Становлення виконавської школи гри на оркестрових інструментах

• І ЕТАП (“етнічний”) – до якого відноситься проміжок часу до XVIII ст., коли в духовому виконавстві, в тому числі й військовому, панували етнічні традиції музикування, духові ансамблі виконували пісенну й танцювальну музику, приймаючи активну участь у світських дозвіллєвих та святкових заходах, що суттєво відрізняло традиції виконавства на народних інструментах від західноєвропейських зразків.

• ІІ Етап (“фанфарний”) в розвитку духового виконавства відноситься до початку XVIII століття, коли роль духових оркестрів у вітчизняній дозвіллєвій культурі посилюється. В музиці того часу переважали привітальні канти й фанфарні жанри. Названий період пов’язаний з просвітньою діяльність Петра I. Характерною відмінністю цього періоду є організація приватних навчальних закладів, де під керівництвом європейських музикантів отримували підготовку кріпосні музиканти. Період з другої половини XVIII сторіччя до кінця XIX сторіччя – час зародження російської духової школи, котре проходило під визначними впливом західноєвропейського, в першу чергу, німецького й чеського виконавства на духових інструментах.
• ІІІ ЕТАП (“професійний”) розвитку духового музикування приходиться на XIX сторіччя і характеризується суттєвими організаційними перетвореннями в галузі військового оркестру: протягом XIX сторіччя удосконалювався склад воєнних оркестрів, розвивається репертуар з музичних творів вітчизняних та зарубіжних композиторів. Широке розповсюдження отримали концертні виступи воєнних оркестрів.
• ІV ЕТАП (“військово-патріотичний”) у розвитку духового виконавства відноситься до радянського періоду історії, коли в культурно-просвітній діяльності стало приділятися більше уваги військово-духовим оркестрам. Керівні органи того часу розглядали розвиток військової музики як один з могутніх засобів ідейно-художнього виховання.
• V ЕТАП (“відновлювальний”) в розвитку духового оркестрового виконавства розпочався з 1990-х років та відзначався відродженням традицій вітчизняної військово-оркестрової музики та використанням позитивного досвіду, накопиченого за попередні десятиріччя. Позитивними тенденціями цього періоду є кількісний ріст дитячих оркестрових колективів, створення муніципальних оркестрових колективів та проведення джазових фестивалів, свят, марш-парадів духової музики.

5.    Розвиток сучасних педагогічних концепцій виконавства на духових інструментах має наступні  паралельні та взаємодоповнюючі напрями:

• розвиток ансамблевого та оркестрового музикування;
• розвиток сольного виконавства
• становлення та розвиток музикознавчих, педагогічних та методичних досліджень у даній галузі.

6.  Основними компонентами навчання грі на духових інструментах виступають

а) інформаційний (когнітивний) компонент – надання учню знань про історію створення інструмента та його особливості; показ основних прийомів догляду за музичним інструментом;

б) виконавський (емоційно-діяльнісний) компонент - освоєння навичок звуковидобування; набуття початкових вмінь володіння духовим інструментом (постановка корпусу, положення рук, положення пальців тощо);

в) репертуарний план (знаково-змістовий  компонент) - добір доцільного та методично вивіреного репертуару для подальшого досконалого музично-виконавського розвитку учня-духовика.

7.     Методика комплексного освоєння духових інструментів (КМОДІ) є перспективною спробою технологізації процесі навчання грі на духових інструментах за допомогою якої:

• значно скорочується початковий етап я інструмента та виходу на рівень колективного музикування (як у системі К.Орфа);
• підвищується мотивація до оволодіння грою на духових інструментах та якість ансамблевої культури вже в дитячому віці.

Провідними завданнями методики є  якісність звукового результату, а саме: тембру, інтонаційної стійкості та динамічної гнучкості.

Методологічну основу КМОДІ складає  СФЕРОДИНАМІКА –формування сенсорного простору людини, з одного боку та формування звукового середовища по сферам, з  іншого.

8. Українська духова школа сформувалася в результаті плідної творчої діяльності багатьох  поколінь музикантів і педагогів. На розвиток професійного духового виконавства в Україні вагомий вплив мали представники німецької і чеської, а також російської музично-педагогічних шкіл.

9. Плідних результатів у розвитку вітчизняного виконавства на оркестрових духових інструментах досягли педагогічні колективи та вихованці Київської, Одеської, Харківської, Львівської, Донецької та інших регіональних шкіл

10. Сьогодні в царині вітчизняного духового виконавства активно працюють регіональні навчальні заклади різного типу, самодіяльні та професійні колективи, камерні та духові оркестри, продовжується активна концертна діяльність солістів виконавців практично всіх духових спеціальностей. Все це дає позитивні передбачення щодо подальшого розвитку духового виконавства у ХХІ сторіччі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Брылин Б. “Вокально-инструментальные ансамбли школьников”, Москва, “Просвещение”, 1990 – 111 с..
2. Банщиков Г. Законы функциональной инструментовки. - Санкт-Петербург: Вече, 1997. – 137 с.
3. Барсова И. Книга об оркестре. М.: Музыка, 1969. -  275 с.
4. Бодина Е.А. Творческая природа музыкального исполнительства. – Дисс… канд искусствоведения. – К., 1975. – с. 137-148.
5. Большой психологический словарь / Сост. и общ. ред. Б. Мещеряков, В. Зинченко. СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. – 987 с.
6. Большой толковый психологический словарь. В 2-х томах. Т. 1 / Сост. А. Ребер. М.: Вече, 2001. – 862 с.
7. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика: Учеб. для вузов. – СПб: Питер, 2000. – 304с
8. Бороздинов А.А. Коллективное инструментальное музицирование на уроках музыки в младших классах общеобразовательной школы. -  Калуга, 1987. – 115 с.
9. Бочкарев Л.Л. Психологические аспекты подготовки музыкантов-исполнителей к концерту /  Проблемы высшего музыкального образования // Сб. трудов. – М.: ГМПИ, 1976. – Вып. 19. – с. 43-58.
10. Бочкарев Л.Л. Психологические механизмы музыкального переживания: Автор. дсс … д-ра психол.наук. – К., 1989. – 36 с.
11. Браславский Д. Аранжировка для эстрадных ансамблей и оркестров. М.: Музыка, 1974. – 93 с.
12. Бучнев А.А. Особенности использования технических средств в бучении и игре на духовых инструментах: Автореф. дисс. … канд. иск. М., 2002. – 24 с.
13. Василенко С. Инструментовка для симфонического оркестра /Ред. И доп. Ю. Фортунатова. – М.: Сов.композитор, 1959. – 169 с.
14. Ветлугина Н.А. Детский оркестр. М., 1976.
15. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник / О.В. Скріпченко, Л.В. Волинська, З.В. Огороднічук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с
16. Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1965. – 344 с
17. Гайдамович Т. Мастера игры на духовых инструментах Московской консерватории. — М.: Музыка, 1979. – 147 с.
18. Гальперин П.Я. Введение в психологию: Учеб. пособие для вузов. – М.: Книжный дом “Университет”, 2000. – 336 с
19. Горбунова И. Б. Музыкальный компьютер в детской музыкальной школе: Учебное пособие. СПб.: РГПУ им. А. И. Герцена, 2003. – 153 с.
20. Горюнова Л. Развитие художестве<span class="dash041e_0441_043d_043e_0432_043d_043e_0439_0020_0442_0435_043a_0441_0442_0020_0441_