Дiагностико - профорiэнтацiйна робота психолога з безробiтними

Глибина і інтенсивність  юнацької рефлексії залежать від  багатьох соціальних (соціальне походження і середовище, рівень освіти), індивідуально-типологічних (ступінь інтраверсії-екстраверсії) і біографічних (умови сімейного виховання, відносини з однолітками, характер читання) чинників, співвідношення яких ще недостатньо вивчено.

Розвиток особистісної рефлексії відбивається на особливостях Я-концепції в ранній юності .

У ранній юності відбувається поступова зміна "предметних" компонентів Я-концепції, зокрема, співвідношення тілесних і морально-психологічних компонентів свого "я". Юнак звикає до своєї зовнішності, формує відносно стійкий образ свого тіла, приймає свою зовнішність і відповідно стабілізує пов'язаний з нею рівень домагань. Поступово на перший план виступають тепер інші властивості "я" – розумові здібності, вольові та моральні якості, від яких залежить успішність діяльності та відносини з оточуючими.

Судячи з наявних даних, когнітивна складність і диференційованість елементів образу Я послідовно зростають від молодшого віку до старшого, без помітних перерв і криз. Дорослі розрізняють у собі більше якостей, ніж юнаки, юнаки – більше, ніж підлітки, підлітки – більше, ніж діти. За даними досліджень Бернштейна (1980) здатність старших підлітків реконструювати особистісні якості грунтується на розвитку в цьому віці більш фундаментальної когнітивної здібності – абстрагування.

Інтергативна тенденція, від якої залежить внутрішня послідовність, цілісність образу Я, посилюється з віком, але трохи пізніше, ніж здатність до абстрагування. Юнацькі самоописи краще організовані й структуровані, ніж дитячі, вони групуються навколо декількох центральних якостей. Однак невизначеність рівня домагань і труднощі переорієнтації з зовнішньої оцінки на самооцінку породжують ряд внутрішніх змістовних протиріч самосвідомості, які служать джерелом подальшого розвитку.

Дані про стійкість  образу Я не зовсім однозначні. В  принципі вона, як і стійкість інших установок і ціннісних орієнтацій, з віком збільшується. Самоопис дорослих менш залежить від випадкових, ситуативних обставин. Однак у підлітковому і ранньому юнацькому віці самооцінки іноді змінюються дуже різко.

Дослідження змісту образу Я, проведені під керівництвом І. В. Дубровіної, показали, що на кордоні підліткового та раннього юнацького віку у розвитку когнітивного компонента Я-концепції відбуваються суттєві зміни, що характеризують перехід самосвідомості на новий більш високий рівень.

Найбільш помітні зміни у змісті самоопису, в образі Я, виявляються в 15-16 років. Ці зміни йдуть по лінії більшої суб'єктивності, психологічності описів. Відомо, що і в сприйнятті іншої людини психологізация опису після 15 років різко збільшується, посилення суб'єктивності самоопису виявляється в тому, що з віком збільшується кількість випробовуваних, вказують на мінливість, ситуативність свого характеру, на те, що вони відчувають своє зростання, дорослішання.

У дослідженнях когнітивного дисонансу  образу Я виявлено, що самоописи та описи іншої людини за вказаним параметром істотно різняться (Нісбет, по В.П.Трусову). Себе людина описує, підкреслюючи мінливість, гнучкість своєї поведінки, його залежність від ситуації; в описах іншого, навпаки, переважають вказівки на стійкі особистісні особливості, стабільно що визначають його поведінку в найрізноманітніших ситуаціях. Іншими словами, доросла людина схильний сприймати себе, орієнтуючись на суб'єктивні характеристики динамічності, мінливості, а іншого – як об'єкт, що володіє відносно незмінними властивостями. Таке "динамічне" сприйняття себе виникає в період переходу до раннього юнацького віку в 14-16 років.

Становлення нового рівня самосвідомості в ранній юності йде за напрямками, виділеним ще Л.С.Виготським, – інтегрування образу самого себе, "переміщенню" його "ззовні всередину". У цей віковий період відбувається зміна деякого "об'єктивістського" погляду на себе "ззовні" на суб'єктивну, динамічну позицію "зсередини".

Ми вже відзначали, що, складові Я-концепції, піддаються лише умовному концептуальному розмежуванню, оскільки в психологічному плані вони нерозривно взаємопов'язані. Тому когнітивний компонент самосвідомості, образ Я, його формування в ранньому юнацькому віці, безпосередньо пов'язаний як з емоційно-оцінною складовою, самооцінкою, так і з поведінковою, регуляторною стороною Я-концепції.

