Формування уявлень про множини в дітей молодшого дошкільного віку в ігровій діяльності

 Проте, пам’ять дітей цього віку ще  не стійка, мимовільна, те, що запам’яталось, зберігається ненадовго. Тому при формуванні уявлень про множини в молодших дошкільників треба багато разів повторювати одні й ті самі прийоми порівняння множин, але використовувати при цьому щоразу новий наочний матеріал. Робота організується так, щоб по можливості всі діти діяли одночасно та  їм не доводилось чекати своєї черги, бо під час очікування губиться інтерес, увага.

У дітей другої молодшої групи на основі наочно-дійового мислення починає формуватися наочно-образне, зароджуються елементи символічної функції мислення та внутрішнього плану дій.

Наочно-дійове мислення – це найбільш елементарна форма мислення, що виникає у практичній діяльності та  є основою для формування найбільш складних форм мислення. А наочно-образне мислення – це процес оперування образами, проведення різноманітних розумових операцій з опорою на уявлення. Тобто, образність мислення означає, що дитина мислить, опираючись на уявлення, яке відокремлюється від практичної дії [32, с. 82−83].  Дитина вже може сприймати предмет без його обстеження. Уміння виділяти якісні ознаки предметів дозволяє перейти до аналізу кількісного боку відносин між ними. У дітей з’являється здібність абстрагувати кількісний бік від численних ознак предметів [44, с. 16]. Отже, наочно-дійове й наочно-образне мислення дітей цього віку допомагає опанувати основні прийоми порівняння множин: накладання та прикладання. У цей час формуються основні способи дій, їх правильність та послідовність. Так, навчаючи прийомам накладання й прикладання, вихователь звертає увагу дітей на те, що діяти треба правою рукою, затуляти малюнки або викладати фігурки підряд у напрямку зліва направо, не залишаючи жодного, й не кладучи у проміжки між зображеннями, таким чином формуючи в дітей практичні вміння [77, с. 134]

Мовлення дітей цього віку стає зрозумілим, адекватно вживаються слова за їх змістом і текстом [32, с.83]. Це сприяє тому, що засвоюються основні поняття множинних уявлень: ,,один”, ,,багато”, ,,мало”, ,,жодного”, ,,більше”, ,,менше”, ,,порівну”, ,,однаково”, крім цього ці поняття правильно вживаються дітьми в процесі порівняння множин. Кількісні відношення можуть бути відображені на цьому етапі тільки за допомогою слів. Кожний новий спосіб дії, що засвоюється дітьми, кожна нова виділена властивість закріплюється в точному слові. Нове слово вихователь промовляє не поспішаючи, виділяючи його інтонацією. Йде активний процес накопичення словника дітей різними частинами мови. Важливо на початку кожного заняття, особливо після ознайомлення з новим поняттям або новим способом дій, активізувати відповідний словник дітей. Це можна зробити, виконавши одну з вправ минулого заняття. Далі застосовують новий вид іграшок або речей.

 Найбільш  складним для малюків є відображення в мовленні математичних зв’язків та відносин, бо це потребує вміння будувати не тільки прості, але й складні речення, вживати сполучники а й та. На початку доводиться задавати дітям допоміжні питання, а після цього пропонувати їм розповісти про все одразу. Наприклад: ,,Скільки камінців на червоній смужці? Скільки камінців на синій смужці? А зараз одразу скажи про камінці на синій та червоній смужках?”  Так дитину підводять до відображення зв’язків: ,,На червоній смужці один камінець, а на синій – багато камінців?” [44, с. 10].

Для усвідомлення дітьми способу дії їм пропонують під час роботи казати, що і як вони роблять, а коли дія вже засвоєна, перед початком роботи висловити припущення, що і як треба зробити. Наприклад: ,,Як дізнатись, чи вистачить дітям олівців?” - встановлюються зв’язки між властивостями речей та дій, за допомогою яких вони виявляються. При цьому педагог не допускає застосування слів, значення яких не зрозуміле дітям [44, с. 11].

Об’єднуючи різні предмети, вихователі поступово навчають дитину користуватися збірними словами: квіти, дерева, машини. Наприклад: одна ромашка, один дзвіночок, одна гвоздика – багато квітів [77, с. 14].

Крім того, діти цього віку, засвоюючи слова-числівники, вчаться узгоджувати їх у роді, числі, відмінку з іменниками, до яких вони відносяться. Наприклад: ,,один ведмедик”, ,,одного ведмедика”, ,,багато ведмедиків”, ,,одна ялинка”, ,,жодної ялинки” тощо.

Вихователь вчить дітей виділяти й називати ознаки, спільні для всіх предметів групи, а також ознаки, спільні лише для предметів якоїсь окремої підгрупи і не є спільними для всіх предметів сукупності. Наприклад: ,,Багато машин, але на цій поличці великі машини, а на цій – маленькі” [44, с. 13].

