Механізму підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств

Таблиця 2.9

Оцінка  сильних та слабких сторін ТОВ  «РССП»

 

№	Функціональна зона	Слаба		Середня		Сильна
		1	2	3	4	5
1	Маркетинг			+
1.1	Якість				+
1.2	Ціна				+
1.3	Просування товару на ринок				+
1.4	Дослідження			+
1.5	Реклама		+
2	Виробництво				+
2.1	Якість				+
2.2	Тривілість виробничого процесу				+
2.3	Витрати				+
3	НТП		+
3.1	Впровадження нових технологій		+
3.2	Потоки нової продукції	+
3.3	Досліження потенціалу		+
4	Фінанси				+
4.1	Заборгованість			+
4.2	Рівень запасів			+
4.3	Засоби				+
4.4	Аналіз фін-ої діяльності				+
5	Персонал				+
5.1	Зацікавленість кваліфікованих раб.				+
5.2	Стимулювання персоналу			+
6	Організація				+
6.1	Гнучкість управління			+
6.2	Процес прийняття рішень				+
7	Організаційна культура				+
7.1	Система цінностей і норм			+
7.2	Імідж підприємства				+

 

Далі  нам необхідно скласти матрицю  загроз та можливостей нашого підприємства. Матриця розглядає такі категорії, як сильні сторони, слабкі сторони, загрози (ризики), можливості.

 Сила  – це те, в чому підприємство має успіх, відмінні риси, які підсилюють конкурентоспроможність і дають переваги на ринку. Слабкість – це відсутність чогось важливого у функціонуванні підприємства, того, що йому не вдається в порівнянні з іншими й не дозволяє використовувати існуючі можливості зовнішнього середовища. З погляду формування стратегії сильні сторони підприємства важливі, оскільки їх можна використати як основу корпоративної стратегії. У той же час успішна стратегія спрямована на усунення слабких сторін, які сприяють виникненню різних негативних процесів на підприємстві. Можливості потрібно розглядати з погляду ринкової привабливості, що може забезпечити максимальне зростання прибутку підприємства й конкурентну перевагу. Загрози – це певні фактори зовнішнього середовища, які можуть негативно вплинути на добробут підприємства й перешкоджати його успішному розвитку. Ринкові можливості й загрози так само багато в чому визначають корпоративну стратегію підприємства. Для цього оцінюються всі можливості галузі, які можуть забезпечити потенційну прибутковість підприємства, й загрози, що негативно впливають на підприємство.

Сильні  сторони: - великий перелік надійних постачальників матеріально-технічних  ресурсів. Забезпеченість на 75% засобами виробництва. Хороша якість продукції; - рентабельність виробництва вище середнього; - собівартість продукції  нижче, ніж у регіональних конкурентів  на 10%.

Слабкі  сторони: - низький рівень оплати праці. Залежність рівня заробітної плати  від сезону року. Відсутність оперативного зв'язку між співробітниками; - недостатнє забезпечення інформаційними технологіями; - відсутність зовнішніх інвестицій в підприємство за високого ризику аграрного бізнесу; - сезонний характер надходження основного потоку коштів.

Можливості: - розширення асортименту вироблюваної продукції; - збільшення рентабельності продукції. Залучення інвестицій для  розвитку виробництва; - збільшення зацікавленості людей в роботі на підприємстві шляхом врегулювання заробітної плати і  соціального пакету. Зменшення плинності  кадрів.

Загрози: - зниження купівельної спроможності. Інфляційні процеси. Відсутність допомоги з боку держави в необхідних обсягах; - велика залежність цін на продукцію  від зовнішніх факторів; - погані погодні умови, що знижують урожай і  якість продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 ПОШУК ШЛЯХІВ  ТА РОЗРОБКА ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО  ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ  ТОВ «РССП»

3.1 Управління  формуванням конкурентних переваг аграрних товаровиробників, як фактор підвищення конкурентоздатності

Ринкові відносини в сфері товарного  виробництва обумовили необхідність пошуку товаровиробниками напрямків розвитку, які забезпечують їм суттєві переваги перед конкурентами. Особливо гостро ця проблема постала перед аграрними товаровиробниками в зв’язку з вступом України до СОТ. Для того, щоб завоювати або зберегти ринкову позицію сільськогосподарське підприємство повинно сформувати і підтримувати конкурентні переваги на цільовому ринку.

Конкурентоспроможність  аграрного товарного підприємства передбачає його можливість зберігати або розширювати конкурентні позиції на цільовому ринку та впливати на ринкову ситуацію через пропозицію якісної продукції, задовольняючи специфічні вимоги споживачів і забезпечуючи ефективність функціонування [72, c. 140].

Ринкова конкуренція  змушує формувати і підтримувати конкурентні переваги аграрного товаровиробника для забезпечення конкурентоспроможності у сегменті ринку, де це підприємство працює. Іншими словами, конкурентоспроможність визначається багатьма факторами, серед яких особливе місце займають конкурентні переваги. Тому важливим завданням є визначення ключових факторів успіху з урахуванням

наявних і  тих, що можна прогнозувати, умов розвитку галузі та галузевої конкуренції.

Аналіз наукової літератури з проблем конкурентоспроможності підприємств показує, що існує декілька підходів до визначення сутності конкурентних переваг.

Досить  поширеним є визначення конкурентних переваг тих характеристик споживчих властивостей товару, які створюють для підприємства певну перевагу над її безпосередніми конкурентами. Така перевага досягається шляхом надання споживачам більших благ за рахунок реалізації більш дешевої продукції, або завдяки пропозиції високоякісних продуктів з набором додаткових послуг, проте за порівняно вищими цінами. Даний підхід розглядає конкурентні переваги головним чином з позиції споживачів. Його недоліком є обмеженість факторів, які можуть бути визнаними як конкурентні переваги [90, c. 30].

Окремі  дослідники визначають конкурентну  перевагу як порівняльну перевагу підприємства по відношенню до інших товаровиробників даної галузі. Така перевага полягає у досягненні або наявності потенціалу досягнення більш високого рівня прибутковості. За даним підходом конкурентна перевага підприємства ототожнюється з її конкурентоспроможністю.

Близьким  до наведеного підходу є термін "конкурентна  відмінність", який часто застосовується в сучасних публікаціях і виданнях промислово розвинених країн замість поняття "конкурентоспроможність". Під конкурентною відмінністю розуміють високу компетентність підприємства у певній галузі, яка дає йому найкращі можливості залучати й утримувати клієнтуру. Ця компетенція проявляється в тому, що підприємство робить щось значно краще, ніж її конкуренти, і, завдяки цьому, краще задовольняє потреби своєї клієнтури. В.Д. Маркова і С.А. Кузнєцова називають конкурентною перевагою положення підприємства на ринку, яке дозволяє йому переборювати сили конкуренції та приваблювати покупців. Ці дослідники змішують поняття "конкурентна перевага" з поняттям "конкурентна позиція підприємства", під якою дійсно розуміють місце, яке займає підприємство на ринку стосовно конкурентів.

За А.В. Войчаком, Р.П. Камишніковим конкурентні  переваги – це характеристики або  властивості, які забезпечують підприємству перевагу над прямими конкурентами [3, с. 50]. У О. Зозульова конкурентні переваги трактуються як сукупність заходів, спрямованих на вдосконалення власної діяльності, безпосереднє послаблення конкурентів і вплив на зміну ринкового середовища. У Н. Задорожної конкурентні переваги розглядаються як сукупність відносин, що є предметом регулювання за допомогою комплексу правових норм. На думку С.П. Гаврилюка, це ті активи і сфери діяльності, які стратегічно важливі для підприємства і дозволяють йому перемагати у конкурентній боротьбі. Р.А. Фатхутдинов зазначає, що конкурентні переваги – будь-яка ексклюзивна цінність, якою володіє система і яка дає їй перевагу над конкурентами [97, с. 200].

