Дiагностико - профорiэнтацiйна робота психолога з безробiтними

– формуючі, завдання яких здійснювати керівництво, корекцію професійного вибору;

– медичні, мають метою виявлення стану здоров'я школяра, його психофізіологічних властивостей щодо статті, щодо професії.

Професійний відбір, зазвичай, здійснюється поза школою в спеціальних лабораторіях й переважно до тих професій, що пов'язані з умовами праці максимальної труднощі. Мета професійного відбору – виявлення придатності людини до конкретного виду діяльності.

Завершальним компонентом  профорієнтації є професійна адаптація, що є активним процесом пристосування молодої людини до виробництва, новому соціальному оточенню, умов праці і особливостям конкретної спеціальності.

Профілізація навчання у старшої школи відповідає структурі освітянських та життєвих установок більшості старшокласників, у яких визначилися у виборі можливої сфери професійної роботи і навчання. Профільне навчання цілеспрямоване у особистісно-орієнтованому процесі, що дозволяє істотно розширити можливості вибудовування учнем індивідуальної освітньої траєкторії, формувати вміння адаптуватися до нових умов життя; критично оцінювати і визначити шляхи вирішення виникаючих проблем; аналізувати ситуацію, адекватно змінювати свою діяльность; бути власником засобів комунікації, добувати і користуватися інформацією. Сучасна школа покликана надати учням можливість самонавчання, саморозвитку і самовдосконалення у цих напрямах. Можливість розв'язання цього складного завдання ми бачимо в організації системи психолого-педагогічного супроводу самовизначення школярів за умов профільного навчання [45, c.32].

2.4. Вплив індивідуально-психологічних  характеристик суб’єкта на професійне  самовизначення

Більшість зарубіжних теорій професійного розвитку і відповідно професійного самовизначення особистості  можна віднести до п'яти основних напрямів: диференційно-діагностичний, психоаналітичний, теорія рішень, типологічний, теорія розвитку.

Диференційно-діагностичний  напрямок передбачає, що професійний  вибір вирішується взаємодією, взаємовпливом  двох структур: особистості і структури  професійних вимог.

Психоаналітичний напрямок - З.Фрейд і його послідовники професійний  вибір і професійну діяльність розуміли як пряме або непряме задоволення  потреб і як процес сублімації.

В теоріях рішень професійний  вибір виступає як аналіз системи  орієнтирів у різноманітних професійних альтернативах, що дає змогу прийняти остаточне рішення щодо тієї чи іншої професії.

Типологічна теорія або  „теорія професійного оточення" була запропонована Д.Холландом. Згідно з цією теорією, людина обирає вид  професійної діяльності, який найбільше відповідає типові її особистості.

Теорія розвитку розглядає  професійне становлення та професійне самовизначення в контексті онтогенетичного  розвитку особистості. Професійний  вибір розглядається як довготривалий  процес (тривалість понад 10 років), і містить у собі низку взаємопов'язаних рішень (Е.Гінзберг).

Таким чином, автори зарубіжних теорій розглядають процес професійного самовизначення, враховуючи індивідуально-психологічні особливості особистості, вимоги професії до психологічної сфери суб'єкта вибору, особливості особистісного розвитку тощо. Основна відмінність полягає у спрямованості своєї уваги на різні складові елементи процесу професійного самовизначення особистості, що зумовлюється традиціями психологічних шкіл до яких вони відносяться.

Оскільки професійне самовизначення - багатомірний і багатоступінчастий процес, то він має багато чинників, що впливають на його розвиток. Загалом, можна виділити зовнішні фактори: макро- і мікросоціум; і внутрішні фактори: особистісні мотиви, індивідуально-типологічні особливості, особливості ціннісно-смислової сфери, особливості „Я-концепції" (І.С.Кон, Ф.Райс, Г.Крайг, М.І.Шевандрін).

Більшість фахівців з  профорієнтації (О.Є.Голомшток, М.М.Захаров, О.Е.Климов, Є.М.Павлютенков, В.Ф.Сазонов, В.Ф.Сахаров та ін.) до найбільш важливих суб'єктивних умов вибору професії відносять мотиви, інтереси, схильності, здібності індивідуума до професії, яку він обирає. Саме це, на їхню думку, зумовлює готовність особистості до професійного самовизначення. Щодо вольових якостей особистості, її активності, здатності самостійно приймати рішення, то таким властивостям не приділяється достатньої уваги. Разом з тим, професійне самовизначення особистості вимагає прояву цих властивостей, тому що даний процес супроводжується різними суб'єктивними труднощами, подолання яких є необхідним для здійснення особистістю вибору свого подальшого трудового професійного шляху [16, 17, 19, 22].

