Шпаргалка по "Международному праву"

Згідно французького колізійного права питання про спадкування рухомого майна обговорюється відповідно до закону «доміцілія походження». Тобто спостерігається відсилання французького закону до баварського права. Останнє містило колізійне правило, за яким спадкування рухомого майна підпорядковано закону фактичного доміцилію. Отже, якщо відсилання французької колізійної норми слід розуміти як відсилання до баварського права в цілому, то необхідно керуватися і баварської колізійної нормою, яка відсилала до французького права. Французький касаційний суд прийняв зворотний відсилання.

З тих пір питання зворотного відсилання стало предметом дослідження у правовій доктрині. Вважається, що суть зворотного відсилання полягає у відсиланні колізійної норми законодавства однієї держави до закону іншої держави, а закон останньої, не вирішуючи питання по суті, в свою чергу, відсилає до закону попереднього держави. Якщо ж до вирішення спору залучається правова система третьої держави, то мова йде про відсилання до закону третьої держави (трансмісію).

Деякі правові системи визнають ці відсилання. Такі положення закріплюються, скажімо, у Законі про міжнародне приватне право Польщі 1965 р., в проекті Закону Російської Федерації про міжнародне приватне право. Прийняття зворотного відсилання визнається відповідними законами Австрії, Швейцарії. В інших правових системах, наприклад, у Законі Угорщини може визнаватися відсилання до власного права. Негативне ставлення до застосування зворотного відсилання виражене і в ст. 28 Закону про міжнародний комерційний арбітраж Російської Федерації 1993 р. Неоднаково вирішує зазначені питання і законодавство ФРН. Тут не визнається відсилання у договірному праві. Однак в інших випадках застосування такої відсилання допускається. Аналогічною є позиція англійської правової системи.

У чинному праві України можна знайти підтвердження прийняття зворотного відсилання, відсилання до закону третьої держави, а також негативне ставлення до зворотного відсилання. Позитивне ставлення до двох видів відсилань виражено, наприклад, в Женевській конвенції 1930 р. про врегулювання колізійних питань вексельного права.

3.Оголошення іноземця  безвісно відсутнім чи померлим  та його наслідки в Україні  і за кордоном.

ЗУ "О МЧП"

Підстави  та  правові  наслідки  визнання  фізичної  особи безвісно   відсутньою   або  оголошення  її  померлою  регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.

“Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла, регулюються останнім з відомих особистих законів особи, що зникла”.Розглянемо, як зазначене питання регламентовано у двох міжнарод-них договорах України. Ознайомимося зі ст. 25

“Визнання особи безвісно відсутньою та оголошення померлою” Конвенції про правову допомогу і правові відносни з цивільних,сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеної в Мінську.

“1. У справах про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошен-ня померлою і у справах про встановлення факту смерті є компетентни-ми установи юстиції Договірної Сторони, громадянином якої була особа у той час, коли вона за останніми даними була жива, а щодо інших осіб — установи юстиції за останнім місцем проживання особи.

2. Установи  юстиції кожної з Договірних  Сторін можуть визнати громадянина  іншої Договірної Сторони та  іншу особу, яка проживала на  її території, безвісно відсутньою  або померлою, а також встановити  факт її смерті за клопотанням  зацікавлених осіб, які проживають  на її території, права та інтереси  яких засновані на законодавстві  цієї Договірної Сторони.

3. При розгляді  справ про визнання особи безвісно  відсутньою або оголошення померлою  і справ про встановлення факту  смерті установи юстиції Договірної  Сторони застосовують законодавство  своєї держа-ви”.

А тепер вивчимо ст. 23 “Оголошення померлим і встановлення фак-ту смерті” Договору між Україною і Республікою Польща “Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах” від 27 травня 1993 р.:

“1. Оголошення особи померлою і встановлення факту смерті нале-жить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, громадянином якої та особа була в той час, коли за останніми відомостями була живою.

2. Суд однієї  Договірної Сторони може оголосити  громадянина іншої Договірної  Сторони померлим або встановити  факт його смерті:

1) за заявою  особи, яка має намір реалізувати  свої права, що вини-кають з  спадкових або майнових відносин  між подружжям, відносно нерухомого  майна особи, яка померла або  загинула, якщо це майно знаходиться  на території тієї Договірної  Сторони, суд якої має винести  рішення;

2) за заявою  чоловіка (дружини) особи, яка загинула  або померла, що проживає на  час подання клопотання на  території тієї Дого-вірної Сторони, суд якої має винести рішення.

3. У справах  про оголошення особи померлою  і встановлення фак-ту смерті  застосовується законодавство тієї  Договірної Сторони, грома-дянином  якої була та особа на той  час, коли за останніми відомостями  була живою.

4. Рішення, винесене  згідно з пунктом 2, має правові  наслідки вик-лючно на території  тієї Договірної Сторони, суд  якої виніс рішення”

4. Правове положення власності  України за кордоном.

Право власності - сукупність юридичних норм, що закріплюють і охороняють приналежність матеріальних благ певним особам чи колективам, передбачають обсяг і зміст прав власника щодо належного йому майна, способи і межі здійснення цих прав.

У Канаді в деяких провінціях обмежуються права іноземців на покупку землі (так, в Альберті іноземці та компанії під іноземним контролем не мають права купувати і володіти землею, в Саскачевані обмежується розмір сільськогосподарських земельних ділянок, які можуть бути продані іноземцям).

У Фінляндії відділення іноземних компаній і компанії, в яких іноземним особам належить більше 20% (в окремих випадках більше 40%) акцій, не мають права без дозволу Державної Ради купувати або продавати нерухомість на термін більше двох років.

