Розвиток споживчого кредитування в Україні

Найбільш поширеним для банків є кредитний ризик. Кредитні ризики спричиняються погіршенням фінансового стану позичальника, непередбаченими ускладненнями в його діяльності, несприятливими обставинами на ринках. Падіння попиту на продукцію, неплатоспроможність покупців, економічна криза, некомпетентність чи недобросовісність керівництва підприємства — усе це теж впливає на кредитоспроможність позичальника  негативно.

При оцінюванні кредитного ризику використовується така система показників: 1) ступінь ризику ri;  2) об’єм кредиту КРі; 3) класифікована вартість портфелю кредитів 4) ступінь якості портфеля кредитів КРяк = КРКЛ /КР0 ; 5) середній рівень ризику 6) динаміка ризику портфеля кредитів Ir = r1/r0.

Для розрахунку необхідних резервів покриття втрат за позиками вираховують можливий об’єм  списання заборгованості, питому вагу середнього об’єму списання у загальному об’ємі заборгованості за окремими групами клієнтів.

Захиститися від кредитного ризику допомагає систематичний аналіз, у ході якого з'ясовують, як банки встановлюють мінімальну питому вагу кредитних вкладень, що покриваються власними ресурсами; дотримуються нормативу максимального розміру ризику на одного позичальника та нормативу "великих" кредитних ризиків; формують резерви під збитки за позичками; диверсифікують кредитні вкладення за галузями, позичальниками; чи отримують достатнє забезпечення за виданими кредитами тощо. 

Важливим напрямком удосконалення процесу управління кредитним портфелем комерційного банку є застосування комплексу різних економіко-математичних моделей, які дозволяють формалізувати різні процеси, пов’язані з кредитною діяльністю, оцінити кредитний ризик, визначити ступінь кредитоспроможності позичальника за різними якісними та кількісними критеріями, провести диверсифікацію кредитного портфеля та оптимізацію його структури.

 Управління кредитним портфелем  є складним фінансово-економічним  процесом, який потребує різних  форм математичного, інформаційного, технологічного та програмного  забезпечення. Складність, суттєва  нелінійність, слабка структурованість  завдань, неясність переваг досить часто не дозволяє спеціалістам комерційних банків створювати адекватні моделі досліджуваних об’єктів та процесів [19].

 

Можливості виникнення індивідуальних та портфельних ризиків;

Для вітчизняного банківського сектору актуальним є використання в процесі організації кредитної діяльності провідних методів діагностики кредитного ризику на основі світового досвіду його оцінки.

Індивідуальний ризик банку безпосередньо пов’язаний із загальним ризиком.

З метою управління індивідуальним кредитним ризиком структурні підрозділи Банку мають здійснювати аналіз кожного кредитного/інвестиційного проекту та надавати відповідні висновки кредитним  комітетам банку.

Якщо обсяг кредиту перевищує повноваження Кредитного комітету, рішення по кредитному/інвестиційному проекту після розгляду Кредитним комітетом приймається Правлінням банку. Для мінімізації індивідуального кредитного ризику необхідно встановлювати індивідуальні ліміти щодо обсягів здійснення активних операцій, зокрема - граничні обсяги заборгованості за кредитами на одного позичальника за рішенням кредитного комітету філії.

 

Портфельний ризик банку — ризик невідповідності у майбутньому інвестиційного проекту кредитному портфелю, портфелю цінних паперів чи портфелю реальних проектів. Портфельний ризик виникає внаслідок можливості суттєвого погіршення сукупних показників того чи іншого портфеля: прибутковості, зростання капіталу, ступеня впливу ризику ліквідності.

Управління портфельним кредитним ризиком базується на аналізі звітності банку, який включає аналіз кредитного портфеля у розрізі категорій кредитів (стандартна, субстандартна, під контролем, сумнівна, безнадійна), дебіторської заборгованості, цінних паперів, залишків на коррахунках в інших банках, обсяг заборгованості за простроченими та сумнівними до отримання нарахованими доходами, обсягів сформованих відповідних резервів, а також концентрації кредитних вкладень банку в галузі економіки країни[20]. 

 

Економічна та контрольна робота кредитного підрозділу банку.

