Педпгогічна психологія

Педагогічна психологія

1. Види діяльності, які включають навчання як вид групової діяльності

Групова́ фо́рма навча́ння — форма навчальної діяльності учнів на занятті, що характеризується розбиттям учнів на групи.

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В її основу покладено ідеї Ж.-Ж.Руссо, Й. Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток дитини.

Навчальна діяльність —  це двосуб'єктна діяльність, в якій тісно переплітаються викладацька  діяльність учи­теля, навчання школяра, спілкування учителя з учнем, учнів між собою.

За характером навчальна  діяльність може бути:

• репродуктивно-послідовною (здійснюється в процесі розв'язування найпростіших задач, відбувається на рівні  відтворення фактів, понять, темінів);

• пошуково-виконавчою (потребує вміння пояснити природу  явищ і взаємозв'язків між ними, характеризується прагненням проникнути в суть явища);

• творчою (розв'язуються задачі, що потребують переносу знань  і способів дій у нові умови, висуваються  та перевіряються гіпотези).

Цілісною системою навчальної діяльності школярів є поєднання  фронтальної, індивідуальної та групової діяльності. Поділ цей зумовлений насамперед відмінністю між чисельністю  суб'єктів кожного із зазначених видів діяльності та характером спілкування між тими, хто вчить, і тими, хто вчиться.

Фронтальна (загальнокласна) діяльність полягає у виконанні  всіма учнями класу під безпосереднім  керів­ництвом учителя спільних завдань.

Найчастіше  використовується на етапі вивчення і засвоєння нових знань.

Позитивним  є те, що всі працюють в єдиному  темпі, здійснюється рівномірний вплив  на всіх учасників за-гальнокласної  роботи.

Недоліки: складно  забезпечити високу активність всіх учнів;

можливості  навчального спілкування учнів  обмежені;

можливе самоусунення учня від виконання завдання.

При такій діяльності досягається найменший ефект  усного контролю оцінювання знань.

Індивідуальна навчальна діяльність — це одноосібне розв'язання школярем навчальних задач, повна самостійність у набутті  знань. їй не властива пряма взаємодія учнів між собою, а контакти з учителем обмежені й нетривалі.

Індивідуальна навчальна робота переважає в  процесі виконання домашніх завдань, самостійних і контрольних робіт  у класі.

Групова навчальна  діяльність — діяльність невеликих  за складом груп учнів, що діють у межах одного класу. Досягнення загальної мети відбувається спільними зусиллями окремих членів групи. Така діяльність не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і сприяє закріпленню і поглибленню знань, систематизації та узагальненню вивченого матеріалу.

 

 

 

 

 

2.Предмет і завдання педагогічної психології

Предметом педагогічної психології є факти, механізми, закономірності освоєння соціокультурного досвіду людиною і викликані цим процесом освоєння зміни в рівні інтелектуального та особистісного розвитку людини (дитини) як суб'єкта навчальної діяльності, яку організує і керованої педагогом у різних умовах освітнього процесу. Зокрема, педагогічна психологія «вивчає закономірності оволодіння знаннями, вміннями і навичками, досліджує індивідуальні відмінності в цих процесах, вивчає закономірності формування у школярів активного самостійного творчого мислення, ті зміни в психіці, які відбуваються під впливом навчання і виховання», тобто формування психічних новоутворень. У широкому сенсі слова предметом науки є те, що вона вивчає в об'єкті. Наведене визначення красномовно свідчить про складність, багатоаспектність і неоднорідності предмета педагогічної психології. На сучасному етапі розвитку педагогічна психологія стає ще більш об'ємною.У цілому можна сказати, що педагогічна психологія вивчає психологічні питання управління процесом навчання, формування пізнавальних процесів (додамо, і, перш за все теоретичного мислення), «відшукує надійні критерії розумового розвитку і визначає умови, при яких досягається ефективне розумовий розвиток в процесі навчання, розглядає питання взаємин між педагогом і учнями, а також взаємини між учнями »в загальному контексті завдання формування особистості учня.