У деяких країнах продаж земельних ділянок не допускається, в США купівля іноземцями нерухомості, особливо землі, обмежується законами більшості штатів.

У ряді країн для купівлі землі іноземцями потрібне отримання дозволу місцевих чи центральних органів (в Австралії, Австрії, Данії, Швейцарії - з деякими винятками), потрібен дозвіл на придбання нерухомості: на Кіпрі - Ради міністрів Кіпру, в Польщі - міністра внутрішніх справ Польщі, в країнах Балтії - різних інших органів. Пошлемося в якості прикладу на законодавство Литви.

У 1996 р. ст. 47 Конституції Литви була доповнена і одночасно був прийнятий конституційний закон, що передбачає порядок, умови та обмеження щодо придбання земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Згідно цим правовим актам іноземним суб'єктам дозволяється купувати земельні ділянки для будівництва будівель і в інших випадках здійснення підприємницької діяльності. Під іноземними суб'єктами розуміються підприємства, зареєстровані як юридичних осіб в Литві, правління яких знаходяться в Литві та ефективний контроль щодо яких здійснюють іноземні підприємства або іноземні громадяни, а також іноземні підприємства, відділення та представництва яких знаходяться в Литві.

Порядок і умови придбання за кордоном українськими громадянами, підприємствами і установами, а також державою нерухомого майна повністю визначається законодавством країни місцезнаходження цього майна. Покупці, а також орендарі повинні самим ретельним чином виконувати приписи цього законодавства (правила реєстрації земельних ділянок у земельні кадастри та ін.)

Загальновизнаними (при визначенні правомірності виникнення і змісту права власності на річ) у МПП є наступні положення:

1) якщо  в якомусь державі річ правомірно  перейшла за законами цієї  держави у власність певної  особи, то при зміні місцезнаходження  речі право власності на дан  ¬ ву річ зберігається за  її власником - визнається право  собності на річ, правомірно придбану  за кордоном :

2) обсяг  прав власника визначається місцем  знаходження речі - при переміщенні  речі з однієї держави в  іншу измевується відповідно  і зміст прав власника.

Дані принципи правового регулювання знаходять своє відбиття ня і в законодавстві України.

Стаття  ЦКУпередбачає, що право власності на річ визначається за законом країни, де річ перебуває.

Виникнення та припинення права власності на річ визна значається за законом країни, де ця річ знаходилася на момент, коли мала місце дія або інша обставина, що стали основаням для виникнення або припинення права власності

ЦК України, виникнення і припинення права власності на річ за зовнішньоторговельною угодою визначається за законом місця її укладення, якщо інше не встановлено угодою сторін.

Право власності на річ, що знаходиться в дорозі, визначається за законом країни, з якої річ була відправлена, якщо інше не встановновлено угодою сторін

Виходячи з положень ЦК місцем укладення договору є місце одержання акцепту особою, яка зробила пропозицію.

Кодекс торговельного мореплавства України містить спеціальні колізійні норми щодо права власності на морські судна

1) право  власності на споруджуване судно  визначається за закону держави, на території якого знаходиться  судно, якщо договором на будівництво  судна не встановлено інше:

2) право  власності, його виникнення і  припинення на судна, що знаходяться  за межами України, визначається  законом держави, під прапором  якої плаває судно.

5.Бартерні (товарообмінні операції).

товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності — це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб’єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

У бартерному договорі повинна бути зазначена загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються. При цьому валютою контракту є іноземна валюта, віднесена Національним банком України до першої групи класифікатора іноземних валют.

Право на проведення товарообмінних (бартерних) операцій мають усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України.

Основна особливість товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності — строки їхнього проведення.

Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг — з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

При експорті високоліквідних товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, імпортні товари мають бути ввезені на митну територію у строк, що не перевищує 60 календарних днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 23

1.

Прямий метод – безпосереднє регулювання правовідносин за допомогою створення застосування матеріальних й процедурних норм. Застосування прямого методу диктується двома умовами (узгодження воль держав). ЦКУ: “Іноземні громадяни користуються в Українській РСР цивільною правоздатністю нарівні з радянськими громадянами. Окремі винятки можуть бути встановлені законом Союзу РСР. Радою Міністрів СРСР можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо громадян тих держав, у яких є спеціальні обмеження цивільної правоздатності радянських громадян”.

Колізійний метод регулювання правовідносин.Зміст колізійного методу зводиться до відсилання до права, яке підлягає застосуванню. ЦКУ: “Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за законом країни, громадянином якої він є. Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається за законом країни, в якій вона має постійне місце проживання. Цивільна дієздатність іноземних громадян і осіб без громадянства щодо угод, які укладаються в Українській РСР, і зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в Українській РСР, визначається за радянським законом. Іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійно проживають в Українській РСР, може бути визнано недієздатними або обмежено дієздатними в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР”.

Відсилання міститься не лише у законодавстві держав, але й у міжнародних договорах.

2.Значення кодифікації норм  внутрішнього права в галузі  МПП, її види

Прямой метод правового регулирования позволяет снять проблему столкновения норм частного права различных государств. Это достигается посредством создания унифицированных (единообразных) материальных или процессуальных норм различных отраслей частного права. Такие нормы непосредственно применяются к отношениям с иностранным элементом, минуя коллизионную стадию – стадию выбора права. Поскольку унифицированные нормы по своей природе являются материальными или процессуальными правовыми нормами, устанавливающими права и обязанности участников частноправовых отношений, способ выработки международных норм называют также прямым способом правового регулирования частных международных отношений.