Становлення виконавської школи гри на оркестрових інструментах

На початку 20-х років викладали також і гру на корнеті-а-пістоні. Ці традиції, що йдуть з середини XIX століття, збереглися тому, що довгий час труба вважалася недосконалим інструментом, а корнет володів м'яким, оксамитовим звуком. Тому композитори XIX століття включали в партитури не тільки дві труби, але і два корнети. У Харківській консерваторії в перші роки її існування клас корнета-а-пістона вів Антонов, суміщаючи роботу у вузу з виконавською діяльністю в оркестрі оперного театру. Методичні принципи Антонова ґрунтувалися на традиції школи знаменитого французького корнетиста Ж.Б. Арбана.  (1864—1927). Ще учнем він відрізнявся вже неабиякими здібностями, свідченням чого с тромбон, подарований йому за відмінні успіхи після закінчення музичного училища. Не дивлячись на слабке здоров'я, Д.І. Катанський суміщав роботу в оркестрі Харківського оперного театру і музичному училищі, де працював як бухгалтер і завідувач бібліотекою. Очевидно, бібліотечна справа серйозно захопила Д.І. Катанського, оскільки після відкриття консерваторії, відновивши заняття зі студентами в класі тромбона, він не залишив роботи в бібліотеці [одночасно був завідуючим відділом духових інструментів.

Незадовго до смерті Д.І. Катанський передав свій клас тромбоністу оперного театру Михайлу Челпанову, який за спогадами колег, хоча і не мав академічної освіти, проте був зарахований викладачем в консерваторію завдяки прекрасному володінню інструментом. Відсутність міцної теоретич і юї і методичної бази спонукала М. Челпанова покладатися па заняттях зі студентами виключно на власний практичний досвід і, судячи з відгуків, він добивався непоганих результатів. У 1932 році він залишив клас і 11 ротягом декількох років, а саме з 1933 по 1935 рік клас тромбона і студентський духовий оркестр очолював Натан Григорович Рахлін (1905/1906-1979) — згодом відомий радянський диригент, народний артист СРСР, професор. У юності трубач-сигналіст в бригаді Г.І. Кого всі .кого, потім музикант в оркестрі Вищої об'єднаної школи командно го складу в Києві (1922—1926): спочатку трубач, потім кларнетист, баритоніст, нарешті, тромбоніст. Не можна не відзначити, що останніми двома інструментами — баритоном і тромбоном — Н.Г. Рахлін володів досконало, виконуючи па них складні віртуозні п'єси. У 1926 році він служив баритоністом в оркестрі школи зв'язку, у 1923—1927 році займався в Київській консерваторії (клас скрипки), у 1930 році закінчив музично-драматичний інститут ім. М.В. Лисенка, де навчався в класі диригування у В. Вердяевай А.І. Орлова. Був диригентом першого симфонічного оркестру па радіо в Харкові.

Після від'їзду Н.Г. Рахліна до Києва в 1935 році клас тромбона очолив Митрофан Захарович Корнеєв — військовий диригент із м. Суми. У 30-і роки на струнній кафедрі нашого вузу також працював Іван Іванович Углицький, який був прекрасним контрабасистом і пе дагогом. Одночасно він грав у симфонічному оркестрі на тубі і вів заняття на цьому інструменті на відділі духових інструментів. V 1935 році консерваторію в його класі закінчив О.І. Удовенко, лауреат III премії Другого Всесоюзного конкурсу в Ленінграді (1935), артист Харківського оперного театру (1929—1943). З 1945 по 1953 рік 1.1. Углицький продовжував працювати в класі туби.

У 1939—1950 роках клас тромбона вів досвідчений оркестровий музикант Микола Осипович Капищі» (1908—1950), а після його смерті — Валентин Октавіанович Туський (1908—1977). Відмінний музикант, з 1945 року соліст симфонічного оркестру філармонії, він досяг успіху і на педагогічному терен і. М'який, делікатний в спілкуванні зі студентами, він умів створити на уроках спокійну обстановку, що сприяла творчій роботі. Не випадково результат його праці був завпеди високий. Його клас (він викладав до 1969 року) закінчили майбутні педагоги кафедри Юрій Ізраїльович Еленкриг (нар. 1929), який викладав у класі тромбона в 1965—1971 роках, та Микола Микитович Резван (нар. 1937), відомий музикант, концертмейстер групи тромбонів оркестру Харківської філармонії (викладав у 1970—1972 роках).

Двадцять років (1972—1992) на кафедрі почасово працював Борис Іванович Бакатанов (нар. 1936), випускник Воронезької військово-музикантської школи (1952) й Новосибірської консерваторії (1964, клас доцента Г.І. Степанова). Талановитий виконавець і педагог він з 1972 року і по теперішній час викладає в ХССМІІІ, виховавши велику кількість музи кантів-духовиків.

Певний час, а саме з 1973 по 1978 рік клас тромбона вів також Ізраїль Григорович Ганзбург (1923—1995), учасник війни і музикант військових оркестрів. У 1952 році він закінчив Харківську консерваторію по класу тромбона М.О. Каплиця, а потім В.О. Туського, був артистом оркестру оперної студії при Харківській консерваторії (1950—1953), солістом оркестру Харківського оперного театру (1953—1978), викладав у Харківському музичному училищі (1953— 1995), був членом Всеукраїнської музичної спілки. Серед його кращих учнів слід назвати А. Новакова, Л. Виноградова і ін.

З 1978 року і по теперішній час клас тромбона і туби веде старший викладач кафедри Олег Вікторович Федорков (нар. 1952). Початкову музичну освіту він здобув у Харківській середній спеціальній музичній школі-інтернаті по класу тромбона у В.Ф. Мартинюка. В 1975 році закінчив Московську консерваторію по класу професорам.М. Зейналова, ав 1983 році — асистентуру-стажування в Московській консерваторії (керівник професор М.М. Зейналов).

О.В. Федорков плідно веде педагогічну роботу. її основа — особистий приклад і передача учням власного виконавського досвіду. Він займається науково-методичною роботою, яка присвячена питанням розвитку ансамблевого виконавства. Крім цього О.В. Федорков активно займається і виконавською діяльністю, яка ведеться трьома напрямками, а саме — сольною, ансамблевою й оркестровою. Як соліст-виконавець він дав більше 150 сольних концертів в багатьох містах і країнах, є першим виконавцем багатьох творів для тромбона українських і зарубіжних композиторів. За роки роботи у вузі постійно керує і є учасником студентського квартету тромбонів, який є лауреатом і дипломантом конкурсів і фестивалів. У складі симфонічного і оперного оркестрів гастролював в багатьох країнах Європи. Старший викладач кафедри О.В. Федорков і його багато студентів — лауреати і дипломанти різних конкурсів.

Клас ударних інструментів у Харківській консерваторії виник на початку 20-х років завдяки наполегливості, ініціативності, творчому ентузіазму Костянтина Баглікова, концертмейстера групи ударних інструментів оркестру оперного театру, який став першим педагогом. Передбачаючи зростаючу популярність ксилофона, він наполегливо і цілеспрямовано займався на ньому, чим зацікавив цілу група музикантів, які чудово оволоділи не тільки ксилофоном, але і малим барабаном — ще одним предметом захопленості К. Баглікова. Так були закладені традиції школи, збережені до теперішнього часу. Напередодні Великої Вітчизняної війни К. Баглікова запросили працювати в оркестр Великого театру СРСР.

З 1946 по 1953 і у 1957—1964 роках клас ударних інструментів вів Олександр Герасимович Мултанов (1903—1983). У 1928 році він закінчив Одеський музичний технікум, а в 1931 — 1934 роках навчався у Саратовській консерваторії, але не закінчив її. З 1944 року працював солістом оркестру Харківської філармонії. Кваліфікований, освічений музикант, він завжди починав урок з глибокого аналізу твору. Завдяки широкій ерудиції О.Г. Мултанов був дуже цікавим співрозмовником і студенти слухали його з великою увагою. Від своїх учнів він добивався високої технічної якості, над якою міг працювати годинами. З його класу вийшли добре навчені виконавці (серед них — його донька Н.О. Мултанова), що зайняли гідне місце в оркестрах оперних театрів і філармоній.

Чималий внесок у навчання і виховання молоді вніс досвідчений оркестровий музикант Олексій Анатолійович Розов, який вів клас у 1953—1957 роках.

З великою віддачею займався педагогічною роботою Євген Семенович Іванов (1925—1984), який працював у класі ударних інструментів після О.Г. Мултанова (з 1964 року). Серед його студентів ніколи не було тих, що відстають, а їх виступи відрізнялися високим професійним рівнем. Вимогливість педагога поєднувалася у Є.С. Іванова з добротою і чуйністю. Тому учні і колеги згадують про нього з теплотою.

