Проблеми та перспективи кадроовго менеджменту у мiжнародному бiзнесi та вiтчизнянiй практицi

До зовнішнього середовища прямого впливу належать також органи державної влади. Організації повинні  виконувати не лише законодавство у  своїй галузі, але й приписи  відповідних органів влади та їх посадових осіб. Саме тому стосунки з такими органами мають виняткове значення для діяльності організації. Тут репутація так само важлива, як і у стосунках із споживачами чи постачальниками. І так само має значення людський чинник. Зловживання ним (у тому числі й кримінально каране), на жаль, є доволі поширеним явищем, що ще більше посилює значимість аналізованого чинника. Крім того, потужним джерелом небезпеки для організації є те, що недосконалість правового поля часто поєднується із дією згаданого людського чинника.

Зловживання службовцями своїм посадовим становищем можуть бути джерелом небезпеки для «ІнТексту» так само, як і для будь-якої компанії в Україні. Недосконалість законодавства в надає можливість дуже різностороннього руйнівного впливу будь-яким регуляторним установам, - пожежній, податковій службам, архітектурним установам – реалії такі, що цей перелік може мати кілька десятків позицій. Саме тому для компанії виняткову важливість має прозорість у стосунках із владою. Сумнівна практика ведення бізнесу, як і належить компанії – суб’єкту міжнародного бізнесу, всіляко обминається.

До контактних аудиторій  як правило відносять:

- засоби масової інформації (які можуть розміщувати статті-замовлення щодо тих чи інших аспектів діяльності організації чи її представника);

- фінансову громадськість, інвесторів (вони становлять інтерес для фірми (і навпаки) в плані одержання максимально повної інформації про фінансовий стан, сталість, реальні інтереси відповідних суб’єктів бізнесу);

- групи громадської  дії (активісти екологічних, правозахисних тощо рухів, чия публічна позиція може зашкодити або навпаки – допомогти організації);

- лідерів думок (експерти, актори, спортсмени, політики тощо, чий вплив порівнянний із впливом  груп громадської дії).

Загальною рисою контактних аудиторій є можливість впливу на велику частину населення – потенційних або наявних споживачів, тому факт існування та можливість динаміки таких груп повинні відслідковуватися.

Для аналізованої компанії з-поміж згаданих контактних груп може мати значення лише вплив професійної «тусовки», тобто об’єднань, що існують на ринку (мається на увазі, наприклад, GALA або LІSA – учасником цих професійних об’єднань у галузі є також і «ІнТекст»)

Глобальне середовище (середовище непрямої дії, макросередовище в  маркетингу) – найбільш загальні сили, події і тенденції, безпосередньо не пов’язані з операційною діяльністю організації, однак такі, що в цілому формують контекст бізнесу. Підсумовуючи поширені в теорії менеджменту та маркетингу погляди [12], ми виділимо такі найзагальніші групи чинників глобального середовища: стан економіки, соціокультурні, політичні чинники, а також взаємовідносини з місцевими мешканцями.

Найважливішим з-поміж  чинників глобального середовища є  стан економіки. Справді, стан світової економіки впливає на вартість усіх без винятку використовуваних ресурсів, а також на здатність споживачів купувати певні товари та послуги. Якщо, наприклад, прогнозується інфляція або девальвація, керівництво може піти на збільшення запасів ресурсів, що постачаються організації, а також провести з персоналом переговори про фіксовану оплату праці в національній валюті з тим, щоб стримати зростання витрат в найближчому майбутньому. Фірма також може прийняти рішення про позику, оскільки при настанні термінів платежів гроші фактично коштуватимуть дешевше, частково компенсуючи втрати від сплати відсотків. Якщо ж прогнозується економічний спад, організація може скоротити частину працівників або відкласти до кращих часів плани розширення масштабів бізнесу, такі, наприклад, як вихід на нові іноземні ринки. Що ж до «ІнТексту», то попри негативний вплив на компанію, вона успішно подолала кризу та зменшення кількості замовлень, хоча кризові явища дещо загальмували розвиток компанії.

