Дiагностико - профорiэнтацiйна робота психолога з безробiтними

З метою реалізації питань охорони праці в законах України  приділяється увага в цілому ряді Постанов Кабінету Міністрів України:

Постанова Кабінету Міністрів  України від 01.08.1992 № 442 «Про Порядок  проведення атестації робочих місць  за умовами праці»;

Постанова Кабінету Міністрів України  від 15.09.1993 № 733 «Про створення Національної ради з питань безпечної життєдіяльності  населення»;

Постанова Кабінету Міністрів України  від 22.01.1996 № 114 «Про Концепцію організації  роботи з профілактики невиробничого  травматизму»;

Постанова Кабінету Міністрів України  від 16.02.1998 №174 «Про Державну комісію  з питань техногенно-екологічної  безпеки та надзвичайних ситуацій»;

Постанова Кабінету Міністрів України  від 03.08.1998 № 1198 «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації  техногенного та природного характеру»;

 «Перелік професій, виробництв  та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок»;

Постанова Кабінету Міністрів України  від 10.01.2002 № 14 «Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки»;

Постанова Кабінету Міністрів України  від 25.08.2004 №1112 «Деякі питання розслідування  та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»;

Розпорядження Кабінету Міністрів  України від 10.06.2009 № 632-р “Про схвалення Концепції проекту Закону України “Про Основні засади державної політики у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру”.

 

3.2. Теоретичне дослідження  фізіолого-гігієнічних аспектів  діяльності психолога

Вихідною методологічною базою охорони праці як наукової дисципліни є концепція діяльності. Діяльність — специфічна, притаманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу. Будь-яка діяльність складається з мети, засобів, результату та власне процесу діяльності. Діяльність є реальною рушійною силою суспільного прогресу та запорукою існування суспільства.

Розумова діяльність людини визначається в основному участю в трудовому  процесі центральної нервової системи  та органів чуття. При розумовій  роботі уповільнюється частота серцевих скорочень, підвищується кров'яний тиск, послаблюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, водночас  збільшується кровопостачання мозку (у 8—10 разів порівняно зі станом спокою). Розумова діяльність дуже тісно пов'язана з роботою органів чуття, в першу чергу органів зору та слуху. Порівняно з фізичною діяльністю при окремих видах розумової діяльності (робота конструкторів, операторів ЕОМ, учнів та вчителів) напруженість органів чуття зростає в 5—10 разів. Це зумовлює більш жорсткі вимоги щодо рівнів шуму, вібрації, освітленості саме при розумовій діяльності.

Незважаючи на суттєві  відмінності, поділ трудової діяльності на фізичну та розумову досить умовний. З розвитком науки та техніки, автоматизації та механізації трудових процесів, межа між ними все більше згладжується.

При інтенсивній та довготривалій  роботі може настати втома, для якої характерним є зниження працездатності Під втомою розуміють сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої та тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників. Втома є захисною реакцією, яка спрямована проти виснаження функціонального потенціалу організму людини. Після відпочинку втома зникає, а працездатність поновлюється Втома може виникнути як при інтенсивній фізичній, так і при розумовій діяльності, хоча при останній вона менш помітна. Стан втоми, як правило, супроводжується відчуттям стомленості — суб'єктивним вираженням процесів, які відбуваються в організмі при втомі. Важливо щоб втома, накопичуючись, не перейшла в перевтому, оскільки при ній можливі паталогічні зміни в організмі людини та розвиток захворювань центральної нервової системи.

Будь-якій професійній  діяльності має передувати раціональна  організація робочого місця з  позицій наукової організації праці  та ергономіки.

Від правильної організації  робочого місця залежать умови його ефективності і безпеки. Такі аспекти наукової організації праці, як пристосування умов праці до людини, аналіз системи «людина-машина-середовище», метеорологічні та мікрокліматичні умови робочого середовища, рівень освітлення на робочому місці та відсутність шкідливих фізичних, хімічних та інших чинників забезпечують необхідну ефективність праці при мінімальних затратах біологічних ресурсів і створюють безпечні умови праці.

Для створення сприятливих  умов зорової роботи, які б виключали  швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

— створювати на робочій  поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

— не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

— забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня  освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

— не створювати на робочій  поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

— повинен бути достатній  для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

— не створювати небезпечних  та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежота вибухонебезпека світильників);

— повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним  та естетичним.

Штучне освітлення приміщень  буває загальним і комбінованим. Загальне освітлення може бути з рівномірним розподілом світлового потоку без урахування розташування обладнання і локалізованим з урахуванням розміщення робочих місць.

Комбіноване – це поєднання  загального і місцевого освітлення. Система загального освітлення дає рівномірне світло у всьому приміщенні. За комбінованого освітлення на частку загального освітлення припадає 10 %, але не менше 100 лк при люмінесцентних лампах і 30 лк при лампах розжарювання, а найбільше світла дають лампи місцевого освітлення.

Штучне освітлення буває  робоче, аварійне, охоронне, евакуаційне  та чергове. Влаштування робочого освітлення обов’язкове в усіх приміщеннях  і на освітлюваних територіях, вулицях  для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транспортних засобів під час відсутності або нестачі природного освітлення.

У виробничих умовах необхідно  передбачати таке штучне освітлення, котре мало б створити безпечні умови  праці. За неправильного освітлення нещасний випадок найбільш вирогідний.

Державні санітарні  правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98

Площа на одне робоче місце  має становити не менше ніж 6,0 кв. м, а об'єм не менше ніж 20,0 куб. м. Покриття підлоги повинне бути матовим з коефіцієнтом відбиття 0,3 - 0,5. Поверхня підлоги має бути рівною, неслизькою, з антистатичними властивостями.

Забороняється для оздоблення інтер'єру приміщень ВДТ застосовувати  полімерні матеріали (деревинно-стружкові  плити, шпалери, що миються, рулонні  синтетичні матеріали, шаруватий паперовий пластик тощо), що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини. Полімерні матеріали для внутрішнього оздоблення приміщень з ВДТ можуть бути використані при наявності дозволу органів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби. Конструкція робочого місця користувача ЕОМ і ПЕОМ з ВДТ має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози.

Робочі місця з ВДТ  слід так розташовувати відносно світових прорізів, щоб природнє світло падало збоку, переважно зліва. При  розміщенні робочих столів з ВДТ слід дотримувати такі відстані між бічними поверхнями ВДТ 1,2 м, відстань від тильної поверхні одного ВДТ до екрана іншого ВДТ - 2,5 м. Висота робочої поверхні робочого столу з ВДТ має регулюватися в межах 680...800 мм, а ширина і глибина - забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля (рекомендовані розміри: 600...1400 мм, глибина - 800...1000 мм).

Робочий стіл повинен  мати простір для ніг заввишки не менше ніж 600 мм, завширшки не менше  ніж 500 мм, завглибшки (на рівні колін) не менше ніж 450 мм, на рівні простягнутої ноги - ніж 650 мм. Робочий стілець має бути підйомно-поворотним, регульованим за висотою, з кутом і нахилу сидіння та спинки і за відстанню від спинки до переднього краю сидіння поверхня сидіння має бути плоскою, передній край - заокругленим. Регулювання за кожним із параметрів має здійснюватися незалежно, легко і надійно фіксуватися. Шаг регулювання елементів стільця має становити: для лінійних розмірів - 15...20 мм, для кутових - 2...5 град. Зусилля регулювання має не перевищувати 20 Н. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400...500 мм, а ширина і глибина становити не менше ніж 400 мм. Кут нахилу сидіння - до 15 град. вперед і до 5 град. назад. Висота спинки стільця має становити (300 ± 20) мм, ширина - не менше ніж 380 мм, радіус кривизни горизонтальної площини - 400 мм. Кут нахилу спинки має регулюватися в межах 1...30 град. від вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння має регулюватися в межах 260...400 мм.

