Оцінка діючої політики управління оплатою праці на підприємстві

 

де Сс – середньооблікова чисельність  ;

ПФРЧ – повний фонд робочого часу;

РФРЧ – реальний фонд робочого часу.

Остаточно чисельність працівників  підприємства  — це середньооблікова чисельність зменшена на кількість працівників, яких підміняють  на  деякий  час  працівники, які  працюють за  суміцниством.

Прогнозування чисельності  ПП «Алігатор» було проведено на основі методу техніко-економічних розрахунків.

Була визначена явочна та  середньооблікова чисельність  на майбутній  період.

Чя = 20 * [7*(10 + 1,75)] / 40 = 20 *82,25 / 40 = 41  (чол.)

ПФРЧ = 365 – 7 святкових днів = 358 (днів)

РФРЧ = 358 – 13 днів відпустки – 7 днів невиходів з поважних причин = 338 (днів).

Сс = 41 *358 / 338 = 49,78 (чол) або 50 чол..

2. Планування чисельності на  основі коефіцієнту еластичності  чисельності в залежності від  обсягів товарообігу.

1) Коефіцієнт еластичності чисельності розраховується за формулою:

 

Кеч = ((Сс₁- Сс0) / Сс0) / ((Т₁-Т₀) / Т₀)),               (3.9)

 

де Сс1, Сс0 - відповідно середньооблікова чисельність в звітному і минулому році;

Т₁, Т₀ - відповідно товарообіг в звітному і минулому році.

Кеч = ((38-40)/40/(11153,7- 9914,20)/9914,20)) = (-0,05 ) / 0,125 = |-0,4|= 0,4 

1. Темп зміни чисельності дорівнює:

 

               Тзм.ч. = Кеч *Т_{Δ Т} + 100,                                  (3.10)   

де Т_{Δ Т} - темп приросту товарообігу.

Тзм.ч. = 0,4*15 + 100 =106

Темп приросту  обсягів  товарообігу планується 15% від обсягу отзвітного року.

3)Чисельність робітників  планову  розраховуємо за формулою:

Чпл = Сс1 * Тзм.ч. / 100                                                      (3.11)   

Чпл = 38 *  106 : 100 = 41 (л.)

3. Метод  розрахунку  планової чисельності  на  основі  прогнозних темпів зростання продуктивності  праці.

Чпл = Сс1 * I_Dч                                                (3.12)

де I_Dч  - індекс зміни чисельності.

Якщо спрогнозувати, що в плануємому періоді зростання продуктивності праці склало 20 % до звітного року, то планова чисельність складатиме:Чпл = 38 * 1,042 = 39 (л.)

В таблиці 3.1 надано  разрахункові показники для визначення чисельності  різними методами.

Таблиця 3.1

Планування чисельності працівників  підприємства ПП «Алігатор» на  плановий  рік людини Методи планування роки Відхилення,+,- Темп зростання,% звітний плановий 1.Метод техніко-економічних розрахунків 38,0 50,0 +12 131,57 2.Метод на основі коефіцієнту еластичності  чисельності в залежності від обсягів товарообігу. 38,0 41,0 +3 107,89 3. Метод розрахунку планової чисельності  на  основі  прогнозних темпів зростання продуктивності  праці 38,0 39,0 +1 102,63

 

Чисельність працівників, розрахована  за допомогою цих методів може не співпадати, але оптимальне значення  цього показника буде  знаходиться в межах певних значень.

Як плановий показник  нами  обрана  чисельність, розрахована на  основі коефіцієнту еластичності.

 

 

3.2 Обґрунтування  стратегічних  підходів  щодо  підвищення ефективності використання  фонду оплати праці

 

Стратегія удосконалення оплати праці являє  собою, по відношенню до генеральною, функціональну  стратегію и є управлінським  планом дій підрозділу праці та заробітної плати.