Стан економіки може вирішально вплинути на можливості отримання організацією капіталу для власних потреб. Це наслідок того, що національні уряди часто намагаються зменшити негативні наслідки погіршення економічної ситуації через регулювання податків, грошової маси та ставки відсотка, що встановлюється центральним банком.

Важливо розуміти, що та або інша конкретна зміна стану економіки може позитивно впливати на одних суб’єктів міжнародного бізнесу та негативно – на інші організації. Організації, скеровані у майбутнє, із чітко встановленими адекватними цілями, завжди досягнуть успіху навіть в умовах, що, здавалося б, не сприяють зростанню. Натомість ті, що вважалися успішними у період стабільності, можуть не витримати тиску нових, несприятливих зовнішніх обставин.

Не набагато менш важливими  за вищезгадані, а часто й важливішими є соціокультурні чинники глобального середовища міжнародного бізнесу. Будь-яка організація функціонує щонайменше в одному культурному середовищі. Тому соціокультурні чинники, в числі яких переважають установки, життєві цінності і традиції, впливають на організацію. Так само вони впливають на продукцію або послуги, що їх пропонує на ринку компанія. Від соціокультурних чинників безпосередньо залежать і способи ведення своїх справ організаціями. Так, необхідно враховувати, що для замовника з Південної Азії (Індія, Пакистан) головною конкурентною перевагою є вартість товару або послуги – навіть на шкоду ціні. У перемовинах із клієнтом це може відповідним чином вплинути на стратегію поступок. Клієнти з Західної Європи, навпаки, є більш вибагливими у плані пунктуальності [13]. Залежно від вимог клієнтів вибудовується і стратегія виконання замовлення у компанії «ІнТекст»: для виконання замовлення клієнта з Західної Європи необхідно мобілізувати більш відповідального виконавця (виконавців) або ж установити для них терміни з наявністю часового резерву.

Організації повинні  бути спроможні передбачати зміни  очікувань суспільства та обслуговувати  їх більш ефективно, ніж конкуренти. Це означає, що сама компанія повинна змінюватися, свідомо трансформуючись в інститут, пристосований до нового середовища.

Як в національному, так (тим більше!) і в міжнародному бізнесі неабияке значення мають  політичні чинники. До них належить уся сукупність можливих дій органів влади щодо бізнесу. Деякі аспекти політичної ситуації мають для управління бізнесом особливе значення. Один з них – ставлення адміністрації, законодавчих органів, судів до бізнесу: усі ці компоненти політичного середовища можуть помітно відрізнятися залежно від країни.

Велике значення для  компаній, що ведуть операції або мають ринки збуту в інших країнах, має чинник політичної стабільності як у «материнській» країні, так і в інших країнах, де присутні бізнес-інтереси фірми. Ідеться передовсім про небезпеку протекціонізму, якщо йдеться про експорт, а також про обмеження для інвесторів та для руху капіталів. Політична стабільність у цьому зв’язку набуває значення вирішального чинника при прийнятті рішення про довгострокову співпрацю з іноземними партнерами.

Слід зауважити, що для компанії «ІнТекст» в силу переважно «неуречервленого» характеру ведення бізнесу рідко доводиться стикатися зі значним впливом політичних чинників. Однак деякі замовники можуть вимагати – відповідно до власного національного законодавства – тих чи інших додаткових послуг, зокрема таких, як надання певних видів гарантій коректності перекладу, підтвердження юридичного статусу одержувача платежу за переклад тощо. Втім, вплив таких чинників, як уже зазначалося, не є значним.

Відносини з місцевими мешканцями – ще один чинник зовнішнього середовища непрямого впливу організації. Майже для всіх організацій переважаюче ставлення до неї місцевої громади, в якій та або інша організація функціонує, має першочергове значення як чинник середовища непрямої дії. Майже в кожній окремо взятій громаді існують установки щодо того чи іншого бізнесу, які визначають ставлення, інколи упереджене, до певних галузей, уявлення про соціальний ефект від ведення такого бізнесу, його престижність тощо.