У період переходу від підліткового до раннього юнацького віку в рамках становлення нового рівня самосвідомості йде і розвиток нового рівня ставлення  до себе. Одним з центральних моментів тут є зміна підстав для критеріїв оцінки самого себе, свого "я" – вони змінюються "ззовні всередину", набуваючи якісно інших форм, порівняно з критеріями оцінки людиною інших людей. Перехід від приватних самооцінок до загальної, цілісної (зміна підстав) створює умови для формування в повному розумінні слова власного ставлення до себе, досить автономного від ставлення і оцінок оточуючих, приватних успіхів і невдач, різного роду ситуативних впливів і т.п. Важливо відзначити, що оцінка окремих якостей, сторін особистості грає в такому власному ставлення до себе підлеглу роль, а провідним виявляється деяке загальне, цілісне "прийняття себе", "самоповага". Саме в ранній юності (15-17 років) на основі вироблення власної системи цінностей формується емоційно-ціннісне ставлення до себе, тобто "Оперативна самооцінка" починає грунтуватися на відповідності поведінки, власних поглядів і переконань, результатів діяльності.

У 15-16 років особливо сильно актуалізується проблема неспівпадіння реального Я ідеального Я. На думку І. С. Кона, це розбіжність цілком нормальна, природнє слідство когнітивного розвитку. При переході від дитинства до отроцтва і далі самокритичність зростає. Так, у вивчених Е.К.Матліним творах десятикласників, що описують власну особистість, в 3,5 рази більше критичних висловлювань, ніж у п'ятикласників. Ту ж тенденцію відзначають психологи НДР. Найчастіше в ранній юності скаржаться на нерішучість, нестійкість, схильність до впливів тощо, а також на такі недоліки як примхливість, ненадійність, образливість.

Розбіжність Я-реального і Я-ідеального образів – функція не тільки віку, а й інтелекту. У інтелектуально розвинених юнаків розбіжність між реальним Я і ідеальним Я, тобто між тими властивостями, які індивід собі приписує, і тими, якими він хотів би володіти, значно більше, ніж у їхніх однолітків із середніми інтелектуальними здібностями.

Одним з важливих показників поведінкової складової Я-концепції служить  динаміка рівня домагань під впливом  успіху чи неуспіху при виконанні  завдань різного ступеня труднощів. Починаючи з класичної роботи Ф.Хоппе, рівень домагань розглядається як породжуваний двома суперечливими тенденціями: з одного боку, підтримувати своє "я", самооцінку на максимально високому рівні і, з іншого, знижувати свої домагання, щоб уникнути невдачі і тим самим не нанести збитку самооцінці (F.Hoppe, 1930, по Дубровиной І.В.) [3, c. 64].

2.3. Психологічний  супровід професійного самовизначення  учнів

Провідною діяльністю підлітка є навчальна. Вона складається з  низки взаємозалежних елементів, найважливішим із якого є практична, трудова діяльність. Багато психологів відзначають, що молодші підлітки (13-14 років) не переживають завдання вибору професії, як проблему, визначальну їх активність. Звідси часта зміна професійних намірів, визначальний влив зовнішнього зразка. Саме на цей час відбувається диференціація інтересів, закладаються і розвиваються ціннісні орієнтації, виникають провідні потреби, формуються моральні уявлення та соціальні настанови. Старші підлітки вже реально входять у розширювані суспільні відносини, намагаються знайти місце у суспільстві, вирішують питання професійного самовизначення.

Останнім часом особливу занепокоєність теоретиків і практиків у сфері  педагогіки, психології, школи соціальної роботи та інших наук, і навіть громадськості, викликають негативні наслідки переходу держави до ринкових відносин, які за інших вплинули на цю категорію населення.

По-перше, це особливості ціннісно-мотиваційних підстав діяльності школярів підготовкою у виборі професії у сучасних умовах, заснованих на виключно прагматично-споживчому відношенні.

По-друге, останніми роками відзначається  тенденція погіршення здоров'я дітей  і підлітків. Кількість абсолютно  здорових в цілком здорових психічно школярів знижується з 30% в 1-3-х класах до 16% в 9-х, тобто. у 2/3 випускників школи медиками відзначається наявність помірної чи значної патології, що має тенденцію посилення на більш старших вікових періодах [21, c.203].

По-третє, останніми роками відзначається  тенденція посилення негативної дії асоціальних елементів макросередовища і деформацій структури та функцій мікросередовища (сім'ї), що сприяє збільшення випадків девіантної поведінки в дітей віком й молоді. У світовій літератури і практиці відбувається зростання числа школярів « групи ризику» (до 50% залежно від своїх класифікації і діагностики), що є переважна більшість (до70% і від) в окремих школах. Найближчим часом прогнозується зростання як девіантної, а й деліквентної поведінки серед молодої частини суспільства.

Самореализація може бути універсальною потребою стосовно провідним потребам самосвідомості через те, що самореалізація може статися через задоволення як всієї сукупності потреб, і окремо чи поєднанні один з одним залежно від обставин. Особистісне та життєве самовизначення ввозяться єдиному контексті і з самовизначенням особистості праці та професії.

