Механізму підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств

В. Нємцов, С. Клименко, І. Арєнков, Н. Афанасьєва, С. Бресин вважають бенчмаркінг одним із нових та стратегічно орієнтованих методів оцінки рівня конкурентоспроможності малих підприємств агробізнесу. Сутність бенчмаркінгу полягає у постійному проведенні моніторингу діяльності основних конкурентів з виявленням переваг у веденні бізнесу та перенесенням найбільш вдалих методів на власну справу. Ціль його полягає в тому, щоб на основі проведенного дослідження визначити ймовірність успіху власного підприємства за рахунок виявлення та оптимізації факторів досягнення конкурентоспроможності. Такий метод цілком придатний для використання в умовах малих підприємств агробізнесу. Проте, можливе обмеження щодо інформаційної бази у сфері дослідження, хоча його перевагою є проведення дослідження лише власного підприємства та лідерів ринку [50, c. 57].

Одним із методичних підходів до оцінки фактичного стану підприємства та перспектив його розвитку в порівнянні з аналогічними характеристиками підприємств-конкурентів отримав назву SWOT- аналіз (переваги-недоліки-можливості-загрози). Суть методу полягає у виявлені сильних та слабких сторін, визначенні критичних сфері, які під дією специфічних зовнішніх та внутрішніх конкурентних факторів впливають на результати діяльності підприємства.

До спеціальних можна віднести метод експертного опитування, який передбачає проведення оцінювання таких факторів виробничої діяльності підприємства, як продукт, ціна та канали розподілу експертами у певному діапазоні, підсумовування оцінки та порівнювання результатів.

Методи багатомірного групування, зокрема кластерний аналіз, що полягає у поетапному проведенні порівняння вибірки підприємств за досліджуваними ознаками та створення на цій основі груп підприємств с однаковими перевагами та недоліками.

Метод аналізу ієрархій, який розроблений американським математиком Т. Сааті. Характеризується систематизованою процедурою подання елементів та визначенням сутності проблеми.

Методи виміру рівня монопольної влади

Останнім часом популярності набув метод визначення конкурентоспроможності на основі теорії конкурентних переваг, автором якої є М. Портер. Базується на визначенні потенційних переваг підприємства на основі визначення частки ринкової долі йому належної у порівнянні із найближчими конкурентами. Зовнішня конкурентна перевага — це перевага у властивостях товару, яка створює “цінність для покупця” внаслідок повнішогозадоволення його потреби. Ця перевага збільшує “ринкову силу” підприємства, тому вона зможе змусити ринок підняти ціну продажу вище, ніж пріоритетний конкурент, який не володіє такою перевагою (іноді її називають перевагою в ціні товару). Оцінкою такої сили можна вважати еластичність попиту за ціною [80, c. 76].

Внутрішня конкурентна перевага — це перевага підприємства у витратах виробництва, яка створює “цінність для виробника” внаслідок вищої його продуктивності. Внутрішня перевага забезпечує підприємству більшу стійкість до зниження ціни продажу, яка нав'язана ринком або конкурентами, та вищу рентабельність.

Ці два типи конкурентної переваги, які мають різне походження, часто виявляються несумісними. Вважають, що ці переваги можна виявити під час визначення “ринкової сили” (співвідношення максимальної ціни продажу товару конкретного підприємства й ціни пріоритетного конкурента) та “продуктивності” (співвідношення витрат на одиницю продукції конкретної організації й пріоритетного конкурента). Найскладнішим процесом є встановлення характеру переваги підприємства порівняно з конкурентами та її оцінка.

Узагальнивши розглянуті підходи і методи оцінки конкурентоспроможності, як позитивне, відмітимо, що всі вони носять математичний (кількісний) характер. Проте, недоліками є те, що не всі адаптовані для оцінки великої сукупності однорідних підприємств. Ще одним недоліком є відсутність можливості проведення одночасно системного та комплексного аналізу конкурентоспроможності. Це викликано тим, що, один з підходів базується лише на аналізі складових внутрішнього потенціалу підприємства, другий – аналізує рівень конкурентоспроможності за показником конкурентоспроможності продукції, інший – акцентує увагу на маркетингово-збутовій системі підприємства тощо [34, c. 54].