Тому багато організацій  докладають цілеспрямовані зусилля  для підтримки позитивних відносин з громадами, в межах яких вони функціонують. Ці зусилля можуть виражатися у формі фінансування місцевих шкіл, добродійній діяльності або підтримці молодих дарувань в управлінні. Втім, з огляду на місцеву специфіку взаємин конкретного бізнесу з конкретною місцевою громадою стосунки можуть мати напружений характер, пов’язаний із використанням бізнесом сумнівної ділової практики – такої, зокрема, як використання підкупу посадових осіб, ухиленням від соціальної відповідальності (особливо у галузі екології, пенсійного забезпечення, прав окремих соціальних груп тощо). Компанія «ІнТекст», як уже зазначалося, підтримує прозорі стосунки з державними органами. Крім того, усвідомлюючи власну соціальну відповідальність за долю громадян України, позбавлених належного піклування, компанія бонда участь у благодійній діяльності, купуючи побутову електроніку для дітей, позбавлених батьківського піклування. Втім, в силу особливостей інституційного середовища України, очікуваного результату, безсумнівного корисного впливу на життя дітей така діяльність не справила. Більше того, експлуатуючи бажання компанії й надалі брати участь у благодійній діяльності, адміністрація установи, де утримуються діти, вирішила спробувати чинити тиск на компанію, закликаючи її вкладати більше зусиль та ресурсів у допомогу дітям, що цілком очікувано спричинило перегляд компанією стосунків із зазначеним закладом. У майбутньому компанія розглядає можливість надання дітям допомоги у такий спосіб, що виключав би можливість будь-якого нецільового використання пропонованої допомоги чи іншого зловживання нею – наприклад, на даний момент розглядається можливість оплати навчання дітей іноземним мовам або отримання ними інших навичок або знань, які, на відміну від матеріальних благ, не можуть бути використані на користь сторонніх осіб.

Крім того, необхідно  також розглянути міжнародне середовище. Зауважимо, що науковець О.С. Віханський [14] вважає, що останнє слід розглядати як один з чинників макросередовища. Однак більш детальний розгляд усіх чинників, який подано нижче, свідчить про те, що будь-який елемент бізнес-середовища може бути міжнародним. Персонал багатонаціональної компанії цілком може перебувати на різних континентах (як у тому числі й у компанії «ІнТекст»), а технологія базуватися на використанні іноземних ліцензій, патентів або послуг (аналізованої компанії це також стосується). Цілі можуть відрізнятися залежно від країни розташування підрозділу однієї і тієї ж компанії. Що ж до зовнішнього середовища, то тут усе є ще більш очевидним: клієнти та постачальники, інвестори та мас-медіа присутні у всьому світі (залежно від масштабів діяльності компанії). Саме тому ми не будемо розглядати міжнародне середовище саме по собі – якщо йдеться про компанію – суб’єкта міжнародного бізнесу, будь-який елемент її середовища (навіть внутрішнього) може мати міжнародні масштаби.

Таким чином, міжнародне бізнес-середовище є сукупністю чинників різної міри впливовості, що визначають усі дії  фірми – від установлення стратегії  до вирішення незначних поточних питань. Від правильного врахування потужності впливу таких чинників залежить у підсумку ефективність діяльності організації, успіх бізнесу.

1.2. ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОГО КАДРОВОГО  МЕНЕДЖМЕНТУ

Кадровий менеджмент, інакше часто іменований управлінням персоналом, кадровою роботою, управлінням людськими ресурсами тощо – одна зі складових діяльності компанії. Про такий напрямок рідко зазначають у місії діяльності організації, однак уникнути постійного моніторингу стану людських ресурсів не може навіть найменша організація. Особливої ж ваги питання кадрового менеджменту набувають у динамічних компаніях, зростання яких безпосередньо пов’язане з розвитком людських ресурсів – як кількісним, так і якісним. І тим більш важливими стають питання належного кадрового забезпечення, коли йдеться про компанію – суб’єкта міжнародного бізнесу, де зовнішнє, та й внутрішнє середовище є не лише більш турбулентним, але й просто дуже різноманітним.

