Розвиток споживчого кредитування в Україні

Організація безготівкових розрахунків має забезпечити своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію і надані послуги і тим самим сприяти прискоренню оборотності обігових коштів. Крім того, організація розрахунків має допомагати створенню умов для взаємного контролю постачальника і покупця за дотриманням господарських договорів.

Одним з актуальних завдань організації розрахунків є зближення моменту отримання матеріальних цінностей покупцями і здійснення платежу за них постачальникам, а звідси — скорочення взаємної заборгованості.

Організаторами та основними виконавцями розрахункових розрахунків є банки. Деякі безготівкові платежі, переважно дрібні, проводяться підприємствами та організаціями за допомогою поштово-телеграфних переказів через відділення зв'язку.

Безготівкові розрахунки здійснюються на підставі письмових розрахунково-грошових документів: платіжних доручень, вимог-доручень, розрахункових чеків, акредитивних заяв, реєстрів, векселів та ін. Для кожного з них характерні єдині в масштабах країни форма, чітка стандартизація, кодифікація реквізитів.

Системи оформлення, використання і руху розрахункових документів називається документообігом.

Безготівкові розрахунки поділяються на іногородні та місцеві. Розрізняють їх також за способом платежу і формою.

Основний спосіб платежу — це перерахування грошових коштів з рахунку платника на рахунок постачальника шляхом відповідних записів по них.

Другий спосіб платежу — це залік взаємних вимог, при якому взаємні борги підприємств зараховуються і тільки різниця перераховується шляхом записів по рахунках.Залежно від розрахункового документа, що використовується у розрахунках та його обігу, розрізняють такі форми розрахунків:

• платіжними дорученнями;

• чеками;

• за допомогою акредитивів;

•вимогами-дорученнями та ін.

Застосування тієї чи іншої форми розрахунків визначається особливостями господарських взаємовідносин підприємств та організацій і спрямовано на зміцнення договірної дисципліни, забезпечення безперебійних платежів і прискорення обіговості грошових коштів у розрахунках.

Підприємства, а також установи банків здійснюють розрахунки при дотриманні таких умов:

1. Платежі проводяться, як правило, після відвантаження товарно-матеріальних  цінностей, виконання робіт чи  надання послуг або одночасно з ними. В окремих випадках може бути проведена попередня оплата.

2. Платежі виконуються за згодою (акцептом) платника або за його  дорученням. Платник може відмовитись  від акцепту платіжної вимоги-доручення  повністю або частково за певних  умов. Без згоди платника або його доручення списання коштів з рахунків допускається лише у випадках, передбачених законодавством. У безакцептному порядку проводиться списання:

• за виконавчим листом суду або арбітражу;

• недоїмок по податках, недоплат у державні цільові фонди, позабюджетні фонди;

• платежів за розпорядженнями державних податкових адміністрацій;

• платежів державного обов'язкового і державного соціального страхування, до пенсійного фонду;

• за розпорядженням Антимонопольного комітету і КРУ;

• за розпорядженням підприємств по результатах огляду претензій, що стосуються доарбітражного врегулювання господарських спорів, у тому випадку, якщо боржник визнав претензію.

3. Платежі проводяться за рахунок  власних коштів платника, а в  окремих випадках — за рахунок кредиту банку;

4. Зарахування коштів на рахунок  одержувача здійснюється лише  після списання їх з рахунку  платника.

Порядок і форма розрахунків визначаються у договорі між сторонами [23].

 

Організація готівкових грошових розрахунків та надходжень готівкових грошей до кас комерційних банків;

Касові операції банку полягають в тому, що вони здійснюють прийом від клієнтів готівки, її видачу з кас банків, а також організацію обігу готівки між клієнтом і банком.

Касові операції регламентуються Інструкціями НБУ № 1, № 4, а також Положенням про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою НБУ 13.10.97 № 334).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні поширюється на підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності та їх відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Це Положення стосується як резидентів, так і нерезидентів за деяким винятком. Підприємства та індивідуальні підприємці, що мають поточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банку. Готівка може бути одержана ними з власних рахунків у межах наявних на них коштів та на цілі, визначені у грошовому чеку.

Здавання виручки може здійснюватися шляхом:

а) безпосередньої передачі коштів самим клієнтом до кас установ банку, які можуть бути денними і вечірніми;

б) інкасації виручки інкасаторським апаратом НБУ або комерційних банків;

в) здачі готівки на підприємство зв'язку і подальшим переказом її на поточні рахунки підприємств.

Як було зазначено вище, підприємствам дозволяється тримати готівку у своїй касі в межах встановлених лімітів залишку готівки. Такі ліміти встановлюються банком усім підприємствам, які мають рахунки в банку і здійснюють операції з готівкою, щорічно протягом першого кварталу. Ліміт регламентує залишки готівки в касі на кінець робочого дня.

Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має бути повернена до каси підприємства не пізніше трьох робочих днів після закінчення відрядження, а готівка, видана на будь-які інші цілі, - десяти робочих днів з дня видачі її під звіт і здана до каси банку не пізніше наступного дня.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, видача - за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями.

Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержувача у видатковому документі, як вмотивування залишку готівки в касі не приймається. Ця сума вважається нестачею і стягується з касира. Готівка, не виправдана прибутковими касовими ордерами, вважається надлишком каси і зараховується у дохід підприємства.

Підприємства торгівлі та сфери обслуговування населення при здійсненні касових операцій з готівкою для нормальної роботи повинні забезпечувати постійну наявність у своїх касах розмінної монети різних номіналів. За порушення діючої практики обігу готівки застосовуються санкції, визначені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки":

o для підприємств - за перевищення  встановлених лімітів залишку  готівки в касах стягується  штраф у двократному розмірі  сум, що перевищують ліміт каси;

o за неоприбуткування або неповне  оприбуткування - у п'ятикратному  розмірі неоприбуткованої суми;

o для комерційних банків - за  невстановлення лімітів залишків  кас у п'ятидесятикратному розмірі  неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян за кожний випадок.

Щоб задовольнити потреби клієнтів у готівкових грошах, у касі банку повинна підтримуватися оптимальна сума готівки. Коли сума готівки завищена, банк несе додаткові витрати, тому що ці кошти не працюють і не приносять прибутку. Якщо ж сума готівки менша за потрібну, то це позначається на ліквідності банку.

Основні джерела надходження готівки в касу банку - це торгова виручка. Основне джерело відтоку готівки з каси банку - це видача грошей на заробітну плату.

Касові операції банків трудомісткі і витратні, тому за надання послуг, пов'язаних з касовим обслуговуванням, банки, як правило, стягують плату зі своїх клієнтів згідно з договором на розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

 

Нові методи проведення електронних платежів

Для здійснення розрахунків можуть використовуватися як традиційні методи платежу, засновані на традиційних електронних платіжних системах, так і нові, засновані на нових електронних платіжних системах. Нові платіжні системи відрізняються від традиційних складом учасників, характером трансакційних взаємозв'язків між споживачами, торговими точками, банківськими та небанківськими фінансовими посередниками, а також провайдерами платіжних услуг.

Зростаючий інтерес до нових методів платежу викликаний глобалізацією економіки, зростанням конкуренції на грошово-кредитному ринку, збільшенням обсягів онлайнової торгівлі та ін У зв'язку з цим питання про економічні особливості різних методів платежу в Інтернеті і напрямах їх використання набувають великого науково-практичне значення.

 У найбільш загальному вигляді  сучасні методи платежу в Інтернеті  можна підрозділити на традиційні  і інноваціонние4. До традиційних можна віднести такі методи платежу, які використовують традиційні платіжні інструменти (кредитні картки, кредитні трансферти і ін) для переказу платіжної інформації в електронній формі, що обумовлює обмін традиційним засобом платежу (депозитними грошима). До інноваційним можна віднести такі методи платежу, які використовують:

1) нові платіжні інструменти (послуги  платіжних порталів, мобільні телефони  та ін) для переказу платіжної  інформації в електронній формі, що обумовлює обмін традиційним засобом платежу (депозитними грошима);

2) нові засоби платежу (електронні  гроші).

POS-термінали - це найбільш бажаний  спосіб проведення операцій з  кредитними і дебетовими картками  з магнітною смугою і чиповими  картами, чеками, а також проведення інших електронних платежів в традиційних торгово-сервісних підприємствах.

Термінали використовуються для проведення транзакцій в умовах фізичної присутності картки та її власника в торгово-сервісному підприємстві (ТСП). Касир проводить карту через кардрідер терміналу або вручну вводить в термінал необхідну інформацію для проведення платежу, після чого термінал здійснює всі подальші дії для проведення транзакції [24].

 

Відповідальність за порушення строків проведення платежів

1. Платники і одержувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі установ банку.

У той же час контроль за дотриманням учасниками платіжних систем нормативно-правових актів, що регламентують порядок проведення переказу, а також застосування відповідних заходів впливу, передбачених законодавством України, покладаються на Національний банк України.

2. Платник грошових коштів сплачує  на користь одержувача цих  коштів за прострочення платежу  пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Важливу роль у застосуванні заходів відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відіграє Закон України від 22 листопада 1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» [72], який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

3. У разі затримки зарахування  грошових надходжень на рахунок  клієнта банки сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою про проведення касово-розрахункових операцій, а за відсутності угоди про розмір пені - в розмірі, встановленому законом.

Відповідальність банків при здійсненні переказу встановлена статтею 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Згідно із зазначеною статтею банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених згаданим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У протилежному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.