Охаректеризуйте сутність виховання як суспільного явища та педагогічного процесу

Організація позашкільної діяльності дітей та учнівської молоді є одним з резервів підвищення якості та інтенсивності вирішення завдань суспільства в галузі освіти.

Основними завданнями позашкільної освіти та виховання є:

— формування суспільно-громадського досвіду особистості;

— розвиток, стимулювання та реалізації її духовного і творчого потенціалу;

— створення системи пошуку, розвитку і підтримки юних талантів і обдаровань для формування творчої та наукової еліти у різних галузях суспільного життя;

— залучення до особистісно  значущих соціо-культурних цінностей, потреба у яких не забезпечується системою базової освіти;

— задоволення її потреб у професійному самовизначенні;

— забезпечення соціально-педагогічного  захисту неповнолітніх та організація їх дозвілля;

— розвиток психо-фізичних ресурсів, зміцнення здоров'я, підтримка високої працездатності протягом всього періоду навчання;

— виховання вольових якостей, формування активної життєвої позиції, здорового способу життя засобами фізичної культури та спорту.

4. Специфіка роботи

Незважаючи на труднощі позашкільні виховні заклади в період сучасного розвитку України, особливо в регіонах, в основному виправдовують своє призначення —- виховувати дітей, гідними свого народу, традицій, працьовитих і чесних, морально стійких і гуманних.

На основі аналізу результатів  діяльності позашкільних виховних закладів та наявності визначених умов маємо змогу згрупувати позашкільні заклади за такими параметрами:

А — позашкільні виховні заклади, що знаходяться в стані занепаду у зв'язку з відсутністю можливостей перебудови їх діяльності;

В — позашкільні виховні заклади, які знаходяться у стадії реорганізації, пошуку шляхів вдосконалення соціально-виховної роботи та матеріального виживання;

С — позашкільні виховні заклади, що визначили перспективи діяльності, які, в основному, перебудували свою роботу відповідно до об'єктивних умов.

Таблиця

Умови, які сприяють ефективній реорганізації виховної діяльності позашкільного закладу

Організаційно - педагогічні педагогічні умови			Матеріально-фінансове забезпечення
Зовнішні 1. Увага, підтримка з		Внутрішні
1. Увага, підтримка з  боку керівних установ при рішенні проблем діяльності позашкільних закладів		Високий професійний рівень керівника позашкільного закладу, вміння перебудовувати роботу згідно вимог сьогодення	Наявність достатньої матеріально-фінансової бази: а) безперервне державне фінансування (включаючи відрахування від квартирної плати за житловий фонд; б) наявність  спортивних, ігрових, театральних площ; в) відповідність кімнат вимогам  для занять гуртків, клубів, тощо
2. Тісні ділові контакти з організаціями та окремими особами		Реорганізація відповідно до реального статусу виховного закладу	Існування мережі гуртків  та секцій з різними видами фінансування (державне, за рахунок батьків) Існування мережі гуртків  та секцій з різними видами фінансування (державне, за рахунок батьків)
3. Взаємодія зі школами,  налагодження "ступеневої системи" виховної роботи з школярами		Створення творчого виховуючого  мікроклімату, взаєморозуміння, допомоги серед співробітників та учасників творчих мікрогруп	Забезпечення гуртків  обладнанням та матеріалами
4. Узгодження планів, програм  загальних справ з усіма існуючими  у легіоні позашкільними установами різного типу		Підбір кваліфікованих працівників, їх навчання, самоосвіта, розстановка  відповідно до потреб їх інтересів  та здібностей	Допомога спонсорів, меценатів
5. Координація всієї системи  виховної діяльності з учнями  в радіусі обслуговування		Вираховування специфіки  регіону, району обслуговування: а) створення  гуртків згідно з інтересами дітей, зацікавлених підприємств, організацій; б) вибір оптимального режиму роботи; в) територіальне	Наявність коштів для проведення екскурсій, масових свят, нагородження, преміювання дітей та співробітників
6. Пропаганда, реклама напрямків  і форм виховної діяльності  з метою залучення зацікавлених  осіб			Залучення державних, громадських  та добровільних внесків

При різноманітності зовнішніх  факторів вони мають загальну рису: директор позашкільної установи, його заступники, працівники визнають необхідність ефективної перебудови діяльності позашкільних виховних закладів.

Сучасні загальні тенденції  розвитку позашкільних виховних закладів характеризуються:

• перебудовою діяльності позашкільних закладів відповідно до 
реального стану справ, матеріально-технічним забезпеченням, 
кадровим посиленням, можливостями регіону (це обумовлює не 
тільки зміну назви позашкільного закладу, а й конкретизує напрямки і зміст роботи);

• розширенням мережі гуртків  фольклорно-етнографічного характеру та народних ремесел (формування відповідно до регіональних традицій, попитом та бажанням школярів і батьків конкретної місцевості);

• перекомплектацією та підвищенням кваліфікації педагогів  — керівників гуртків в нових умовах розбудови незалежної держави;

• оновленням, налагодженням  методичної роботи, підбором та 
розробкою методичних матеріалів, навчанням працівників позашкільних установ;

• введенням у структуру  позашкільних виховних закладів гуртків 
з оплатою за рахунок батьків чи спонсорів за умови збереження 
гуртків, де діти можуть займатись безкоштовно;

• створенням гуртків нової  спрямованості: менеджменту, економіки та бізнесу, психології тощо.