Значення  функціональної стратегії полягає  у конкретизації окремих деталей  генерального плану розвитку підприємства за рахунок визначення підходів необхідних дій і практичних кроків щодо вдосконалення  управління працею та заробітною платою для досягнення стратегічних цілей  підприємства.

Роль  функціональної стратегії в підприємстві є головною генеральною стратегією підприємства та його конкурентоспроможності. А саме, стратегія вдосконалення  оплати праці повинна зацікавити робітників у підвищенні ефективності роботи банку, зміцненні його конкурентоспроможності. В процесі розробки функціональних стратегій важливо дотримуватись  основних вимог – вона повинна  відповідати генеральній стратегії. Тому для її обґрунтування необхідно  мати розроблену основну стратегію  банку.

Як відомо, для вибору стратегії необхідно  враховувати п’ять факторів:

• стан справ у галузі;
• ринкова позиція підприємства, його стратегія та поточний стан;
• масштаби діяльності на місцевому ринку та в галузі;
• фактор часу для реалізації стратегії;
• економічні ризики та сила їх дії.

Таким чином, процес розробки стратегії підприємства, фірми, компанії пов'язаний із вирішенням проблеми якнайшвидшого досягнення запланованих результатів в умовах внутрішнього середовища й ситуації ринку. У такому разі мета і виступає результатом, а стратегія – інструментом її досягнення. Дійсно, стратегія –  це інструмент для вирішення певних завдань, які поставлені перед підприємством.

Дуже  важливим моментом у визначенні стратегії  є вивчення й аналіз внутрішнього середовища підприємства і зовнішніх  факторів. Неправильна або недостатня оцінка останніх веде до помилкової розробки стратегії. Це ставить під сумнів досягнення генеральної мети.

Підприємства, які впевнено й надійно утримують  свої позиції на ринку, мають у  своєму арсеналі чітко продуману  стратегію, яка, як правило, складається  із планових, продуманих, цілеспрямованих  дій і реакцій, тобто «відповідних дій» у тривалому просторово-часовому континуумі на непередбачений розвиток ситуації і зростаючу конкурентну  боротьбу. Іншими словами, стратегія  – це агрегат продуманого плану  заходів і дій незапланованих, які підприємство не може передбачити  заздалегідь у зв’язку з нестабільністю й невизначеністю ринку.

Зазначені результати статистичних досліджень свідчать, що вживання будь-якої організації  передбачає вміння вчасно реагувати  на зовнішні зміни, вимоги ринку, зростаючу  конкуренцію. Не зовсім правильна і  гнучка, а також не вчасно скорегована  стратегія не може бути гарантом успішної діяльності підприємства в нинішніх ринкових умовах. Отже, згідно з твердженням  А.А. Томпсона та А Дж. Стрікленда [1] «… стратегія компанії складається  із запланованих дій (намічена стратегія) і необхідних виправлень у разі непередбачених обставин (незаплановані стратегічні  рішення). Отже, стратегію найкраще розглядати як комбінацію із запланованих дій і швидких рішень стосовно адаптації до нових досягнень  промисловості і нової диспозиції на полі конкурентної боротьби».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 3.1 Основні  елементи стратегії підприємству

 

Тому  основне завдання формування стратегії  будь-якої організації передбачає розробку плану дії або наміченої стратегії  та її адаптування до середовища, що змінюється. У цьому виявляється  проективність і реактивність стратегії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.2  Складові стратегії підприємства

Пітер Доль вважає, що добре продумана стратегія  складається з набору процедурних  кроків (рис.), яких варто неухильно  дотримуватися керівництву при  її реалізації. Особливо розробникам  стратегії варто зосередитись на пошуку синергізму для відпрацювання  чіткої стратегії. Можливо, потенційний  синергізм «ховається під парасолькою» загальних торговельних марок, у  частковому розподілі й логістиці, доступі до спеціальних технологій або консультацій фахівців інших  підрозділів.