Значна  увага виявленню конкурентних переваг  приділяється у дослідженнях Л.В. Балабанової, яка цю категорію розуміє як сильні сторони підприємства, що забезпечують перевагу над конкурентами і є важливими для цільового ринку. Автор виділяє три основні сфери конкурентних переваг: організаційні, функціональні та засновані на взаємовідносинах із зовнішнім середовищем [8, с. 282], акцентуючи визначальну роль маркетингу у їх формуванні. Організаційні переваги охоплюють: досвід маркетингової діяльності; організаційну структуру управління; умови ефективної взаємодії підсистем управління тощо.

Функціональні переваги охоплюють показники діяльності в розрізі функцій маркетингу, а переваги, засновані на взаємовідносинах із зовнішнім середовищем можуть бути отримані, якщо сформовані відносини оптимальної взаємодії з чинниками макро- і мікросередовища. Інші автори розглядають конкурентні переваги як рівень ефективного використання наявних у розпорядженні фірми видів ресурсів та поділяють їх на зовнішні (базуються на відмітних якостях товару, що утворюють цінність для покупця) та внутрішні (основані на перевазі фірми щодо витрат виробництва, які менші, ніж у конкурентів).

З поданого огляду видно, що єдиного підходу  до визначення категорії немає, а  кожен автор трактує поняття, виходячи зі сфери діяльності підприємства.

Узагальнивши  підходи дослідників, вважаємо, що конкурентні  переваги у сфері виробництва споживчих товарів – це здатність підприємства зміцнювати конкурентну позицію, пристосувати види діяльності до обраної стратегії, обирати ефективну політику відносин до конкурентів, швидкої реакції на зміни у конкурентному середовищі діяльності. Іншими словами, конкурентні переваги підприємства полягають у випереджені конкурентів за рахунок реалізації ринкових факторів успіху або ключових компетенцій.

Знання  факторів, які забезпечують конкурентні  переваги, є важливим моментом для  управління конкурентоспроможністю. Так, Ж. Ламбен виділяє три групи факторів: висока якість, яка своєю відмінністю змушує ринок платити більш високу ціну, що забезпечує підприємству підвищену ринкову

владу; нижчі  витрати за рахунок високої продуктивності праці, що впливає на прибутковість підприємства; унікальність продукції для споживачів за рахунок особливої технології, що забезпечує підприємству стійкість його конкурентних переваг.

Досягнення  конкурентних переваг забезпечується шляхом систематичного моніторингу спрямованості впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на конкурентоспроможність підприємства, а також визначення доцільності і оптимальності їх використання для ринкового процесу.

Сучасний  економічний розвиток викликає появу  інших факторів і потребує вивчення сукупності конкурентних переваг стосовно узагальнення їх класифікації.

За класифікацією  Р.М. Богачова, виділяються чотири типи конкурентних переваг: ресурсні, технологічні, інноваційні, партнерські. С.П. Гаврилюк розглядає конкурентні переваги: залежно від подібності конкурентних переваг (абсолютні, порівняльні); за характером походження (природні, створені штучно); за ступенем зв’язку з господарською діяльністю („вищого” і „нижчого” рівня); за характером прояву у часі (тимчасові, довготривалі, постійні); за видами об’єктів (країни, підприємства, окремого виду діяльності); за характером використання у господарському процесі

(використовуються  і не використовуються); за стадіями  життєвого циклу (на стадії  становлення, прискореного зростання, обмеженого зростання, зрілості, спаду) [6, с. 77].

Інші  автори пропонують класифікувати конкурентні  переваги за такими ознаками:

- відношення  до системи (зовнішні, внутрішні);

- сфера  виникнення переваг (природно-кліматичні, соціально-політичні, технологічні, культурні, економічні);