Дiагностико - профорiэнтацiйна робота психолога з безробiтними

Для нас важливий підхід до розгляду інтересів Ф.Н. Гоноболіна, який пов'язує інтереси і схильності до потреб. Він каже, що потреба і  інтереси служать джерелом активності особистості, тобто її прагнення  до діяльності з метою задоволення цих потреб та інтересів, виникнувши на основі потреб, самі можуть служити причиною появи нових потреб і схильностей. "На основі потреб у людей виникають інтереси і схильності. Під інтересом розуміється прагнення людини звертати на щось увагу, пізнавати будь-які предмети та явища. Прагнення до якої діяльності називають схильністю" [4, c. 293 ].

Б. М. Теплов вказував на те, що потреби є вихідними, але  не єдиними і не основними мотивами людської діяльності. На основі потреб у процесі суспільного життя створюються інтереси людини, які виступають як мотиви його діяльності.

Потреби та інтереси є  умовами для подальшого формування ціннісних орієнтацій. «Плануючи  своє майбутнє, намічаючи конкретні  події, плани і цілі , людина виходить, насамперед, з певної ієрархії цінностей, представленої в її свідомості. Орієнтуючись в широкому спектрі соціальних цінностей, індивід вибирає ті з них, які найбільш тісно пов'язані з його домінуючими потребами. Предмети цих потреб, будучи усвідомленими особистістю, стають її провідними життєвими цінностями»[21, c. 258-259 ]. Саме ієрархія цінностей, їх пріоритет, а не їх палітра робить вирішальний вплив на формування індивідуальних ціннісних орієнтацій. «Але необхідно враховувати, що ціннісні аспекти, як громадські, так і особисті, є більш узагальненими і зазвичай дозрівають більш пізніше, ніж інтереси і здібності» [9, c. 197 ].

Цінності, у свою чергу, задають мотив. «Цінності, заломлюючись через призму індивідуальної життєдіяльності, входять у психологічну структуру  особистості у формі особистісних цінностей, які є одним із джерел мотивації діяльності» [ 22, c. 219 ].

Виявлення мотивів вибору професії дозволяє дізнатися, що саме спонукало учня обрати даний вид  праці. Це дає можливість з'ясувати  ставлення особистості до цінностей.

Дослідники А. М. Леонтьєв, В. С. Мерлін, К. К. Платонов, Д. Н. Узнадзе  розглядають мотиваційну сферу  як сполучна ланка в професійній  діяльності, яка обумовлює цілеспрямований, свідомий характер дій людини.

Мотив (від лат. Movere – приводити в рух) можна визначити як матеріальний або ідеальний предмет, який спонукає і направляє себе на діяльність або вчинок, заради якого вони здійснюються [ 10, c. 63]. Діяльність завжди має мотив ("невмотивована" діяльність – це та, мотив якої прихований від самого суб'єкта або спостерігача). В.С. Мерлін визначає мотив як спонукання до конкретної дії в конкретних обставинах [12, c. 191 ].

У роботах П.К. Анохіна, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова дається психологічний  аналіз структури діяльності як динамічної системи дій, що складається і реорганізує під керуючим впливом складної взаємодії образу результату з мотиваційним компонентом діяльності. Будь-яка діяльність є система дій, що відповідають певному мотиву. Саме мотив – це головне, що відрізняє одну діяльність від іншої, визначає її специфічну якість.

Крім функції спонукання і спрямування діяльності, мотив виконує також змістотворну функцію, повідомляючи певний особистісний сенс цілям [ 10, c. 67]. Від того, яким мотивом збуджується діяльність, нерідко залежить її ефективність і якісні особливості протікання. Сам мотив, як правило, не усвідомлюється. Він може проявлятися в емоційному забарвленню тих чи інших об'єктів чи явищ, у формі відображення їх особистісного сенсу.

Оскільки мотиви часто  не усвідомлюються, за винятком усвідомлених мотивів, що перетворилися по А.Н. Леонтьєву в мотиви-цілі, необхідно мати уявлення про те, як розвивається діяльність. Мотив спонукає діяльність, а мета спрямовує її.

Мета – усвідомлений образ передбачати результати, на досягнення якого спрямована дія людини. Образ передбаченого результату набуває спонукальну силу, стає метою, починає спрямовувати дію і визначати вибір можливих способів здійснення, лише зв'язуючись з певним мотивом [ 22, c. 440 ].

Процес цілеутворення, тобто становлення мотивів в цілях, не здійснюється автоматично. Це складний, творчий процес, що залежить від умінь, знань і здібностей людини, від її особливостей, об'єктивних умов протікання діяльності. З вивчення цілей можна судити про зміни в мотивах, про характер прагнень особистості на тій чи іншій стадії професійного самовизначення.

Таким чином, мотив – причина, що спонукає до діяльності, а мета – це те, до чого прагне людина, виконуючи певну роботу.

Таким чином, відбувається осмислення власних потреб, вибудовується  їх ієрархія, розподіляються уподобання, виникають інтереси, які в динаміці свого розвитку можуть перетворитися у схильності, потім формуються цінності, оформляються мотиви, визначаються цілі, вивчаються зовнішні умови, які будуть сприяти або перешкоджати досягненню мети. Після чого приймається рішення на діяльність, тобто відбувається самовизначення.