Стратегія для підприємства подібна до штурвала літака, керма корабля, які задають  правильний курс руху на шляху до досягнення мети. Тому дуже важливим моментом для  керівництва будь-якого рангу  при розробці стратегії для своєї  організації є вміле вирішення  трьох основних завдань. Першим завданням  є формування «кредо», стратегічного  бачення і місії підприємства. Другим – встановлення генеральної  мети й системи підцілей розвитку підприємства. Третім – розробка стратегії  підприємства відповідно до сформованих  генеральної мети і місії.

Кредо (від  лат. вірю) трактується як символ віри, основа світогляду, переконання. Корпоративне кредо Marks & Spenser передбачає орієнтацію в діяльності компанії на замкнуті групи: споживачів, постачальників, співробітників, суспільство. Це десятиліттями допомагає  компанії утримувати курс на стабільне  рівномірне зростання, уникаючи небезпеки  домінування інтересів однієї з  груп. Тому компанія вважається кращим у світі підприємством за стилем керування.

Кредо є  першоосновою, первісним моментом для  формування стратегічного бачення, місії, встановлення цілей і нарешті, для розробки стратегії підприємства.

Стратегічне бачення – це картина того, про  що можна мріяти, стан бізнесу, якого  можна досягти спрямовані сподівання власника підприємства.

Стратегічний  – то, що стосується стратегії; найважливіший, першочерговий для досягнення генеральних  цілей на певному етапі.

Стратегічне бачення – це перспективний погляд на напрями розвитку діяльності організації, базова концепція того, що організація  намагається зробити й чого досягти.

З наведених  визначень випливає, що погляди керівництва  й менеджерів підприємства на те, чим  буде займатися останнє, і є стратегічне  бачення. Воно малює картину того, чим є організація, чим вона займається і чого вона має намір досягти. Для відповіді на ці запитання  менеджер повинен чітко уявити собі характер діяльності підприємства нині і в майбутньому, а також продумати  можливі потреби компанії на 5-10 років  вперед. При цьому стратегічне  бачення необхідне керівництву  підприємства, щоб розвіяти сумніви  щодо довгострокових перспектив розвитку. Добре продумане стратегічне  бачення:

а) готує  підприємство до майбутнього;

б) встановлює довгострокові напрями розвитку;

в) визначає намір підприємства зайняти конкретні  ділові позиції.

Зазначене ще раз засвідчує, що стратегічне  бачення означає «обчислення» майбутнього  і його підготовку. Стратегічне бачення  можна формалізувати безліччю  способів, але головним є окреслена  програма дій, яка визначає етапи  майбутнього розвитку і необхідні  для цього засоби.

Місія –  це те, що підприємство збирається робити і чим воно хоче стати. У загальному розумінні місія є призначенням організації. Отже, під місією підприємства будемо розуміти основну, загальну мету організації, чітко виражену причину  її існування, її призначення.

Визначити місію можна також як мету, заради якої існує підприємство.

Управлінська  цінність формулювання місії полягає  у визначенні довгострокової орієнтації підприємства й основних рішень щодо погоджених дій з реалізації бачення  його розвитку.

Наведені  формулювання, що пояснюють термін «місія», дають чітке уявлення про  її склад. Вона складається з:

а) довгострокового  «бачення» того, що підприємство хоче робити, тобто якою діяльністю хоче зайнятися;

б) бажання  підприємства стати «чимось», досягти  «чогось».

Встановлюючи  місію, топ-менеджер визначає сферу  діяльності підприємства, фірми, компанії, а також ті послуги, які вона буде надавати своїм клієнтам. За умови, що керівники підприємства „... не мають  чіткого бачення того, що організація  збирається зробити і чим хоче стати, їхні рішення більше схожі  на блокування шляхів розвитку зверху, ніж їхнє розширення ”.

Роль  місії в існуванні підприємства є визначальною, об’єднуючою та обмежуючою.