Кредитний підрозділ цієї установи банку здійснює постійний контроль за виконанням позичальниками умов кредитних договорів, "цільовим використанням наданих коштів, своєчасним і повним його погашенням, сплатою процентів, комісій та інших платежів. Для забезпечення ефективного контролю за виконанням умов кредитного договору кредитний фахівець по кожному позичальнику формує кредитну справу. Документи в кредитній справі групуються за такими ознаками: 1) документи стосовно надання позички, 2) матеріали щодо забезпечення позички, 3) документи для визначення плато- та кредитоспроможності позичальника, 4) матеріали, що характеризують кредитний проект, 5) юридичні документи, 6) поточне листування з питань кредитування по конкретному проекту, 7) документи по бухгалтерському обліку позички, інші документи.

          Претензійно-позовну роботу по  стягненню боргів ведуть юристи  банку, а якщо юридичної служби немає, тоді цю роботу виконує кредитний підрозділ або інші особи, уповноважені на це наказом по установі банку. 

Керівником  підприємства  наданий в кредитний  відділ  філії  банку пакетнеобхідних   документів   для   прийняття  рішення  про  можливість  кредитування.

       Варто  зауважити,  що  перед аналізом  фінансового с тану  позичальника  в кредитному відділі банку здійснюється аналіз і групування даних балансу позичальника та звіту про фінансові результати за декілька попередніх дат. Обов'язковою є й модифікація звітності клієнта з визначенням питомої ваги на останню звітну дату. Модифікований звіт про фінансові результати і джерела їх використання дає змогу зробити висновок, що обсяги продажу за перший квартал поточного року досягли рівня першого півріччя минулого року. Досягнуто позитивний фінансовий результат на останню звітну дату. Також аналізується у динаміці чистий об'єм продажу, операційний прибуток, прибуток до  оподаткування та чистий  прибуток  або  збиток . Проведений  аналіз показав, що  щоквартальні обсяги виробництва змінювалися в залежності від термінів промислового вилову риби, в цілому спостерігається зростання обсягів продажу [22].

 

Організація роботи кредитного підрозділу

Кредитні підрозділи на етапі підготовки до надання та надання кредитів вивчають загальний стан підприємства-позичальника, його фінансові показники (ефективність, реалізація - прибуток, капітал, ліквідність), матеріали аудиту, кредитоспроможність позичальника, залежність позичальника від кредитних коштів (постійна, час від часу, тільки для реалізації даного проекту), уточнюють, як розрахована сума кредиту, та складають прогноз фінансових потреб, визначають, для чого конкретно буде використано кредит, чи враховано умови, на яких буде надано кредит, причини клопотання про надання кредиту саме перед цим банком та ін. Крім того, кредитний підрозділ проводить оцінку бізнес-проекту позичальника, в ході якого аналізує структуру і динаміку витрат (за власними і позичковими коштами), календарний план організації виробництва, динаміку випуску і реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунок окупності, прибуток (у динаміці), рентабельність, структуру собівартості продукції, терміни та графіки окупності вкладень і повернення коштів банку.

Додатково кредитні підрозділи вивчають такі питання:

• як клієнт планує погашати кредит і в якому порядку;
• обсяги коштів, які клієнт отримує у процесі операційного циклу;
• чи має клієнт спеціальне джерело погашення кредиту [4].

 

Умови створення оптимального кредитного портфелю

Кредитний портфель банку - це сукупність залишків заборгованості по активних кредитних операціях на певну дату. Клієнтський кредитний портфель є його складовою частиною і є залишком заборгованості за кредитними операціями банку з фізичними та юридичними особами на певну дату.

Оптимальний кредитний портфель найбільш точно відповідає за складом і структурою кредитної та маркетинговій політиці банку і його плану стратегічного розвитку.

Збалансований кредитний портфель - це портфель банківських кредитів, який за своєю структурою і фінансовим характеристикам лежить в точці найбільш ефективного вирішення дилеми «ризик-дохідність». Оптимальний портфель не завжди збігається зі збалансованим: на певних етапах своєї діяльності банк може на шкоду збалансованості кредитного портфеля здійснювати видачу кредитів з меншою прибутковістю і з великим ризиком. Робиться це звичайно з метою зміцнення конкурентної позиції, завоювання нових ніш на ринку, залучення нових клієнтів і т.д.

