Психологічні чинники виникнення особистісних конфліктів у майбутніх фахівців професій типу «людина-людина»

 Друге — проявляти эмпатію до співбесідника. Уявіть, як відгукнуться в його душі Ваші слова, дії.

Це загальні положення, справедливі для будь-яких конфліктогенів.

1. Позбутися  прагнення до переваги.

Відомий китайський мислитель Лао-цзи вчив: «Річки і струмки віддають свою воду морям тому що ті нижче їх. Так і людина, бажаючи піднестися, повинна тримати себе нижче за інших».

Отже всілякі прояви переваги — це тупиковий шлях, провідний в протилежну сторону від мети — піднестися над іншим. Бо людина — джерело конфліктогенів — викликає негативну реакцію оточуючих,  цінуючих спокійну обстановку.

2. Стримати агресію.

Є три способи зняти агресивність — пасивний, активний і  логічний.

Пасивний спосіб полягає в тому, щоб «поплакатися» комусь, поскаржитися, виговоритися. Терапевтичний ефект цього величезний

Активний спосіб. Всі вони будуються на руховій активності. В основі їх лежить той факт, що адреналін  супутник напруженості — «згоряє» під час фізичної роботи. Краще всього тієї, що пов'язана з руйнуванням цілого, розтином його на частини: копання землі, робота сокирою і пилою, косовиця.

Із спортивних занять швидше за все знімають агресивність ті види, які включають удари: бокс, теніс   (великий   і   настільний),   футбол,   волейбол, бадмінтон.

Не менше корисні так звані циклічні вправи, пов'язані з повторенням величезної кількості раз елементарних рухів: неквапливий біг, швидка ходь-    ба,  плавання, велосипед.  Поглинаючи значну кількість енергії, ці заняття ефективно знімають нервову напругу.   Наприклад,   який   би   ні   було   роздратування перед початком бігу, вже на 2-3 кілометрі завжди наступає полегшення,  приходить проста  думка:  «Життя прекрасне!  Все інше —  дрібниці».

Захоплення типу «хто кого переможе» (охота, рибалка), читання і проглядання детективів, фільмів жахів також непогано знімають агресивність.

Більшість з приведених рекомендацій все ж таки легше реалізувати чоловікам, вони їм більш цікаві. Жінкам можна рекомендувати додатково аеробіку (не професіонально спортивну, чревату травмами, а будь-які вправи під музику) або просто потанцювати. А якщо вже зовсім несила — гуркніть об підлогу тарілку, чашку — з тих, що не жаль. Відразу відчуєте  велике полегшення

Логічний спосіб погасити агресивність прийнятний переважно для суто раціональних людей, що вважають за краще логіку всьому іншому. Такій людині головне — докопатися до суті явища. Йому відгонити від себе неприємні думки — собі дорожче, тому краще саме зосередитися на неприємностях, а всю решту справ відкласти на потім, поки не буде знайдений вихід з положення, що склалося. Вже сама ця аналітична робота заспокоює, оскільки забирає багато енергії. Крім того, людина займається звичною (і достатньо любимим) справою — роботою думки, з результаті емоції притупляються.

3. Подолання егоїзму.

Любов до себе — в розумних межах — властива будь-якій нормальній людині. Кожний повинен піклуватися про себе, щоб не стати тягарем для інших. Наприклад, піклуватися про своє здоров'я, майбутнє, добробут і т.п. Ще Арістотель відзначив: «Егоїзм полягає не в любові самого себе, а в більшій, ніж повинно, ступені цієї любові».

У егоїста любов до себе гіпертрофована, досягнення мети здійснюється за рахунок інших людей. Звичайно, поступаючи егоїстично, людина переслідує корисливу мету, досягнення якихось благ. Проте при цьому він втрачає значно більше — свою добру репутацію. Придбавши ж репутацію егоїста, він втратить надалі значно більше, ніж придбав в даний момент. Якщо егоїст проаналізує свої вчинки і оточення, то побачить, що він у вакуумі, у нього немає друзів, що йому дається все набагато важче, ніж іншим,  і у результаті він в програші.[77, c.27-31] 4. Основні причини внутрішньоособистісних конфліктів.

      Внутрішньоособистісний  конфлікт не може виникати  на пустому місці. Людина живе в соціальному світі, втягнута в різноманітні суспільні відносини, які впливають на неї в різних напрямках і з різним знаком. Іншими словами жити в суспільстві і бути вільним від нього неможливо. З іншої сторони будь-яка особистість прагне до свободи і самореалізації. Це об’єктивне протиріччя між особою і суспільством визначає появу різних внутрішньоособистісних конфліктів. Всі причини, які сприяють виникненню конфлікту всередині особистості можна поділити на три види:

      1. Внутрішні причини, які спричинені самою особистістю.

