Шпаргалка по "Международному праву"

3. Трудові відносини з «іноземним елементом».

Світова трудова міграція, міжнародний поділ праці, тимчасові відрядження за кордон, обмін професійним досвідом між країнами, зовнішньоекономічна діяльність привели до необхідності правового врегулювання трудових відносин з «іноземним елементом». Останній у цивільних відносинах виявляється у:

1. Їх суб’єктивному складі (наприклад, громадянин України працює за трудов.контрактом за кордоном); 2)об’єкті (скажімо, працівник авіакомпанії укладає з цією компанією договір про роботу за кордоном);3)доконаному юридичному факті (приміром, праця за кордоном з позицій законодавства різних держав, зокрема, під час визначення,встановлення і призначення пільг, обчислення трудового стажу)Джерелами регулювання трудових відносин з «іноземним елементом» може бути національне законодавство, міжнародні конвенції та міждержавні договори, ділові звичаї, судова практика тощо.

4.Правовий статус об'єктів господарювання України за кордоном.

Відповідно до вітчизняного законодавства суб'єкти господарювання України можуть здійснювати діяльність, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення правовідносин з "іноземним елементом" як на території України, так і за кордоном. Органи, що діють від імені України, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у господарській діяльності на території України, також діють як юридичні особи.

Юридичними в Україні вважаються особи, які отримують цей статус од моменту їх реєстрації на території України. Філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, створені суб'єктом підприємницької діяльності — юридичною особою відповідно до чинного законодавства України, юридичної реєстрації не потребують. У своїй діяльності вони керуються положенням, затвердженим юридичною особою. Якщо відокремлені підрозділи розташовані за межами України, їхня діяльність регулюється законодавством України.

Юридичні особи України мають право здійснювати свою діяльність, яка виходить за межі України, відповідно до; 1) законодавства України; 2) статутних завдань; 3) законодавства іноземної держави; 4) міжнародних угод.

 

 

5.Поняття міжнародних інтерперсональних  колізій.

Інтерперсональні колізії виникають у зв’язку із належністю фізичних осіб до певної національності, релігії, тощо. Тобто, це – колізії, що існують між нормами права та нормами моралі, релігійними нормами і звичаями. Такі колізії пов’язані із визначенням статусу осіб в сімейних, спадкових, деліктних та інших приватноправових відносинах. Колізі в міжнародному приватному праві поділяються на три види: інтерперсональні, інтертемпоральні та такі, що виникають із дії законів у просторі.

Головною відмінною рисою інтерперсонального колізійного права є те, що в ньому виключаються будь-які формули прикріплення, окрім прив'язки до персонального закону особи.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 20

1. Структура колізійної норми.

Згідно уставленим положенням колізійна норма складається з об'єму і прив'язки.

Деякі колізійні прив'язки можуть використовуватися тільки для певних груп відносин. Наприклад, особистий закон придатний для визначення правового статусу суб'єктів міжнародного приватного права, а закон перебування речі - для речових прав на майно, закон місця здійснення акту - для правовідносин, які виникають в силу такого акта.

Колізійні норми як юридико-технічні утворення за структурою є складними нормами. Стверджують, що вони, як і інші норми, мають у своєму складі гіпотезу, диспозицію та санкцію. Але в міжнародному приватному праві утвердилася позиція, відповідно до якої кожна колізійна норма складається з двох частин: обсягу та прив'язки. У першій частині норми (в обсязі) вказується правовідношення, яке потребує законодавчого врегулювання (наприклад, здатність до укладення цивільно-правових угод; визначення права власності на річ; відносини спадкоємності). У другій частині норми (в прив'язці; колізійному принципі; формулі прикріплення) міститься відсилання до законодавства держави, яке повинно врегулювати певне правовідношення (за законодавством держави, де створено підприємство чи організацію; за законом країни, де знаходиться майно; за законом останнього постійного місця проживання спадкодавця).

Обсяг вказує на коло відносин, які підлягають впливу з боку колізійної норми, а прив'язка містить вказівку на ознаки визначення застосовного права

2. Види об'єднань підприємств за законодавством України.

