Лекции по "Международной экономике"

Головними сферами залучення  іммігрантів є промисловість  і будівництво — галузі, де створюється  основна маса прибутку. Наприклад, аналіз зайнятості іноземних робітників у ФРН показує нерівномірний їх розподіл за галузями економіки. В будівництві зайнято іноземців 73,0 %,  у сфері послуг — 14,2 %, торгівлі — 5,5 %, сільському господарстві — 1,1 %.

Зростання сфери послуг в умовах розвитку постіндустріального суспільства здійснюється в основному за рахунок залучення частини робітників, що вивільняється, в результаті зростання продуктивності праці з галузей матеріального виробництва, а також молоді, що досягла працездатного віку. Однак цілком задовольнити потреби невиробничої сфери в додаткових робітниках за рахунок названих джерел не є можливим, оскільки попит на них значно перевищує пропозицію. В умовах, що склалися, важливим чинником забезпечення даної сфери трудовими ресурсами стала імміграція.

У процесі розвитку постіндустріального суспільства відбуваються суттєві зрушення у професійній і кваліфікаційній структурі ринку праці – на ньому зростає потреба у висококваліфікованих працівниках, яка значною мірою покривається за рахунок мігрантів.

Разом з тим ТНК  використовують заробітну плату  і як засіб перехоплення кваліфікованих робітників у національних монополій і закріплення їх на своїх підприємствах. Це досягається встановленням такого рівня зарплати, який трохи перевищує середній у даній країні чи галузі. Так, у Франції заробітна плата на підприємствах іноземних компаній на 6—8 % вище, ніж національних, що стимулює приплив іммігрантів на підприємства ТНК, і в першу чергу кваліфікованих робітників.

ТНК віддають перевагу стороннім  робітником ще й тому, що останні  являють собою найменш організовану й найменш активну масу робітників, що послаблює їхню боротьбу за поліпшення умов і охорони праці, виплату пільг і пенсійної допомоги, допомогу з безробіття та інвалідності.

Отже, оцінка позитивних або негативних ефектів від міжнародної трудової міграції залежить від багатьох факторів, зокрема, освітнього і кваліфікаційного рівня мігрантів, їхньої чисельності у країні, групових відмінностей між ними, віку, статі, міграційного статусу тощо.

УКРАЇНА В СВІТОВИХ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ

Становлення незалежної української держави на демократичних засадах, яке супроводжується трансформацією соціально-економічної системи та поступовою імплантацією країни в загальну архітектуру світового господарства, передбачає, серед інших завдань, формування розвинутого національного ринку праці, інтегрованого в глобальну економічну систему. Однією з визначальних рис його становлення є дедалі більше залучення України в орбіту міжнародних міграційних процесів, що проявляється у різкому зростанні масштабів обміну людським ресурсом як усередині країни, так і за її межі. Водночас цей процес суттєво впливає на формування і функціонування людського ресурсу, що важливо для нарощення глобальної конкурентоспроможності національної економіки.

Після проголошення незалежності України, в умовах становлення ринкової економіки та  розвитку демократичних  засад  суспільного життя, були усунуті обмеження щодо реалізації права людини на вільний вибір місця проживання, і, як наслідок, набула  значних масштабів зовнішня трудова міграція. Правові засади для розширення міграційних переміщень були створені  Конституцією України та Законами України «Про громадянство», «Про зайнятість населення», «Про порядок виїзду з України і в’їзд в Україну громадян України», «Про біженців», «Про правовий статус іноземців» та ін., згідно з якими громадяни здобули право самостійно вибирати країну мешкання та працевлаштування.

Відповідно до обсягів, спрямованості і результатів  розвитку міграційних процесів в  Україні їх умовно можна поділити на такі періоди: перший з них охоплює 1991-1993 рр., другий – 1994 -1998 рр., третій з 1999-2004 рр., четвертий  починається з 2005 р. і триває зараз.

Рис.4.12. Міграційний приріст населення України за 1991-2010 р.р.

Джерело: Побудовано за даними Держкомстату

Для вироблення ефективної державної політики щодо трудової міграції та її регулювання необхідне всебічне вивчення її причин. Серед яких найважливіші:

• нерозвинений внутрішній ринок праці з високим рівнем безробіття, у т.ч. прихованого;
• низька оплата праці;
• високий рівень бідності та нерівності у суспільстві;
• неадекватна винагорода за працю висококваліфікованих працівників та вчених, а також неможливість самореалізації останніх;
• нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів.

