Шпаргалка по "Международному праву"

Таким чином, навіть обрання сторонами контракту іноземного правопорядку не виключає дії у відношенні даного контрак ¬ та імперативних норм законодавства України (щодо по ¬ рядку розрахунку в іноземній валюті, ліцензування та квотірова ¬ ня, реєстрації контракту, сплати мит, страхування і т.п .).

Застереження про публічний порядок можна застосовувати, якщо:

- Не суперечність  самих іноземних норм вітчизняному  праву, а наслідки їх застосування  можуть призвести до результату, що порушує публічний порядок.  

- Застосування  іноземного права явно не сумісно  з національним правопорядком

Національне право допускає застосування іноземного права, встановлює порядок його застосування і одночасно окреслює допустимі межі його застосування на своїй території. Цій меті служить застереження про публічний порядок.

Публічний порядок - підвалини правової системи та корінні інтереси суспільства і держави, основи моралі.

Наприклад - умови шлюбу з рос. колізійної нормі визначаються по національному закону наречених. У Ємені можна виходити заміж з 9 років. У росс.загсе йеменку НЕ розпишуть.

Згідно ЗУ «Про МПП» Подружжя Може зверни для регулювання майнових НАСЛІДКІВ шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій Один з них має звичайне Місце перебування, або, Стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій Це майно знаходится.

Право, Вибране згідно з частина перша цієї Статті, пріпіняє застосовуватіся або змінюється за Згідно сторін у разі Зміни особистого закону або звичайна Місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайна Місця перебування Якого Було прив'язання обране право. Нове право застосовується до правових відносін з моменту укладення шлюбу, ЯКЩО Інше письмово не встановлено подружжів.

2.Майнові відносини подружжя  в МПП.

Майнові права та обов'язки подружжя -це відносини з приводу режиму майна подружжя, порядку управління ним, надання матеріального утримання одне одному.

Існують три основні види правового режиму майна подружжя: спільності, роздільності та змішаний режим.

 Режим спільності майна подружжя означає право спільної сумісної власності на майно, нажите за час шлюбу.

Режим роздільності передбачає належність кожному з подружжя не тільки його дошлюбного майна, а й майна, набутого під час шлюбу за власні кошти.

Змішаний режим означає, що в період перебування у шлюбі подружжя розпоряджається майном окремо, а в разі розлучення це майно стає загальним і ділиться порівну. У законодавстві держав можуть міститися й інші норми, зміст яких не відповідає традиційному тлумаченню режимів майна. Так, щодо режиму спільності в одних штатах США доходи від роздільної власності включаються у спільне майно (штати Техас, Луїзіана, Айдахо).

 Юридичною  підставою застосування певного  режиму майна може бути закон  держави або шлюбний договір (контракт) (легальний та договірний режим  майна). Легальний режим спільності  майна подружжя передбачається  законодавством Іспанії, Франції, деяких  штатів США. Легальний режим роздільного  майна існує в більшості держав "сім'ї загального права", в  т. ч. у Великобританії; легальний  змішаний режим майна — у  Данії, Німеччині, Норвегії, Фінляндії, Швеції та інших державах.

 За  шлюбним договором (контрактом) подружжю  надається можливість урегулювати  майнові відносини на свій  погляд. У ньому може визначатися  статус дошлюбного, шлюбного майна  подружжя та його поділ у  разі розлучення. В державах "сім'ї  загального права" роль шлюбного  договору відіграє інститут довірчої  власності (траст).

