Педпгогічна психологія

Педагогічна психологія базується на принципах  загальної  психології і загальної педагогіки, з якими вона як спеціальна галузь психологічних знань має багато спільного, але відрізняється особливим предметом дослідження.

 

 

34. Визначте предмет та завдання педагогічної психології.

    Починаючи  вивчати курс педагогічної психології, студенти повинні ознайомитись  із змістом лекційного курсу цієї галузі психологічної науки. Визначаючи предмет педагогічної психології, ми звертаємо увагу на те, що ця наука вивчає психологічні закономірності навчання і виховання як зі сторони того, хто навчається і виховується, так і зі сторони того, хто організує це навчання і виховання , тобто зі сторони педагога, вихователя. В першому і другому випадках навчання і виховання виступають як специфічні види діяльності конкретного суб'єкта (учня, вчителя). Але вони повинні розглядатись і як спільна діяльність вчителя і учня, тобто діяльність в ситуації організованого спілкування. В першому випадку мова йде про учбову діяльність (або учіння), в другому – про педагогічну діяльність вчителя (вихователя), про виконання ним функцій організації, стимуляції і управління учбової діяльності учня.

      Задача  навчання – не тільки збагачення  учня знаннями, вміннями і навичками,  але розвиток його як особистості.  Тому предметом педагогічної  психології є також визначення  критеріїв розумового та інших  сторін розвитку особистості.

      Предмет  педагогічної психології змінювався  із зміною завдань, практики, організаційних  форм і засобів навчання і  виховання. Він (предмет) змінювався  і в залежності від того, де, в яких умовах і на розв'язання  яких задач спрямоване навчання (загальноосвітня школа, ПТУ, вища школа).

      Педагогічна  психологія вивчає психологічні  проблеми управління процесом  навчання, досліджує формування  пізнавальних процесів, шукає надійні  критерії розумового розвитку  і визначає умови, при яких визначається ефективний розумовий розвиток в процесі навчання, розглядає питання взаємовідносин педагога і учнів, а також взаємовідносини між учнями.

      Педагогічна  психологія тісно пов’язана з  іншими науками та іншими галузями  психологічної науки, в першу чергу із віковою психологією.

      Це пояснюється  тим, що вікова і педагогічна  психологія мають спільний об'єкт  вивчення – дитину, яка вивчається  віковою психологією, коли розглядається  в плані динаміки вікового  розвитку і об'єктом педагогічної психології, коли дитина виступає суб’єктом навчально-виховного процесу.

      Розділи  педагогічної психології – це  психологія навчання, психологія  виховання і психологія вчителя.  Коли ми розглядаємо проблему  навчання і розвитку, то повинні  зауважити, що ця проблема в однаковій мірі стосується як вікової, так і педагогічної психології.

      Основною  системою понять, які використовуються  в педагогічній психології, є  такі поняття як научіння, учіння, навчання, розвиток, засвоєння, формування, знання, вміння, навички, виховання, самовиховання. Зміст цих понять студенти повинні опрацювати за відповідними довідниками і словниками.

Мета та завдання педагогічної психології

Загальна мета педагогічної психології — виявляти, вивчати  та описувати психологічні особливості та закономірності інтелектуального та особистісного розвитку людини під час навчання та виховання.

Завдання педагогічної психології:

•   виявлення механізмів і закономірностей засвоєння  особистістю соціокультурного досвіду, особливостей його структурування, збереження в індивідуальній свідомості та використання у різних ситуаціях;

•   розкриття механізмів і закономірностей впливу навчання та виховання на інтелектуальний  та особистісний розвиток людини;

•   виявлення зв'язку між рівнем інтелектуального та особистісного розвитку людини і формами, методами навчання та виховання;

•   встановлення особливостей організації та управління навчальною діяльністю, виявлення їх впливу на інтелектуальний, особистісний розвиток та навчальнопізнавальну активність людини;

•   вивчення психологічних  засад педагогічної діяльності;

•   виявлення механізмів і закономірностей розвивального  навчання;

•   встановлення закономірностей, умов, критеріїв розвитку теоретичного мислення, засвоєння знань, формування на їх основі операційного складу діяльності у процесі розв'язання різноманітних завдань;

•   виявлення психологічних  засад визначення рівня та якості засвоєння матеріалу та його відповідності  освітнім стандартам;

•   розробка психологічних  засад удосконалення навчальновиховного процесу на всіх рівнях освітньої системи.

