Шпаргалка по "Международному праву"

Водночас, німецьке цивільне законодавство розглядає проти-правну поведінку делінквента незалежно від вини. Остання при цьому чітко розуміється як суб’єктивне відношення делінквента до вчиненого ним протиправного діяння. Подібно до французького ци-вільного законодавства НЦУ теж передбачає випадки притягнення до відповідальності особи не за свої дії, як-то за дії неповнолітніх (§ 823), дії осіб що виконують певні обов’язки за замовленням де-лінквента (§ 831). Також за аналогією зі ст.ст. 1385, 1396 ФЦК §§ 833–836 передбачають відповідальність власників тварин і відпові-дальність за шкоду, завдану руйнуванням будівлі внаслідок її кон-структивних дефектів чи неналежного утримання.

3.Колізійні  прив'язки, які застосовуються до  угод та юридичних фактів.

До угод та юридичних фактів застосовуються різноманітні колізійні правила. Так, до угод з «іноземним елементом» застосовується здебільшого закон автономії волі. Він означає, що сторони самі обирають закон для регламентами та своїх прав і обов'язків. Наприклад, ЦКУ встановлено, що права і по согласованіюсторон.

У ЦКУ зафіксована відсилання до закону места совершенія угоди, яке определяеться форму. Однак застосування таких средствсвязі, як телеграф, телефон, факс не завжди сприяє встановленню місця совершеніясделкі. У таких випадках в арбітражнойпрактіке (зокрема в Україні) місцем укладення контракту визнається місцезнаходження постачальника чи підрядника. Вказівка ​​в угоді міста, в якому воно укладено, значно полегшує застосування етойколлізіонной прив'язки. 

Закон країни продавця частіше всео застосовується за відсутності явно вираженого волевиявлення сторін у зовнішньоторговельному угоді. Цю колізійну прив'язку часто містить законодавство держав Європи.

Колізійні аяпрівязка - закон валюти боргу застосовується до операцій, які полягають у певній валюті. Зазначений принцип означає, що заключеніедоговора в певній валюті підпорядковує таку угоду праву держави, якій належить валюта.

Регуляції трудових відносин при Сущани колізійні япрівязка - закон місця виконання роботи. Онапредусматрівается законодавством багатьох держав «сім'ї континентального права», прецедентним правом Бразилії, Нідерландів, інших держав та означає, що до в которомобычнопостоянновыполняютсяработы.

Колізійна формула - закон флагарегулируетвыборзаконодательства, застосовуваного до правовідносин, що виникають у сфереторговоймореходності.

Закон местасовершенияправонарушенияприменяется до зобов'язань, коториевознікают в результатепричинениявредаизделикта. Цей принцип закріплений, зокрема, у ч. 1 ст. 569-4 ГражданскогокодексаУкраины, де зазначено, що права і обязанностісторон за зобов'язаннями, коториевознікают в результатепрічіненіявреда, визначаються за законом країни, гдеимеломестодействиеилидругоеобстоятельство, яке стало підставою для требованіявозмещеніявреда.

Закон держави, з застосовується в державах «семьіобщего права». Етотуніверсальний принцип можетпріменяться до любимправоотношеніям з «іностраннимелементом». Відсилання до такойколлизионнойпривязкепозволяетизбежатьпробелов в коллизионнойрегуляцииотношений з «іностраннимелементом».

Коллізіоннаяпрівязка - закон судаозначает, що до спору застосовується закон тієї держави, в якому він розглядається. Тобто суд (арбітражілідругой орган держави) не рахуючись з наявністю «іностранногоелемента» у правовідносинах.

4.Бартерний  договір між суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності.

Товарообмінна     (бартерна)     операція     у     галузі зовнішньоекономічної    діяльності    -    це    один    з   видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним  договором  або договором   із   змішаною  формою  оплати,  яким  часткова  оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в  натуральній  формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю   обмін   товарами,   роботами,  послугами у  будь-якому поєднанні,  не  опосередкований  рухом  коштів  у  готівковій  або безготівковій формі.

     Оцінка товарівза бартерними  договорами здійснюється з метою створення умов для забезпечення еквівалентності  обміну,  а  також для  митного обліку,  визначення страхових сум,  оцінки претензій, застосування санкцій.  Умовою еквівалентності обміну за  бартерним договором  є  обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних  засадах  з  урахуванням попиту та пропозиції,  а також інших факторів,  які діють на відповідних ринках на час  укладення бартерних   договорів. У  випадках,  передбачених  законодавством України, контрактні  ціни  визначаються      суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до індикативних цін.