Завдання  педагогічної психології

У цілому педагогічна  психологія виявляє, вивчає і описує психологічні особливості та закономірності інтелектуального та особистісного  розвитку людини в різних умовах навчально-виховної діяльності, освітнього процесу. Конкретними завданнями педагогічної психології є:

- Розкриття  механізмів і закономірностей  навчає і виховує впливу на  інтелектуальний та особистісний  розвиток учня;

- Визначення  механізмів і закономірностей  освоєння навчаються соціокультурного досвіду, його структурування, збереження (упрочіванія) в індивідуальній свідомості учня та використання в різних ситуаціях;

- Визначення  зв'язку між рівнем інтелектуального  і особистісного розвитку учня  та формами, методами навчає  і виховує впливу (співробітництво, активні форми навчання та ін);

- Визначення  особливостей організації та  управління навчальною діяльністю  учнів і вплив цих процесів  на їх інтелектуальний, особистісний  розвиток та навчально-пізнавальну  активність;

- Вивчення психологічних основ діяльності педагога, його індивідуально-психологічних і професійних якостей;

- Визначення  механізмів, закономірностей розвивального  навчання, зокрема розвитку наукового,  теоретичного мислення;

- Визначення  закономірностей, умов, критеріїв  засвоєння знань, формування операціонального складу діяльності на їх основі в процесі вирішення різноманітних завдань;

- Визначення  психологічних основ діагностики  рівня та якості засвоєння  та їх співвіднесення з освітніми  стандартами; 

- Розробка психологічних основ подальшого вдосконалення освітнього процесу на всіх рівнях освітньої системи.

 

3.Завдання педагогічної психології

У цілому педагогічна  психологія виявляє, вивчає і описує психологічні особливості та закономірності інтелектуального та особистісного розвитку людини в різних умовах навчально-виховної діяльності, освітнього процесу. Конкретними завданнями педагогічної психології є:

- Розкриття  механізмів і закономірностей  навчає і виховує впливу на  інтелектуальний та особистісний  розвиток учня;

- Визначення механізмів і закономірностей освоєння навчаються соціокультурного досвіду, його структурування, збереження (упрочіванія) в індивідуальній свідомості учня та використання в різних ситуаціях;

- Визначення  зв'язку між рівнем інтелектуального  і особистісного розвитку учня та формами, методами навчає і виховує впливу (співробітництво, активні форми навчання та ін);

- Визначення  особливостей організації та  управління навчальною діяльністю  учнів і вплив цих процесів  на їх інтелектуальний, особистісний розвиток та навчально-пізнавальну активність;

- Вивчення психологічних  основ діяльності педагога, його  індивідуально-психологічних і професійних  якостей; 

- Визначення  механізмів, закономірностей розвивального  навчання, зокрема розвитку наукового,  теоретичного мислення;

- Визначення  закономірностей, умов, критеріїв  засвоєння знань, формування операціонального  складу діяльності на їх основі  в процесі вирішення різноманітних  завдань; 

- Визначення  психологічних основ діагностики  рівня та якості засвоєння  та їх співвіднесення з освітніми стандартами;

- Розробка психологічних  основ подальшого вдосконалення  освітнього процесу на всіх  рівнях освітньої системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Сутність механізмів виховання

Виховний вплив  на учнів вчитель здійснює цілеспрямовано та регульовано за допомогою психологічних механізмів виховання. До них належать:

1) переконування  - теоретично обґрунтовані прийоми,  за допомогою яких інформація  органічно вплітається у сферу  інтересів людини, відбувається  її внутрішнє прийняття. Переконування здійснюється за допомогою спеціальних логічних прийомів впливу, які розробляються спеціально психологами, педагогами (цілеспрямоване переконування), або інтуїтивно, випадково, унаслідуються від інших (стихійне переконування).