      2. Зовнішні  причини, які обумовлені положенням  особистості в соціальній групі.

      3. Зовнішні  причини, які зумовлені положенням  особистості в суспільстві.

      Серед основних внутрішніх протиріч можна виділити наступні:

      – протиріччя  між потребою і соціальною нормою;

      – протиріччя  мотивів, інтересів і потреб (і  на дискотеку хочеться і до  семінарів треба підготуватися);

      – протиріччя  соціальних ролей;

      – протиріччя  соціальних цінностей і норм (як  поєднати християнську заповідь  „не вбий” із потребою захищати батьківщину).

      Для того, щоб виник внутрішній конфлікт  необхідно, щоб вказані протиріччя  набули глибокого особистісного  змісту, якщо цього не буде, то  людина просто не придасть  їм суттєвого значення.

      Зовнішні  причини внутрішньоособистісного конфлікту, які зумовлені положенням особистості в групі можуть бути різними. Існує чотири види ситуацій, які викликають конфлікт:

      1) фізичні  перешкоди, які не дають можливості  задовольнити наших основних  потреб (пленник , якому камера не дає свободи руху, недостатність грошей, яка не дає змогу придбати те, що хочеться, опущений шлагбаум чи конвоїр, який не пропускає в те чи інше місце);

      2) відсутність  об’єкту, який необхідний для  задоволення потреби (необхідно  хліб, проте магазини закриті а в дома не залишилося і крихти);

      3) біологічні  обмеження (розумово відсталі люди  і люди з фізичними вадами, в яких перепони криються в  самому організмі);

      4) соціальні  умови.

      Коли  наші потреби в повазі не  зустрічають розуміння, коли у нас немає свободи, або властиве почуття чужих у певній компанії через відносини до нас деяких людей – ми знаходимося в стані фрустрації – переживання невдачі, блокування цілеспрямованої поведінки.

      На рівні  організації зовнішні причини, які викликають конфлікт можуть бути представлені такими видами протиріч:

      1) протиріччя  між високою відповідальністю  і недостатніми правами для  її реалізації (людину підвищили  на роботі, дали декілька підлеглих, розширили функції, а права залишилися на попередньому рівні);

      2) протиріччя  між жорсткими вимогами по  строкам і якості виконання  завдання і поганими умовами  праці (необхідно виконати підвищений  план на старій зношені техніці);

      3) протиріччя  між виробничими вимогами, нормами  і традиціями в організації з однієї сторони і особистісними цінностями з іншої (постійна робота у недільні дні, вічні аврали, підлабузництво, систематичні випивки на роботі такий стан речей може бути несумісний із внутрішніми цінностями);

      4) протиріччя  між прагненнями до творчості, кар’єри, самоствердження і можливостями реалізації цього в рамках організації;

      5) протиріччя  між прагненням до отримання  прибутків і моральними нормами (людина працює в організації, яка випускає недоброякісну чи  шкідливу для споживачів продукцію).

      Зовнішні  причини внутрішньоособистісного  конфлікту, що обумовлені положенням  особистості в суспільстві пов’язані  із макросистемою і коріняться  в характері суспільного устрою, соціальної структури суспільства, його політичного, економічного життя. Зокрема:

      1) протиріччя  між стимулюванням наших потреб  і фактичними перепонами на  шляху до їх задоволення (рекламування  по засобах масової інформації  певних досить дорогих товарів  чи послуг проте реальне здійснення  цих потреб жорстко обмежене для більшості);

      2) протиріччя  між проголошеною свободою людини  і всіма її фактичними обмеженнями. Суспільство говорить його члену, що він вільний, може будувати  своє життя, він може отримати  все. В дійсності для більшості  людей досягнути запланованого просто нереально. Жартівливий вислів про те, що батьків не вибирають, можна поширити на життя в цілому – на вибір роботи, відпочинку. В результаті людина вагається між мнимою без граничною владою для вибору власної долі і відчуттям повної безпомічності.