Внутрішні, суб'єктивні  труднощі, що знижують активність особистості  та роблять її пасивною не адекватно до ситуації називаються психологічними бар'єрами. Проблема психологічних бар'єрів виявляє себе, насамперед, через негативні емоційно-вольові риси характеру особистості, що знижують ефективність її діяльності, у тому числі й у процесі професійного самовизначення. Емоційний механізм психологічного бар'єра полягає в посиленні негативних переживань і установок - сорому, почуття провини, страху, тривоги, низької самооцінки, асоційованих із задачею.

Тому вирішення проблеми психологічних бар'єрів є суттєвою умовою оптимізації процесу професійного самовизначення особистості у ранньому юнацькому віці. Ситуація вибору професії є актуальною починаючи з ранньої юності, отже і виникнення психологічних бар'єрів у цьому процесі можливе не раніше цього віку. Труднощі професійного самовизначення, а також і психологічні бар'єри у підлітків та молодших школярів, не спостерігаються. Це пояснюється тим, що вирішення питань пов'язаних з вибором професії вони можуть відкласти на більш пізній час.

Вивчаючи питання щодо причин виникнення психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні особистості звернемося до аналізу особливостей даного процесу, що наводиться провідними фахівцями в галузі психології і психології профорієнтації. Так, С.Л.Рубінштейн підкреслював роль „вірності собі" при вирішенні питань професійного самовизначення і певного протистояння зовнішньому. Потреба у вияві саме такої позиції може не узгоджуватися з індивідуально-типологічними особливостями особистості. Це призводить до виникнення психологічних бар'єрів особистості [20].

К.О.Абульханова-Славська основою самовизначення вважає самодетермінацію, власну активність, усвідомлене прагнення  зайняти певну позицію. Для цього, на її думку, потрібна сміливість і  відвага . Тобто суб'єктові потрібно виявити певні вольові зусилля для подолання перепон пов'язаних із пошуком та відстоюванням своєї власної позиції щодо професійного самовизначення. Це також є підґрунтям для виникнення психологічних бар'єрів.

В.Ф.Сафін, Є.О.Климов, Б.О.Федоришин  та ін. розглядають професійне самовизначення – як форму життєвого, особистісного самовизначення, що передбачає узгодження особистістю своїх потреб, можливостей та вимог оточення. Таким чином, потреба в професійному самовизначенні дає нам протиріччя „хочу – можу", що е одним із витоків психологічних бар'єрів. Разом з тим, це протиріччя сприяє розвиткові особистості в плані її професійної самосвідомості.

П.А.Шавір зазначає, що для професійного самовизначення особистості  потрібно мати: певний рівень абстрактного мислення, адекватність самооцінки, достатньо виражені вольові якості, працьовитість, деякий трудовий і життєвий досвід, достатній рівень зрілості, визначену професійну спрямованість. Кожний з названих параметрів при недостатній своїй виразності сприяє появі психологічних бар'єрів у професійному самовизначенні особистості [25].

З аналізу поглядів різних учених, які намагалися теоретично вирішити проблему професійного вибору, випливає, що професійне самовизначення - це не лише процес прийняття рішень щодо вибору професійної діяльності, але й одна з форм активності особистості, за якої вона виступає суб'єктом власної життєдіяльності. І тому сміливість, сила волі, розум, професійна спрямованість для неї є особистісною цінністю. Як наслідок цього, професійне самовизначення є засобом реалізації суб'єктивних властивостей особистості, стилю її життя. Таким чином, успіх професійного самовизначення багато в чому залежить від власної активності суб'єкта, від його життєвої позиції, що дозволяє молодій людині цілеспрямовано, усвідомлено, активно, докладаючи вольових зусиль, здійснювати вибір професійної діяльності та підготовку до неї.