2) навіювання - інформаційний вплив на почуття, через них на розум і волю особистості, внаслідок чого сприймання інформації стає некритичним і майже неусвідомленим. Навіювання ґрунтується на властивості слова створювати образи поведінки, які при додатковому емоційному впливі засвоюються несвідомо, без втручання активного мислення. Навіюваність притаманна учням будь-якого віку, але чим молодша дитина, тим легше вона піддається їй. Використовують різні види навіювання: пряме, опосередковане, довільне, мимовільне;

3) зараження - процес переходу від людини до людини різних емоційних станів (захоплення, тривога, радість, ентузіазм тощо), які безконтрольно сприймаються й відтворюються людьми в ситуації їх безпосереднього спілкування. Наприклад, чітка, охайна, вміла і красива демонстрація вчителем трудових операцій і прийомів заражає учнів бажанням та ентузіазмом у досягненні такої ж майстерності в праці;

4) наслідування - відтворення людиною у перетвореному  вигляді певних зовнішніх рис,  зразків поведінки, манер, вчинків,  які вона спостерігала в інших людей. Від вчителя учні наслідують досить багато. Тому важливим для вчителя технологій є пропагувати моду на працю, працелюбність, культуру праці, цінність праці і людини, яка працює;

5) рефлексія  - осмислення людиною причин, закономірностей і механізмів своєї діяльності, поведінки, соціального та індивідуального способу існування. Суть рефлексії полягає у самосприйманні себе з боку партнера по спілкуванню. Рефлексія є одним з важливих механізмів самовиховання людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.Види навчання за різними ознаками

Класифікують  навчання за предметом. Навчання предметне - це навчання мові, математиці, праці  та ін. Ця особливість свідчить про  те, що кожен вчитель повинен добре  знати свій предмет, методику його викладання. Все це неодмінна передумова успішної роботи. Але цього недостатньо. Вчитель повинен знати психологічні закономірності засвоєння знань предметного змісту, а також вікові особливості школярів, мотиви їх учбової діяльності, фактори, умови, що стимулюють розвиток їх інтересів та здібностей.

Розрізняють навчання за психологічними задачами (формування уявлень, понять, ідей, навичок та умінь, мисленнєвих операцій*. Орієнтуючись на психологічні завдання, можна виділити:

1*   теоретичне  навчання, яке полягає у формуванні  понять, ідей, законів, правил;

2*   практичне  навчання, внаслідок якого виробляються  моторні, сенсорні навички, а  також навички розумової діяльності, що складають зміст самостійного  мислення. Прикладом практичного  навчання можуть бути лабораторні  заняття з фізики, практичні заняття з мови;

3*   образне,  емоційне, етичне та естетичне  навчання (формування одиничних  уявлень, а на їх основі еталонів  переживань, поведінки, взаємин,  що зумов­люють становлення емоційної  зрілості особистості*. Прикладом  такого навчання є навчання на уроках літератури, історії.

Організація навчання здійснюється за різними типами зворотних  зв'язків. Так, у навчанні виділяють:

а* покроковий зворотний  зв'язок. Суть його полягає в тому, що матеріал поділяють на смислові одиниці і перевіряють правильність розуміння учнем кожної з них. Такий тип навчання будується на основі вікових особливостей учнів і є найбільш характерним для навчання у початковій школі;

б* відстрочений зворотний зв'язок. У процесі такого навчання вивчається велика частина матеріалу, а потім здійснюється контроль за його засвоєнням. Такий тип навчання характерний для юнацького і більш старшого віку та молоді;

в* прогностичний, передбачуваний зворотний зв'язок. Суть встановлення такого зв'язку полягає  у передбаченні вчителем труднощів, що можливо будуть виникати в учбовій діяльності школярів та у запобіганні їм. У своє повідомлення вчитель вводить додаткову інформацію про можливі труднощі, з метою запобігти їх виникненню.

Когнітивний зворотний  зв'язок означає, що школяр, спираючись на логіку, факти навчального матеріалу, перевіряє правильність свого розуміння, може неодноразово повернутися до підручника, щоб впевнитися у відсутності розходжень між тим, що він розуміє, і логікою самого предмета.