      Слід  відмітити, що причиною збільшення  кількостей внутрішньоособистісних  конфліктів послужили суттєві  реформи та переоцінки цінностей, які відбулися. Ціле покоління  людей виявилося нездатним адаптуватися  до ринкових цінностей, чи не  захотіло прийняти їх. Виявилося, що ідеали, якими вони жили протягом тривалого періоду часу, в які свято вірили на протязі десятків років стали зовсім неактуальними, така ситуація викликає почуття розчарування, апатії, нікчемності. Збільшення числа стресів викликало також те, що тисячі і тисячі здорових молодих людей, які не мали іншої професії як військовослужбовці опинилися на вулиці, вони не мають а ні достойного житла, а ні можливості прогодувати свої сім’ї. Досить вразливі до внутрішньоособистісних конфліктів – бюджетники. Висококваліфіковані лікарі, вчителі, вчені часто хворіють на неврози. Неврози стали досить поширеними не тільки серед представників бідних верств населення. Вони також поширені і серед „нових українців”, для яких бізнес часто зміст і сенс всього життя, і якщо руйнуються плани і наступає банкротство, втрачаються мільйони то в людини наступає сильніший стрес. Для таких людей властиве: постійний страх, перевтома, необхідність „крутитися як білка в колесі”, не влаштованість особистого життя. Піддаються внутрішньоособистісним конфліктам і жінки досить багатих людей, які не працюють. Існує навіть термін „синдром домогосподарок”, на який хворіють вони. Молоді жінки, які сидять в золотих клітках, які мають прислугу і взагалі нічим не займаються страдають неврозом ще в більшій степені ніж жінки, які працюють.

 

1.2.2 Основні стратегії  поведінки в конфліктній ситуації.

1. Примушення (боротьба, суперництво).

Той, хто вибирає дану стратегію поведінки, перш за все виходить з оцінки особистих інтересів в конфлікті, як високих, а інтересів свого суперника — як низьких. Вибір стратегії примушення зрештою зводиться до вибору: або інтерес боротьби, або взаємостосунки.

 2. Вихід.

Стратегія відходу відрізняється прагненням піти від конфлікту. Вона 
характеризується низьким рівнем спрямованості на особисті інтереси і інтереси суперника і є взаємною. Це по суті справи взаємна поступка. 

   3. Поступка.

Людина, що дотримується даної стратегії, так само як і у попередньому випадку прагне піти від конфлікту. Але причини «відходу» в цьому випадку інші. Спрямованість на особисті інтереси тут низька, а оцінка інтересів суперника висока. Інакше кажучи, людина, що приймає стратегію поступки, жертвує особистими інтересами на користь інтересів суперника.

 

  4. Компроміс.

Компромісна стратегія поведінки характеризується балансом інтересів конфліктуючих сторін на середньому рівні. Інакше її можна назвати стратегією взаємної поступки.

Стратегія компромісу не псує міжособисті відносини. Більш того, вона сприяє їх позитивному розвитку.

     5. Співробітництво.

Стратегія співпраці характеризується високим рівнем  спрямованості як на власні інтереси, так і на інтереси суперника. Дана стратегія будується не тільки на основі балансу інтересів, але і на визнанні цінності міжособистих відносин.[17, c.86-89]

 

1.3. Психологічні умови  подолання внутрішніх особистісних  конфліктів

Подолання внутрішнього особистісного конфлікту — це зняття внутрішнього напруження особистості, подолання протиріч між різними елементами її внутрішньої структури і досягнення стану внутрішньої рівноваги, стабільності і гармонії.

Насамперед слід зазначити, що внутрішній особистісний конфлікт завжди індивідуальний, носить особистісний характер. Тому його подолання залежить від таких факторів особистості, як вік, стать, характер, темперамент, соціальний стан, цінності й ін. Це обумовлює те, що універсальних способів подолання внутрішніх особистісних конфліктів, що однаково підходять для всіх людей і ситуацій, не існує. Способи подолання внутрішнього конфлікту, що підходять для чоловіків, можуть бути не завжди придатні для жінок і т.д.

У попередньому параграфі, присвяченому проживанню людиною кризових ситуацій, відзначалося, яке значення в психології надається їхньому конструктивному подоланню. Навпроти, їх неадекватне вирішення може привести до досить важких наслідків. Наприклад, з погляду психоаналізу, по вдалому висловлюванню Л.С.Виготського, людина є рабом свого раннього дитинства оскільки все наступне життя дозволяє і намагається справитися з конфліктами, що виникають у перші місяці життя.

Утім, для психоаналізу (класичного), як уже відзначалося, узагалі характерні досить крайні позиції, які поділяються далеко не всіма психологами. Але в цілому, хоча і не в настільки твердій формі, у психології є загальновизнаним уявлення про значення конструктивного, ефективного подолання особистістю виникаючих внутрішніх особистісних криз, конфліктів, протиріч, про негативний, а й руйнівний вплив, що може мати для розвитку здорової особистості їхнє неподолання.