Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Марта 2014 в 19:28, курсовая работа
Мета: виявлення та експериментальне вивчення психологічних чинників виникнення особистісних конфліктів серед студентів
Гіпотеза: на схильність до особистісних конфліктів студентів, які навчаються на спеціальності типу людина-людина впливає тип міжособистісних відносин студента та рівень розвитку комунікативних та організаційних здібностей.
Завдання:
Проаналізувати наукову психолого-педагогічну літературу з проблеми особистісних конфліктів у студентів та чинників їх формування в студентському середовищі.
Виявити особливості структури особистісного розвитку студентів, які навчаються на спеціальностях типу «людина-людина» і визначити ті особистісні риси, які можуть зумовлювати умови виникнення внутрішнього особистісного конфлікту.
Вступ...................................................................................................................3
Розділ I. Теоретико-методологічний аналіз психологічних чинників
особистісних конфліктів.................................................................................7
1.1. Соціально-психологічна характеристика феномену внутрішньо-особистісного конфлікту………………………………………………………7
1.2. Прояви і види внутрішньо-особистісного конфлікту…………………12
1.2.1. Конфлікт. Першопричини внутрішніх конфліктів..............................19 1.2.2. Основні стратегії поведінки в конфліктній ситуації...........................29
1.3 Психологічні умови подолання внутрішніх особистісних конфліктів .30
Висновки до I розділу ………………………………………………………
Розділ II. Організація та методичне дослідження..................................42
2.1. Організація емпіричного дослідження…………………………………43
2.2. Методичний інструментарій емпіричного дослідження…………….43
Висновки до II розділу......................................................................................54
Розділ III. Особливості вияву внутрішньо-особистісних конфліктів студентів, які опановують професії типу «людина-людина»…………..
3.1. Відмінності результатів проведених методик між майбутніми психологами та соціальними працівниками
3.2. Результати дослідження анкетування майбутніх психологів та соціальних працівників
3.3. Результати дослідження вираженості комунікативних та організаційних здібностей майбутніх психологів та соціальних працівників.
3.4 Результати кореляційного аналізу
Висновки до III розділу.....................................................................................80
Висновки............................................................................................................82
Список використаної літератури.....................................................................87
До умов подолання внутрішньособистісних конфліктів в психології відносять і високий рівень диференціації системи цінностей. В.Франкл з цього приводу пише, що система цінностей, яка має ієрархічну структуру дозволяє особистості уникати внутрішнього конфлікту вибору між, на перший погляд, суперечливими цінностями [7]. Особливого значення у розвитку особистості, а отже подоланні внутрішніх конфліктів В.Франкл надає духовному (не обов'язково в релігійному значенні) виміру особистості, пов’язаному з такими аспектами як совість, любов, свобода і відповідальність. Відповідальність співвідноситься із свідомістю через совість. Бути людиною – значить бути свідомим і бути відповідальним. Також В.Франкл наголошує на відповідальності людини, щодо актуалізації цінностей, які утворюють стрижень сенсу життя. Адже одним із етапів що передує прийняттю правильного рішення є саме визначення суб’єктивної значущості інформації. По своїй суті цінності є «провідниками» сенсу, оскільки вони допомагають людині сенсово організувати своє життя. Сере трьох груп цінностей він виділяє цінності переживання, цінності творчості, які актуалізуються у процесі діяльності та цінності особистих життєвих установок або ставлення до себе, подій і життя.
Ф.В.Березін та ін. наголошують на розвитку рефлексивних навичок людини [2]. Слабка розвиненість рефлексивних навичок, низький рівень інтроспекції і самопізнання позначається на розумінні того, що відбувається, усвідомленні причин внутрішньособистісних проблем [2]. Рефлексивні акти є основним інструментом розвитку і підтримання цілісності Я. Вони лежать в основі психічних процесів, які приймають участь у формуванні «Я»: самопізнання – відображенні у свідомості суб’єкта його власних властивостей і якостей; самовідчуття – переживання свого існування; саморегуляції – контролю над своїми психічними і фізичними проявами [5].
До факторів, що заважають подоланню внутрішніх конфліктів відносять психічну ригідність, небажання змінювати щось у собі [8]. Серед особистісних властивостей, що зумовлюють патологічний вплив внутрішніх конфліктів на здоров’я людини відносять відсутність навичок саморегуляції негативних емоційних станів і зняття психоемоційної напруги. Такі особливості особистості сприяють емоційному застряганню і процесу психосоматизації особистості.