У нашому розумінні для  грамотного проведення профорієнтаційної  роботи необхідно враховувати, що впливати на потреби учня буває дуже складно, ще складніше їх змінити.

На відміну від потреб цінності не міняються в часі і в просторі, протягом життя людини; відрізняються за національною ознакою, змінюються при переході суспільства з однієї соціально-економічної формації до іншої. Система ціннісних орієнтацій не є чимось абсолютно впорядкованим і нерухомим, вона суперечлива і динамічна, відображає як головні, істотні, стрижневі зміни взаємозалежності особистості зі світом, так і зміну поточних, швидкоплинних, певною мірою випадкових життєвих ситуацій [6, c. 15]. При їх істотній переорієнтації говорять про зміну системи цінностей, про переоцінку цінностей. Кожне нове покоління молоді здійснює особистісне та професійне самовизначення по відношенню до іншої системи (ієрархії) цінностей, що існують у суспільстві. Не можна сказати, що в старшому підлітковому і юнацькому віці існує вже незмінна система цінностей, але також і не можна сказати, що підліток живе в "ціннісному хаосі". Завдання школи – допомогти учням розставити акценти в ціннісних орієнтаціях, визначити їх пріоритети і тим самим допомогти їм у професійному самовизначенні.

Мотиви і цілі більш  рухливі, ніж цінності. Тому профорієнтаційна робота в школі має бути спрямована на розвиток інтересів, коригування  цінностей, мотивів і формування цілей. У цьому контексті велика роль у профорієнтаційній роботі повинна відводитися вивченню особистості школяра. Необхідно вчасно виявити, якими ціннісними орієнтаціями керується старшокласник, які його мотиви вибору професії, здібності, професійні інтереси.

Як справедливо вважає Є.І. Головаха, професійна орієнтація учнів повинна бути органічно ув'язана з їх ціннісними орієнтаціями [2, c. 124 ]. Адже цінності – один з головних факторів, що визначають поведінку людини, його активність, спрямованість значущих для нього дій. У цінностях воєдино з'єднуються приватне і суспільне, шикуються уподобання. Особисте переважніше, якщо не вступає в протиріччя, конфлікт із соціальним середовищем [4, c. 163]. Кожна особистість прагне до засвоєння тих цінностей, які найбільше відповідають її цілям та інтересам.

Стосовно до професійної  діяльності людини А. Д. Сазонов виділяє  наступні цінності [18, c. 84 ]:

• самоствердження в  суспільстві, в найближчіому соціальному середовищі;

• авторитет у трудовому  колективі;

• визнання знайомих, друзів;

• самовдосконалення  і самовираження – цікава робота;

• застосування своїх  знань, умінь, здібностей;

• творчий характер праці;

• матеріально-практичні, утилітарні цінності – хороший заробіток;

• посаду, яка задовольняє  особистість, перспектива просування по службі.

Головну роль при вивченні мотивів вибору професії, на думку А.Д. Сазонова [18, c. 85 ], грає їх вид і характер. По виду мотиви вибору професії можна розділити на шість груп: загальне мотивування; романтика професій; мотиви пізнавального характеру; мотиви, в яких підкреслюється суспільна значущість професії; посилання на приклад; невмотивований вибір. За характером всі мотиви можна розділити на чотири групи:

• мотив, який чітко і аргументовано обгрунтовує доцільність вибору даного напрямку трудової діяльності;

• мотивація нечітка, недостатньо мотивована;

• мотивація невпевнена, неаргументована;

• неможливо аргументована  мотивація.

У процесі вивчення особистості  школяра з метою професійного самовизначення велике значення мають  його професійні інтереси.

Під професійним інтересом розуміють "безпосереднє емоційне практико-пізнавальне ставлення до професії, за сприятливих умов переходить у спрямованість особистості на конкретну професійну діяльність, мотиви і цілі якої співпадають" [5, c. 37]. Так як професійний інтерес виникає і розвивається в діяльності, то однією з його важливих характеристик служить цілеспрямована діяльність особистості. Професійний інтерес сприяє формуванню професійної спрямованості особистості.

Професійна спрямованість  визначається як ієрархія чи сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості [13, c. 107].

Однак, як відомо, діяльність особистості визначається не тільки спонуканнями в прямому сенсі  цього слова – потребами, мотивами, цілями, інтересами, але також знаннями, вміннями та навичками. По відношенню до знань, умінь і навичок здібності людини виступають як деяка можливість. Попередня профдіагностика передбачає виявлення таких якостей людини, як схильності і здібності.

Педагогічний Енциклопедичний  словник визначає схильність як форму відрефлексувати мотивацію [15, c.261 ]. Під схильністю нами розуміється виборча спрямованість людини на певну діяльність, стійка потреба нею займатися.

