Освітньо-туристичне виховання учнів старшої школи

- сприяти оздоровленню, підвищенню  рівня фізичної підготовленості учнів СЗШ №235;          

- розвивати вміння поповнювати  зібраними під час походів  і екскурсій матеріалами шкільні музеї чи куточки;   

- навчити постійно стежити  за екологічним станом довкілля.  

Освітньо-туристичне виховання  для учнів ЗНЗ є надзвичайно важливим на даний час. Адже, туризм є багатогранним видом діяльності учнів. Він дає їм змогу самовдосконалюватися, формувати фізичні якості, яким приділяється особлива увага. Навчання у школі, участь у суспільно-корисній праці, гуртках, а для багатьох ще й заняття в музичній, художній та інших школах, приготування домашніх завдань, читання художньої літератури, перегляд телепередач – усе це потребує від учнів значних витрат енергії. Тому для зняття втоми їм потрібен повноцінний відпочинок, який включає заняття в шкільному гуртку «Освітньо-туристичне виховання», походи вихідного дня, ігри. За цих умов організація правильного відпочинку учнів, особливо у вихідні дні й на канікулах є одним з невідкладних завдань батьків і вчителів школи.

Змістовні, систематичні заняття в шкільному гуртку з туризму та рекреації позитивно впливатимуть на духовний розвиток учнів. Дана програма шкільного гуртка створить умови для самореалізації і розвитку творчих здібностей школярів. Туристична діяльність допоможе у формуванні в учнів низки морально-вольових якостей: дисциплінованості, цілеспрямованості, милосердя, витримки, працьовитості, загартує волю, навчить поважати людей і цінувати їхню працю.

Туристична діяльність шкільного гуртка «Освітньо-туристичне виховання», як засіб соціалізації учнів, сприятиме формуванню моральної культури учнів й в основі спиратиметься на основні принципи педагогіки. Особливу роль у туристичній діяльності відіграє принцип колективізму, бо виховання в колективі й через колектив відіграє пріоритетну роль у формуванні рис характеру учнів. Спільна участь у походах виробить в юних-туристів уміння поєднувати особисті інтереси з інтересами товаришів, створить відносини взаєморозуміння і взаємодопомоги. Разом з тим, учні мають знати, що умови похідного життя не завжди легкі, вони потребують постійної турботи про товаришів (Додаток Е).

Отже, туристична діяльністьв ЗНЗ передбачає дослідження рідного краю у взаємозв'язку із вивченням глобальних і регіональних особливостей довкілля, створює умови для використання спеціального матеріалу в навчально-виховній роботі школи, забезпечує застосування набутих знань, умінь і навичок.

Дана програма була схвалена 08.05.2013 р. директором  СЗШ № 235 ім. В.М. Чорновола, м. Києва В. Гордійчуком, з метою формування моральної культури  та зміцнення здоров`я  учнів засобами туризму (Додаток Ж).

Важлива сутність туристичної  діяльності шкільного гуртка у навчально-виховному процесі учнів СЗШ №235 ім. В.М.Чорновола, полягатиме в нерозривному зв’язку вивчення основ наук з практикою, життям та довкіллям.

Використовуючи запропоновану програму, кожна школа може розробити індивідуальну, виходячи з можливостей кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

3.4. Рекомендації щодо удосконалення управління туристичної роботи для СЗШ №235 ім. В.М.Чорновола м.Києва

Організація і проведення туристичної діяльності вчителями загальноосвітніх шкіл є важливим етапом залучення школярів до вивчення рідного краю, пошукової роботи, виховання гуманного ставлення до природи, формування різнобічно розвиненої особистості, здатної свідомо мислити, сприймати оточуючу дійсність, дбати про своє здоров’я й добробут інших. Також необхідно зазначити, що місцеві екскурсії, одно- і дводенні походи, змагання, походи вихідного дня є активними, найбільш плідними, емоційно наповненими формами занять туризмом та краєзнавством, які дають стійкий, довготривалий, моральний і навчально-виховний ефект.

Реалізація навчально-виховного потенціалу туристичної діяльності залежать й від дотримання основних вимог її організації: туристична діяльність має відповідати наміченим дидактичним і виховним цілям; вона має бути організована на основі моральних принципів; мати чітко визначений обсяг, зміст, терміни, час і місце проведення; відрізнятися колективним характером. При цьому складність туристичної діяльності має зростати з віком учнів, а всякі дії школярів мають супроводжуватися й закінчуватися їх аналізом, на основі якого має плануватися майбутня діяльність.        

Щоб визначити, яка кількість туристичної роботи потрібна школі слід відштовхуватися від віку учнів, їх інтересів, захоплень, схильностей. Потрібно з’ясувати, яке ставлення школярів до туризму переважає в школі, чи всім він подобається. Туризм потрібен кожній дитині, але в різній мірі. У цьому проявляється зміст розподілу шкільного туризму на дві сфери, які однаково потрібні школі: масовий туризм – для великої кількості учнів і гуртковий туризм – для малої кількості учнів. Ці дві складові взаємозалежні, доповнюють одна одну. У школі має бути баланс масового й гурткового туризму. Для системи туристсько-краєзнавчої діяльності важливим є її постійний розвиток, якісне й кількісне вдосконалення, постійний рух вперед.

Максимальному залученню  школярів до участі в туристичній діяльності сприяють спеціально організовані фізкультурно-оздоровчі та розважальні свята й туристичні змагання. Такі масові заходи повинні проводитися під час канікул та у вихідні дні з участю батьків, учителів експериментальних груп під загальним керівництвом директорів загальноосвітніх шкіл. Організовувати і проводити туристичні змагання, фізкультурно-оздоровчі та розважальні свята у школах можуть допомагати відомі туристи-краєзнавці та випускники шкіл, які багато років займалися туризмом.  

Туристичну роботу слід розглядати, як тривалу багатоденну рухливу гру, яка впливає на формування особистості учнів через форми своєї організації, встановлення міжособистісних стосунків з іншими школярами і дорослими та інші об’єктивні та суб’єктивні чинники. Адже активний пішохідний туризм з його значним, але рівномірно розподіленим в часі навантаженням позитивно впливає на психофізичний стан школярів. Це дає змогу моделювати у процесі туристичної роботи реальні життєві ситуації, спонукає учнів до конкретних дій, уможливлює регулярне проведення активного дозвілля та організацію відпочинку на природі і зі школярами. 

З метою реалізації цих  рекомендацій на практиці систематично потрібно проводити відповідну організаційно-методичну роботу з батьками учнів. Спрямовувати її на формування у батьків ціннісних орієнтацій та надання їм необхідних знань про мету й завдання морального та фізичного виховання дітей у сім’ї, про форми організації туристичної роботи за місцем проживання учнів. Цього можна досягнути у процесі проведення бесід, диспутів, індивідуальних консультацій з батьками; організації показових занять з демонстрацією фото- і відео матеріалів та зустрічей з обміну досвідом морального виховання дітей у сім’ї; використання батьківської допомоги у роботі туристсько-краєзнавчих гуртків; залучення батьків до організації і проведення виставок, конкурсів, ранків, екскурсій, туристичних свят і змагань та походів вихідного дня. Така спільна діяльність сприятиме встановленню тісного взаємозв’язку школи і сім’ї, визначенню єдиних вимог до школярів, проведенню чіткої координації зусиль школи і сім’ї, створенню сприятливих умов для розвитку особистісних моральних якостей школярів.

Оскільки, спільна туристична діяльність може здійснюватися в різних формах, кожний захід повинен мати досить ґрунтовне опрацювання з використанням різних форм залучення учнів до самостійного пошуку туристичних матеріалів. У цю діяльність потрібно включати й батьків, які б ставали постійними учасниками туристичних свят, виховних заходів, екскурсій, виставок, конкурсів, що в сукупності сприятиме зближенню сімей зі школою. Ефективність цих заходів полягає в тому, що вони дають змогу активізувати увагу школярів не тільки на пізнанні духовної і матеріальної культури народу, а й на таких моральних якостях особистості, як відповідальність, самостійність, чуйність, бережливість та ін.

Важливість використання різноманітних форм організації туристичної діяльності у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл очевидна. Але чому ж туристична робота наразі так і не зайняла у школі належної позиції? Причина цьому – недооцінка значення дитячого туризму керівниками освіти і непідготовленістю учителів. Лише деякі вчителі у свої студентські роки вивчали питання організації і проведення туристичної роботи в школі. Але безсумнівно кожен з них зуміє провести програмну екскурсію, він розповість дітям багато цікавого і корисного, зуміє методично грамотно побудувати показ.

Для керівників загальноосвітніх навчальних закладів можна сформулювати такі рекомендації щодо удосконалення  туристичної роботи в цих закладах:        

- постійно удосконалювати  та поповнювати бібліотечний  фонд навчального закладу туристичною літературою;   

- розробити та розмістити  у приміщеннях навчального закладу  туристичні куточки (карти, атласи, довідники, тощо);  

- створити методичний  куточок з туристичної роботи, де зібрані керівні документи з туризму і краєзнавства;  

- у вестибюлі навчального  закладу з метою інформації та пропаганди створити туристичний куток, де відображатиметься хід туристичної роботи в школі, пошукові завдання класам, умови проведення туристичних конкурсів, експедицій, графіки походів та екскурсій, конкретні завдання експедиційним загонам, поради юним туристам тощо; 

- активно залучати учнів до туристичної роботи у школі;

- здійснювати різноманітну  туристсько-спортивну та краєзнавчо-дослідницьку  роботу серед учнівської молоді;      

- запроваджувати різноманітні форми туристичної діяльності – походів, пошукових експедицій, зльотів, конкурсів, туристичних таборів, змагань, конференцій тощо;      

- удосконалювати зміст  туристичних заходів за рахунок різнорівневих і різнопрофільних програм і проектів;     

- використовувати активні  форм навчання та ділового  спілкування учасників туристичних заходів;      

- здійснювати забезпечення  якісного і своєчасного інформаційного  зв’язку з питань туризму;        

- слідкувати за наявністю  та станом матеріальних цінностей,  необхідних для організації навчально-виховної роботи з питань туризму; 

- надавати методичну і  організаційну допомогу вчителям  в проведенні туристичної роботи з учнями;       

- розробити туристичні маршрути по рідному краю;    

- щорічно в навчальному закладі проводити туристичні змагання, тижні туризму з метою розвитку масового туризму; 

- щорічно на педагогічних  радах, метод-об’єднаннях, нарадах при директорі заслуховувати питання туристичної роботи, її підсумки, звіти керівників гуртків, музею про проведену роботу;   

- здійснювати виховання  патріотизму, громадської відповідальності  та національної свідомості у  учнів шкіл за допомогою туристичної роботи.

Отже, шкільний туризм потрібно використовувати, як різноплановий виховний засіб, який допоможе  учням розвивати духовні, інтелектуальні і фізичні сили, сформувати характер, опанувати життєво необхідні навички й уміння. Туризм має особливе значення для виховання дітей і молоді в усіх країнах, де піклуються про підростаюче покоління.

Передумови для повноцінного використання туризму в школі  можуть виникнути лише тоді, коли педагогічна  свідомість повністю звільниться від  комплексу авторитарності. Одним  із завдань зміцненняпозицій шкільного  туризму в системі освіти є  необхідність у подоланні зневаги  до теорії педагогіки туризму. Без розробленої  теорії шкільного туризму не можна  ані здійснити підготовку кадрів, ані допомогти єдності підходу  до туристської справи в освіті.

Дотримання даних рекомендацій,  щодо організації і проведення туристичної діяльності в ЗНЗ дасть змогу найбільш доцільно організовувати практичну діяльність школярів і надавати їй виховного характеру.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного  дослідження дають підставу зробити  наступні висновки.

Першим завданням було проаналізувати теоретичні аспекти розвитку дитячо-юнацького туризму в Україні, та визначити теоретико-методологічні основи освітньо-туристичного виховання  в ЗНЗ. На основі аналізу літературних джерел та статистичних даних, слід зазначити, що дитячо-юнацький туризм в Україні є специфічною територіальною рекреаційною системою. У цілому в країні охоплення дітей які, займаються  туристичною роботою складає лише 1,6% (станом на кінець 2012 р.) від загальної кількості учнів, що є дуже низьким показником, який не відповідає соціальній та рекреаційній значущості цього виду шкільної та позашкільної діяльності. Адже, освітньо-туристичне виховання для учнів - важлива частина шкільної освіти, яка допоможе розвинути світогляд учнів та глибше зрозуміти  події  сучасного життя. Завдяки туристичним спостереженням відбувається активне засвоєння учнями навчального матеріалу і набуття ними навичок, необхідних у житті. На сьогодні завдання по розвитку системи дитячо-юнацького туризму слід зосередити на: розробці регіональних програм розвитку дитячо-юнацького туризму, в основі яких має бути розширення мережі закладів туристичного профілю та дитячих туристичних об’єднань в навчальних закладах; організації змістовного оздоровлення та екскурсійного обслуговування учнівської молоді.

Друге завдання передбачало аналіз характеристики вікових особливостей учнів старшої школи та програмне забезпечення туристичною роботою. Сучасна школа повинна вимагати підвищеної уваги до проблем вікових особливостей учнів, оскільки знання вчителем основних закономірностей розвитку дитини у різні вікові періоди та особливостей комфортного включення школярів в навчання та туристичну роботу є необхідною передумовою конструктивної взаємодії вчителя і учня в навчально-виховному процесі. Програмне забезпечення туристичною роботою є нагальною потребою загальноосвітнього навчального закладу, тому що туристична діяльність передбачає самостійні дії учнів, а вони і є та база, той фундамент, на якому успішно йде процес навчання і виховання. Адже, туристична робота сприяє формуванню і розвитку соціально-зрілої творчої особистості з усвідомленою громадською позицією, вихованню свідомого ставлення до свого здоров’я, поваги до народних традицій і звичаїв, національних цінностей українського народу.