Найважливішим питанням для будь-якого банку є формування оптимального кредитного портфеля як один з основних напрямків розміщення фінансових ресурсів, а також ефективне управління кредитним портфелем

Тому ретельний відбір позичальників, аналіз умов видачі кредиту, постійний контроль за фінансовим станом позичальника, його здатністю (і готовністю) погасити кредит становить одну з найважливіших умов створення оптимального кредитного портфеля [1].

 

Умови кредитної угоди

Банківське кредитування здійснюється на основі таких принципів кредитування:

1) принцип строковості, який означає, що позичка повинна бути повернена  позичальником банку в чітко  обумовлений кредитною угодою  строк.

2) цільовий характер кредитування передбачає використання позичальником кредиту суворо на цілі, визначені кредитною угодою; вкладення позичених коштів у конкретні господарські процеси.

3) принцип забезпеченості кредитів  має на меті захистити інтереси  банку і не допустити збитків  від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника.

4) принцип повернення означає, що  кредит обов'язково має бути  повернений;

5) принцип платності свідчить, що  повинна бути повернена не  лише основна сума боргу, але  й сплачені відсотки, які виступають платою за користування кредитом.

Кредитний договір — це юридичний документ, що визначає взаємні обов'язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за угодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і погашення позичок, розмір відсотка за кредит та інші умови, які не суперечать чинному законодавству. 
На практиці банки розробляють типові форми кредитних угод, основними положеннями яких є:

1) опис суб'єктів угоди — визначається, хто позичальник, хто кредитор; якщо  кредиторів кілька — хто провідний  кредитор. Важливо визначити юридичні  права сторін, що підписують договір;

2) опис умов кредитування —  вказуються сума і строк кредиту, порядок його видачі та погашення. Погашення кредиту передбачається  на конкретну дату або в  розстрочку;

3) зобов'язання позичальника повернути  суму кредиту та сплатити відсотки  за користування кредитом;

4) опис забезпечення кредиту  з посиланням на угоди, що є  частинами кредитного договору (договір  застави, гарантії, поручительства, страхова  угода);

5) обмежувальні умови:

а) захисні;

б) негативні.

Захисні статті - це список дій чи умов, яких повинен дотримуватись позичальник протягом дії кредитного договору (зобов'язання періодично подавати банку звітну документацію, надавати працівникам банку інформацію про свою господарську діяльність).

Негативні статті — це список умов, які не повинен допустити позичальник (заборона отримання додаткових кредитів, передачі в заставу третім особам активів, надання гарантії, невиплати дивідендів, заробітної плати вище встановленого рівня, злиття з іншими компаніями);

6) права суб'єктів угоди. Банк  залишає за собою право вимагати дострокового погашення кредиту у разі порушень умов кредитної угоди. Позичальник може домагатися перенесення строків погашення позички, підвищення суми позички, права достроково погашати кредит;

7) санкції за порушення умов  угоди. Порушення з боку позичальника умов кредитної угоди карається шляхом стягнення пені, яка нараховується на суму боргу або на суму кредиту, або на суму порушення.

Банк може заперечити проти надання наступної суми кредиту, вимагати дострокового погашення кредиту, відмовитись від подальшого співробітництва з клієнтом, ініціювати процедуру банкрутства підприємства.

Порушення умов кредитної угоди з боку банку так само тягне за собою фінансові санкції. В угоді можна зазначити, хто відшкодовуватиме витрати на вирішення спорів;

8) строк набуття угодою чинності;

9) можливості зміни умов угоди;

10) юридичні адреси суб'єктів  угоди, підписи уповноважених осіб, скріплені печатками [21].

 

Етапи та порядок  надання кредиту

У банківській практиці виділяються такі етапи кредитування:

Перший етап. До банку подається заявка (клопотання) на отримання кредиту за формою, визначеною банком. На цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього позичальника та об'єкта кредитування. Крім заявки, клієнт має подати такі документи: