Становлення виконавської школи гри на оркестрових інструментах

Кращими учнями М.О. Шевченка були М. Богачепко, В. Лебедсв, Г. Толовій, 10. Горський, С. Лабазов, Р. Литвицький, І. Морштейн й Михайло Вікентьєвич Армєйцев (1937—1987), який очолив клас після М. О. Шевченка (1972—1973). На зміну йому (1973—1979) прийшов Анатолій Григорович Андріяш (нар. 1943). У 1961 році він закінчив Донецьке музичне училище, в 1966 році — Московську консерваторію, працював солістом оркестру Донецького оперного театру (1966— 1972), з 1972 року поєднував викладацьку роботу в нашому вузі з виконавською діяльністю (соліст оркестру Харківської філармонії).

З 1979 року і по теперішній час клас гобоя веде професор Володимир Ілліч Лебедев (нар. 1940). Він закінчив Харківське музичне училище (1962, клас І.Є. Морштейна), Харківський інститут мистецтв (1968, клас М.О. Шевченка). Прекрасний виконавець, професор В.І. Лебедєв як соліст оркестру і артист камерного ансамблю Харківської філармонії вів активну концертну діяльність, виконав близько 1000 концертних програм, зробив багато фондових записів. Інтерес до педагогічної і наукової діяльності проявився в нього ще зі студентських років. Як чудовий музикант і технічно здібна людина, він сконструював прилади, за допомогою яких досліджують і вдосконалюють мистецтво гри на духових інструментах. В процесі своїх досліджень В. І. Лебедєв створив новий напрям у вивченні духового виконання, заснований на точних лабораторних вимірюваннях.

Професор В.1. Лебедєв — автор 80 виданих наукових праць, серед них монографія,  декілька вузівських програм і 20 винаходів в галузі вдосконалення інструментального виконання, за які його було нагороджено Золотою медаллю ВДНГ СРСР. Результати наукових розробок професора В.1. Лебедєва широко використовуються в Україні і далеко за її межами, але він і далі, ґрунтуючись на новітніх наукових даних, постійно вдосконалює методику викладання на гобої.

З 1980 року і по теперішній час професор В.І. Лебедєв веде курс «Методика навчання грі на духових інструментах». Його лекції завжди цікаві, змістовні, що в результаті приносить велику користь студентам. Вій володіє винятковою теоретичною підготовкою і високим професіоналізмом; перед студентами завжди ставить точні вимоги, конкретні завдання й обов'язково добивається їх виконання. Від В.І. Лебедєва студенти завжди отримують конкретні поради по методиці гри на духових інструментах, виходячи з набутого ним виконавського досвіду.

Багато учнів професора В.І. Лебедєва є лауреатами і призерами різних конкурсів, а також працюють в оркестрах і займаються педагогічною діяльністю як в Україні, так і за її межами.

Клас кларнета в перші роки існування консерваторії вів випускник Харківського музичного училища Михайло Абрамович Гольдштейн. Ще як студент останнього курсу, він за рекомендацією свого вчителя Г.А. Гека, практикував як педагог зі студентами молодших курсів. У 1927—1929 роках, в період створення симфонічного оркестру Харківської філармонії, М.А. Гольдштейн став його солістом. Прекрасне володіння звуковою динамікою, необмежені технічні можливості, майстерність віртуоза створили йому славу яскравого музиканта. Багато закордонних диригентів, які гастролювали в Харкові, неодноразово запрошували його на роботу в інші країни. Педагогічна діяльність М.А. Гольдштейна, що тривала приблизно до середини 30-х років, значно вплинула на подальший розвиток школи гри на кларнеті, заснованої Г.А. Геком.

Певний час педагогом консерваторії був кларнетист І. Розенберг, який, за спогадами музикантів, хоча і не відрізнявся віртуозним володінням інструментом, але володів чудовим звуком.