Для зниження статичного напруження м'язів верхніх кінцівок слід використовувати стаціонарні  або змінні підлокітники завдовжки  не менше ніж 250 мм, завширшки 50...70 мм, що регулюються за висотою над  сидінням у межах 230...260 мм і відстанню між підлокітниками в межах 350...500 мм. Поверхність сидіння і спинки стільця має бути напівм'якою з нековзним, повітронепроникним покриттям, що легко чиститься і не електризується.

Робоче місце має  бути обладнане підставкою для ніг  завширшки не менше ніж 300 мм, завглибшки не менше ніж 400 мм, що регулюється за висотою в межах до 150 мм і за кутом нахилу опорної поверхні підставки до 20 град. Підставка повинна мати рифлену поверхню і бортик по передньому краю заввишки 10 мм.

Екран ВДТ має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600...700 мм, але не ближче ніж за 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів. Розташування екрана ВДТ має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом + 30 град. до нормальної лінії погляду працюючого.

Клавіатуру слід розташовувати  на поверхні столу на відстані 100...300 мм від краю, звернутого до працюючого. У конструкції клавіатури має  передбачатися опорний пристрій (виготовлений із матеріалу з високим коефіцієнтом тертя, що перешкоджає мимовільному її зсуву), який дає змогу змінювати кут нахилу поверхні клавіатури у межах 5...15 град. Висота середнього рядка клавіш має не перевищувати 30 мм. Поверхня клавіатури має бути матовою з коефіцієнтом відбиття 0,4.

Розташування пристрою введення-виведення інформації має  забезпечувати добру видимість  екрана ВДТ, зручність ручного керування  в зоні досяжності моторного поля і за висотою 900...1300 мм, за шириною 400...500 мм. Робоче місце з ВДТ слід обладнати пюпітром для документів, що легко переміщуються.

Для забезпечення захисту  і досягнення нормованих рівнів комп'ютерних  випромінювань необхідно застосування приекранних фільтрів, локальних  світлофільтрів (засобів індивідуального  захисту очей) та інших засобів захисту, що пройшли випробування в акредитованих лабораторіях і мають щорічний гігієнічний сертифікат.

При оснащеності робочого місця з ВДТ лазерним принтером  параметри лазерного випромінювання повинні відповідати вимогам  СанПіН № 5804-91.

Вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ

При організації праці, що пов'язана з використанням  ВДТ ЕОМ і ПЕОМ, для збереження здоров'я працюючих, запобігання  професійним захворюванням і  підтримки працездатності слід передбачити  внутрішньозмінні регламентовані перерви для відпочинку.

Внутрішньозмінні режими праці і відпочинку мають передбачати  додаткові нетривалі перерви  в періоди, що передують появі  об'єктивних і суб'єктивних ознак  втомлення і зниження працездатності.

При виконанні протягом дня робіт, що належать до різних видів трудової діяльності, за основну роботу з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ слід вважати таку, що займає не менше 50 % часу впродовж робочої зміни, мають передбачатися:

- перерви для відпочинку  і вживання їжі (обідні перерви);

- перерви для відпочинку і особистих потреб (згідно з трудовими нормами);

- додаткові перерви,  що вводяться для окремих професій  з урахуванням особливостей трудової  діяльності.

Внутрішньозмінні режими праці і відпочинку при роботі з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ розроблено з урахуванням характеру трудової діяльності, напруженості і важкості праці диференційовано для кожної професії.

У всіх випадках, коли виробничі  обставини не дозволяють застосувати  регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з ВДТ не повинна перевищувати 4 години.

При 12-годинній робочій  зміні регламентовані перерви повинні  встановлюватися в перші 8 годин  роботи аналогічно перервам при 8-годинній робочій зміні, а протягом останніх 4-х годин роботи, незалежно від  характеру трудової діяльності, через  кожну годину тривалістю 15 хвилин.

З метою зменшення  негативного впливу монотонності є  доцільним застосовувати чергування операцій усвідомленого тексту і  числових даних (зміна змісту роботи). Чередування вводу даних та редагування  текстів. Для зниження нервово-емоційного напруження, втомлення зорового аналізатору, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втомі доцільні деякі перерви використовувати для виконання комплексу вправ наведених в додатку.