Перспективним визначається створення комплексу позашкільної роботи, навчання і виховання за інтересами дітей і учнівської молоді. Він є організаційно-методичним і навчально-виховним закладом освіти та підпорядковується районному управлінню народної освіти. Метою створення такого комплексу є творчий пошук оптимальних шляхів оновлення позашкільного навчання і виховання дітей та підлітків, створення умов для їх самовизначення у вільний час, організація змістовного дозвілля, взаємодія позашкільних закладів зі школами, профтехучилищами, дошкільними закладами, дитячими і підлітковими організаціями та об'єднаннями, громадськістю. Практично мета, завдання, структура, функції діяльності комплексу і Будинку (Палацу) дітей та юнацтва, співпадають, тому що вони є комплексними багатопрофільними позашкільними установами, а головною відмінністю є наявність у комплексі психолого-педагогічного інформаційного центру, інформаційно-методичного прогностичного центру, сектору по роботі з кадрами.

Головна позитивна відмінність  комплексу - наукова діяльність, на основі якої розробляється програма подальшого вдосконалення кожної складової його частини. Комплекс координує діяльність всіх категорій педагогічних кадрів навчально-виховних закладів району, які здійснюють роботу за інтересами з дітьми і підлітками, відповідають за організацію їх змістовного дозвілля. Так, наприклад, протягом останніх років в м. Кельменці Чернівецької області створено дитячо-юнацький комплекс позашкільної роботи (директор В.О. Хоменко) та дитячий театральний комплекс (директор О.А. Пермяков) у м. Євапаторія. [2, с. 43] Ці комплекси зарекомендували себе як нові моделі позашкільних закладів. Однак масове створення будь-яких комплексів поки що не пропагується тому, що це потребує додаткових коштів на вдосконалення головної структурної одиниці комплексу. Особливо помітним недоліком є також відсутність базової підготовки провідних фахівців, які могли б працювати по розвитку комплексу на запропонованому рівні.

44.Мета і завдання трудового  виховання учнів початкових класів.Шляхи реалізації трудового виховання.

Трудове виховання — процес залучення молоді до різноманітних  педагогічно організованих видів  суспільно корисної праці з метою  передання їй виробничого досвіду, розвитку в неї творчого практичного  мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Завдання і  зміст трудового виховання.

Трудове виховання покликане  забезпечити вирішення таких  завдань:

— психологічна підготовка особистості до праці (усвідомлення соціальної значущості праці, формування прагнення сумлінно і відповідально  працювати, дбайливо ста витися до результатів  праці тощо);

— практична підготовка до праці (озброєння вихованців необхідними  знаннями, вироблення у них умінь  і навичок трудової діяльності, виховання  основ трудової культури);

— підготовка до свідомого  вибору професії.

Важливим аспектом психологічної  підготовки підростаючого покоління  до праці на сучасному етапі є  формування в нього самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися  про себе. Це сприяє розвитку в характері  людини відповідальності, підприємливості, ініціативності, творчого підходу до справи. Коли ці риси, на думку О. Вишневського, «стають характерними для більшості  людей, то суспільство має шанс досягнути  господарського успіху і добробуту».

Система трудового виховання  охоплює навчальну працю, трудове  навчання, продуктивну працю, суспільно  корисну працю, побутове обслуговування. Усі ці види трудової діяльності взаємопов'язані, але кожен з них відіграє особливу роль у формуванні майбутнього трудівника.

Головна складова системи  трудового виховання — трудове  навчання, що триває від першого  класу до закінчення школи. Його зміст  визначає навчальна програма з трудового  навчання для кожного класу. У  молодших класах учні набувають елементарних навичок роботи з папером, картоном, пластиліном, природними матеріалами. Вони беруть участь у вирощуванні  сільськогосподарських рослин на пришкільній  ділянці, доглядають домашніх тварин, квіти і т. д. У середніх класах діти здобувають знання, опановують уміння і навички з оброблення металу, дерева, основ електротехніки, металознавства, графічної грамоти. У міських  школах вивчають технічну і обслуговуючу працю, а в сільських — сільськогосподарську, обслуговуючу і технічну. У старших  класах трудове навчання має професійно орієнтований характер. Профілі трудової підготовки визначають на місці з  урахуванням потреб народного господарства і наявної навчально-технічної  виробничої бази.

Складовою системи трудового  навчання школярів є також організація  їх суспільно корисної праці. За суспільною значущістю її поділяють на продуктивну, суспільно корисну і побутове обслуговування.

Продуктивна праця спрямована на створення матеріальних благ. Виховні  можливості продуктивної праці виявляються  в таких аспектах:

— працюючи поруч із дорослими, учень прилучається до життя суспільства, набуває життєвого досвіду, досвіду  спілкування у виробничій сфері, навчається ефективних прийомів виробничої діяльності;

— виготовляючи продукцію  власними руками, школяр відчуває, що він  на щось здатний, у нього з'являється  впевненість у собі, а добре  зроблена річ приносить естетичне  задоволення;

— плата за роботу переконує  учня в значущості його праці, самостійно зароблені гроші вчать ощадливості, раціональної організації власного життя, сприяють формуванню вміння співвідносити  задоволення потреб із реальними  можливостями;

— продуктивна праця вдосконалює  трудові вміння і навички, привчає  до трудових зусиль, розвиває суспільну  активність, волю й такі важливі  риси характеру, як дисциплінованість, відповідальність, ініціативність, точність і старанність.

Суспільно корисна праця  учнів пов'язана зі збиранням  макулатури, лікарських рослин, дарів  лісу, участю в ремонті шкільних приміщень, наданням допомоги ветеранам  війни і праці, хворим і людям  похилого віку тощо. Виховна цінність суспільно корисної праці полягає  в тому, що школярі вчаться безкорисливо робити добрі справи, усвідомлюють необхідність поєднання суспільних та особистих інтересів, міцніє їх почуття  обов'язку перед іншими людьми.

Побутове обслуговування в школі передбачає підтримання  учнями порядку і чистоти в  класах, шкільних майстернях, місцях відпочинку, на шкільному подвір'ї. Вони вчаться  працювати й цінувати працю дорослих, руками яких зведено шкільну будівлю, виготовлено меблі й навчальне  обладнання, у них розвивається дбайливе ставлення до створеного. Роботу із самообслуговування учні мають виконувати і вдома (прибирання ліжка, чищення  одягу і взуття, допомога старшим  у прибиранні квартири, приготуванні їжі та ін.). Одна з форм такої праці  — чергування учнів у класі  та в школі, виконання різних організаторських функцій у класному і загальношкільному  колективі.

Про ефективність трудового  виховання свідчать сформованість  у молодої людини потреби у  праці, відчуття нею радості від  праці, усвідомлення її доцільності  як найважливішого засобу реалізації своїх знань, умінь, людської сутності.

45.Визначте завдання і зміст морального виховання школярів, покажіть органічну єдність у цьому процесі загальнолюдських і національних цінностей.Покажіть залежність морального виховання від віку та індивідуального досвіду учнів.

Моральне  виховання виступає основним чинником всебічного гармонійного розвитку особистості. Морально-духовні цінності особистості  є її найбільшим надбанням. Тому й  цінувати людину необхідно передусім  за рівнем сформованості моральних  цінностей.

Завдання  морального виховання — це оволодіння нормами й правилами моральної  поведінки, формування почуттів та переконань, вироблення умінь і навичок моральної, адекватної поведінки в процесі  суспільних відносин. Основою морального виховання є етика.

Мораль (від лат. moras — звичай) — це система поглядів і уявлень, норм, оцінок, що регулюють моральну поведінку людей у суспільстві. Мораль регулює поведінку людини у всіх сферах суспільного життя — праці, побуті, політиці, науці, сімейних, особистісних, колективних, міжнаціональних та міжнародних стосунках.

В основу змісту морального виховання покладено  загальнолюдські морально-духовні  цінності.

Загальнолюдські моральні цінності — це набуті попередніми  поколіннями незалежно від расової, національної чи релігійної належності морально-духовні надбання, які визначають основу поведінки та життєдіяльності окремої людини або певних спільнот.

На основі загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей можна окреслити коло якостей особистості, які становлять зміст морального виховання. Це гуманізм, доброта, чесність, працелюбність, повага до батьків і людей взагалі, чуйність, милосердя, дисциплінованість, совісність, доброзичливість, національна гідність, скромність, справедливість, почуття  колективізму, інтелігентність, почуття  патріотизму, інтернаціоналізму, материнства, екологічна та правова культура.

Моральне  виховання характеризують поняття: мораль, моральний ідеал, моральний  кодекс, моральні норми, моральні переконання, почуття та якості.

Мораль  — система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми.

Мораль  виконує пізнавальну, оціночну, виховну  функції, а її складовими є моральна свідомість, моральна діяльність, моральні відносини. Норми і принципи моралі, моральні ідеали та почуття становлять систему моралі, яка складає основу, життєву позицію особистості.

Моральний ідеал — образ, що втілює в собі найвищі моральні якості, є взірцем, до якого слід прагнути.

Це той  взірець моральної досконалості, який спонукає особистість до саморозвитку і на який зорієнтований виховний процес.

Моральна  норма — вимога, яка визначає обов'язки людини щодо навколишнього світу, конкретні зразки, які орієнтують поведінку особистості, дають змогу оцінювати й контролювати її.

Возведена в систему сукупність моральних  норм утворює моральний кодекс. Якщо мораль є суб'єктивним уявленням людини про добро та зло, то практична її діяльність щодо творення добра, спонукана внутрішніми мотивами ("голосом совісті") постає як моральність.