Лингвокогнитивный особенности перевода англоязычных поэтических произведений

До таких засобів  відносяться:

1. Епітети передаються  з урахуванням їх структурних  та семантичних особливостей (прості  і складні прикметники; наявність  метафори, метонімії, синестезії), з  урахуванням позиції по відношенню  до обумовленого слова та її  функції; 

2. Порівняння передаються з урахуванням структурних особливостей, стилістичного забарвлення, що входить до лексики;

3. Метафори передаються  з урахуванням структурних характеристик,  з урахуванням семантичних відносин  між образним і предметним  планом;

4. Авторські неологізми передаються за існуючою в мові перекладу словотворчою моделлю, аналогічній тій, яку використав автор, зі збереженням семантики компонентів слова і стилістичного забарвлення.

5. Повтори фонетичного,  морфемного, лексичного, синтаксичного  рівнів передаються по можливості зі збереженням кількості компонентів повтору і самого принципу повтору на даному мовному рівні;

6. Гра слів, заснована  на багатозначності слова. При  перекладі має зберігатися і  сенс, і принцип гри. Якщо гра  не передається, то може бути  компенсована за рахунок обігравання другого за значенням слова, що вводиться в той же текст;

7. Іронія – для її  відтворення у перекладі передається,  перш за все, сам принцип  контрастного зіткнення, зіставлення  незрівнянно;

8. Значущі імена і топоніми передаються зі збереженням семантики, що “говорить” типовою для мови перекладу;

9. Синтаксична специфіка  тексту оригіналу – наявність  контрасту коротких і довгих  речень, ритм прози, перевага сурядного  зв’язку тощо – передається  за допомогою граматичних відповідностей;

10. Діалектизми – як  правило, компенсуються просторічною  лексикою; жаргонізми, лайки передаються  за допомогою лексики мови  з тим же стилістичним забарвленням [Федоров 1983, с. 52]

Тому кращі переклади, на думку багатьох відомих дослідників, можуть містити умовні зміни порівняно з оригіналом – і ці зміни абсолютно необхідні, якщо метою є створення єдності форми і змісту на матеріалі іншої мови, однак від обсягу цих змін залежить точність перекладу – і саме мінімум таких змін передбачає адекватний переклад.

Всі перекладацькі рішення  при перекладі художнього тексту приймаються з урахуванням вузького контексту і широкого контексту  всього твору. Це стосується вибору варіантних відповідностей і трансформацій. Випадки позаконтекстуального переказу за допомогою однозначних еквівалентів рідкісні і стосуються лексики основного словникового фонду (назви тварин, рослин і т. ін.), а також реально існуючих топонімів.

 

 

Висновки до 1 розділу

Когнітивістика – єдина наука, яка визнає поєднання раціонального й ірраціонального, тобто логічного і творчого мислення у процесі перекладу.

Тому текст необхідно  розглядати як гармонійне поєднання конфлікту думки автора, яка є цілісною і недискретною, і мови, яка змушує автора втілювати свою думку в перервні і протяжні в часі мовні синтаксичні структури. Таким чином, перекладач повторює весь авторський шлях від думки до слова.

Центральним положенням когнітивної концепції перекладу Ю. О. Сорокіна можна вважати твердження про те, що вдалий переклад – це такий переклад, що спирається на психотипову сумісність автора і перекладача. Очевидну розбіжність оригіналу й перекладу дослідники трактують  несумісністю перекладача та автора у психотиповому відношенні.

Перекладач має виходити з того, що поетичний переклад має бути семантико-стилістичною паралеллю першотвору. Кожен переклад повинен бути творчим процесом, відмічений індивідуальністю автора. Але головне завдання перекладача – передача в перекладі характерних рис оригіналу. Інакше кажучи, переклад повинен зберігати у своїх визначальних рисах вірність змістові і стилеві оригіналу, відбивати єдність його змісту та форми. 

С. A. Гончаренко виділяє два основні види віршованого перекладу: перебудовуючий зміст та форму та відтворюючий зміст та форму з можливою повнотою та точністю. І саме другий вид вважається найбільш прийнятним. Але зміст не існуватиме до того часу, доколи не буде віднайдено потрібну форму.

У основі англійського вірша  лежить чергування наголошених і  ненаголошених складів. Англійське віршування носить назву якісного віршування. Але природа англійської мови, його фонетичні закони не укладаються у вимоги регулярного чергування різних одиниць. Англійський вірш називається силабо-тонічним тому, що окрім характеру чергування складів, що повторюються, враховується також і кількість стоп в рядку. Звичайна довжина рядка в англійському віршуванні – це чотири і п’ятистопні рядки.