У 1985—1993 роках в класі ударних інструментів викладав учень Є.С. Іванова Юрій Григорович Медовник (нар. 1940). Початкову музичну освіту він здобув у Полтаві, де навчався грі на скрипці в музичному училищі. Як скрипаль працював в оркестрі Харківської філармонії, там освоїв ударні інструменти, гра на яких стала сенсом всього його життя. Успішно розвиваючи педагогічні традиції свого вчителя, Ю.Г. Медовник багато часу і сил приділяв сучасним виконавським методикам, які вміло застосовував у класі за фахом. Студенти Ю.Г. Мсдовни-ка були дипломантами (А. Бєлєиький, Дніпропетровськ, 1991) й лауреатами (А. Бабій, Луганськ, 1986,111 премія) Республіканських конкурсів.

Сьогодні клас ударних інструментів веде ще один вихованець Є.С. Иванова — досвідчений музикант, соліст симфонічного оркестру Харківської філармонії Олександр Тимофійович Агеев (нар. 1954), який за 25 років роботи в класі підготував чимало професійних виконавців на ударних інструментах.

На кафедрі вельми змістовно і планомірно проводиться робота в класах камерного ансамблю. Сьогодні тут працює заслужений діяч мистецтв України Шаліко Гарегінович Палтаджян (нар.1941). Початкову музич ну освіту він здобув у музичному училищі м. Гюмрі (Вірменія, 1959), у 1964 році закінчив Харківський інститут мистецтв по класу валторни професора І.В. Якустіді і працював у Харківській філармонії як соліст симфонічного оркестру (1961 — 1972). У 1972 році закінчив факультет оперно-симфонічного диригування по класу народного артиста України, професора Є.В. Дущенко. Відтоді працював диригентом Луганської філармонії (1972—1975), оперної студії Харківського інституту мистецтв (1975—1979), головним диригентом Харківського театру музичної комедії (1979—1993), з 1992 року постійно співпрацює з Молодіжним оркестром «Слобожанський». Ш.Г. Палтаджян багато гастролював по містах У країни, Росії, Грузії, Латвії, Іспанії, Італіїі Македонії, нині успішно займається диригентською і викладацькою діяльністю.

У класах камерного ансамблю за сумісництвом працює Сергій Миколайович Третяков (пар. 1974), випускник ХССМШ (1992) (1997) по класу кларнета професора кафедри В.М. Алтухова, лауреат II премії Національного конкурсу юних музикантів (1990), концертмейстер групи кларнетів в оркестрі Харківської філармонії (з 1994 року).

У 1992— 1994 роках, а також з 2005 року і по теперішній час в класі камерного ансамблю працює кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри Валерій Олександрович Богданов (нар. 1939).

У 1962 році закінчив Війсково-диригентський факультет при Московській консерваторії. У 1962—1974 роках диригент військових оркестрів. З 1974 по 1987 рік — начальник оркестрової служби ряду військових оркестрів і групи радянських військ у Німеччині. Заслужений артист РСФСР (1981), член Національної спілки композиторів України (2004), лауреат муніципальної премії імені 1.1. Слатіна (2001), полковнику відставці.