Отже, вибір молоддю  своєї майбутньої професії дуже відповідальний крок, сполучений із певними об'єктивними  і суб'єктивними труднощами. Об'єктивні це, наявність вакантних місць у різних галузях народного господарства, умови праці тощо. До суб'єктивних труднощів відносяться психологічні бар'єри особистості, що знижують ефективність дій суб'єкта у процесі професійного самовизначення. Тому важливо, з метою їх попередження та усунення, досліджувати особливості виникнення і перебігу психологічних бар'єрів особистості у професійному самовизначенні молоді. Вирішення даної проблеми буде сприяти свідомому і самостійному професійному самовизначенню особистості.

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

ВСТУП

Актуальність. У сучасному світі, коли людство знайшло способи боротьби з багатьма захворюваннями та шукає шляхи продовження життя, проте дотепер проблема захисту людини та її здоров'я в процесі професійної діяльності залишається актуальною.

Міжнародна статистика свідчить, що в наш час рівень травматизму може бути прирівняний  до епідемії. Так, за даними Всесвітньої  організації охорони праці смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди віком до 40 років.

Охорона праці відіграє важливу роль як суспільний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя.

Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України, Закон України «Про охорону праці», Кодекс законів про працю України, Закон України про колективні договори і угоди (ст. 7,8); «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; Цивільний кодекс України «Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди» (глава 40). Важливе місце питанням охорони праці відводиться у таких законах, як: «Про охорону здоров’я»; «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя  населення»; «Про захист населення від інфекційних хвороб»; «Про питну воду та питне водопостачання»; «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання»; «Положення про державну систему моніторингу довкілля»; «Порядок проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих»; «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру»;

Метою написання даного розділу є розроблення оптимальних режимів роботи і умов праці при проведенні психологічного дослідження, що відповідають існуючим вимогам та нормативним актам, попередження нещасних випадків та травматизму.

Для досягнення поставленої  мети сформульовано наступні завдання:

1. Проаналізувати специфічні особливості діяльності психолога з позицій визначення потенційних, небезпечних та шкідливих факторів, які можуть діяти на людину;
2. Визначити ризик виникнення травм, нещасних випадків при проведенні психодіагностичної роботи;
3. Визначити оптимальні, з гігієнічних позицій, режими для розумової праці при проведенні психологічного дослідження;
4. Здійснити аналіз оптимальних умов використання персональних комп’ютерів та іншої оргтехніки.

3.1. Правові  аспекти забезпечення охорони праці в діяльності психолога

Аналіз причин смертності в країні показує, що основною причиною смертності чоловіків працездатного  віку є нещасні випадки, отруєння, травми (30—35% усіх смертей у цьому  віці). Через нещасні випадки та аварії на виробництві гинуть не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, але ще й годувальники сімей та батьки дітей.

Тому, в Законі України  «Про охорону праці» підкреслюється, що основним принципом державної  політики України є пріоритет життя і здоров’я людини над результатами її праці.

Окрім соціального, охорона  праці має, безперечно, важливе економічне значення — це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо.

Впродовж багатовікової  історії людства проблеми здоров'я  та безпеки праці завжди посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства  і були пов'язані з розвитком  суспільного виробництва та формуванням  суспільного буття. Цілком зрозуміло, що вивченню питань охорони праці приділялась серйозна увага.

Законами України, що стосуються досліджень в гуманітарній сфері є: «Про освіту»; «Про вищу освіту»; «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічній діяльності»; «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»; «Про інформацію»; «Про науково-технічну інформацію»; «Про захист інформації в автоматизованих системах»; «Про науково-технічну експертизу»; «Про наукову і науково-технічну діяльність»; «Про наукові парки»; «Про видавничу справу»; «Про приєднання України до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин»; «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків»; «Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій»; «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»; «Про авторське право і суміжні права»; «Про охорону прав на сорти рослин»; «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів»; «Модельний закон про наукову і науково-технічну діяльність»; «Про інноваційну діяльність»; «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»; «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»; «Про туризм»; «Про Основні правила роботи державних архівів України»; «Про пестициди і агрохімікати»; «Про відходи»; «Про лікарські засоби»; «Про об'єкти підвищеної небезпеки»; «Про Національний архівний фонд і архівні установи»; «Про музеї та музейну справу» , “Про видавничу справу”; “Про інформацію”, “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про авторське право та суміжні права”, Кодекс законів про працю України, Кримінальний Кодекс України..