Психологічні чинники виникнення особистісних конфліктів у майбутніх фахівців професій типу «людина-людина»

Комунікативні та організаторські схильності являють собою важливий компонент та передумови розвитку здібностей у видах діяльності, які пов'язані зі спілкуванням з людьми, з організацією колективної роботи. Вони є важливою складовою у розвитку педагогічних здібностей.

Бажання займатись організаційною діяльністю та спілкуватись з людьми залежить і від змісту відповідних форм активності, і від типологічних особливостей самої особистості. В основному вони визначаються суб'єктивною цінністю та значущістю для людини майбутніх результатів її активності та ставлення і відношення до осіб, з якими вона взаємодіє. Це слід врахувати, складаючи рекомендації для осіб з низьким рівнем розвитку досліджуваних схильностей. Достатньо часто схильності з'являються у ході таких видів діяльності і спілкування, які спочатку людині байдужі, але по мірі включення в них стають значущими. Тут важливі власні зусилля та подолання комунікативних бар'єрів, які можливі, якщо людина ставить собі свідому мету саморозвитку.

 

Таблиця 4

Результати кореляційного аналізу

	Показник	1	2	3	4	5	6	7
1	Частота конфліктів з викладачами	1	-	-	-	-	,310*	-
2	Частота конфліктів з іншими студентами	-	-	,556**	,232	-	-	-
3	Частота конфліктів з друзями	-	-	-	,521**	-	,271	-
4	Частота конфліктів з батьками	-	-	-	-	-	,263	-,341*
5	Комунікативні здібності	-	-	-	-	-	-	-
6	Тип міжособистісних відносин прямолінійний-агресивний	-	-	-	-	-	-	-
7	Тип міжособистісних відносин покірно-сором'язливий	-	-	-	-	-	-	-

 

Примітки: *-р ≤ 0,05; ** -р ≤ 0,01; без *    Р ≤ 0,1

 

Для перевірки поставленої гіпотези про те, що  на схильність  до особистісних конфліктів студентів, які навчаються на спеціальності типу людина-людина  впливає тип міжособистісних відносин студента та рівень розвитку комунікативних та організаційних здібностей було проведено дослідження, в якому взяли участь 46 студентів 3-х курсів, Інституту соціальних технологій спеціальності психологія та соціальна робота.

Проведений кореляційний аналіз показав наявність таких достовірних зв’язків між діагностичними показниками.

Показник частоти конфліктів з викладачами позитивно корелює з типом міжособистісних відносин прямолінійний-агресивний.

Показник частоти конфліктів з іншими студентами  позитивно корелює з показником частоти конфліктів з друзями.

В свою чергу, показник частоти конфліктів з друзями позитивно корелює з показником частоти конфліктів з батьками. І показник частоти конфліктів з батьками негативно корелює з типом міжособистісних відносин покірно-сором'язливий.

 

 

Висновки до III розділу

Таким чином, отримані в дослідженні результати свідчать, що для студентів, що для студентів які опановують професії  типу «людина-людина» властиві дружність, бажання задовольнити вимоги інших, вони не схильні завжди приносити в жертву свої інтереси та співчуття до всіх. Це позитивно відбивається на їх учбовій діяльності та формування їх  особистості.  Але були виявлені й ознаки, які  свідчать про те, що є окремі студенти, які підозріло ставляться до інших, також, відрізняються злопам’ятністю та образливістю. Це говорить про наявність в них внутрішньо-особистістісних конфліктів, що може бути перепоною у неюбхідних ПВЯ для роботи за професіями типу «людина-людина».

Визначення типів міжособистісних відносин психологів та соціальних працівників показало, що  у майбутніх психологів переважає тип міжособистісних відносин – авторитарний а у соціальних працівників – залежно-слухняний, що зумовлено, як особливостями даних професій, так особливостями їх професійної підготовки.

Диференційно-діагностичний опитувальник Є.О. Климова показав досить високі показники вибору професії типу «людина-людина». Це дає право стверджувати що досліджувані майбутні психологи та соціальні працівники, в цілому, відповідають типу професії «людина-людина». При обробці результатів чітко прослідковувалися професії пов'язані зі спілкуванням та обслуговуванням людей.