Отже, перекладач повинен  перенести співвідношення між ритмом та інтонацією, а не розмір з усіма  його метричними одиницями. Цілком можливі  випадки, коли віршований розмір оригіналу та перекладу виявляється не одним і тим же. Тому кращі переклади, на думку багатьох відомих дослідників, можуть містити умовні зміни порівняно з оригіналом – і ці зміни абсолютно необхідні, якщо метою є створення єдності форми і змісту на матеріалі іншої мови, однак від обсягу цих змін залежить точність перекладу – і саме мінімум таких змін передбачає адекватний переклад.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ IІ

КОГНІТИВНЕ  ПІДГРУНТЯ РІВНЕВОГО ЗІСТАВЛЕННЯ 

ПЕРЕКЛАДІВ  ВІРША “If” Р. КІПЛІНГА

 

1. Когнітивне підґрунтя зіставлення адекватності фонетичного рівня англійського вірша “If” Р. Кіплінга в українських перекладах

 

Віршований переклад ніколи не був точним зліпком оригіналу, а лише його поетичним еквівалентом, що різними гранями наближається до оригіналу. Важливим методом дослідження перекладу в лінгвістиці є порівняльний аналіз перекладу, тобто аналіз форми і змісту текстів оригіналу та перекладу. У процесі перекладу встановлюються певні відносини між двома текстами на різних мовах. Порівняння таких текстів розкриває внутрішній механізм перекладу, виявити еквівалентні одиниці, а також виявити зміни форми та змісту, що відбуваються при заміні одиниці оригіналу еквівалентною їй одиницею тексту перекладу. При цьому можливо і порівняння двох або кількох перекладів одного й того ж оригіналу [Федоров 1983, с. 52]

Порівняльний аналіз перекладів дає можливість з’ясувати, як подолати типові труднощі під час  перекладу, пов’язані зі специфікою кожної мови, а також які елементи оригіналу залишаються не відтвореними в перекладі. В результаті виходить опис “перекладацьких фактів”, що дає картину реального процесу перекладу [там само].

Вибір варіанту перекладу  певною мірою залежить від професіоналізму  та індивідуальних здібностей перекладача. Однак об’єктивність перекладу обмежена необхідністю відтворити зміст тексту оригіналу якомога повніше, а можливість такого відтворення залежить від об’єктивно існуючих і незалежних від перекладача особливостей функціонування двох мов. В окремих перекладах можуть зустрічатися помилки, які спотворюють дійсний характер перекладацьких відносин між відповідними одиницями оригіналу та перекладу, але при достатньому обсязі досліджуваного матеріалу такі помилки легко виявляються та усуваються. При порівняльному аналізі ми зіставляли три українських переклади вірша “If” Р. Кіплінга (Додаток 6, 7, 8).

Англомовний вірш “If”  складається з чотирьох октетів, розмір вірша являє собою в  основному п’ятистопний ямб, однак  у першій та четвертій строфах  вжито шестистопний ямб. Ямб вдало  відбив характерний лаконізм англійської мови, що дозволяє в одному рядку охопити глибоку і закінчену думку. Символізуючи спокійну твердість духу, торжество волі, він допомагає зосередитися на основних ідеях і поряд з цим підкреслює важливість думки та довірливу тональність розповіді.

У вірші переважають  десятискладовий та дванадцятискладовий  вірші. Найбільш показовою в цьому  плані перша строфа (Додаток 5). Вірш Р. Кіплінга відрізняється силою звучання завдяки обраному ритму, який нагадує військовий марш, відповідаючи задуму автора, і характеризується граничною чіткістю (чітко виділені ритмічні одиниці). Ритм підкреслюється вибором слів – автор в основному використовує односкладові та двоскладові слова (talk, with, walk і т. ін.):

If you can talk with crowds and keep your virtue,  
Or walk with Kings - nor lose the common touch.

Також можна говорити про рідкісні пірріхії (allowance, unforgiving), які вносять різноманітність, додатковий ритмічний малюнок, виділяють смислові наголоси:

But make allowance for their doubting too;

If you can fill the unforgiving minute.

Наступним прийомом, що підкреслює ритм, є полісиндетон. По-перше, ключовий союз if стоїть у сильній позиції, підкреслюючи змістове відношення умови – одинадцять з тридцяти двох віршів починаються зі слів If you, створюючи основу для тематичного, експресивного повтору-рефрену, фокусуючого в собі ліричну тему – звернення до сина письменника. Якщо розглядати цей прийом як композиційний, ми можемо помітити закономірність: вірші з початковим if представляють своєрідні висновки, що містяться в 6-8 віршах кожної строфи. По-друге, у вірші часто повторюється сполучник and – один із засобів створення чіткого ритму, що сприяє чергуванню наголошених та ненаголошених складів і виділяє основні поняття.