Згідно з чинним законодавством, в Україні можуть створюватися й функціонувати два типи об'єднань підприємств та організацій (інтеграційних утворень): 1) добровільні; 2) інституціональні.

Об'єднання підприємств - це добровільне об'єднання юридичних осіб, яке вони створили з метою координації діяльності, забезпечення їхніх прав та інтересів у державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях.

Господарські асоціації - договірні об'єднання підприємств і організацій, які створюються для спільного виконання однорідних функцій та координації загальної діяльності.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності.

Корпорація - це акціонерне товариство, що поєднує діяльність декількох фірм для досягнення спільних цілей.

Трест - форма об'єднання підприємств однієї або декількох галузей, при якій підприємства, які входять до складу об'єднання, втрачають господарську і виробничу самостійність, а управління здійснюється централізовано

 

Концерн - багатогалузевий комплекс підприємств, в якому структурні одиниці зберігають свою виробничу і господарську самостійність, але підпорядковуються єдиному керівництву шляхом контролю

 

Консорціум - форма тимчасового об'єднання підприємств з метою вирішення конкретних завдань і проблем, здійснення великих інвестиційних, науково-технічних, соціальних, екологічних проектів

 

Фінансово-промислова група (ФПГ) - це комплекс різногалузевих виробничих підприємств (промислових, транспортних, будівельних, наукових) і фінансових інститутів

 

Синдикат - об'єднання підприємств однієї галузі з метою збуту продукції.

 

 

 

3. Колізійні прив'язки, які застосовуються до правового становища майна.

 

Колізійні прив'язки можуть застосовуватися до: і) особистого статусу фізичних та юридичних осіб; 2) правового становища майна; 3) угод та юридичних фактів.

 Правове положення майна  регламентується законом місцезнаходження  речі (lex rei sitae). За цією колізійною  прив'язкою вирішуються питання, належні до права власності.

Так, відповідно до Цивільного кодексу України право власності на річ визначається за законом країни, де ця річ знаходиться.

У законодавстві багатьох держав розрізняють статус рухомого та нерухомого майна. Здебільшого статус нерухомого майна визначається за законом країни, на території якої воно знаходиться. Такою є, наприклад, ч. 1 ст. 31 Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правовідносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1994 p., відповідно до якої правовий статус нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої воно знаходиться.

Стосовно рухомого майна може застосовуватися особистий закон володільця. Так, ч. 1 ст. 570 Цивільного кодексу України вказує, що відносини спадкоємства визначаються за законом тієї країни, де спадкодавець мав останнє постійне місце проживання. У цьому випадку законодавець використав прив'язку lex domicilii.

4. Поняття судового імунітету.

У широкому змісті слова цей вид імунітету містить у собі:

· Імунітет від пред'явлення позову в іноземному суді: (прийнято іменувати судовим імунітетом у вузькому змісті слова. Цей вид імунітету означає, насамперед, непідсудність держави іноземному суду)

· Імунітет від попередніх дій: ( Відповідно до імунітету суд, що розглядає приватноправову суперечку за участю іноземної держави, не вправі застосовувати будь-які заходи для попереднього забезпеченню позову, тому що такі міри носять примусовий характер.)

· Імунітет від попереднього виконання рішення.

5. Застереження про публічний порядок.

 

Результат дії колізійної норми, а саме: застосування чи не-застосування іноземного права у певних випадках пов'язане з застереженням про публічний порядок .Це застереження міститься у джерелах права усіх правових систем і дає змогу обмежувати відсилання до іноземного закону. Воно означає наступне:

 По-перше, іноземний закон, до якого відсилає  колізійна норма, може не застосовуватися, якщо він протирічить основам  публічного порядку певної держави. Тому права та обов'язки, які  грунтуються на такому іноземному  законі, не визнаються у державі, де не може бути застосований  такий закон.