Проведений кореляційний аналіз показав наявність таких достовірних зв’язків між діагностичними показниками.Показник частоти конфліктів з викладачами позитивно корелює з типом міжособистісних відносин прямолінійний-агресивний.Показник частоти конфліктів з іншими студентами  позитивно корелює з показником частоти конфліктів з друзями.В свою чергу, показник частоти конфліктів з друзями позитивно корелює з показником частоти конфліктів з батьками.

Висновок

Метою мого дослідження було виявлення та експериментальне вивчення психологічних чинників виникнення особистісних конфліктів серед студентів

Було проведено теоретичний  аналіз літературних джерел, підібрані та обгрунотовані спеціальні методики для досягнення поставленої мети та гіпотези даної дипломної роботи.

Зроблені висновки відповідають поставленим на початку роботи завданням.

1. Життя людини так улаштоване, що ймовірність обставин, які загрожують порушенням оптимального процесу розвитку особистості, її внутрішнього світу, велика, і погано, якщо людина до них не підготовлена. Від внутрішніх особистісних конфліктів ніхто не застрахований. Їхній арсенал воістину невичерпний.

При конструктивному подоланні внутрішнього особистісного конфлікту досягається психологічна рівновага, поглиблюється розуміння життя, виникає нова ціннісна свідомість. Подолання внутрішнього особистісного конфлікту усвідомлюється через: відсутність хворобливих станів, пов'язаних з конфліктом; зниження проявів негативних психологічних і соціально-психологічних факторів внутрішнього особистісного конфлікту; підвищення якості й ефективності професійної діяльності.

Нерідким наслідком "загнаних усередину" чи знецінених проблем стають невротичні стани або неврози особистості. Іноді людина йде шляхом "найменшого опору", намагаючись залишити "все як є" і відмовляється від рішень, що вимагають мужності. При цьому вона може почувати полегшення, однак реально виникає регрес особистості, уповільнення чи припинення особистісного росту, обмеження можливостей її самореалізації.

Нарешті, третя — і єдино конструктивна можливість полягає в тому, щоб змінити щось у собі чи своєму житті таким чином, щоб, дійсно, одержати можливість "жити своїм життям".

Конструктивне подолання особистісних конфліктів і криз припускає прийняття реальності, готовність до чесного аналізу сформованої ситуації, здатність розрізняти головне і другорядне, виділяти складові частини у виниклій проблемі і вирішувати її поетапно.

Типові принципи і способи дозволу внутрішніх особистісних конфліктів

Однак, незважаючи на необхідність індивідуального підходу до подолання внутрішніх особистісних конфліктів, можна сформулювати найбільш загальні і типові принципи і способи, що з урахуванням індивідуальної специфіки можуть використовувати всі. Перелічимо найбільш важливі з них.

1. Адекватне оцінювання ситуації. Пропонується взяти ситуацію  під контроль, спробувати виявити  ті протиріччя, що послужили причиною  конфлікту і викликали почуття  тривоги, чи страху гніву.

2. Усвідомлення екзистенціального  змісту конфлікту. Пропонується  проаналізувати ступінь важливості його , оцінити з погляду місця і ролі у житті його наслідку. Причину, що викликала конфлікт, відразу ж варто відсунути на задній план у системі цінностей чи забути зовсім.

3. Локалізувати причину конфлікту. Виявити саму сутність його, відкинувши всі другорядні моменти і супровідні обставини.

4. Проявити сміливість в аналізі  причин внутрішнього особистісного  конфлікту. Навчитися подивитися  правді в очі, відкинути всі  пом'якшувальні обставини і безжалісно  розглянути причину вашого занепокоєння.

5. «Випустити пар». Дати вихід  гніву, що нагромадився, чи тривозі. Для цього можна використовувати  як фізичні вправи, так і творчі  заняття, кіно, театр, книжку.

6. Розслаблюючий тренінг.

7. Змінити умови чи стиль роботи. Це варто зробити в тому випадку, якщо внутрішній особистісний конфлікт виникає постійно через несприятливі умови діяльності.