Рух ритму і антитеза виділяються цезурою (пауза всередині вірша) і силовими закінченнями віршів. Наявність цезури, по-перше, підкреслює впорядкованість, по-друге, допомагає виділити протиставлення та зіставлення. Так, наприклад, в останньому вірші дві паузи всередині вірша підкреслюють ключову поетичну думку поряд зі зверненням (розкриття адресата) й окликом інтонацією:

And – / which is more – / you’ll be a Man, my son!

Слід відзначити також звукові та лексичні повтори (алітерація і асонанс), які створюють певний мелодійний, музичний ефект і підкреслюють смислові відношення протиставлення:

If you can dream – / and not make dreams your master;

If you can think – / and not make thoughts your aim;

Except the Will / which says to them: “Hold on!”

Or walk with Kings – / nor lose the common touch.

Р. Кіплінг використовує традиційне перехресне римування ABABcDcD, вживаючи як жіночі, так і чоловічі рими. Але жіночі рими переважають тому, що автор використовує односкладові слова, якими закінчується кожний вірш. Слід зазначити, що введення ліричної теми в 1, 2, 3 і 4 віршах супроводжується як порушенням загального ритмічного ладу (шестистопний ямб, характерний для передачі трагізму), так і чіткістю рими – you-you-you-too. Однак саме ця рима допомагає створити звукові кільця та анафори, підкреслюючи значущість адресата.

Автор римує як слова, що належать до однієї частини мови: master- Disaster, spoken-broken, так і слова різних частин мови: aim-same. Дієслівні іменники winnings-beginnings в силу їхньої фінальної акцентуалізації також виділяють ключові поняття, і, крім того, спонукають до дії. Всі рими точні, виняток становлять рими першої строфи, але вони, як було зазначено вище, допомагають, по-перше, підкреслити значимість одержувача, і, по-друге, сприяють концентрації думки читача.

Численні переноси (enjambements) у великій мірі визначають інтонаційний рух вірша, допомагають передати протяжність поетичної думки, підкреслюючи смислові наголоси, проте у вірші немає ліричної монотонності завдяки багатству ритмічного, звукового ладу.

If you can keep your head / when all about you

Are losing theirs and blaming it on you,

If you can trust yourself / when all men doubt you,

But make allowance / for their doubting too.

Для цього вірша, як вже  зазначалося вище, характерні ясність, чіткість, логічність і глибока смислова зв’язок всередині вірша, між  строфами за рахунок таких стилістичних засобів, як анафори, кільця.

У перекладах Володимира Миколайовича Василишина та Тараса Малковича  збережена поетична форма оригіналу (Додаток 7). Вони складаються з чотирьох октетів, що написані п’ятистопним ямбом. В перекладі В. Василишина перша та четверта строфи написані шестистопним ямбом через вживання багатоскладових слів (рекорди, чекання, споглядання).

Поетична форма оригіналу в  перекладі Стріхи Максима Віталійовича відтворена не точно. Перекладач не ділить вірш на чотири октети, а відтворює його суцільним текстом. При цьому кількість віршів залишається незмінною – тридцять два, які написані п’ятистопним ямбом.

В усіх трьох українських перекладах наявні чоловічі та жіночі рими. Перекладачі використали традиційне перехресне римування АбАбВгВг, таке ж як і в оригіналі. Необхідно відмиті ти, що чергування чоловічих та жіночих рим абсолютно точно співпадає в усіх трьох варіантах. Необхідно також підкреслити, що вдало було відтворено анафору “if”:

Якщо ти в  змозі мріяти, та в міру, 
Якщо ти думаєш, та думка – не мета, 
Якщо Тріумф чи Горе не згубили твою віру 
Й минають легко й однаково все життя. (В. М. Василишин);

Якщо завадити тобі не зможе  
Ні друг ні ворог досягти мети;  
Якщо хвилину, що біжить невпинно  
Ти сповниш змістом, ось тоді радій... (Т. Малкович);

Якщо ти мріям не віддавсь на ласку,  
Якщо ти владар пристрастям своїм,  
Якщо приймаєш Успіх та Поразку  
І знаєш, що ціна та сама їм. (М. В. Стріха).

Перекладачі чітко відтворюють  римування, використане Р. Кіплінгом. Вони римують як слова, які належать до однієї частини мови: міру-віру (В. М. Василишин), жили-сили (Т. Малкович) та ласку-Поразку (М. В. Стріха), так і слова, що належать до різних частин мови: гордо-рекорди (В. М. Василишин), ллють-лють (Т. Малкович) та юрбою-собою (М. В. Стріха).