Наявність знань, навичок, компетенцій у вирішенні внутрішньоособистісних проблем підкреслюють також А.І. Анцупов, М.Я. Дворецька [1; 4]. Так, М.Я. Дворецька до умов вирішення внутрішніх конфліктів відносить:
Таким чином, головним шляхом і умовою подолання внутрішньособистісних конфліктів є саморозвиток і самозміни особистості. Це і формування власної, критично осмисленої системи цінностей, і розуміння власних бажань і потреб, і підвищення самоефективності в різних сферах життєдіяльності, і досягнення впевненості, гнучкість і реалістичність мислення і рівня домагань, розвиток саморефлексії і навичок вирішення внутрішньо-зовнішніх проблем.
У підсумку можна зробити наступні висновки:
Подолання внутрішньоособистісних конфліктів – дії, спрямовані на зниження гостроти суперечностей, відновлення узгодженості внутрішнього світу особистості, досягнення внутрішньої рівноваги і стабільності. Воно ініціюється в процесі переживання внутрішньоосбистісних конфліктів, яке є особливою формою внутрішньої активності особистості, спрямованої на вирішення суперечностей. Подолання внутрішньоособистісних конфліктів відбувається за рахунок ціннісно-мотиваційних перетворень і може проявлятися як в зміні ієрархії цінностей, так і зміні самої системи цінностей.
Подолання включає широкий спектр активності: від дій, спрямованих на обмеження нервових, емоційних і інших психічних витрат до дій, пов’язаних із здійсненням вибору, саморозвитком і самозмінами особистості.
До умов подолання внутрішньособистісних конфліктів відносять: усвідомлення і визнання суперечностей; бажання змінюватися і розвиватися; розуміння себе, власних потреб і пріоритетів, шляхів і способів досягнення цілей; здатність робити вибір і нести за нього відповідальність. Особистісними чинниками, які сприяють вирішенню конфліктів виступають розвиток впевненості у собі, відчуття самоефективності і контролю за подіями власного життя; вибудовування несуперечливої, диференційованої, критично осмисленої системи цінностей; наявність реалістичного рівня домагань, реалістичного сполучення екстернального й інтернального локусів контролю; реалістичної часової перспективи; здатність змінюватися, приймати нові цінності; наявність знань, навичок і компетенцій необхідних для подолання зовнішньо-внутрішніх проблем, наприклад, рефлексивних навичок, навичок регуляції негативних психоемоційних станів, володіння алгоритмами вирішення різноманітних зовнішньо-внутрішніх проблем і т.п.
Висновки до I розділу
Внутрішній особистісний конфлікт являє собою протистояння двох начал в психіці людини: того, що сприймається і емоційно переживається як важлива для людини психологічна проблема, що потребує свого розв’язку і викликає внутрішню роботу, спрямовану на його подолання.
Вони супроводжують людину протягом усього життя.
Однак конструктивну роль в позитивних самозмінах особистості конфлікти відіграють лише тоді, коли не досягають станів виснажливої застійності. Унеможливлення конструктивного вирішення, нездатність механізмів психологічного захисту забезпечити переробку негативних афектів гальмують розвиток і самореалізацію особистості, знижують якість її життя. Тому достатньо актуальними для вивчення постають питання ефективності подолання внутрішніх конфліктів.
Подолання означає переборювання різних труднощів. Подолання внутрішньоособистісних конфліктів – дії, спрямовані на зниження гостроти суперечностей, відновлення узгодженості внутрішнього світу особистості, досягнення внутрішньої рівноваги і стабільності.
При конструктивному подоланні внутрішнього особистісного конфлікту досягається психологічна рівновага, поглиблюється розуміння життя, виникає нова ціннісна свідомість. Подолання внутрішнього особистісного конфлікту усвідомлюється через: відсутність хворобливих станів, пов'язаних з конфліктом; зниження проявів негативних психологічних і соціально-психологічних факторів внутрішнього особистісного конфлікту; підвищення якості й ефективності професійної діяльності.
Нерідким наслідком "загнаних усередину" чи знецінених проблем стають невротичні стани або неврози особистості. Іноді людина йде шляхом "найменшого опору", намагаючись залишити "все як є" і відмовляється від рішень, що вимагають мужності. При цьому вона може почувати полегшення, однак реально виникає регрес особистості, уповільнення чи припинення особистісного росту, обмеження можливостей її самореалізації.
Розділ II. Організація та методичне дослідження
Дослідження проводилось з 2011 по 2012 рік в Університеті Україна на базі Інституту соціальних технологій, кафедри психології та соціальної роботи. Вибірку дослідження склали 46 студентів, віком 19-20 років.
Для досягнення поставлених у даному дослідженні мети та завдань використовувались методики, які отримали відповідну практичну перевірку:
Мета: визначення переважного способу поведінки людини в конфліктних ситуаціях.
