Психологічні чинники виникнення особистісних конфліктів у майбутніх фахівців професій типу «людина-людина»

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”

 

Інститут соціальних технологій

Кафедра психології

 

 

 

 

 

 

 

Психологічні чинники виникнення особистісних

конфліктів у майбутніх фахівців професій

типу «людина-людина»

 

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

 

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня 

“магістр психології”

 

 

 

 

 

Студентки 6 курсу    

заочної форми навчання

спеціальності 8.03010201 -   психологія        групи ЗПЛ - 11 (4)

Пекур Ганни Олександрівни

 

 

 

  Науковий керівник:

         Чепа Мирослав - Любомир Андрійович

кандидат психологічних наук, доцент

 

 

 

 

 

Київ-2012

ЗМІСТ

     Вступ...................................................................................................................3

     Розділ   I.  Теоретико-методологічний аналіз психологічних чинників           

     особистісних конфліктів.................................................................................7

1.1.  Соціально-психологічна характеристика  феномену внутрішньо-особистісного конфлікту………………………………………………………7                              

1.2.  Прояви і види внутрішньо-особистісного конфлікту…………………12

1.2.1. Конфлікт. Першопричини внутрішніх конфліктів..............................19                      1.2.2. Основні стратегії поведінки в конфліктній ситуації...........................29

    1.3 Психологічні умови  подолання внутрішніх особистісних  конфліктів .30

        Висновки до I розділу ………………………………………………………

    Розділ   II. Організація та  методичне дослідження..................................42

    2.1.  Організація емпіричного  дослідження…………………………………43

    2.2.  Методичний інструментарій емпіричного   дослідження…………….43   

    Висновки до II розділу......................................................................................54

    Розділ   III. Особливості вияву внутрішньо-особистісних конфліктів   студентів, які опановують професії типу «людина-людина»…………..

    3.1. Відмінності результатів проведених методик між майбутніми психологами та соціальними працівниками

    3.2. Результати дослідження  анкетування майбутніх психологів та соціальних працівників

    3.3. Результати дослідження вираженості комунікативних та організаційних здібностей майбутніх психологів та соціальних працівників.

    3.4 Результати кореляційного  аналізу

    Висновки до III розділу.....................................................................................80

    Висновки............................................................................................................82

    Список використаної літератури.....................................................................87

    Додатки....................................................................................................................93

ВСТУП

Актуальність проблеми. Роки навчання у вузі - важливий етап у професійному становленні особистості. В цей період починається засвоєння професійної ролі. Первинна професійна адаптація. Майбутній фахівець у своєму розвитку проходить шлях від початкового інтересу і загального позитивного ставлення до професії, до оволодіння професійними знаннями, усвідомлення змісту і цілей професійної діяльності, засвоєння професійної етики, формування системи професійних ставлень - позиції професіонала, знаходження своєї "професійної ніші", індивідуальної професійної ролі. Всі ці процеси продовжать розвиток у реальній професійній діяльності, але починаються і формуються вони саме в ході навчання в системі професійної освіти. Тому вирішення внутрішньо особистісних конфліктів, перш за все, є актуальним для студента, який навчається на спеціальності «людина-людина». Адже це перші кроки та можливості жити у згоді (гармонії) з самим собою та оточуючим середовищем.

У період реформування вищої школи зростає увага до подальшої наукової розробки теоретичних і прикладних аспектів проблеми адаптації студентської молоді до умов навчання. Швидкі соціальні зміни, що характеризують сучасне життя, змушують молодого спеціаліста постійно переглядати свої життєві позиції і змінювати себе, адаптуючись до нових умов життєдіяльності. Це ж стосується і студентської молоді, яка повинна адаптуватися до умов конкретного вищого навчального закладу. Розвиток особистості студента в процесі адаптації до умов навчання у вищих навчальних закладах викликає зміну інтересів, поглядів, ціннісних орієнтацій, життєвих планів, ідеалів, домінуючих мотивів, нерідко супроводжується внутрішньоособистісними конфліктами.

В зв'язку з тим, одним із важливих елементів підготовки майбутніх спеціалістів є попередження негативних явищ у студентських колективах, зокрема, своєчасне вирішення їх внутрішньоособистісних конфліктів у період адаптації до умов вищих навчальних закладів (ВНЗ).