35. Проаналізуйте моделі навчання.

Модель навчального  процесу – це еталонне уявлення про навчання учнів, його конструювання  в умовах конкретних освітньо-виховних закладів. Вона визначає цілі, основи організації та проведення навчального процесу.

Основними її складовими мають бути цільовий, стимулювально-мотиваційний, змістовий, процесуальний, контрольно-регулювальний, оцінково-результативний, суб'єкт-суб'єктний компоненти.

Узагальнюючи види навчання, можна виділити їх моделі.

Інформаційні моделі навчання, що реалізують уявлення про  те, що основною метою навчання є  оволодіння знаннями, уміннями, навичками, відібраними на основі принципу науковості, системності, доступності, наочності.

В основі лежить уявлення про навчання, як інформаційний процес, що полягає у сприйманні, збереженні та відтворенні і

переробці наукової інформації. На цій основі якість засвоєння визначається трьома,показниками:

повнотою відтворення  знань;

їх використанням за зразком;

використанням в нестандартних ситуаціях.

Отже, оцінюється робота учня: — не знав, не вмів, не розумів, не використовував, а після навчання:—став  знати, вміти, розуміти, виконувати.

У цих моделях сам  процес пізнання не оцінюється, суб'єктний досвід школяра теж не враховується.

Операційні моделі (В.В. Давидов, В.В. Рубцов, Г.Г. Кравцов) спираються на розроблену у психології концепцію  діяльності, згідно цих концепцій  у навчанні виділені такі основні  елементи — цілі, мотиви, предмет  і засоби діяльності, її контроль і  оцінка, які є загальними для будь-якого виду діяльності.

Оволодіння всіма компонентами учбової діяльності відбувається не стихійно, а розробляється і задається  вчителем через спеціально побудовану систему. (Задається еталоном дій).

Отже, ці моделі будуються  за нормативними схемами, у яких суб'єктному досвіду (досвіду учня) значення не надається.

Розвивальне навчання, у  моделюванні якого досягають  актуального рівня психічного розвитку учнів, спираються на суб'єктний досвід, орієнтуються на їх перспективний рівень психічного розвитку, тобто можливості школярів. Таке навчання можливе на основі принципу індивідуалізації навчання.

36. Розкрийте сутність процесу самовиховання.

Самовиховання — свідома  діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Самовиховання успішно  здійснюється за певних умов. Передусім  воно потребує від людини знання самої  себе, вміння оцінювати власні позитивні  й негативні риси. Щоб збагатити  учнів відповідними знаннями і вміннями, проводять цикл бесід про психічну діяльність людини, свідомість, волю, почуття, характер, мотиви поведінки, інтереси, здібності, потреби, темперамент, а також розкривають сутність самовиховання, методи і прийоми роботи над собою.

Важливий аспект самовиховання  — логічне мислення, вміння проаналізувати кожен свій вчинок, що сприяє виробленню вимогливості до себе як постійної риси характеру, без якої неможливо досягти успіху в цій справі. Тому педагоги в індивідуальних бесідах і на зборах детально аналізують порушення правил поведінки, їх причини, привчають учнів до самоаналізу.

Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не занепадати духом від невдач. Тому слід залучати школярів до видів діяльності, які передбачають зібраність, організованість, відповідальність. Долаючи труднощі, вони загартовують волю, доводять розпочату справу до кінця і таким чином переконуються, що навіть невеликі успіхи роблять їх сильнішими.

Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагне учень. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети, ідеалу. Тому важливо знати ідеали учнів, допомогти сформувати ідеали тим, хто їх не має.

Успішність процесу  самовиховання значною мірою  залежить від рівня розвитку колективу взагалі. У згуртованому колективі, де панує здорова громадська думка, атмосфера доброзичливості, розвинута взаємовимогливість, самовиховання відбувається, як правило, успішно.

Процес самовиховання  тривалий і охоплює кілька етапів.