У  бартерному  договорі  зазначається  загальна   вартість товарів,  що  імпортуються,  та  загальна вартість товарів (робіт, послуг),  що  експортуються  за  цим  договором,  з   обов'язковим вираженням  в  іноземній  валюті,  віднесеній  НБУ до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню  на  митну територію України у строки, зазначені в такому договорі,  але  не  пізніше  180  календарних  днів з дати митного оформлення (дати оформлення митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг - з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

     Датою  ввезення  товарів  за  бартерним  договором  на  митну територію  України  вважається  дата  їх  митного оформлення (дата оформлення  митної  декларації  на  імпорт),  а  в разі імпорту за бартерним  договором  робіт  або послуг - дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг

5. Шлюб за загальним  правом.

Шлюб-це угода, союз між чоловік і жінкою.

Немає єдності у визначенні правової природи шлюбу і шлюбних відносин:

• у багатьох державах шлюб розглядається як цивільно-правова угода - відповідним чином визначаються порядок його укладення, умови дійсності, зміст прав та обов'язків подружжя, майнова відповідальність за їх порушення; 

• шлюб-партнерство - заснований на добровільному об'єднанні двох рівноправних партнерів (на відміну від шлюбу-договору в даному випадку мова йде про створення нової соціальної спільності - сім'ї; обоє мають рівний і однаковий правовий статус; немає майнової відповідальності за порушення моральних, етичних обов'язків );

• шлюб-статус - шлюб являє собою особливий статус, який набувається після здійснення передбачених законом формальних дій (з'являються нові права і обов'язки, зазвичай різні для подружжя).

Умови вступу в шлюб, встановлені законодавством різних країн, можна підрозділити на: матеріальні - вимоги до осіб, які укладають шлюб (стать, вік, стан здоров'я, наявність і ступінь спорідненості та ін); формальні - вимоги до процедури оформлення шлюбу.

Іноземним законом можуть встановлюватися наступні вимоги щодо осіб, що вступають у шлюб: досягнення шлюбного віку (Франція: чоловік - 18, жінка - 15; Англія - ​​16 (для чоловіків і жінок); Індія - 21 і 18; Колумбія і Еквадор - 14 і 12); у більшості держав шлюбний вік може бути знижений компетентним органом за наявності поважних причин: згода законних представників неповнолітніх (Франція, ФРН); відсутність іншого шлюбу у кожної із сторін (тільки для країн з моногамним побудовою сім'ї, в країнах мусульманського права муж може мати кілька дружин); відсутність відносин споріднення або властивості в різному ступені (Франція - дозволений шлюб між племінниками і тітками, племінницями і дядьками; ФРН - шлюби між усиновлювачем та усиновленою); взаємна згода сторін (в мусульманських країнах згоду на шлюб дочки може давати її батько - навіть проти бажання самої дочки (Пакистан, Іран, Лівія)); противагу статі наречених (не у всіх державах - Франція, Італія, Швеція - може бути отримано дозвіл на шлюб осіб однієї статі); задовільний стан здоров'я (відсутність душевного захворювання, іноді венеричних та інших захворювань, в деяких країнах вимагається пройти спеціальне медичне обстеження перед вступом у шлюб); відсутність тимчасової заборони на вступ у новий шлюб (такий тимчасова заборона може встановлюватися для жінок - після розірвання або визнання недійсним попереднього шлюбу після смерті чоловіка - з метою уникнути можливих суперечок про встановлення батьківства (Франція, Швейцарія, ФРН)); відсутність загальної заборони на вступ у шлюб (заборона може накладатися на священнослужителів, інших осіб).

Під час процедури реєстрації обов'язково особиста присутність обох сторін, тільки в окремих країнах допускається представництво (Панама, Перу, Іспанія). Іноді потрібна присутність свідків.

Білет № 16

1. Особливості правового статусу біпатридів

Кожна держава є прихильницею єдиного громадянства, оскільки правовий статус осіб з подвійним громадянством (біпатридів) породжує чимало проблем у сфері як публічного, так і приватного права. Подвійність громадянства з'являється внаслідок виникнення колізій законодавства різних держав щодо набуття і втрати громадянства, міграційних процесів, реєстрації шлюбів з іноземцями та ін. Подвійне громадянство дозволяється також в особливих випадках, зазвичай через укладення міжнародних угод.

Однією з міжнародних угод, яка регулює питання правового статусу осіб з подвійним громадянством, є Гаазька конвенція про деякі питання щодо конфліктів між законами про громадянство 1930 р. З її змісту випливає, зокрема, наступне. Кожна держава сама визначає, хто є її громадянином. Держава не може здійснювати дипломатичного захисту свого громадянина в іншій державі, громадянином якої ця особа також є. На правовий статус біпатрида впливає й те, що в межах третьої держави особа, яка має більше, ніж одне громадянство, вважатиметься такою, що має одне.