Як правило, на заняття, до яких учень більш схильний, він  витрачає більше часу і до того ж трудиться з бажанням. Якщо людина при цьому домагається ще й певних результатів у цій діяльності, то можна говорити про здібності до даної діяльності. Основним показником здатності слід вважати легкість засвоєння нових знань, швидкість вдосконалення умінь та досягнення високих результатів діяльності. Говорячи про виявлення здібностей учнів з метою профорієнтації, ми маємо на увазі схильності до оволодіння не тільки знаннями шкільної програми, а й певними професіями.

У науці здібності  класифікуються на вроджені (від задатків) і придбані (від знань, умінь, навичок). Серйозний внесок у вивчення проблеми здібностей внесли вітчизняні вчені С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов, Н.С. Лейтес та інші. Цими питаннями зараз зайняті В.М. Дружинін і В.Д. Шадріков.

Здібності – це індивідуально-психологічні особливості особистості, що є умовами успішного виконання певної діяльності. Розвиток здібностей спирається на відповідні задатки [15, c. 274 ].

Для визначення ефективності профорієнтаційної роботи необхідно  розглядати професійне самовизначення учнів у динаміці (стан на "вході" і "на виході"), бачити які істотні зміни відбулися у свідомості підлітків і юнаків (дівчата). Важливо стежити за тим, як йде процес формування цінностей, становлення мотивів і цілей, розвиток інтересів і здібностей.

Згідно І.С. Кону, професійне самовизначення починається далеко в дитинстві і закінчується в ранній юності, коли вже необхідно прийняти рішення, яке вплине на все подальше життя людини. Для даного дослідження важливо розглянути процес формування професійного самовизначення засобами профорієнтаційної роботи на шкільному етапі.

На кожному періоді  шкільного етапу необхідна реалізація різних цілей профорієнтаційної  роботи:

• початкова школа (1-4) – формування уявлень про світ професій, про розуміння ролі праці в житті людини через участь у різних видах діяльності;

• перша ступінь основної школи (5-7 кл.) – Розвиток інтересів і здібностей, пов'язаних з вибором професії;

• друга ступінь основної школи (8-9 кл.) – Формування професійної мотивації, готовності до самоаналізу основних здібностей і схильностей;

• старші класи (10-11 кл.) – Формування ціннісно – смислового боку самовизначення, визначення професійних планів і намірів учнів, розвиток здібностей через поглиблене вивчення окремих предметів.

Н. С. Пряжников розглядає форми реальної профорієнтаційної допомоги для різних вікових груп [ 19, c. 21].

Профорієнтаційна робота може здійснюватися як на уроці, так  і поза ним. Практично всі навчальні  предмети можуть інформувати учнів про різної професійні діяльності. Саме на уроці педагог повинен повідомляти учням певні знання про професії; розкривати соціальні, економічні та психологічні сторони професій; інформувати учнів про шляхи оволодіння обраними професіями; формувати ціннісні орієнтації, стійкі професійні інтереси і мотиви вибору професії. Успіх профорієнтаційної роботи на уроці багато в чому залежить від уміння вчителя зв'язати профорієнтаційний матеріал з програмним, сформувати позитивне ставлення у старшокласників до того чи іншого виду діяльності, від його знань і володіння методами навчання.

Поза уроком можлива організація бесід, екскурсій, зустрічей з представниками тієї чи іншої професії.

Важливою ланкою у  профорієнтаційній роботі школи  є робота з батьками. Практика показує, що проблеми професійного самовизначення старшокласників нерідко є наслідком їх особистісної незрілості, в основі якого лежать труднощі сімейного виховання – нерозуміння батьків своїх завдань щодо підростаючих дітей, схильність батьків до авторитарного тиску і до гіперопіці, що гальмує розвиток особистості, і головне заважає професійному самовизначення. Батьки зазвичай беруть активну участь у визначенні життєвих і професійних планів своїх дітей. Разом з тим, питання вибору професії та визначення шляхів утворення представляє важку задачу як для самих учнів, так і їхніх батьків. Як зазначає І.С. Кон [9, c. 200 ], спроби батьків прискорити, форсувати процес професійного самовизначення шляхом прямого психологічного натиску, як правило, дають негативні результати, викликаючи у дітей зростання тривожності, а іноді і негативістську відмову від всякого самовизначення, небажання взагалі що-небудь вибирати.

Уявлення батьків про "правильний" вибір часто відстають від реального життя і більше співвідносяться зі вже минулими соціально-економічними періодами розвитку країни. Причина цього в появі на ринку праці великої кількості нових професій. Не завжди батьки знають і об'єктивно оцінюють інтереси і здібності дітей. Нерідко їхні поради грунтуються на "престижності" тієї чи іншої професії. Найчастіше батьки сучасних підлітків не мають позитивного досвіду життя в умовах, що змінилися, перебувають у ситуації тотального неуспіху. Батькам нинішніх підлітків не тільки складно припустити, які цінності будуть адекватні завтрашнього дня, але ще і передати своїй дитині ті ціннісно-нормативні моделі, яких вони не слідують самі і не завжди можуть повністю їх прийняти [14, c. 58]. Виходячи з цього, виникає необхідність профорієнтаційної роботи і з батьками учнів.