Механізму підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств

ВСТУП

В умовах трансформації економіки України, активізації глобалізаційних процесів, посилення міжнародної конкуренції, що виступають головними ендогенними  та екзогенними детермінантами розвитку України, особливої актуальності набувають  питання, пов’язані з розвитком  та підтримкою конкуренції, удосконаленням організаційно-економічного механізму  підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств.

Ці питання  є багатогранними й охоплюють  декілька аспектів, в тому числі:  теоретико-методичний, пов’язаний з  визначенням теоретичних та методичних засад конкурентоспроможності; економічний, який включає  оцінку рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств та організаційно-економічний, що створює підґрунтя для удосконалення  відповідного механізму підвищення конкурентоспроможності  підприємств  аграрного сектору.

Вагомий внесок у дослідження питань конкуренції  зробили: А. Сміт,    А. Маршал, А. Курно, Дж. Робінсон, Е. Чемберлін, Й. Шумпетер, Ф. Хайек,     М. Портер та інші, які заклали фундамент теорії конкуренції і сформулювали її теоретичні засади.

Теоретико-методологічні  засади конкурентоспроможності аграрних підприємств знайшли відображення  в працях вчених-економістів:                      В.Я.  Амбросова, В.Г. Андрійчука, А.Г. Бідика, В.І. Богачова, В.М. Гончарова,      П.К. Канінського,  С.М. Кваші,   М.Й. Маліка,  В.Я. Мессель-Веселяка, П.Т. Саблука, В.Г. Ткаченко та ін.

Разом з  тим, питання  систематизації  існуючих наукових підходів щодо дослідження  напрямків підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств, а також  питання  пошуку напрямів та пропозицій з розробки та наукового обґрунтування організаційно-економічного механізму підвищення  конкурентоспроможності підприємств АПК залишається  не вирішеним. На розв’язання цього  науково-практичного завдання і  спрямовано дослідження курсової роботи, що визначило актуальність її теми, наукову і практичну значущість.

Мета  курсової роботи полягає у науковому обґрунтуванні теоретико-методичних та прикладних аспектів формування ефективного організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств.

Реалізація  поставленої мети зумовила такі завдання дослідження: 

• систематизувати, конкретизувати та поглибити теоретичні підходи щодо визначення сутності конкуренції та конкурентоспроможності;
• визначити фактори, що впливають на конкурентоспроможність аграрних підприємств;
• вдосконалити організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств;
• вдосконалити практичний інструментарій підвищення конкурентоспроможності підприємств агропромислового комплексу.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків, списку використаних джерел, який включає найменування. Матеріали курсової роботи містять 11 таблиць та 5 рисунків.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 1.1 Сутність конкуренції та конурентоспроможності

Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції. Конкуренція - це найважливіша ланка  всієї системи ринкового господарства. Термін “конкуренція” з лат. concurrentia означає - змагання, суперництво. Дослідження проблеми конкуренції й конкурентноздатності до 90-х років минулого століття в Україні не мало необхідності. Термін “конкуренція” не застосовувалася в радянській економіці. Так у словнику політичної економії конкуренція визначалася як “антагоністична боротьба між приватними товаровиробниками за найбільш вигідні умови виробництва й збуту товарів”. Поняття конкуренції сполучалося з анархією, хижацькими методами, і важкими соціальними наслідками. Елементи конкуренції й конкурентної боротьби були знайомі тільки керівникам підприємств, чия продукція йшла на зовнішній ринок. Відсутність приватної власності на засоби виробництва й установлення планів для всіх підприємств було причиною відсутності конкуренції [6, c. 57].

В економічній науці не існує  точних відомостей відносно того, хто  і коли першим запровадив у науковий обіг термін «конкуренція». Перші найбільш цілісні теоретичні положення про рушійні сили конкурентної боротьби з'явилися лише у середині XVIII сторіччя. І головна заслуга в цьому належить класичній політичній економії, представниками якої на основі багаторічних досліджень сформовано принципи досконалої конкуренції. Вихідним положенням класичної теорії був принцип абсолютних переваг, сформульований А.Смітом. Видатний економіст вперше довів, що конкуренція, урівнюючи норми прибутку, приводить до оптимального розподілу праці і капіталу. У своїй фундаментальній праці "Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй" (1776 р.) він визначив поняття конкуренції як суперництво і ототожнив її з "невидимою рукою", яка начебто смикає за ниточки підприємців, змушуючи їх діяти відповідно до якогось ідеального плану розвитку економіки.

На сучасному  етапі існує велика кількість  трактувань терміну «конкуренція» (табл.1.1). Як економічна категорія, конкуренція - це економічна боротьба, суперництво  між відокремленими виробниками  продукції, робіт, послуг щодо задоволення  своїх інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції, виконаних робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам. З точки зору теоретичних основ  самого явища, конкуренція є проявом  об'єктивних процесів у господарській  діяльності: зниження витрат виробництва  або задоволення потреб споживачів. Сама ж боротьба, суперництво при  цьому виступає в якості видимої  її частини, предмету розгляду в економічних  доктринах [10, c. 118].

Згідно  Закону України «Про захист економічної  конкуренції», «економічна конкуренція – це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку».