2. Негативні наслідки, які стосуються самої особистості студента:

      – при зупинка  розвитку особистості, початок її  деградації;

      – психічна і фізіологічна дезорганізація особистості;

      – зниження активності  і ефективності навчальної діяльності;

      – стан сумнів, психічної подавленості, тривожності, залежності людини від інших  людей і обставин, загальна депресія;

      – прояв агресії чи навпаки покірливості в поведінці особистості;

      – поява невпевненості  в своїх силах, почуття неповноцінності  і нікчемності;

      – руйнування  життєвих цінностей і втрата  самого смислу життя.

      Негативні наслідки, які стосуються взаємодії особистості з іншими людьми в групі (сім’ї, університеті, учбовій групі):

      – деструкція  існуючих міжособистісних відносин;

      – відчуження  особистості в групі, мовчання  відсутність захоплення;

      – підвищена чутливість  до критики;

      – сварливість, демонстрація своїх переваг;

      – девіантна поведінка  і неадекватні реакції на поведінку  інших;

      – жорсткий формалізм, буквоїдство, слідкування за іншими;

      – пошук винних.

3. Важливим - із точки зору виникнення і розвитку конфлікту вважаються інтереси учасників конфлікту, цілі, які вони переслідують, їх соціокультурні та індивідуально - психологічні особливості. Перехід учасників ситуації до конфліктної взаємодії починається з дії одного з них, того, хто проявляє ініціативу. Якщо і на інших стадіях конфлікту ініціатива дій частіше залишається за однією стороною, то вона може розглядатися як активна сторона, а інша – як пасивна. Адже соціальних працівників навчають гуманістичним та толерантним позиціям, що в деякій мірі, заважає вільно проявляти свої індивідуальні особливості та чесно і відкрито виражати власну думку. Особливо в студентському колективі та з викладачами, майбутні соціальні працівники ведуть себе стримано, чого від них вимагає соціальна робота, як особливий вид діяльності.

Що до майбутніх психологів, то тут показник конфліктів вищий. Особливо часто конфліктні ситуації виникають з батьками та близькими.  Адже у майбутніх психологів чітко прослідковується усвідомлення конфліктної ситуації, як такої, що завжди має емоційне забарвлення. Виникнення та вплив емоцій на перебіг конфлікту є дуже важливою проблемою адекватного розв’язання конфліктних ситуацій і вимагає спеціального аналізу.  Тому майбутні психологи дуже часто схильні аналізувати свою поведінку, свій внутрішній стан, що зумовлено зі здобуванням професії психолога. Конфліктні дії різко загострюють емоційний фон перебігу конфлікту, а негативні емоції, що виникають у цей час, у свою чергу, стимулюють конфліктну поведінку у майбутніх психологів. Взаємні конфліктні дії здатні змінювати, ускладнювати первинну конфліктну структуру, що породжує нові чинники конфліктних дій. Стадія конфліктної поведінки може призвести до ескалації конфлікту, зміни його характеру, типу. З іншого боку, під час конфліктних дій учасники стикаються з реальністю, яка коригує первинні образи ситуації, що може привести до адекватного розуміння конфліктної ситуації, сприяти її адекватному розв’язанню з боку майбутніх психологів.

Значення дослідження внутрішніх конфліктів визначається їхньою роллю в розумінні структури і розвитку особистості, оскільки «загальні закономірності формування особистості в діяльності виявляються тут протягом порівняно короткого часу в гострій формі». Загальне ж значення внутрішніх особистісних конфліктів у психічному житті людини визначається тим, що «змінюються колишні і формуються нові відносини особистості; змінюється сама структура особистості». Таким чином, «розвиток і подолання конфлікту являє собою гостру форму розвитку особистості

