Р., Лукин М. Микроэкономика: Учебник. – М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, Изд-во «ДИС», 1997.
10. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА*М, 1999.
11. Микроэкономика / Учебник. Под. ред. Е.Б. Яковлевой. – М.: АКАЛИС, 1997.
12. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроекономика / Пер. с англ. В. Лукашевича и д.р.; Под ред. Б. Лисовика и В. Лукашевича, С.- Пб., 1994.
13. Пилипенко В.В. Мікроекономіка. Курс лекцій: Навчальний посібник. – Суми: ВВП ”Мрія”, 2007. – 284с.
14. Гамілтон Д. Методичний посібник до "Мікроекономіки" Р.С.Піндайка та Д.л.Рубінфелда. - К.: Основи, 1996
15. Вэриан Х.Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход /Пер.с англ. под ред. Н.Л.Фролова. - М.: ЮНИТИ,1997.
16. Гальперин В.М. и др. Микроэкономика. Т.1 / Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И.; Общ. ред. В.М.Гальперин. - СПб.: Экономическая шк., 1999
17. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. – М.: Норма, 2007
18. Протас В.Ф. Микроэкономика: структурно-логические схемы. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1996  
19. Мельниченко О.А. Мікроекономіка /ХДАУ. - Х.,2000.
20. Куркін М.В. Мікроекономіка: основи ринкової поведінки. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2001.
21. Кулішов В.В. Мікроекономіка: основи теорії і практикум / В.В.Кулішов, П.П.Гаврилко. – Львів: „Магнолія плюс”, 2005.
22. Задоя А.О. Мікроекономіка. Курс лекцій та вправи. – К.: Т-во”Знання”, КОО, 2006
23. Павленко І.М. Мікроекономіка. – К.: ЦНЛ, 2006.
24. Старостенко Г.Г. Мікроекономіка. – К.: ЦНЛ, 2006.
25. Микро-, макроэкономика: Задачи, тесты, ситуации. - СПб.: "Литература плюс",1994