За даними психологів, соціологів, педагогів, встановлено, що вибір професії для підлітків є складним процесом, у якому важливе значення має рівень соціальної зрілості особистості. Підліток вибирає професійний шлях у той час, коли особистість ще й формується, і він недостатньо підготовлений до ухвалення такого відповідального рішення. Повне розкриття задатків людини можливо, коли вона правильно підготується до професійної діяльності, вибере професію, оцінить свої творчі здібності, визначить свою придатність, глибоко усвідомить можливості професійного зростання певній сфері, враховуючи потреби товариства і свої інтереси. Проте ще чимало випускників шкіл, що входять у життя, які мають достатнє ставлення до професій, необхідних державі, потерпають складнощі у початку праці.

Попри те що, що підліток ще остаточно не усвідомлює свою соціальну значимість, свої можливості здатність до професійної самореалізації, суспільство його ставить до відома обов'язкового вибору професії.

Особистість – не пасивний продукт соціальних та інших обставин. Активність особистості виявляється у відносинах людини до того що, що вона ставить і з нею коїться, в життєві позиції, яку обіймає, з метою і мотивів її поведінки та банківської діяльності, засобах дій. Характер активності особистості проявляється у тих соціальних ісоціально-рольових функціях, що вона виконує, у її самоствердження поведінці й агентської діяльності.

У психологів і сучасних педагогів є підстави стверджувати, що це особа характеризується й не так тим, що вона одержала від соціуму, носієм яких соціальних якостей вона почала, скільки мірою прояви всебічного прояви своїй суті, своїх фізичних можливостей за умов життя і забезпечення діяльності.

Разом про те, вченими  відзначається недостатньо знань педагогів та фахівців освітніх закладів психологічних особливостей й питання сучасних старших школярів взагалі і у окремі групи, зокрема. Натомість, це обмежує можливості надання старшокласникам превентивної і оперативної допомоги у вирішенні їх проблем, зокрема в усвідомленому виборі спеціальності, життєвих цілей, соціальній та виконанні завдання збереження людських ресурсів держави, суспільства [2, c.27].

Проблема професійного самовизначення, тобто проблема вибору професії, становлення  і закріплення обраної сфері професійної діяльності завжди була актуальною серед молоді і завжди була предметом вивчення філософів, педагогів, психологів, соціологів. Причини, що порушують особистісні, індивідуальні особливості сучасного професіонала:

– по-перше, у суспільстві склалися нові економічні відносини: – з'явився клас власників, підприємців, у зв'язку з цим сталося різке розшарування суспільства до багатих і малозабезпечених, бідних;

– по-друге, змінилася психологія мислення людей, особливо в молодих, підприємницька психологія пробралася у всі сфери діяльності, змінився стиль ділових відносин;

– по-третє, у суспільстві ростуть потреби у повної інформативності, тобто стоїть питання про можливості у доступі необхідної інформації;

– по-четверте, значною мірою зросли споживчі запити серед населення.

Отже, можна стверджувати, що з відмінних  рис сучасного російського суспільства  – ця необхідність перебудови діяльності у всіх галузях і сфер життя, оскільки наявні норми у соціальній, професійній практиці майже остаточно дійшли в протиріччя з новими умовами та вимогами в життєдіяльності. Сьогодні необхідна розробка активної соціальної політики, створення соціальних інститутів, які мають допомогти у їх професійному становленні, професійному самовизначенні, повинні підготувати молодь до роботи та життя жінок у умовах і розвинути, разом із спеціальними фаховихми знанннг та умовами, основні соціально-професійні якості: усвідомлення цінності праці, трудова мотивація, готовність до праці, ініціативне поведінка ринку праці, планування, реалізація професійного і далі життєвого самовизначення, особистісне зростання кожної людини.

Самовизначення особистості професійної  діяльності процес складний суперечливий і тривалий. Він вивчався багатьма зарубіжними і вітчизняними дослідниками і написано чимало теоретичних і експериментальних досліджень, накопичено колосальний практичний досвід у наданні психолого-педагогічної допомоги у супроводі майбутнього професіонала до життєвого і фахового самовизначенню.

Увага у сфері психолого-педагогічних наук, профорієнтації та соціальної роботи зосереджено на пошук компромісу та розробці нових видів тварин і форм дієвої допомоги учням старшої школи, особливо які проблеми у навчанні, соціалізації, обтяжливі процеси професійного й життєвого самовизначення [5, c.50].

Разом з тим існують різні напрями у тлумаченні процесів професійного й життєвого самовизначення.

Перша психологічна теорія професійного вибору була розроблена 1909г.Ф.Парсонсом. Серед характеристик професійного вибору він виділяє передусім  усвідомленість (свідомість) і раціональність, яку розуміє це як компроміс між здібностями, інтересами і цінностями індивіда і можливість реалізації у різних професіях.