Список використаної літератури

1. Андреев В.И. Конфликтология: искусство спора, ведение переговоров, разрешение конфликтов.- Казань, 1992.
2. Анисимова О.М. Самооценка в структуре личности студента: Автореф. канд. дис. - Л., 1984. - 17 с.
3. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию.- К.: МАУП, 1996.
4. Барабанщикова Т.А., Рыжкова А.Н. Психологические методы изучения личности: Практикум/ Под ред. Проф. А.Ф. Ануфриева.- М.: Ось-89, 2007.-304 с.
5. Батаршев А.В., Лукьянов А.О. Психология управления персоналом.- М., 2005.- 624 с.
6. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология.- Учеб. Пособие для вузов.-    Харковь: Фортуна-Пресс, 1997.
7. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М.: Прогресс, 1986. - 420 с.
8. Бороздина Л.В. Что такое самооценка // Психологический журнал. - 1992. - Т.13, №4.- С. 99-101.
9. Васильев Н.Н. Тренинг преодоления конфликтов.- СПБ.,2002.
10. Ващенко І.В., Антонова О.Г. Конфлікт. Постравматичний стрес: шляхи їх подолання. Навч. Посібник.- К.: Знання, 1998 – 289 с.
11. Ващенко И.В. Общая конфликтология.- Харьков, 2000.
12. Вершинин М.С. Конфликтология: конспект лекций. СПБ., 2000.
13. Гудвин Дж. Исследование в психологии; методы и планирование.-3-е изд.- СПб.; Питер, 2004. - 558с.
14. Гришина Н.В. Психология конфликта.- СПБ.: ПИТЕР, 2000.
15. Дмитриев А.В. Конфликтология.- М.,2000.
16. Дубровина И.В. Формирование личности старшеклассника. - М.: Просвещение, 1989.
17. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии.- СПБ., 2001.
18. Елисеев О.П. Практикум по психологи личности. – 2-е изд., испр. и перераб. – СПБ.: Питер, 2005. – 509 с.
19. Захарова А.В. Деятельностный подход к изучению самооценки // Психодиагностика и школа: Тезисы симпозиума. - Таллин, 1980. - С. 11-14.
20. Захарова А.В. Психология формирования самооценки. - Минск, 1993. - 100 с.
21. Захарова А.В. Структурно-динамическая модель самооценки // Вопросы психологии. - 1989. - №1. - С.5-14.
22. Захарова А.В., Тагиева Г.Б. Самооценка как фактор психологической готовности к школьному обучению // Новые исследования в психологии. - 1986. - № 1 (34). - С. 41-43.
23. Захарова А.В. Уровень притязания как показатель самооценки / Новые исследования в психологии и возрастной физиологии.- М.: Педагогика, 1989.- с.42-47,137.
24. Казакина М.Г. Самооценка личности школьника и педагогические условия ее формирования. Л., 1981.
25. Ключникова Г.А. Методика изучения самооценки школьников // Вопросы психологии. - 1984. - №1. - С.25-29.
26. Ковалев В. Природные методы решения конфликтов.- Х., 2002.
27. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. - М., 1984. - 335 с.
28. Кон И. С. Психология старшеклассника. - М.: Просвещение, 1987. – 360с.
29. Кон И.С. Открытие "Я". - М., 1978. - 367 с.
30. Коноваленко В.Е. Педагогические условия становления самооценки личностных нравственных качеств старшеклассника. СПб, 1995.
31. Корнелиус Х., Фэйр Ш. Выиграть может каждый. Как разрешать конфликты.- М.: СТРИНГЕР, 1992.
32. Коузер Л.А. Основы конфликтологии. СПБ., 1999.
33. Кулагина М.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие.- М.: Изд-во РОУ, 1996.- с.180.
34. Латынов В. Конфликт: протекание, способы разрешения, поведение конфликтующих сторон. Обзор зарубежных исследований по психологии конфликта // Иностранная психология, том 1, 2, 1993. - С. 87-92.
35. Леонов Н.И. Конфликтология: хрестоматия.- М., 2003.
36. Леонов Н.И. Конфликты и конфликтное поведение. Методы изучения: Учебное пособие. - СПб.: Питер, 2005. - 240 с.
37. Леонов Н.И. Концептуальные подходы в исследовании конфликтного поведения. - Ижевск: Удмуртский государственный университет, 2004. - 12 с.
38. Липкина А.И. Психология самооценки школьника: Автореф. докт. дис. - М., 1968. - 35 с.
39. Липкина А.И. Самооценка школьника. - М., 1976.