Високий престиж класу кларнета наприкінці 30-х років забезпечував Григорій Костянтинович Риков (1898—1955). Вихованець Г.А. Гека (музичне училище закінчив у 1915 році) розпочав свою творчу діяльність в оркестрі Харківського оперного театру. Г.К. Риков був прекрасним музикантом, який володів великими технічними і звуковими можливостями. У педагогічній практиці він приділяв велику увагу постановці амбушюра, не дозволяв формального ставлення до музичного тексту, вимагав осмисленого виконання вже на початкових етапах вивчення твору. В процесі занять з учнями він часто брав кларнет і показував їм, як потрібно виконувати той або інший твір. Відомий композитор, народний артист України, академік, професор Національної Музичної академії України Л.М. Колодуб, згадуючи ці заняття, говорить, що саме Г.К. Риков зробив його музикантом. Кращими учнями Г.К. Рикова с В. Іванов, Л. Колодуб, В. Коломиченко, А. Олійник, А. Шевчук, А. Сиромуков, П. Калашник. Останній (1932—1993) був завідувачем кафедри теорії музики ХІМ, кандидатом мистецтвознавства, професором.

З 1955 по 1972 рік клас кларнета вів Борис Олександрович Козлов. У 1944 році він закінчив Московську консерваторію по класу професора А.В. Володіна. Ще студентом консерваторії грав в оркестрі Великого театру СРСР, з 1944 по 1948 рік був солістом оркестру Харківської філармонії, з 1949 по 1953 — солістом оперної студії при Харківській консерваторії. З 1955 по 1957 рік Б.О. Козлов — завідувач відділянням духових інструментів при струнній кафедрі консерваторії. Він був талановитим виконавцем і педагогом. Його інтелігентність, обов'язковість і коректність в спілкуванні сприяли вихованню загальнолюдських і музикантських якостей його студентів.

У 1968 році вести клас кларнета був запрошений Ян Олексійович Токарчук (нар. 1942). У цьому ж році відділ духових інструментів перетворили в кафедру, яку він і очолив. Освіту Я.О. Токарчук здобув у Ставропольському музичному училищі (закінчив у 1961 році), Горьківській консерваторії (закінчив у 1966 році), аспірантурі при Московській консерваторії (1968 рік). Він виховав декілька лауреаті в Республіканських конкурсів: В. Курилова (Київ, 1976), Я. Яхніна (Донецьк, 1980), В. Чурікова (Київ, 1987), С. Низькодуба (Київ, 1987). Саме Сергій Іванович Низькодуб (нар. 1953) вів клас кларнета після Я.О. Токарчука (1982-2000). Ініціативний музикант-виконавець, він часто виступав з сольними програмами, Що включали часто і твори харківських композиторів. Піклуючись про підготовку кадрів для вузу, СІ. Низькодуб приділяв велику увагу навчанню юних кларнетистів — учнів Харківської середньої спеціальної музичної школи-інтернату.

З 1994 року і по теперішній час клас кларнета веде за сумісництвом професор кафедри, директор Харківської середньої спеціальної музичної школи, заслужений діяч мистецтв Валерій Миколайович Алтухов (нар. 1941), лауреат (1957) ідипл-омант (1963) Всесоюзного і Республіканського конкурсів кларнетистів, досвідчений педагог. Початкову музичну освіту В.М. Алтухов отримав у Ташкентській військово-музичній школі, яку закінчив в 1960 році з золотою медаллю. У 1965 році він з відзнакою закінчив Ленінградську консерваторію по класу видатного музиканта, професора В.І. Генслера. З 1966 року він працює в середній спеціальній музичній школі-інтернаті, зараз є її директором. В.М. Алтухов є організатором декількох музичних фестивалів і дитячих виконавських конкурсів. Чудовий педагог з великим досвідом роботи В.М. Алтухов володіє як класичним, так і сучасним репертуаром, що створює в його класі справжню творчу атмосферу. Його клариетовий клас закінчили біля ЗО лауреатів міжнародних конкурсів.

У 2003 році за вагомий особистий внесок у розвиток культури і мистецтва Кабінет міністрів України нагородив В.М. Алтухова Почесною грамотою.

З 2000 року клас кларнета за сумісн и і ітвом веде Ігор Олександрович Галь (нар. 1976), випускник ХССМІІІ (1991 ) й ХІМ (1998) по класу професора кафедри В.М. Алтухова, лауреат Всесоюзного і Республіканського конкурсів, соліст оркестру ХАТОБу.