Таблиця 1.1

Наукові підходи до визначення сутності поняття “конкуренція”

Слід  зазначити, що підприємства можуть мати майже однакову технологію, але вони завжди по-різному забезпечені засобами виробництва: землею, робочою силою, матеріально-технічними та фінансовими  ресурсами. Ці відмінності у засобах  виробництва і є інструментами  конкуренції, стимулом для подальшого змагання. Ступінь забезпеченості кожного  з них засобами виробництва обумовлює  силу конкурентоспроможності кожного  з них. І згодом ці фактори мають  властивість, зміняться. Тому, вважається, що саме фактор часу є головною рушійною силою розвитку конкуренції, він  докорінно впливає на сутність розвитку економічних відносин [6, c. 93].

У сучасних умовах вітчизняні підприємці виявилися  під впливом зарубіжних партнерів, у яких маркетингові дослідження  займають провідне місце. Тому конкуренція набуває нову форму, в якій важливу роль відіграє попит на вироблену продукцію, бажання й інтереси людини як споживача. Отже, виникла необхідність детального вивчення суті конкуренції та особливостей її формування в аграрному секторі.

З позиції  маркетологів, конкуренція є умовою, яка домінує на ринку, де йде суперництво  контрагентів (продавців між собою, продавців і покупців, покупців між  собою), які бажають отримати максимальні прибутки.

У будь-якому  випадку конкуренція стає економічною  основою, яка вимагає чіткого  регулювання з боку держави, тому що на практиці виникає монополізм, недобросовісні економічні відносини. Кожна держава повинна мати чітку  і стабільну законодавчу базу, яка регулює і контролює дії  підприємців у конкурентній боротьбі.У  законі України «Про обмеження монополізму  та недопущення конкуренції у  підприємницькій діяльності» конкуренція  розглядається як суперництво підприємств, коли їхні самостійні дії обмежують  можливість кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів  на ринку і стимулюють виробництво  тих товарів, яких потребує споживач. У законі «Про захист економічної  конкуренції» визначення конкуренції  в більшій мірі спрямоване на захист споживачів, коли суб'єкти господарювання мають вибирати між кількома продавцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначити умови обороту  товарів на ринку.

У будь-якому  випадку державне регулювання в  Україні спрямоване на досягнення вищого рівня розвитку вітчизняного підприємництва поряд із зарубіжними інвесторами  і конкурентами. Але є загальноприйняті правила міжнародної економіки, які дають право країнам виходити на міжнародні ринки. Вважається, що виникає  необхідність упорядкування дій  вітчизняних товаровиробників у  напрямі конкуренції міжнародного зразка.

Основоположник  «конкуренції» М. Є. Портер у свій час дав удосконалене визначення, яке актуально і для сучасної конкуренції і поширюється на всі галузі народного господарства. Він обгрунтував колесо стратегії конкуренції, яке показує, що основою конкуренції для будь-якої фірми в конкурентній боротьбі є мета, поставлена ​​керівництвом. Цієї мети можна досягти за допомогою економічних інспекторів, до яких відносяться: люди, асортимент виробленої продукції, методи реалізації продукції, організація виробництва, планування діяльності підприємства та інше. У зазначеній концепції автор пов'язав всі складові організації, які акумулюють свої сили для підвищення конкурентоспроможності підприємства та продукції, яка виробляється. Кожне підприємство самостійно вибирає цілі, які виступають основою для становлення економічних відносин [19, c. 53].

Споживач  є основною складовою конкуренції, яка стимулює виробників продукції  в конкурентному середовищі. У  колесі стратегії Портера цієї ланки  не відводиться відповідного місця, що є недоліком для сучасного  формування конкуренції.

Зараз при  формуванні стратегії конкуренції  агропромислових структур (а відповідно, і продукції) облік вищевказаних факторів в оцінці їх діяльності буде дуже актуальним. Аналіз конкуренції  дасть можливість вести систематичне спостереження за співвідношенням  сил свого підприємства та найважливіших  його конкурентів, або оцінити фактори, які впливають на конкурентну  боротьбу. До них відноситься, як зазначає Р. А. Фатхутдінов: розмір ринку, темпи  зростання ринку, потужність, ціна, рівень стандартизації товарів, вимоги до необхідних розмірів капітальних  вкладень, вертикальна інтеграція, швидке оновлення товарів та інше. При визначенні цих факторів не останню  роль грає спрямованість конкурентних сил, тобто між ким відбувається боротьба.

Вважається, що конкурентна боротьба на внутрішньому ринку відбувається за трьома напрямками:

1) підприємство  вітчизняне - підприємство вітчизняне;

2) підприємство  вітчизняне - підприємство закордонне;

3) підприємство  зарубіжне - підприємство закордонне.

Боротьба  відбувається між підприємствами, які  випускають аналогічні товари, між  вітчизняними та зарубіжними підприємствами, які намагаються завоювати нові ринки збуту. Найжорстокіша і  нерегульована боротьба йде між  вітчизняними та зарубіжними підприємствами за завоювання споживача (задоволення  його потреб). Зрештою, конкурентна  боротьба призводить до того, що з двох однакових товарів покупці вибирають  той, який дешевше, а з двох, які  мають однакову ціну, - вищої якості. Такої аналогії, можливо, домогтися  за допомогою дії внутрішніх чинників, які викликають формування низької  собівартості виготовлення продукції.