40. Липкина А.И., Рыбак Л.А. Критичность и самооценка в учебной деятельности. - М.: Просвещение, 1978. - 141 с.
41. Личко А.Е. Подростковая психология. Руководство для родителей. Л., 1989.
42. Ловко О.В. Технологія вирішення конфліктних ситуацій. К., 1996.
43. Ложкін Г.В., Пов’якель Н.І. Психологія конфлікту: теорія і сучасна практика: Навч. Посібник.- К.:ВД ”Професіонал”, 2006.- 416 с.
44. Никитская М.И. Психологические особенности идеалов подростков и старших школьников \\ Вопросы педагогики, № 12, 1996.
45. Общение и формирование личности школьника / Под ред. А.А. Бодалева и Р.Л. Кричесвкого. - М., 1987. - 285 с.
46. Овчинникова Г.Г. Социально-психологическая адаптация как фактор становления Я-концепции подростков: Дис. канд. психол. наук. - М., 1997. - 135с.
47. Обозов Н.Н. Психология конфликта и способы его разрешения.-Л.: ЦПП, 1991.
48.   Пантелеев С.Р. Методика исследования самоотношения. - М.: Смысл, 1993. - 32 с.
49. Пантелеев С.Р. Самоотношение как эмоционально-оценочная система - М.: Изд-во МГУ, 1991. - 108 с.
50. Пірен М.І. Конфліктологія. К., 2003.
51. Прихожан А.М. Психология неудачника. Тренинг уверенности в себе. - М.: ТЦ Сфера, 2001. - 192 с.
52. Радчук А.А. Психология конфликтов. Ч.,2004.
53. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. — СПб.:Питер, 2000.
54. Ребер А. Большой психологический словарь. – М.: Вече, 2003.
55. Рыбалко Е.Ф., Головей Л.А. Практикум по возрастной психологи. - СПб.: Речь, 2002. - 694 с.
56. Рогов Е. И. “ Психология человека “ – М.; Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС , 1999. -  320 с.
57. Рубін О.А., Велей М.Д., Юрченко З.В., Савчинська Л.О. Практична психологія в школі. Івано-Франківськ, обласний ІПО, 1994, -с.96.
58. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - М.: Просвещение, 1989.
59. Райгородский Д.Я. Самосознание и защитные механизмы личности.- Самара: Бахрах-М, 2000. - 656 с.
60. Сапожникова Л.С. Самооцінка, домагання та діагностика деяких її особливостей / Психологія: науково-методичний збірник.- К.: Освіта, 1993.- с.73-82, 120.
61. Сафин В.Ф. Устойчивость самооценки и механизм ее сохранения // Вопросы психологии. - 1975. - № 3. - С. 62-72.
62. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. -СПб.: Речь, 2007. – 350 с.
63. Сытько Т.И. Конфликты в коллективе и пути их преодоления.- Л.,1991.
64. Скотт Д.Г. Конфликты. Пути их преодоления.- К., 1991.
65. Смульсон М.Л. Тренинг “конфликты и их разрешение”.- К., 2004.
66. Сорокина А.И. Исследование конфликтности в детском возрасте: Учеб.-метод. пособие. - Уфа: БГПУ, 2001. - 37 с.
67. Сорокина А.И. Конфликтные проявления как форма позитивной активности в детском возрасте. - М: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2002. - 313 с.
68. Сорокина Н.Д. Понятие и функции социального конфликта // Традиции и современность в социологии: Сб. докл. профессоров, преподавателей и науч. сотрудников. - М.: МАКС Пресс,                   2001. – 63-67 с.
69. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. - М., 1972.
70. Столин В.В. Самосознание как объект психодиагностики // Общая психодіагностика - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. - С.245-268.
71. Столяренко Л.Д. Основы психологии: Практикум - ростов н/Дону: изд-во Феникс, 2004. - 704 с.
72. Трофімов Ю.Л. Психологія.- К.: Либідь, 2005.
73. Уизерс Б. Управление конфликтом. СПБ., 2004.
74. Фролов Ю.И. Психология подростка. Хрестоматия. М.: Российское педагогическое агентство, 1997.
75. Чекина В. Д. Некоторые вопросы устойчивости самосознания и самооценки личности. - Интернет.
76. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. - М.: Наука, 1977. - 142 с.
77. Шейнов В.П. Конфликты в нашей жизни и их разрешение.- М., 1997.
78. Шильштейн Е.С. Особенности презентации Я в подростковом возрасте // Вопросы психологии. - 2000. - № 2.