Перший етап. Педагоги передусім виявляють ставлення учнів до процесу самовиховання, проводячи анкетування за такими запитаннями: Чи займаєшся самовихованням? Що спонукає тебе працювати над собою? Яких головних цілей ти прагнеш досягти самовихованням? Які прийоми використовуєш у роботі над собою? У чому відчуваєш труднощі в цій роботі і як їх долаєш? Якої допомоги потребуєш від дорослих у процесі самовиховання?

На цьому етапі в  учнів формують спонукальні мотиви, свідоме ставлення до самовиховання. Насамперед домагаються, щоб вихованець усвідомив, що його доля залежить не лише від виховної роботи школи, а й від самостійної роботи над собою. Він також повинен збагнути, що самовиховання — і його особиста справа, і справа суспільства.

Другий етап починається  з появою в учня бажання самовдосконалення. Педагог на цьому етапі повинен допомогти сформувати ідеал, до якого слід прагнути, виробити в учня стійке бажання наслідувати його. З'ясувавши відмінність між собою і своїм ідеалом, вихованець бачить, які риси він має виробити для його досягнення, яких недоліків слід позбутися. У процесі самовиховання учень порівнює себе з ідеалом. Оскільки він сам постійно змінюється на краще, ідеал також потребує вдосконалення, збагачення. Ідеал допомагає йому скласти програму самовиховання. На цьому етапі варто обговорити з учнями окремі фрагменти індивідуальних програм самоосвіти та самовиховання видатних осіб.

Третій етап. Учень  починає систематично працювати  над собою, реалізовуючи програму самовиховання. Цей процес здійснюється в різноманітних видах діяльності: навчанні, праці, самообслуговуванні, виконанні громадських доручень, участі в роботі гуртків тощо. Педагог допомагає учневі контролювати результати втілених рішень. Згодом зовнішній контроль педагога чи колективу послаблюється, зростають самостійність та ініціатива самого вихованця.

Для здійснення виховної роботи відповідно до розглянутих етапів самовиховання класний керівник повинен чітко її планувати.

У процесі організації  самовиховання учнів навчають спеціальним  прийомам роботи над собою.

Прийом самопереконання  Його суть полягає в тому, що учневі пропонують у певній конкретній ситуації знайти аргументи і за їх допомогою  переконати себе в тому, правильно  чи неправильно він вчинив, або  в конфліктній ситуації переключити  думки на інші теми і справи, які б відвернули його від конфлікту, заспокоїли.

Прийом самонавіювання. Його пропонують використовувати у  випадках, коли необхідно подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Самонавіювання передбачає повторення учнем подумки або вголос певних суджень. Наприклад, щоб подолати запальність, можна запропонувати таке судженням "Ненавиджу в собі запальність. Я повинен і можу її позбутися."

Прийом самопідбадьорювання. Він ефективний, коли учень губиться в складних ситуаціях, зневірюеться у власних билах та можливостях

Прийом самозаохочення. Застосовують у випадках, коли учень, долаючи певні труднощі, виконав  складне завдання. До них вдаються, коли необхідно подолати негативні  риси особистості

Прийом самопримусу. Допомагає у боротьбі з внутрішньою неорганізованістю, небажанням вчитися чи працювати, з лінощами

Прийом самоаналізу  Йому належить вирішальна роль у самовихованні. Він передбачає уміння аналізувати  свої вчинки, давати їм певну оцінку,,

Практичні прийоми. До них, зокрема, належить прийом "крок уперед" — щоденне планування діяльності на наступний день. Доповнює його прийом "оцінювання прожитого дня" — аналіз учнем своїх дій, вчинків та недоліків.

Прийом "правила моєї поведінки" Полягає у дотриманні складених для учня правил поведінки о Привчає до виконання своїх обов'язків.

Прийом самозобов'язання. Передбачає планування учнем роботи над собою на місяць, чверть, півріччя або рік, залежно від того, які  риси особистості він прагне сформувати чи подолати і в який термін

Прийом "упізнай себе". Має характер гри учитель дає  неповну характеристику учневі, не називаючи його прізвища, той впізнає  себе. а товариші доповнюють цю характеристику.

Прийоми "самохарактеристики" та "взаємохарактеристики". Полягають  у тому, що підготовлені таким чином характеристики обговорюються в колективі, це привчає учнів до самоаналізу і дає педагогові багатий матеріал для роботи з ними.

37. Обгрунтуйте роль мотивації навчальної діяльності в учнів молодшого шкільного віку,