Починаючи з кінця 70-х років XX століття на кафедрі значно активізувалася науково-методична і дослідницька робота. В цей час відчутнішим стає внесок педагогів кафедри в створенні навчально-методичної літератури для навчання грі на духових інструментах. За цей час на кафедрі були написані і захищені одна докторська дисертація (професор І.В. Якустіді); три кандидатські дисертації (професор Г.А. Абаджян, доцент В.О. Богданов, професор І.В. Якустіді), видано 2 монографії «Історія духового музичного мистецтва України (від найдавніших часів до початку XX століття)» (В.О. Богданов, Харків, 2000; 2007). З'явишся роботи, що ставлять перед собою практичні завдання — «Методика навчання грі на валторні» 1. В. Якустіді (Київ, 1977), «Новая методика обучения игры на духовых инструментах» (Харків, 1981) й «Новое о вибрато на фаготе» (Москва, 1987) Г.А. Абаджяна, «Развитие исполнительского дыхания» В.І.Лебсдєва (Харків, 1985). Розроблені методичні рекомендації «Развитие исполнительской техники на духовьіх инструментах с помощью визуального индикатора» (Харків, 1981) й «Развитие рациональных способов создания вибрато на язычковых инструментах» (Харків, 1984) Г.А. Абаджяна; «Гами для гобоя» В.І. Лебедєва (Харків, 1992); видані методичний посібник «Ежедневные упражнения для разыгрывання на кларнете» С.І. Низькодуба (Харків, 1996) й навчально-методичний посібник «Методика навчання грі на музичних інструментах у системі підготовки вчителя музики» В. В. Чурікова (Київ, 1997). Викладачі кафедри постійно працюють над розробкою нових програм учбових курсів, в тому числі вузівських. Серед них: «Програма по імпровізації на мідних інструментах для музичних відділень дитячих музичних шкіл-інтернатів (1-10 класів)» 1.Б. Якустіді (Харків, 1993), «Історія та теорія виконавського мистецтва на духових інструментах» В.І. Лебедєва (Харків, 1994); «Вивчення оркестрових партій та читання нот. Валторна, фагот, гобой, труба, кларнет, саксофон, тромбон, флейта» (редакція І.В. Якустіді, Г.А. Абаджян, В.І. Лебедєв, Ю.П. Тарарак, СІ. Низькодуб, В.В. Чуріков, О.В. Федорков, В.О. Марченко, Харків, 1994); «Методиканавчання грі на духових інструментах для вузів» В.І. Лебедєва (Харків, 1997).

З перших днів існування консерваторії при відділі духових інструментів був створений духовий оркестр. Першим його керівником був Д.І. Катанський. В 30-і роки його очолювали Н.Г. Рахлін і П.Д. Леонтьєв. З 40-х і аж до 80-х років минулого століття діяльність духового оркестру звелася до обслуговування святкових і суспільно-масових заходів, що нівелювало усталену практику підготовки диригентів. І проте потреба в кваліфікованих кадрах примусила кафедру поставній в 1988 році питання про необхідність планомірної підготовки диригентів духового оркестру зі студентів, що виявили схильність і здібність до цієї спеціальності. З 1988 і по 1994 рік клас диригування вів народний артист України, професор Олександр Ісаакович Литвинов (1927—2007), у 1992—1994 роках — кандидат мистецтвознавства, заслужений артист Росії В.О. Богданов.

Суттеве значення у вихованні і навчанні майбутніх виконавців на духових інструментах має робота концертмейстерів кафедри. Так, в різні роки в класах працювали: А.М. Агішева, А.І. Волков, О.І. Габай, Е.С Клігман, І.В. Крижевая, Л.Н. Лозинсь-ка, СЯ. Рабинович, В.І. Саламатіна, Е.А. Шпет, В.Ф. Шукайлой інші. Сьогодні на кафедрі працюють досвідчені концертмейстери, лауреати і дипломанти різних конкурсів О.В. Грицина-Алтухова, А.Ю. Должикова, Л.М. Суздальцева, В.В. Киряєв, М.С Мохначова-Лінник, Н.Б. Міхєєва, О.Ю. Першина, СТ. Стеценко.

Можна з впевненістю сказати, що викладачі кафедри оркестрових духових інструментів як в минулому, так і тепер із честю справилися і справляються зі своїм завданням. Найбільш переконливо про успіхи цієї роботи свідчать справи випускників, які працювали і працюють на важкому теремі музичної культури як в Україні, так і за її межами.

висновки

На основі аналізу наукових підходів до проблеми становлення вітчизняної виконавчої школи гри на духових оркестрових інструментах, проведеного в наведеному вище дослідженні ми прийшли до наступних висновків:

1. Гра на духових музичних інструментах (оркестрова гра) належить до найдревніших проявів начал розвитку музичної культури  людини, значно розширюючи діапазон гармонічного звучання людського голосу.
2. Духовий оркестр – це колектив виконавців на духових (дерев’яних і мідних або тільки мідних) і ударних інструментах. Здавна використовується в арміях багатьох країн світу. Широке застосування він знаходить також при проведенні суспільно-політичних, культурно-масових і спортивних заходів.
3. Історія вітчизняного професійного духового виконавства нараховує близько трьохсот років свого існування. Своїми витоками вітчизняне мистецтво гри на духових інструментах сягає у  глибоку давнину та пов’язане з народною музичною творчістю та з застосуванням духових інструментів в церемоніальній, обрядовій та військовій музиці.
4. Ретроспективний аналіз соціально-педагогічної сутності оркестрового духового виконавства дозволив розробити періодизацію еволюції духового виконавства, яка має в своєму складі 5 етапів.