2 АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО – УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «РССП»

2.1 Організаційно – правова характеристика підприємства

ТОВ «Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство» знаходиться в  південній частині Луганської області, в селище Новодарївка. Поверхня області  являє собою хвилясту рівнину, яка  підвищується від долини Сіверського  Дінця на північ і на південь, де розташовується Донецький кряж. Область  багата високоякісним вугіллям. Запаси вугілля обчислюються десятками  мільярдів тонн. Клімат помірно-континентальний. Середня температура самого теплого  місяця (липня) складає +21 ° C, а самого холодного місяця (січня) -7 ° C. Зима порівняно холодна, з різкими  східними і південно-східними вітрами, заморозками. Літо спекотне, друга його половина помітно суха. Осінь сонячна, тепла, суха. Грунт родючий, здебільшого  чорнозем. Відстань підприємства до обласного  центра 70 км.

ТОВ «РССП» утворилося в серпні 2000 року, шляхом об’єднання двох учасників та їх майна  для здійснення підприємницької  діяльності. Головним засобом виробництва  в аналізованому господарстві є  земля. Землекористувачі, які взяли  в оренду землі пайовиків, зобов'язані  дбайливо ставитися до земельних  ресурсів, раціонально використовувати  орендовані угіддя.

Товариство  є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, поточні  та інші рахунки в банках України  та іноземних банках в національній та іноземній валюті, печатку і  кутовий штамп із своїм найменуванням  та ідентифікаційним кодом, фірмові  бланки та інше. Товариство – це самостійний  суб’єкт господарювання , здійснює господарську діяльність, реалізуючи свою господарську компетенцію на основі приватної власності. Товариство має  право від свого імені укладати договори та інші угоди, придбати майнові  та особисті немайнові права.

Товариство  має право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству; захищати свої права і законні інтереси; вступати в господарські та цивільно-правові  відносини з будь-якими підприємствами, організаціями, установами, а також  громадянами; купувати, випускати та реалізовувати свої цінні папери, здійснювати цільові позики; продавати  і передавати другим підприємствам, організаціям, установам, обмінювати, здавати в оренду належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні  засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні  цінності, а також списувати їх з балансу; закуповувати матеріальні  ресурси, у тому числі основні  засоби, у підприємств, установ, організацій  та громадян; передавати на договірних засадах матеріальні засоби підприємствам, організаціям, громадянам, виробляючим  продукцію або виконуючим для  Товариства роботу (послуги); користуватись  кредитами банків іноземній і  національній валюті; створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи; створювати дочірні підприємства; вчиняти інші дії згідно до статусу  юридичної особи.

ТОВ «РССП» створилося з метою одержання  прибутку шляхом здійснення виробничої, науково-дослідницької, комерційної, зовнішньоекономічної та іншої господарської діяльності. Предметом діяльності Товариства є:

1. Вирощування зернових культур, не віднесених до інших класів рослинництва;
2. Надання послуг у рослинництві;
3. Оптова торгівля зерном та кормами для тварин;
4. Посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною;
5. Монтаж та установлення машин для перероблення сільгосппродукції;
6. Здавання під найм власної нерухомості;
7. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідно до діючого законодавства.

Вищим керівним органом Товариства є загальні збори  засновників. Керівництво поточною діяльністю здійснює директор, який призначається  на посаду на контрактній основі та звільняється загальними зборами засновників. Директор Товариства здійснює керівництво  діяльністю Товариства в межах його повноважень, зазначених у контракті, і несе особисту відповідальність за виконання покладених на Товариство завдань.

Трудові стосунки працівників Товариства будуються  на основі трудового договору, контракту  і регулюються трудовим законодавством України, статутом, колективним договором  Товариства. Товариство самостійно визначає порядок прийняття і звільнення своїх працівників у відповідності  до діючого законодавства. Форми  і системи оплати, режими роботи, надання вихідних днів та відпусток  визначаються колективним договором.