Організації поєднують у собі фізичні (наприклад, будівлі та обладнання) і фінансові ресурси, а також технологічні, інформаційні та управлінські процеси, які забезпечують виконання необхідної роботи. Проте без людей організація не може існувати. Управління і розвиток людських ресурсів – головні цілі кадрового менеджменту. Тому кадровий менеджмент вивчає взаємовідносини працівника з організацією. Основні функції кадрового менеджменту передбачають вирішення цілком зрозумілих задач – зокрема таких, як наймання, добір, навчання і розвиток, ділова оцінка, компенсація, трудові відносини, які визначаться так [15]:

- наймання – це  ідентифікація і залучення компетентних людей на вакантні посади в організацію;

- добір – це процес вибору компанією людей, щоб заповнити вакантні посади в організації;

- навчання і розвиток – це процеси набуття працівниками знань, навичок і здібностей для успішного виконання завдань на поточних робочих місцях і на майбутніх, які вони матимуть у ході кар’єрного зростання ;

- ділова оцінка – це система, використовувана організацією для визначення обсягів і цінності роботи працівників;

- компенсація – це повний  пакет винагородження з боку організації, у тому числі не лише фінансові та інші матеріальні винагороди, але й нематеріальні стимули, як, наприклад, безпека робочого місця;

- трудові відносини – це взаємовідносини між роботодавцем і працівниками у правовому полі.

Будучи застосованими  у міжнародному значенні, функції кадрового менеджменту утворюють міжнародний кадровий менеджмент. Коли компанія виходить на міжнародну арену, всі головні ресурси менеджменту присутні і надалі. Щоправда, із ускладненням середовища всі вони також стають більш складними. Передовсім ускладнюється кадровий менеджмент. Це відбувається під впливом таких двох чинників: по-перше, штат організації – суб’єкта міжнародного бізнесу може містити працівників різних національностей; по-друге, менеджери таких компаній повинні прийняти рішення щодо того, наскільки необхідною є адаптація практики кадрового менеджменту компанії до національної культури, культури бізнесу, соціальних інститутів країни, де веде бізнес компанія, або ж навпаки – якою є межа пристосування працівників з іншої країни до практики ведення бізнесу та кадрового менеджменту самої компанії.

Практика міжнародного кадрового  менеджменту вимагає брати до уваги, що існує декілька категорій працівників усередині організації – суб’єкта міжнародного бізнесу. Експатріанти (у російській мові, а через неї і в українській інколи вживають варваризм «експат») прибувають з-поза країни, де вони повинні працювати. Більшість експатріантів – вихідці з країни, де розташований головний офіс, «материнська» фірма, тобто співвітчизники самої компанії. Окрім того, останнім часом все більш поширеною є практика, коли експатріанти прибувають ні з країни-господаря, ні з країни-одержувача інвестицій, а з третіх країн. Найбільшою за кількістю категорією працівників є місцеві працівники з країни, де розміщена структурна одиниця (завод, підрозділ з продажів тощо). Зазвичай співвітчизники компанії і представники третіх країн належать до управлінського і професійного персоналу. Посади робітників, а також управлінців на нижчих щаблях менеджменту як правило посідають місцеві працівники. Крім того, глобалізація кадрового менеджменту створила особливий вид мігранта, названого інпатріантом. Інпатріанти – працівники з зарубіжних країн, які працюють в країні, де розміщена материнська компанія. Історично вони посідали посади на нижчих щаблях управлінської ієрархії, однак останнім часом окреслюється тенденція до прискореного кар’єрного просування окремих, найбільш здібних інпатріантів незалежно від їх національності.