 По-друге, іноземний закон може не використовуватися, якщо це суперечило б основам  застосування законодавства у  цій державі. Так, в Україні не  застосовуються правові норми  сімейного законодавства Алжиру, які допускають полігамні шлюби. Проте права та обов'язки осіб, які грунтуються на факті укладення  таких шлюбів в Алжирі, визнаються  в Україні.

В світовій практиці існує 2 підходи до поняття застереження про публічний порядок: позитивне та негативне застереження про публічний порядок.

Суть позитивного застереження полягає в тому, що в правовій системі кожної країни є норми, які завжди застосовуються незважаючи на те, що колізійна норма відсилає до іноземного законодавства.

Негативне застереження зводиться до того, що іноземне право не застосовується, якщо його застосування суперечить основам правового порядку країни.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 21

1. Внутрішнє (національне) законодавство Як джерело МПП.

Під джерелами міжнародного приватного права розуміють форми, в яких знаходить вираження правова норма.

Міжнародного приватного права відомі кілька форм юридичного офіційного буття, це:

1) внутрішнє  законодавство;

2) міжнародні  договори;

3) міжнародні  й торговельні звичаї;

4) судова  та арбітражна практика.

На сьогоднішній день, нормативні акти внутрішнього законодавства, що містять норми міжнародного приватного права, можна поділити на дві основні групи:

1. нормативні  акти, які повністю присвячені  регулюванню відносин з іноземним  елементом:

 Закони:

• «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

• «Про правовий статус іноземців»;

• «Про біженців»;

Підзаконні нормативні акти:

• Консульський статут України, затверджений Указом Президента від

   02.02.1994 р.;

• Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затверджена наказом МЗЕЗторгу від 18.01.1996г. № 30.

2. нормативні  акти, в яких лише окремі розділи  або статті спрямовані на регулювання  правовідносин з іноземним елементом:

• Закон «Про громадянство»;

• Кодекс торговельного мореплавства України (ст.ст. 5,6 - застосування іноземного законодавства, ст.ст. 13, 14 - колізійні норми).

2. Основні формули  прікріплення.

Види формул прикріплення (колізійних прив'язок)

Колізійні прив'язки можуть застосовуватися до:

1) особистою статусу фізичних  та юридичних осіб, 2) правовому  становищу майна, 3) угод та юридичних  фактів.

Особистий статус фізичних та юридичних осіб визначається особистим законом та законом національності, які мають різновиди.

До особового статусу фізичних осіб застосовується особистий закон в одному з двох його варіантів: як закон громадянства або закон місця проживання. Перша прив'язка використовується переважно в державах «сім'ї континентального права», зокрема в Франції, ФРН, у Східній Європі. Друга прив'язка (більш давня) найбільш широко застосовується в країнах «сім'ї загального права», зокрема в США і Великобританії. Часто у правових системах застосовують обидва варіанти прив'язок.

Прикладом застосування особистого закону в законодавстві України є норма ЦКУ, згідно з якою цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за законом країни, громадянином якої він є. Тобто тут застосовується прив'язка - закон громадянства.

До юридичним особам (правосуб'єктності підприємств, установ, фірм і т.п.) використовується закон національності. Зазначена прив'язка має декілька видів. По-перше, особистий статус може визначатися за законом місцезнаходження адміністративного центру (Франція, Німеччина, Італія, Швейцарія і т. д.). По-друге, за законом місця реєстрації статуту фірми, підприємства і т.д. (Держави СНД, Чехія, Угорщина, США, Великобританія). Так, ч. 2 ст. 567 Цивільного кодексу України вказує, що цивільна правоздатність іноземних підприємств і організацій під час укладення угод у сфері зовнішньої торгівлі та пов'язаних з нею розрахункових, страхових та інших операцій визначається за законом країни, в якій створено підприємство чи організація. По-третє, за законом місця здійснення основної діяльності. Ця колізійна прив'язка переважно використовується в законодавстві країн, що розвиваються.

Правове становище майна регламентується законом місцезнаходження речі. Згідно цієї колізійної прив'язки вирішуються питання, що відносяться до права власності. Так, згідно ЦКУ право власності на річ визначається за законом країни, де ця річ знаходиться.