Товариство  забезпечує дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки, вимог виробничої санітарії та безпеки  дорожнього руху, пожежної безпеки  відповідно до чинного законодавства.

Структура організації обумовлює рівні  відповідальності, ступінь делегування  повноважень, права і обов'язки персоналу  та впливу на швидкість прийняття  рішень.

Відомо, що організація - це процес створення  структури підприємства, яка дає  можливість людям ефективно працювати  разом для досягнення його цілей. Існує два основних аспекти організаційного  процесу. Одним з них є поділ  організації на підрозділи відповідно цілям і стратегіям, а інший, більш  фундаментальний - взаємовідносини  повноважень, що пов'язують вище управління з нижчими рівнями працюючих  і забезпечують можливість розподілу і координації задач [ 57, c. 73].

Вищим керівним органом підприємства є загальні збори засновників. Саме загальні збори  засновників є початком лінії  влади в діях підприємства.

До компетенції  загальних зборів засновників належать:

• визначення основних напрямків в діяльності товариства, затвердження звіту їх використання;
• визначення організаційної структури Товариства;
• затвердження звітів ревізійної комісії;
• затвердження статуту Товариства та внесення змін до нього;
• обрання та відкликання членів ревізійної комісії;
• внесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб та інших працівників Товариства;
• порядок розподілу прибутку, визначення порядку відшкодування збитків;
• нарахування та виплата дивідендів;
• визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства;
• затвердження штатного розпису Товариства;
• прийняття рішень про припинення Діяльності Товариства, затвердження ліквідаційного балансу;
• придбання та відчуження земельних угідь;
• призначення та відзив директора, головного бухгалтера;
• крім цих питань, до компетенції загальних зборів засновників можуть бути віднесені інші питання, які по огляду засновників мають бути віднесені до розгляду загальними зборами.

Керівництво поточною діяльністю здійснює директор, який призначається на посаду на контрактній  основі та звільняється загальними зборами  засновників. Директор Товариства здійснює керівництво діяльністю Товариства в межах його повноважень, зазначених у контракті, і несе особисту відповідальність за виконання покладених на Товариство завдань.

Директор  Товариства:

• організовує діяльність, виконання рішень Засновників працівниками Товариства, спрямованих на підвищення прибутку, зберігання майна Товариства, раціонального використання основних засобів виробництва, не допущення збитків;
• є розпорядником коштів Товариства;
• в межах своєї компетенції видає накази, розпорядження, вказівки, обов’язкові до виконання усіма працівниками товариства;
• забезпечує фінансово-господарську діяльність, складання балансу, звітності та несе відповідальність за їх достовірність;
• забезпечує зберігання грошових коштів та інших матеріальних цінностей Товариства;
• виконує в повному обсязі умови контракту;
• представляє інтереси товариства в органах державного управління, судових та інших органах без довіреності;
• укладає на підставі статуту по домовленості із засновниками договори, видає довіреності представниками Товариства;
• дозволяє списання сум з балансу безнадійних дебіторів, інших витрат, а також обладнання, механізмів;
• здійснює підбір і розстановку кадрів, інші функції, віднесені до його компетенції, несе відповідальність за виконання колдоговору, посадових інструкцій робітниками, а також за результати діяльності Товариства.

Отже, ми бачимо, що директор може наймати працівників  і за власним рішенням також наділяти їх владою. Але це влада іншого рівня. Вони підпорядковуються йому і реалізують свої повноваження, які не виходять за межі його повноважень.

Так, директор здійснює добір та розміщення керівників структурних підрозділів та спеціалістів і затверджує їх посадові інструкції. Таким чином будується ієрархія влади. Структура системи управління набуває ієрархічної форми. В  кожній посадові інструкції визначено  функції, обов'язки, права і відповідальність працівника, що займає певну посаду.

Безпосередньо директорові підпорядковуються: головний бухгалтер, головний інженер, головний агроном (Рис. 2.1).