Основною країною, куди прямують українські мігранти є Росія, де крім вищих заробітків істотною перевагою є також географічна близькість та, найголовніше, мовно-культурна спорідненість, котра дає змогу мігрантам значно легше адаптуватися, ніж, скажімо, у географічно близькій та доволі доступній (з огляду на м’який візовий режим) Угорщині. І хоча зарплати на Заході істотно вищі, ніж у слов’янських країнах, українських заробітчан там набагато менше. За наявними офіційними даними в 2010 р. найбільшим міграційними коридором на території СНД є Росія - Україна і Україна – Росія. Спостерігається стійка тенденція виїзду з України за кордон жінок найбільш працездатного віку, а прибуття – середнього та пенсійного, на відміну від чоловіків-мігрантів, кількість прибулих яких майже за всіма віковими діапазонами значно перевищує чисельність вибулих.

Існують різні оцінки щодо трудової міграції з України. Деякі економісти називають цифри у 5 млн. працівників-мігрантів, (політики - до 7 млн.). Зокрема за даними Інституту соціології НАН України, за кордоном працює не більше 2-3 млн. українців. Проте, незважаючи на наявні в економічній літературі оцінки масштабів трудової міграції, усі вони засвідчують, що поїздки українців за кордон з метою заробітку стали масштабним явищем у житті суспільства.

Протягом останнього десятиліття внаслідок трудової міграції, у т.ч. висококваліфікованої робочої сили і науковців, відбулись якісні змини на ринку праці та послаблено позиції в забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності країни. Відплив молодих людей і жінок призвів до того, що населення України невпинно скорочується. Основними причинами є негативні тенденції природного відтворення, низька народжуваність за високої смертності.

Найгострішою міграційною  проблемою для України  в найближчому  майбутньому  буде трудова міграція громадян  і відплив інтелекту, що створює загрозу суттєвих втрат  трудового й інтелектуального потенціалу  нації. Тому, для регулювання міжнародної міграції необхідно вдосконалення правової бази в галузі міжнародної трудової міграції як українських громадян за кордон, так і іноземних громадян в Україну через розвиток національного законодавства, укладання двосторонніх  міжурядових угод, що обумовлюють соціальні гарантії громадян, які працюють на території іншої країни, а також підготовки умов для приєднання до міжнародних правових актів ООН, МОП і Ради Європи про захист прав трудящих-мігрантів та членів їхніх родин.

Для зменшення трудової міграції з України необхідно  вдосконалення політики доходів, перш за все заробітної плати, відповідність  її витратам на розвиток людських ресурсів, що  послабить стимули до міграції висококваліфікованих фахівців та науковців. Важливе також вироблення ефективної регіональної політики, яка б забезпечувала комплексний розвиток територій. Необхідним є створення стимулів для повернення в Україну мігрантів, що раніше виїхали на роботу за кордон на постійне місце проживання чи за трудовими контрактами, у першу чергу висококваліфікованих фахівців. Нерозв’язання найгостріших проблем трудової міграції здатне призвести до значної втрати трудового потенціалу суспільства, деградації робочої сили, а в подальшому загострення проблем на ринку праці та погіршення економічної ситуації в країні.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Доклад о развитии человека 2010. Реальное богатство народов: пути к развитию человека. / Пер. с англ. – М.: Издательство «Весь мир», 2010. – 229с.

2. Ивахнюк И.В. Международная трудовая миграция. Учебное пособие. – М.: Экономический факультет МГУ, ТЕИС. – 2005. – 286с.

3. Мировой рынок труда и международная миграция // Издательство Экономика, Серия Высшее образование, Москва. – 2010. – 409 С.

4. Міжнародна економіка: Навчально-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За ред. А.М.Поручника. – К.: КНЕУ, 2005.
5. Петрова І.Л. Український ринок праці: особливості розвитку та ефективність функціонування. – К., 2009.
6. Рязанцев С. Трудовая миграция в  странах СНГ и Балтии // Издательство Формула Права, Москва, 2007. - 572 С.