Клас фагота бере свій початок у 1917 році, коли його очолював (по 1920 рік) Карл Францевич Брінкбок, випускник Амстердамської консерваторії, викладач Харківського музичного училища по класах фагота і контрабаса (з 1911 року). Учень К.Ф. Брінкбока К. Н. Білоцерківський розповідав про майстерну гру свого вчителя на багатьох духових і струнних інструментах. Володіння, до того ж на належному рівні, грою на декількох інструментах — особливість виконавської культури XVIII (частково XVII) століття зникає в XIX столітті, але тільки не у К.Ф. Брінкбока.

Після від'їзду К.Ф. Брінкбока за кордон (1920) в консерваторію був запрошений вести клас фагота Микола Миколайович Арабей (1881 — 1928), вихованець Харківського музичного училища по класу Ф.В. Кучери. Після закінчення училища (1901) до 1904 року грав в оркестрі Харківського оперного театру, з 1905 по 1920 рік і з 1922 по 1928 — в оркестрі московського Великого театру. М.М. Арабей викладав в класі фагота лише два роки (1920—1922), але залишив по собі добрі спогади.

Його спадкоємцем став Костянтин Наумович Білоцерківський (1894—1978). Хоча з його ім'ям зазвичай поєднують народя^ення харківської школи гри на фаготі, сам музикант вважав себе нащадком педагогічного досвіду К.Ф. Брінкбока. Його педагогічна діяльність відрізнялася активністю і високою мірою самовіддачі. Він ніколи не обмелював час уроку і був готовий займатися з учнем до цілковитого досягнення мети. К.Н. Білоцерківський надавав великого значення розвитку техніки, володів різними технічними прийомами, багато уваги приділяв опрацюанню штрихів, особливо стаккато. Спеціальний час відводився для самостійного виготовлення тростин, про що всі його учні і дотепер із вдячністю згадують.

3 1976 року справу наставника продовжив його учень Гаррій Артушевич Аба-джян (нар.1939). Випускник Харківського музичного училища (1961 рік), ХІМ (1968 рік), асистентури-стаїкування в Московській консерваторії (1971 — 1974, керівник професор Р.П. Терьохін). У 1982 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «Розвиток засобів художньої виразності при грі на фаготі у світлі сучасних наукових досліджень». Розроблені ним науково-методичні настанови Г.А. Абаджян успішно застосовує в педагогічній практиці. Його виконавська і педагогічна діяльність стала вагомим внеском у музичну культуру Харкова. Студенти Г.А. Абаджяна грають приємним вібруючим звуком і володіють тонким фразуванням. З 1983 року і по теперішній час заслужений діяч мистецтв України, професор Г.А. Абаджян — завідувач кафедрою оркестрових духових інструментів, з 2005 року одночасно — проректор з навчальної роботи. За час своєї педагогічної діяльності у вузі професором Г. А. Абаджяном було виховано більше 20 лауреатів національних і міжнародних конкурсів.

У 1992 році під керівництвом професора Г.А. Абаджяна з найбільш талановитих студентів оркестрового факультету був створений Молодіжний симфонічний оркестр «Слобожанський», який став справжньою школою виховання високопро-фесіональних музикантів. Відтоді професор Г.А. Абаджян є його художнім керівником. За підтримку молодих талантів і вміле керівництво Молодіжним симфонічним оркестром «Слобожанський» в березні 2006 року він став лауреатом престижної премії «Народне визнання».

З 2006 року в класі фагота викладає випускник нашого вузу Михайло Анатолійович Зозуля (нар. 1979). У 1998 році він закінчив Луганське музичне училище по класу В.Я. Ляшенко, в 2003 році з відзнакою — клас професора Г.А. Абаджяна. З 1998 року працював в оркестрі Харківського театру музичної комедії і Молодіжному оркестрі «Слобожанський», нині є концертмейстером групи фаготів в симфонічному оркестрі Харківської філармонії.

Клас саксофона вперше відкрився на кафедрі в 1985 році. Його очолив доцент Віктор Васильович Чуріков (нар. 1948). Закінчивши Харківський інститут мистецтв як кларнетист, він з 1977 р. почасово працював на кафедрі і протягом багатьох років грав на саксофоні в різних оркестрах міста. Любов до цього інструмента визначила його подальшу долю. В.В. Чуріков талановитий музикант і вимогливий педагог, його випускники є лауреатами Міжреспубліканських і Республіканських конкурсів. За цей час клас саксофона завоював визнання не тільки в Україні, але і за її межами.