Ряд теоретичних і прикладних аспектів цієї проблеми залишаються поки що недостатньо з'ясованими. Особливої уваги вимагає, зокрема, встановлення взаємозв'язку між видами внутрішньоособистісних конфліктів та механізмами психологічного захисту, визначення дезадаптаційних чинників, які зумовлюють внутрішньоособистісні конфлікти студентів, розробка корекційних заходів з метою прискорення адаптації і запобігання дезадаптації до умов ВНЗ. 

Зокрема, у зарубіжній психології проблема особистісних конфліктів представлена роботами представників різних підходів: психоаналітичного (З. Фрейд, К. Юнг та А. Адлер); соціотропного (У. Мак-Даугалл, С. Сігеле); етологічного К. Лоренц, Н. Тінберген); теорії групової динаміки (К. Левін, Д. Креч); фрустраційно-агресивного (Д. Доллард, Н. Міллер); поведінкового (А. Басс, А. Бандура); соціометричного (Дж. Морено, Г. Гурвіч); інтеракціоністського (Т. Шибутані, Д. Шпігель). Завдяки цим роботам у психологічній науці було започатковано систематичне вивчення конфлікту як самостійного соціально-психологічного феномену. У середині ХХ століття перед дослідниками постала проблема не лише розробки теоретичних підходів до різноманітних конфліктів, а і визначення шляхів та способів їх попередження і подолання. Це обумовило появу таких напрямків дослідження як мотиваційний (М. Дойч, С. Шикман), теорії організаційних систем (Р. Блейк, К. Томас) та теорії і практики переговорного процесу (Р. Фішер, Д. Прюітт).

Натомість у вітчизняній - радянській, а пізніше і українській психології,- проблема конфлікту не знайшла свого достатнього відображення, хоча і проводилися окремі дослідження з даної проблеми. Зокрема, вивчалися конфлікти у ділових стосунках, сімейні конфлікти, конфлікти у педагогічному процесі.

Серед радянських та російських досліджень з проблематики конфліктів варто відзначити роботи В.С. Агєєва, В.І. Андрєєва, О.Я Анцупова, В.К. Васильєва, С.І. Єріної, Е.І. Кіршбаум, М.М. Коряк, Н.В. Крогіус, А.Н. Лєбєдєва, М.О. Новікова, В.П. Левкович, О.Е. Зуськової, В.А. Нужного, О.В. Первишевої, Л.А. Петровської, Т.А. Полозової, В.А. Смєхова, А.І. Тащєвої, О.І. Шипілова.

В Україні проблему конфліктів успішно розробляють А.І. Бузнік, А.М. Гірник, Н.М. Дорошенко, В.Г. Ласькова, Г.В. Ложкін, В.М. Кушнірюк, І.Б. Омелаєнко, М.І. Пірен, Н.І. Пов'якель, В.М. Радчук, О.Л. Світличний.

      Таким чином, враховуючи  соціальну значущість проблеми та недостатність наукових розробок, присвячених вивченню особистісних конфліктів у студентів,які навчаються на гуманітарних спеціальностях, враховуючи специфіку формування особистості молодого фахівця було визначено тему даної роботи: "Особистісні конфлікти студентів, які навчаються на спеціальності «людина-людина» ".

Об’єкт дослідження: особистісні конфлікти студентів, що навчаються на спеціальності «людина-людина».

Предмет дослідження: психологічні чинники виникнення особистісних конфліктів у студентів що навчаються на спеціальності «людина-людина».

Мета: виявлення та експериментальне вивчення психологічних чинників виникнення особистісних конфліктів серед студентів

Гіпотеза: на схильність  до особистісних конфліктів студентів, які навчаються на спеціальності типу людина-людина  впливає тип міжособистісних відносин студента та рівень розвитку комунікативних та організаційних здібностей.

Завдання:

1. Проаналізувати наукову психолого-педагогічну літературу з проблеми  особистісних конфліктів у студентів та чинників їх формування в студентському середовищі.
2. Виявити особливості структури особистісного розвитку студентів, які навчаються на спеціальностях типу «людина-людина» і визначити ті особистісні риси, які можуть зумовлювати умови виникнення внутрішнього особистісного конфлікту.
3. Емпірично дослідити особливості прояву особистісних конфліктів у студентів, які навчаються на спеціальності людина-людина.

Методи  дослідження:

1. Аналіз та узагальнення літературних  джерел за проблемою.