Права та обов'язки подружжя

Майнові права:

• неоднаково може визначатися правовий режим власність подружжя (він може бути спільним, роздільним, змішаним);

• різним може бути порядок управління майном подружжя (управління може здійснюватися одним з подружжя (у некоторих країнах лише чоловіком) або спільно);

• неоднаково визначається порядок поділу майна при розлученні;

• обов'язки подружжя по матеріальним змістом можуть бути взаємними або односторонніми. Конвенція про право, застосовне до режимів власності подружжя (Гаага, 14 березня 1978 року). Режим власності подружжя регулюється внутрішнім правом, визначеним подружжям до брака.Подружжя можуть визначати тільки одне з нижченаведеного права:

1) право  будь-якої держави, громадянином  якої є один з подружжя під  час такого визначення;

2) право  тієї держави, в якому один  із подружжя має своє звичайне  місце проживання під час такого  визначення;

3) право  першої держави, в якому один  з подружжя набуває нового  звичайне місце проживання після  шлюбу

3.Сфера застосування та структура  Закону України “Про міжнародне  приватне право”.

Сфера застосування Закону

1. Цей Закон  застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових  відносин з іноземним елементом:

1) визначення  застосовуваного права;

2) процесуальна  правоздатність і дієздатність  іноземців, осіб без громадянства  та іноземних юридичних осіб;

3) підсудність  судам України справ з іноземним  елементом;

4) виконання  судових доручень;

5) визнання  та виконання в Україні рішень  іноземних судів.

від 23.06.2005

Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:

1) визначення  застосовуваного права;

2) процесуальна  правоздатність і дієздатність  іноземців, осіб без громадянства  та іноземних юр осіб;

3) підсудність  судам України справ з іноземним  елементом;

4) виконання  судових доручень;

5) визнання  та виконання в Україні рішень  іноземних судів.

Складається з 16 розділів, 82 ст.: Заг положення; колізійні норми щодо правового статусу фіз. та юр осіб; коліз. норми щодо правочинів, довіреності, позовної давності; коліз. норми щодо прав інтелектуальної власності; коліз норми речового права; коліз норми щодо договірних зобов’язань; коліз норми щодо трудових відносин; коліз норми сімейного права; коліз норми щодо спадкування; провадження у справах за участю іноз осіб; підсудність та виконання іноземних судових доручень; визнання та виконання рішень іноземних судів; прикінцеві положення.

 

4..Колізійне законодавство України стосовно регулювання шлюбно-сімейних відносин.

Право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сім Кодексу у щодо підстав недійсності шлюбу.

Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.

Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.

 Укладення  шлюбу між іноземцями в консульській  установі або дипломатичному  представництві відповідних держав  в Україні регулюється правом  акредитуючої держави.

Шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог СКУ щодо підстав недійсності шлюбу.

 Шлюб  між іноземцями, шлюб між іноземцем  та особою без громадянства, шлюб  між особами без громадянства, що укладені відповідно до  права іноземної держави, є дійсними  в Україні.

Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.

Подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.

Вибір права має бути здійснений у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.

Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження.

Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Усиновлення та його скасування регулюються особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо усиновлювач - подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право, що визначає правові наслідки шлюбу.

Здатність особи бути усиновлювачем визначається відповідно до її особистого закону.

Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача.

 Нагляд  та облік дітей, усиновлених відповідно  до положень цієї статті, здійснюються  відповідно до особистого закону  дитини.

5.Поняття  імунітету держави

Імунітет-це звільнення,позбавлення від чогось.

Імунітет держави належить відрізняти від консульського та дипломатичного імунітетів, які надаються як привілеї відпо Імунітет держави у широкому застосуванні - це принцип, згідно якого до держави або її органів і представників не може бути заявлений позов в іноземному суді без її згоди. У МПП під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої.відним категоріям осіб для здійснення ними представницьких функцій на підставі норм дипломатичного та консульського права. Імунітет держави поширюється на всю державу її органи.

У теорії та практиці держав розрізняють декілька видів імунітету:

• судовий; полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншо
• від попереднього забезпечення позову; полягає в тому, що не можна без згоди держави застосувати будь-які примусові заходи до її майна.
• від примусового виконання судового рішення; є, що без згоди держави не можна здійснити примусове виконання судового рішення, винесеного проти неї судом іншої держави.
• майновий (власності).