Особливістю мовлення дітей молодшого дошкільного віку є ще те, що діти не лише коментують свої дії та за допомогою слів регулюють їх виконання, а й корегують поведінку іншого, планують найближчі цілі, що відіграє важливу роль під час виконання прийомів порівняння множин. Викладаючи елементи множини, дитина коментує власні дії, і коли вихователь питає: ,,Що треба зробити, щоб зайчиків та морквинок стало однаково?”, дитина планує найближчі цілі: ,,Треба покласти ще одну морквинку, або забрати одного зайчика”.

Важливу роль у формуванні уявлень про множини відіграє увага. Дитина другої молодшої групи не спроможна довгий час утримувати свою увагу на якомусь одному предметі, вона дуже швидко переходить від однієї діяльності до іншої. Це зумовлює недовгу тривалість заняття дітьми одним видом діяльності, або тривалого виконання однієї вправи. Підтримувати активність й попереджати перевтому дітей дозволяє зміна характеру діяльності: діти слухають педагога, слідкують за його діями, самі виконують якісь дії, беруть участь у спільній грі. Їм пропонують не більше 2-3 однорідних завдань.

 Коли  діти знайомляться із новим  матеріалом, тривалість заняття  може бути 10−12 хв., бо засвоєння  нового потребує від малюка  значного напруження; заняття ж, присвячені повторним вправам, можна  подовжити до 15 хв. Педагог повинен  слідкувати за поведінкою дітей  на занятті й коли помічає  в них ознаки втоми (часте відволікання, помилки у відповідях, підвищена  збудженість тощо), повинен закінчити заняття [44, с. 8-9]. У цьому розумінні найкращим видом діяльності будуть дидактичні ігри та вправи, що чергуються з рухливими іграми, виконання яких не буде займати багато часу.

Маленька дитина не може тривалий час утримувати одну й ту саму позу, виконувати одну й ту саму дію, тому вихователь повинен спокійно ставитись до короткочасних відволікань дітей (необхідний короткочасний відпочинок), не осмикувати їх постійно репліками ,,Сиди смирно!” та ін. [44, с. 11].

У молодшій групі діти набувають первісних навичок роботи із роздавальним матеріалом. Для цього дидактичний матеріал повинен даватися кожній дитині в окремій коробочці, в окремому наборі. Бажано, щоб ще до заняття він побував у дітей в руках, тоді буде легше зосередити увагу малюків на властивостях, що вивчаються. Іграшки та інші речі повинні бути не дуже мілкими та важкими, щоб дитині було зручно ними користуватися. Малюків привчають дбайливо ставитись до посібників, а після роботи складати та прибирати на місця [44, с. 11].

Важливу роль для сприйняття дитиною математичних уявлень має й емоційний розвиток. Її почуття яскраво виражені та ситуативні. Діти легко переймаються емоціями інших [32, с. 84], і тому дуже радіють появі на занятті якогось героя, іграшки та із задоволенням допомагають гостям вирішити їхні проблеми або виконати їхні прохання, тим самим невимушено, з інтересом виконують математичні завдання.

У дітей цього віку формуються моральні й інтелектуальні емоції. Малюки переживають гордість за виконане доручення [32, с. 84]. Тому схвалення правильності виконання стимулює дітей до подальших дій, до бажання виконати їх правильно.

Проаналізувавши все вищезазначене ми дійшли висновку, що організовуючи навчально-виховний процес з формування уявлень про множини в дошкільному закладі, педагог повинен враховувати специфіку формування знань про множини й загальні закономірності розвитку дітей молодшого дошкільного віку, а саме:

- на сприйняття  дітьми молодшого дошкільного віку множин впливають такі фактори: площина, яку займають елементи множини, розмір та форма розміщення;

- у формуванні  уявлень про множини слід використовувати  різні аналізатори, тому що якість  засвоєння матеріалу залежить  від кількості аналізаторів, що задіяні в процесі пізнання. Крім того, сприйняття множин за допомогою різних аналізаторів допомагає дітям відокремити кількість як суттєву ознаку;

- враховувати, що наочно-дійове й наочно-образне мислення дітей цього віку допомагає опанувати основні прийоми порівняння множин: накладання та прикладання, а також впливає на здібність абстрагувати кількісний бік від численних ознак предметів;

- зважати на те, що образна пам’ять переважає над словесною й діти краще запам’ятовують те, що було яскраво й емоційно забарвлене, мало певний образ, було їм цікаве, під час формування уявлень про множини треба використовувати якнайбільше яскравого матеріалу, який повинен подаватись у цікавій формі й викликати в дітей інтерес, а саме, широко використовувати ігрову діяльність, яка є важливою в молодшому дошкільному віці.

Дотримання визначених аспектів сприятиме більш ефективному засвоєнню молодшими дошкільниками уявлень про множини.

1.3. Характеристика стану сучасної  методики формування уявлень про множини в дітей молодшого дошкільного віку

        Формування початкових математичних понять в дітей дошкільного віку є найпершою основою їх подальшого розвитку, оскільки вже в дошкільному віці починають розвиватися математичні здібності дитини. На цьому етапі мета навчання полягає в забезпеченні всебічного розвитку кожної дитини й розглядається головним чином як можливість надбання не тільки знань та вмінь, але як потреба використання їх у житті.  У сучасних умовах значно підвищуються вимоги до професійної підготовки вихователя, до розуміння ним суті математичного розвитку дошкільників, розумінню якісних змін в особистості дитини, що відбуваються під впливом навчання та виховання. Важливою складовою математичного розвитку дітей дошкільного віку й особливо молодших дошкільників є формування уявлень про множини. Для ефективного здійснення цього вихователь повинен мати чіткі знання про зміст та завдання роботи з формування уявлень про множини в дітей молодшого дошкільного віку та володіти уміннями та навичками використання основних засобів формування цих уявлень.

1.3.1. Зміст та завдання роботи  з формування уявлень про множини.

Навчання в дитячому садку спрямоване, насамперед, на виховання в дітей звички повноцінної логічної аргументації навколишнього. Досвід навчання свідчить про те, що розвитку логічного мислення дошкільників  більшою мірою сприяє вивчення початкової математики та, як її основи, формування уявлень про множини.  Природно, що основою пізнання є сенсорний розвиток, який набувається завдяки досвіду й спостереженням. У процесі чуттєвого пізнання формуються уявлення – образи предметів, їхніх властивостей, відносин. Так, оперуючи різноманітними множинами (предметами, іграшками, картинками, геометричними фігурами), діти вчаться встановлювати рівність та нерівність множин, називати кількість словами: більше, менше, порівну. Порівняння конкретних множин готує дітей до засвоєння в подальшому поняття числа. Саме операції з множинами є тією основою, до якої звертаються діти не тільки у дитячому садку, але й протягом наступних років навчання в школі [77, с. 5-6].

   Доведено, що формування початкових  математичних знань та вмінь  у дітей дошкільного віку, а  особливо молодших дошкільників, повинно здійснюватись так, щоб  навчання давало не тільки  безпосередньо практичний результат (навички визначення множини, порівняння  множин), але й широкий розвивальний  ефект. Під математичним розвитком  молодших дошкільників, як правило, розуміють якісні зміни у формах  пізнавальної активності дитини, які відбуваються внаслідок формування  математичних уявлень та пов’язаних  із ними логічних операцій. При  цьому, важливе значення має педагогічне  керівництво з боку дорослого (вихователя або батьків) [77, с. 6].

   Як правило, навчальні завдання  під час формування уявлень про множини вирішуються в поєднанні з виховними. Так, вихователь вчить дітей бути організованими, самостійними, уважно слухати, виконувати роботу якісно та вчасно. Таким чином, навчання дітей елементам математики з раннього віку забезпечує їхній всебічний розвиток [77, с. 7].

   Серед завдань з формування  уявлень про множини слід виділити  головні, а саме:

-        придбання знань про множини;

• формування широкої початкової орієнтації в кількісних відношеннях оточуючої дійсності;
• формування навичок та умінь порівняння множин та визначення їх рівності або нерівності;
• оволодіння математичною термінологією;
• розвиток пізнавальних інтересів та здібностей, логічного мислення, загальний інтелектуальний розвиток [77, с. 8].

   У другій молодшій групі формуванню  знань про множини приділяється  особлива увага. Поняття про множину  є одним з основних та найбільш  загальним, воно проходить через  усю математику. Поняття множини  настільки широке, що не визначається  навіть на сучасному рівні  розвитку науки, а вводиться як  початкове й пояснюється на  конкретних прикладах. Поряд з  формуванням початкових математичних  уявлень та понять про множину  передбачається ознайомлення дітей  молодшого дошкільного віку із  рядом  математичних залежностей  та відносин між множинами (рівність  – нерівність, складання множини з одиниць тощо) [77, с. 8-9].

На заняттях з математики в молодших дошкільників формуються простіші види практичної та розумової діяльності. Під видами діяльності, у цьому випадку, засобами обстеження, порівняння розуміють об’єктивні послідовні дії, які повинен виконувати малюк для засвоєння знань: поелементне порівняння двох множин. Оволодіваючи цими діями, дитина засвоює мету та засоби діяльності, а також правила, що забезпечують формування знань. Наприклад, порівнюючи рівні та нерівні між собою множини, накладаючи або прикладаючи елементи, дитина усвідомлює поняття кількості. Тому особливу увагу приділяють розвитку практичних дій з предметами.