Біпатриди користуються правами й виконують обов'язки нарівні з громадянами держави, в якій проживають. Водночас вони мають права та обов'язки стосовно держави, в якій не проживають, але громадянами якої вони є. Тому в міжнародному приватному праві виникають проблеми, які потребують правового врегулювання. Складним є, наприклад, питання правового статусу біпатридів стосовно приватизаційних процесів. Виникають труднощі й під час реалізації ними права приватної власності на землю, нерухоме майно в державах їх громадянства тощо. Потребують вирішення питання про порядок реалізації права на житлову площу, освіту і т. ін.

2. Колізійне законодавство України стосовно регулювання шлюбно-сімейних відносин

Колізійні норми шлюбно-сімейного права України містяться у СК України і в міжнародних договорах, переважно про надання правової допомоги. Ці норми регулюють питання: 1) реєстрації шлюбів з "іноземним елементом"; 2) їх визнання;  3) розірвання шлюбу; 4) визнання розлучення; 5) особисті та майнові права подружжя; 6) правовідносини між батьками та дітьми; 7) встановлення опіки та піклування; 8) усиновлення.

Колізій­ному праву України відомі різні колізійні прив'язки, спрямо­вані, зокрема, на вибір законодавства у випадках реєстрації шлюбів між громадянами України з іноземцями та між іно­земцями. Переважно це прив'язки до закону місця реєстрації шлюбу та громадянства особи. Водночас колізійні норми мо­жуть регулювати вибір законодавства щодо матеріальних умов оформлення шлюбу; умов форми шлюбу та стосовно перешкод до реєстрації шлюбу.

 Шлюби, які реєструються в Україні  між громадянами України з  іноземцями чи між іноземцями, регулюються законодавством України. Це стосується як матеріальних, так і фор­мальних умов реєстрації  шлюбу. Значна частина договорів  про правову допомогу за участю  України, а саме з Албанією, Грецією, Іраком, Італією, Народною Демократичною Республікою Йемен, Кіпром, Китаєм, Корейською Народно-Демократичною Республікою, Монголією, Румунією, Тунісом, Угорщиною, Югославією,1 не містять колізійних норм щодо реєстрації шлюбу. Договори з В'єтнамом, Грузією, Кубою, Молдовою, Польщею, іншими державами передбачають, що умови реєстрації шлюбу визначаються для кожної особи, яка бере шлюб, законодавством тієї держави—учасниці договору, громадянином якої є особа. У договорах із Кубою, Фінляндією, Чехословаччиною альтернативною до прив'язки закону громадянства є прив'язка до закону держави, де проживає особа, яка бере шлюб. В окремих договорах (наприклад, із Грузією) зазначено, що відносно перешкод до реєстрації шлюбу повинні бути дотримані вимоги законодавства тієї договірної держави, на території якої шлюб реєструється.

Шлюби між іноземними громадянами, зареєстровані в Україні у посольствах або консульствах іноземних держав (консульські шлюби), визнаються дійсними на основі взаємності, якщо ці особи на момент одруження були громадянами держави, яка призначила посла або консула.

3. Порядок реєстрації представництв іноземних юридичних осіб в Україні.

Регулюється ІНСТРУКЦІЄЮ про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.

Іноземний  суб'єкт  господарської  діяльності,  що   бажає відкрити   представництво   без  наміру  здійснення  господарської діяльності на території України,  подає до Міністерства  економіки України такі документи: 1. Заяву  з  проханням  про  реєстрацію представництва,  що складається в довільній формі, у якій необхідно зазначити: найменування іноземного суб'єкта господарювання;     країну походження іноземного суб'єкта господарювання; місцезнаходження іноземного суб'єкта господарювання; номер телефону, телефаксу; місто, у  якому відкривається представництво,  із зазначенням його майбутнього місцезнаходження (адреси); якщо будуть філії - указати у яких містах; кількість іноземних громадян, які працюватимуть  у представництві; дату заснування іноземного суб'єкта господарювання; організаційно-правову форму іноземного суб'єкта господарювання;кількість співробітників іноземного суб'єкта господарювання; найменування банку із зазначенням номера рахунку;  сферу діяльності іноземного суб'єкта господарювання; мету відкриття та сферу діяльності представництва, інформацію про ділові  зв'язки  з  українськими  партнерами  та  перспективи розвитку співробітництва. 2. Витяг  з  торговельного  (банківського)  реєстру  країни місцезнаходження   офіційно   зареєстрованого   головного   органу управління іноземного суб'єкта господарської діяльності. 3. Довідку з банку,  у якому  відкрито  рахунок  іноземного суб'єкта господарської діяльності. 4. Доручення   на   здійснення  представницьких  функцій  в Україні,  оформлене  згідно  із  законами  країни,   де   офіційно зареєстровано іноземного суб'єкта господарської діяльності.