2. Психодіагностичні методики:

• Методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки (шкали: співробітництво, конкуренція, прилаштування, уникнення) Томас (Гришина);

• Методика  диференційно-діагностичний опитувальник Є.О. Клімова

• Методика виявлення “Комунікативних та організаційних здібностей”

• Методика «Діагностики стилю міжособистісних відносин» Т.Лірі.

3.Методи кількісного та якісного  аналізу емпіричних даних.

Теоретичне значення роботи полягає систематизації наукових джерел за проблемою особистісних конфліктів студентів, які навчаються на спеціальності типу «людина-людина».

 Практичне значення розробка практичних методів роботи з студентами, які навчаються на спеціальності типу «людина-людина», з особистісними конфліктами таких студентів задля оптимізації соціально-психологічної адаптації студентів до своєї професійної діяльності.

Апробація роботи:

Робота апробована на шостій науковій конференції студентів і молодих вчених “Молодь: освіта, наука, духовність”, зокрема видані тези “ Психологічні чинники виникнення особистісних конфліктів у майбутніх фахівців професій типу «людина-людина».

 

 

РОЗДІЛ I. Теоретико-методологічний аналіз психологічних чинників

особистісних конфліктів

1.1.  Соціально-психологічна  характеристика феномену внутрішньо-особистісного конфлікту

Людська взаємодія є концептуальною одиницею будь-якого спілкування. В спрощеному вигляді її можна подати як сукупність окремих індивідуальних дій, спроб одних індивідів справити вплив на інших, змінити їхній внутрішній світ, їхні наміри, дії тощо. Така взаємодія може мати характер співробітництва, суперництва або ж конфлікту. Ці три категорії представлені А.Т.Ішмуратовим (А.Т.Ишмуратов, 1992) як основні види спілкування. Він відмічає, що співробітництво можливе з елементами суперництва, а суперництво у певному значенні є співробітництвом, загальна мета якого полягає у порівнянні деяких "особистісних характеристик". Конфлікт містить елементи суперництва, але репрезентує особливий вид спілкування, на думку А.Т.Ішмуратова, "хворобливий". Він трактує конфлікт, як таке спілкування, у якому виявляється неузгодженість дій людей, що дбають про свої інтереси. Співробітництво та суперництво характеризується як "здорове спілкування", яскравим прикладом чого є вислів про "здорову конкуренцію" (тобто безконфліктну, за справедливими правилами), а конфлікт - "нездорове".

У перекладі з латинської мови термін "conflictus" трактується як зіткнення. Протягом багатьох сторіч людство цікавили протиріччя в природі, суспільстві, мисленні, зіткнення протилежних бажань і мотивів в людській душі, між добром і злом, боротьба між людьми, суспільними класами, державами. Проблема конфлікту ставилась ще стародавніми філософами, які вважали, що зіткнення і протиріччя є рушійною силою розвитку. Так, Геракліт наголошував на тому, що в протиріччях існують не тільки люди, але і боги, і увесь космос. Філософ вказував на боротьбу протилежних сил як на всезагальний закон, що діє і в природі, і в суспільстві [6]. Чимало цікавих думок з цього приводу можна знайти у Н.Бердяєва, Декарта, Ніцше, В.Соловйова та ін.

А.С.Кармін (А.С.Кармін,1992) відмічає, що до кінця ХІХ століття конфлікт розглядався в загальному плані, як один з проявів більш загального феномену – суперечливості, а також як категорія, що охоплює не тільки людські стосунки, але і природні процеси (наприклад, "біологічний конфлікт" між спадковістю, генами, тканинами та ін.); класові конфлікти (Маркс); воєнні конфлікти (Клаузевіц); конфлікти між свідомим та несвідомим (Фрейд); драматичний конфлікт у художніх творах (мистецтвознавство) та ін.

На думку Л.І.Шрагіної саме протиріччя породжують конфлікти. Дослідниця зазначає, що досліджуючи проблеми спілкування, необхідно визначати основні джерела взаємних претензій, що можуть перерости в протиріччя і завершитись конфліктом [11].

В сучасній психології під конфліктом розуміють зіткнення протилежно направлених, несумісних одна з одною тенденцій в свідомості окремо взятого індивіда, міжособистісних стосунках, пов’язаних з гострими негативними емоційними переживаннями (О.Н.Громова.1998). Виділяються наступні види конфлікту: