Лекции по "Патопсихологія"

Будучи елементом девіантної поведінки, зловжд вання алкоголем і наркотичними речовинами такоя як правило, починається в групі. Звичайно це те

саме асоціальне угруповання, в якому бере початок кримінальна поведінка. Проте серед елітарної молоді існують свої групи, де вживання психотропних речовин (здебільшого наркотиків) є елементом їхньої субкультури, невід'ємною складовою життєвого стереотипу.

Потрапляючи до компанії, де полюбляють випита підліток прямує в руслі її алкогольних звичаїв. Він п’є так, щоб «не відстати» від інших, а не відповідно до свого самопочуття, як це робить доросла людина. Оскільки в таких компаніях звичайно заведено пити «до відключення», то підліток, наслідуючи вже сформованих алкоголіків, вживає великі дози спиртного. Це призводить до того, що контроль організму з кількістю випитого пригнічується з самого початку Симптом алкоголізму — втрата контролю — виникає незважаючи на те, що контроль втрачається ще не встигнувши сформуватись. Іншими словами, вплив алкогольної групи на неповнолітнього призводить до перекручення стадій сп'яніння, що веде найкоротшим шляхом від зловживання до хвороби і навіть випереджаючи хворобу, оскільки ознаки алкоголізму спостерігаються раніше, ніж хвороба сформувалась.

В асоціально спрямованій групі завжди є місце зловживанню алкоголем, оскільки це традиція злочинного світу, яку наслідують підлітки, що входять сюди. Перетворення такої групи в наркоманічну відбувається досить часто. Звичайно таке перетворення пов'я зане з появою лідера — дорослого чи старшого за віком, та такого, що має досвід вживання наркотиків Він починає активно пропонувати підліткам спробувати наркотик, яскраво змальовуючи його «чудодійні» властивості та запевняючи в нешкідливості наркотичних речовин. Процитуємо дослівно «рекламний текст», який виголосив наркоман-«учитель», умовляючи підлітка вперше зробити ін'єкцію опіатів: «Ти не слухай тих, хто тобі розповідає. Це холопи. І кайф у них холопський. Ми з тобою королі, і кайф у нас буде королівський. Кайф — це ти сам. Якщо ти не відчував кайфу, ти не знаєш себе».

Перші спроби вживання наркотику звичайно починаються з паління гашишу. Під час чергової пиятики в затишному місці, де зібралася група, хтось пускає по колу «косяк». «Косяк» —жаргонна назва препарату з конопель, що закладається в сигарету.

Кожен підліток затягується сигаретою з гашишем і передає її сусідові. При цьому ті підлітки, у яких куріння гашишу викликає негативну реакцію, як правило, не зізнаються в цьому, а пристосовуються до загального настрою.

Іноді першим наркотиком, з яким стикається підліток, є препарат опію. Звичайно це буває, коли новачок потрапляє до вже сформованої наркоманічної групи або має друга — досвідченого наркомана, який умовляє його «пізнати справжній кайф».

Етап перших спроб не є хворобою, він немає ніяких наркологічних закономірностей і цілковито належить до поведінкових порушень. Більше того, як згадувалося вище, перші спроби взагалі залишаться єдиними, якщо це сталося з благополучними підлітками.

Одиничним випадкам вживання наркотиків властива відсутність мотивації зміни свого психічного стану, тут немає вибірковості, ритмічності приймання. Проте, якщо через несприятливі обставини особистісного розвитку у підлітка сформується потреба в зміні свого психічного стану, в нього виникає бажання знову й знову вживати наркотичні речовини. Він активно шукає нагоди спробувати нових наркотичних речовин, щоб відчути незвичайні відчуття. Приймання наркотиків стає все частішим, ритмічним, формується свій стереотип вживання психотропних засобів. Так виникає наступний етап — пошуковий полінаркотизм.

Пошуковий полінаркотизм — найпоширеніша форма вживання психоактивних речовин у підлітковому віці. За даними дослідників-наркологів 46,3 % всіх обстежених ними підлітків вживали наркотики саме так. На цьому етапі підлітки встигають перепробувати всі психоактивні речовини, які вони тільки можуть дістати.

Оскільки вживання психоактивних речовин звичайно здійснюється в групі, воно тісно пов'язане зі стандартами групової поведінки. Підлітки збираються своєю компанією в такому місці, де їм не заважатимуть, вони налаштовані на те, щоб розслабитись, поспілкуватися, послухати музику. Вживання наркотиків спочатку є ніби компонентом приємного дозвілля. Водночас підлітки з задоволенням прислухаються до своїх відчуттів, викликаних дією того чи іншого наркотику, запам'ятовують 'їх, порівнюють. Вони охоче діляться один з одним своїми враженнями, обговорюють, який наркотик кращий. Престижним вважається вживання більш сильних наркотиків.

На етапі пошукового полінаркотизму потяг до наркотику поки що відсутній, у підлітка немає психічної залежності від нього. Це швидше є стандартом групової поведінки, ситуативною (груповою) залежністю, коли бажання вжити ту чи іншу психоактивну речовину виникає тільки в певній ситуації і в певному оточенні. У підлітків на цьому етапі вже виявляється готовність до адиктивної поведінки. Коли лідер групи пропонує вжити психоактивну речовину, ніхто з членів групи не заперечує. Проте поза своєю компанією підліток поки що не вживає наркотиків. Навіть маючи вдома певний запас психоактивних речовин, він приберігає його для того, щоб вжити разом з усіма, в своєму звичному оточенні.

В період пошукового полінаркотизму для підлітка немає значення, яку саме психоактивну речовину вживати. Перевага спочатку все ж віддається алкоголю та легкодоступним наркотикам, що вважаються «безневинними», що збуджують і позитивно забарвлюють бездумну комунікацію. Потому можна спостерігати своєрідне колекціонування: спробувавши новий наркотик, підліток з гордістю розповідає про свої відчуття друзям, демонструючи свої враження про «кайф», так само як філателіст демонструє нову марку. Кожен учасник групи намагається поповнити свою «колекцію» відчуттів від наркотиків, жадібно засвоює інформацію про дію психоактивних речовин, способи 'їх одержання і т. д. Серед інтелектуально розвинених підлітків-наркоманів поширений навіть такий афоризм: «Той, хто шукає свій наркотик, шукає самого себе».

Поступово етап пошукового полінаркотизму переходить в етап фонового полінаркотизму. Перепробувавши багато психоактивних речовин, підліток визначає той наркотик, який дає йому найбільше задоволення. Саме поява такої вибірковості, наявність наркотику, якому віддається перевага на фоні інших, є головною рисою цього етапу. При пошуковому полінаркотизмі потягу навіть до цього вибраного наркотику поки що немає, психічна залежність відсутня. Та й вибирає «свій» наркотик підліток лише в тому випадку, коли є вибір. Якихось активних дій у пошуках саме цієї психоактивної речовини підліток не вживає.

На етапі фонового полінаркотизму підвищується толерантність до психоактивних речовин (частіше до наркотику, якому віддається перевага), знижуються або зникають захисні рефлекси. Такою, якій віддасться перевага, звичайно стає речовина з найвищою наркогенністю або препарат, до якого підліток виявився найбільш чутливим через свої індивідуальні особливості. Найчастіше такою речовиною є опій (точніше, його сурогат) та снотворні препарати, значно рідше — гашиш та ефедрон. Практично не спостерігається на цьому етапі вживання холінолітиків та летких речовин (інгалянтів).

Тривалість етапу фонового полінаркотизму невелика — від трьох тижнів до півроку. Цей етап ніби підготовлює становлення першої стадії наркоманії.

Таким чином, захворювання на алкоголізм та наркоманію ніколи не буває випадковим («через цікавість»), раптовим. Захворюванню завжди передує досить тривалий період соціальної дезадаптації дитини (спочатку вдома, а потім і в школі), період перших спроб психоактивних речовин, пошуковий полінаркситизм, де головну роль відіграють стандарти групової поведінки, фоновий полінаркотизм, у якому все яскравіше виявляється мотив зміни психічного стану за допомогою наркотику, якому віддається перевага.

Отже, схема виникнення психічної залежності ві алкоголю та наркотиків матиме такий вигляд:

1) нездатність підлітка до продуктивного  виходу з ситуації утрудненості задоволення життєво важливих соціальних потреб, яка виникає внаслідок певного поєднання особистісних властивостей (особистісна схильність);

2) несформованість чи неефективність засобів психологічного захисту особистості, що перетворює особистісну схильність у психологічну готовність ;

зловживання психотропними речовинами;

3) наявність фруструючої (психотравмуючої) ситуації, що актуалізує прояви («вмикання») цієї психологічної готовності;

4) поінформованість підлітка про властивості психотропних речовин, які дають можливість зняти психічну напруженість, досягти емоційного комфорту.

Психологічна готовність до зловживання психотропними речовинами є свого роду функціональним органом, що являє собою поєднання певних особитісних особливостей, актуалізуючих в ситуації утрудненості задоволення значущих соціальних потреб підлітка.

Які ж особистісні особливості входять до структуру цієї психологічної готовності? Дослідження показали:

1. У підлітків, які зловживають алкоголем та епізодично вживають наркотики, статистично достовірно визначається уникаюча мотивація. Соціально адаптованих підлітків спонукає до діяльності потреба досягнення успіху (вдячності, нагороди, похвали тощо). Підлітків, схильних до адиктивної поведінки, ця особливість загальмована (або не розвинута). Їх спонукає до дії протилежна потреба —уникнути кари, поразки, негативних емоцій і т. д.

2. Соціально адаптовані підлітки розглядають свою діяльність як джерело позитивних емоцій. Підлітки, що схильні до адиктивної поведінки, чекають від своєї діяльності тільки негативних емоцій.

3. Соціально адаптовані підлітки вважають необхідним передбачити результати своєї діяльності, аналізують наслідки своїх вчинків, беруть на себе відповідальність за них. Підлітки, що схильні до адиктивної поведінки, не тільки не вважають необхідним передбачати наслідки своїх дій, а взагалі не відчувають себе суб'єктом своєї діяльності. На їхню думку, все, що з ними відбувається, не залежить від їх волі і не є наслідком їх поведінки. Життя вони розуміють як нагромадження випадкових подій, які неможливо обминути чи уникнути їх. Тому будь-які зусилля, на їх думку, не мають сенсу.