Опис методики
На ранніх етапах вивчення конфліктів широко використовувався термін «вирішення конфліктів», який має на увазі, що конфлікт можна і необхідно розв'язувати або елімінувати. Таким чином, метою вирішення конфліктів був деякий ідеальний безконфліктний стан, де люди працюють в повній гармонії.
Однак, останнім часом ставлення фахівців до цього аспекту дослідження конфліктів істотно змінилося. Це викликано, на думку К.Томаса, двома обставинами: усвідомленням марності зусиль з повної елімінації конфліктів, а також підтвердженням наявності позитивних функцій конфліктів. Звідси, згідно з підходом К.Томаса, наголос повинен бути перенесений з елімінування конфліктів на управління ними. Тому, автор вважає за потрібне сконцентрувати увагу на таких аспектах зміни конфліктів: які форми поведінки в конфліктних ситуаціях характерні для людей, які з них є більш продуктивними або деструктивними; яким чином можна стимулювати продуктивну поведінку.
Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях, К.Томас запропонував двовимірну модель регулювання конфліктів, основними вимірами в якій є кооперація (пов'язана з увагою людини до інтересів інших людей, залучених до конфлікту) і напористість (для якої характерний акцент на захисті власних інтересів). Відповідно цим двом вимірам, автор виділяє наступні способи регулювання конфліктів:
П'ять способів регулювання конфліктів за К.Томасом
К.Томас вважає, що при уникненні конфлікту жодна з сторін не досягає успіху. При таких формах поведінки, як конкуренція, пристосування і компроміс, або один з учасників виявляється у виграші, а інший програє, або вони обидва програють, оскільки йдуть на компромісні поступки. І тільки в ситуації співпраці обидві сторони виявляються у виграші. У своєму опитувальнику з виявлення типових форм поведінки К.Томас описує кожний з п'яти наведених можливих варіантів 12 судженнями про поведінку індивіда в конфліктній ситуації. У різних поєднаннях вони згруповані в ЗО пап. Тест можна використати в груповому варіанті, як в поєднанні з іншими тестами, так і окремо.
Інструкція. У кожній з поданих пар виберіть те судження, яке є найбільш типовим для вашої поведінки. Відведений час — не більш 15-20 хвилин.
Типова карта методики
1. А. Іноді я надаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за вирішення спірного питання.
Б. Замість того, щоб обговорювати те, в чому ми розходимося, я стараюся звернути увагу на те, з чим ми обидва не згодні.
2. А. Я стараюся знайти компромісне рішення.
Б. Я намагаюся улагодити справу з урахуванням інтересів іншого і моїх власних.
3. А. зазвичай я настійливо прагну добитися свого.
Б. Я стараюся заспокоїти іншого і, головним чином, зберегти наші відносини.
4. А. Я намагаюся знайти компромісне рішення.
Б. Іноді я жертвую своїми власними інтересами заради інтересів іншої людини.
5. А. Улагоджуючи спірну ситуацію, я весь час стараюся знайти підтримку у іншого.
Б. Я намагаюся зробити все, щоб уникнути напруженості, від якої немає ніякої користі.
6. А. Я намагаюся уникнути виникнення прикрощів для себе.
Б. Я намагаюся добитися свого.
7. А. Я намагаюся відкласти розв'язання спірного питання з тим, щоб згодом вирішити його остаточно.
Б. Я вважаю за необхідне в чомусь поступитися, щоб домогтися іншого.
8. А. зазвичай я наполегливо прагну домогтися свого.
Б. Я насамперед стараюся ясно визначити те, в чому полягають всі порушені інтереси і питання.
9. А. Думаю, що не завжди варто хвилюватися через якісь розбіжності, що виникають.
Б. Я роблю зусилля, щоб домогтися свого.
10. А. Я твердо прагну досягнути свого.
Б. Я намагаюся знайти компромісне рішення.
11. А. Я насамперед стараюся ясно визначити те, в чому полягають всі порушені інтереси і питання.
Б. Я стараюся заспокоїти іншого, і головним чином, зберегти наші відносини.
12. А. Часто я намагаюся не займати позицію, яка може викликати суперечки.
Б. Я даю можливість іншому в чомусь залишитися при своїй думці, якщо він також іде мені назустріч.
13.А. Я пропоную середню позицію.
Б. Я наполягаю, щоб було зроблено по-моєму.
14. А. Я повідомляю іншому свою точку зору і питаю про його погляди.
Б. Я намагаюся показати іншому логіку і перевагу моїх поглядів.
15. А. Я стараюся заспокоїти іншого, і головним чином, зберегти наші відносини.
Б. Я стараюся зробити все необхідне, щоб уникнути напруженості.