Класи мідних духових і ударних інструментів

Клас валторни. У перші роки існування консерваторії клас валторни вів соліст Харківського оперного театру В.А. Кокотов — відмінний виконавець, який бездо ганно володів технікою, культурою звуку, тонким нюансуванням. Педагогічні успіхи В.А. Кокотова не поступалися його виконавським якостям, але незадовго до початку війни він виїхав до Сталінграду (нині Волгоград) і присвятив себе виконавській діяльності в оркестрі театру оперети.

За наступні 10 років у класі валторни змінилося три викладачі. З 1946 по 1 !)48 рік в класі валторни викладав В.С. Селіванов, про якого відомо, що він був випускником Харківського музичного училища (1915) і працював воркестрахм. Харкова. Далі (1948—1951) клас валторни вів Олександр Іосифович Кричевський (1892—1957). Випускник Полтавського музичного училища, він грав в симфонічних оркестрах, якими диригували Курт Зан-дерлінг, Олександр Глазунов, Натан Рахлін й ін., а також в довоєнні роки — у оркестрі Харківського радіокомітету. У 1951 році з Тбілісі до Харкова приїхав Євген Іванович Друпн (1915—1968), який став працювати першим валторністом в оркестрі філармонії. Не дивлячись на зайнятість в оркестрі, він ніколи не нехтував своїми педагогічними обов'язками і його популярність як педагога була значною. У 1957 році він виїхав з Харкова працювати в оркестр Запорізької філармонії.

Тридцять років (1957—1997), коли клас валторни вів доктор мистецтвознавства, професор Іван Васильович Якустіді (1926— 1997), стали роками стабілізації харківської валторнової школи. Після закінчення Харківської консерваторії (1957), він був запрошений в оркестр філармонії на посаду регулятора першої валторни. За сумісництвом І.В. Якустіді завідував відділом духових інструментів при струнній кафедрі до 1968 року і працював педагогом класу валторни. Кращими учнями І. В. Якустіді є лауреат 1-й премії Республіканського конкурсу (1986) А. Конопко, А. Кременчуцький, О. Маліченко, Н. Островський, В. Куценко. Після смерті професора 1. В. Якустіді клас валторни з 1997 по 1999 рік вів його учень Олександр Павлович Овчар (нар.1956) Грамотний виконавець, 0. П. Овчар суміщає виконавську діяльність з педагогічною: з 1981 і по теперішній час він є артистом оркестру Харківської філармонії, з 1993 по 1998 рік працював як викладач в Харківській середній спеціальній музичній школі-інтернаті, з 2005 року є викладачем по класу валторни в Харківському музичному училищі. З 1999 року і по теперішній час клас валторни успішно веде Олександр Вікторович Маліченко (нар. 1958). У 1973 році він закінчив Харківське музичне училище, а в 1983 році Петрозаводський філіал Ленінградської консерваторії по класу валторни професора П. К. Орєхова. Впродовж багатьох років О.В. Маліченко з успіхом грає як концертмейстер групи валторн в оркестрі Харківського оперного театру і Молодіжного симфонічного оркестру «Слобожанський», є також солістом Брас-квінтета, викладачем ХССМШ. У складі оркестрів оперного театру і Молодіжного симфонічного брав участь в міжнародних фестивалях в Голландії, Німеччині, Італії, Іспанії й Франції.

Першим викладачем класу труби був Ф.Ф. Губічка. Відомо, що він закінчив Празьку консерваторію і вів в перші роки існування нашою вузу ще класи туби і контрабаса. Декілька років клас труби вів чудовий трубач, соліст оркестру оперного театру Федір Костянтинович Пархомов. За короткий час він підготував ряд яскравих музикантів, таких як Ф. Жогов, А. Родман і О Лібман. Інтенсивна виконавська практика Ф.К. Пархомова ніколи не велася в збиток заняттям зі студентами, на неї завжди вистачало терпіння і наполегливості. Велику увагу Ф.К. Пархомов приділяв зміцненню амбушюра, бо вважав, що якщо губний апарат у студента слабкий і не розвинений — і результат буде низький. Багато часу Ф.К. Пархомов приділяв розвитку техніки і для цього ретельно підбирав тренувальний матеріал, на кожному уроці проходив зі студентами етюди, вважаючи їх необхідним компонентом занять.