Яке значення мають указані особливості мотиваційної сфери особистості для розуміння суті алкоголізму та наркоманії"? Спробуємо пояснити. Нагадаємо, що силою, яка рухає життєдіяльність людини, є потреби. Задоволення потреб викликає позитивні емоції. Людина, яка не має відхилень у розвитку особистості, вже в підлітковому віці добре усвідомлює зв'язок між своїми діями, задоволенням своїх потреб та позитивними емоціями. Усвідомлюючи себе суб'єктом діяльності, підліток вчиться керувати обставинами, тому що впевнений, що від його дій значною мірою залежить, чи будуть у нього позитивні емоції (задоволення, нагорода, похвала, радість), чи ні.

Зовсім інше властиве нашим обстежуваним. Не усвідомлюючи себе суб'єктами власної діяльності, вони вважають, що не можуть керувати обставинами свого життя, досягти позитивних емоцій завдяки виконанню суспільно корисної діяльності. Але потреба в досягненні позитивних емоцій від цього не зникає. Підліток намагається відчути стан задоволення, радості, але не бачить шляхів досягнення цього. Дізнавшись, що такий стан можна викликати штучно, підліток, не вагаючись, починає вживати психотропні речовини.

Аналіз даних, одержаних за методикою вивчення самооцінки та рівня домагань, показав, що самооцінка, рівень домагань та їх співвідношення у підлітків, які зловживають алкоголем, істотно відрізняються від показників як підлітків групи «норма», так і важковиховуваних учнів, що не вживають психотропних речовин. Найяскравішою в цьому плані ознакою є відмова продовжувати діяльність при найнезначніших труднощах. Яким би високим не було бажання виконати завдання, підліток з адиктивною поведінкою відмовляється від обраного завдання, усвідомивши його складність. Якщо звичайні школярі (як важковиховувані, так і групи «норма») в більшості випадків просили продовжити час на виконання завдання, яке вони не встигали виконати («Я майже виконав, ще хвилиночку»), то підлітки, що вживають психотропні речовини, відмовлялися від роботи відразу.

Таким чином, самосвідомість підлітків з адиктивною поведінкою суперечлива: навіть за наявності високої мотивації досягнення вони відмовляються від обраної мети діяльності при зіткненні з труднощами. Така поведінка спостерігається у 57 % підлітків, схильних до вживання наркотиків та алкоголю. Страх неуспіху, небажання навіть спробувати подолати труднощі свідчать про невпевненість у собі.

Водночас, незважаючи на невпевненість у своїх інтелектуальних здібностях, вони проявляють завищений рівень домагань. Це проявляється і в висловлюваннях учнів, і в динаміці вибору завдань. Так, у графіках вибору й виконання завдань відображаються одночасно дві тенденції: завищений рівень домагань і низька самооцінка, невпевненість. Усе це свідчить про алогічність, суперечливість вибору лінії поведінки підлітком у складній ситуації.

У соціально адаптованих підлітків такі експериментальні результати спостерігаються порівняно рідко (8—10 % випадків), у важковиховуваних підлітків, які не вживають психотропних речовин,—в 16 % випадків, у підлітків з адиктивною поведінкою такі показники становлять 62 % випадків.

Цей факт має, на нашу думку, принципове значення. Якщо підліток має завищений рівень домагань, але не усвідомлює своєї нездатності досягти бажаного, то він (завдяки тому, що в нього підсвідоме «вмикається» механізм психологічного захисту) може зберігати звичний рівень самоповаги та впевненість у собі. Якщо ж механізми психологічного захисту неефективні, підліток усвідомлює свою неспроможність, і це викликає в нього психічну напруженість, негативні емоційні переживання.

Вживання наркотичних речовин знімає всі ці негативні відчуття, і підліток вважає цей ілюзорний вихід найбільш придатним.

На основі викладених діагностичних ознак нами розроблена методика виявлення підлітків «групи ризику» адиктивної поведінки. Рання діагностика схильності до зловживання психотропними речовинами дає змогу своєчасно розпочати психокорекційну роботу з такими підлітками з метою запобігання у них реалізації цієї схильності та виникнення психічної залежності від алкоголю й наркотиків.

| ? | Задача 1

Вова Т., 7,років. Звернулася вчителька зі скаргою на пор1 шення в поведінці дитини. Він встає під час уроку, голосі-розмовляє з дітьми, б'ється, використовує нецензурні вирази розмові з дітьми та вчителями. З історії розвитку дитини вю вилося, що це четверта дитина в сім'ї, батько страждає алког< лізмом, мати працює провідником, часто буває у від'їзді, двс

старших дітей вчаться в інтернаті. Вова народився доношеним, ранній розвиток проходив нормально, але фразова мова розвинулася в 4 роки. В дитячий садок хлопчик не ходив, оскільки жив у селі в бабусі. До вступу в школу не вмів читати, рахувати, ніколи не був у дитячому колективі.