Обучение специалистов использованию ИСУ в ВУЗах

Ринкові стосунки, які проникають й в освіту, «ведуть» за собою менеджмент: освітній, педагогічний та дидактичний.

Дослідники цих феноменів  дають їх різні визначення: «Галузь  менеджменту, яка регулює процеси  трансформації змісту освітньої  діяльності, називається освітнім менеджментом; вона охоплює зміст, форми реалізації принципів, методів, підходів, технології, функцій і прийомів управління взаємодією освітніх процесів» (Н. Побирченко, Г. Лопушанська).

На підстави теоретичного аналізу психологічних особливостей менеджменту освіти Н. Коломинський пропонував таке визначення цього поняття: менеджмент в освіті - усвідомлена взаємодія керівника з іншими людьми: підлеглими, партнерами, своїми керівниками, учнями, батьками та іншими, яке спрямоване на забезпечення їх активної скоординованої участі в досягненні наміченої мети.

«Педагогічний менеджмент - це комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління освітнім процесом, спрямованим на підвищення його ефективності» - таке визначення дає В. Симонов. Під освітнім процесом він розуміє сукупність трьох складових: навчально-пізнавального, навчально-виховного, самоосвітнього процесів.

Виходячи з такого визначення, він стверджує, що будь-який викладач, по суті, є менеджером навчально-пізнавального  процесу (як суб'єкт управління ним), а керівник навчального закладу - менеджером навчально-виховного процесу  в цілому (як суб'єкт управління цим  процесом).

У Великій Британії, Данії, Нідерландах та інших високорозвинених країнах освітнім менеджментом (адмініструванням освітою) розроблено Стандарт професійної  діяльності ректора («вихователя», за В. Далем). Він є базою, основним орієнтиром для здійснення професійної підготовки керівника навчального закладу, визначення його професійного рівня, мірилом управлінських потенційних можливостей.

Як ми бачимо, існує потреба  в розробці Стандарту професійній  діяльності працівників органів  управління освітою («освітян» за В. Далем) від міністерства до методиста  й інспектора відділу освіти, та Стандарту професійній діяльності педагога - предметника («учителя» за В. Далем) з тими ж цілями.

Професіоналізація керівників потребує особливої уваги в нових  умовах, управління освітнім процесом у країні й у сучасному навчальному  закладі, де керівник відіграє першорядну роль у впровадженні інновацій, як тих, які ініціюються «зверху», так  і тих, які продукуються в навчальному  закладі.

Як показав огляд літератури, найбільш розробленими є проблеми педагогічного (шкільного) менеджменту. Практичних рекомендацій для директора школи («вихователя» за В. Далем) з педагогічного менеджменту  вже цілком достатньо. Менш розроблено проблеми власне освітнього (для «освітянина» за В. Далем) менеджменту й дидактичного (для «вчителя»). Хоча ми вже маємо навчальний посібник, за яким можна починати вчити (і вчитись) працівників органів управління освітою.

Управлінська компетентність сьогодні - це перш за все здатність, яка перетворює, а не тільки адаптує  вміння.

Менеджмент - це не фіксація існуючого становища, а створення  необхідних умов для ефективної праці. Не існує неживої експертної системи, яка могла б замінити менеджера. Як тільки процес прийняття та реалізації рішень опрацьовано, у будь-якого  керівника з'являється спокуса  знайти готові теоретичні рецепти та інструменти, за допомогою яких їх менеджерам можна діяти в будь-яких ситуаціях. Але замість «інструментального»  підходу треба вчити менеджерів думати в кожній конкретній ситуації.

Менеджер освіти зможе  тоді передбачати зміни та управляти  ними, бути здатним до постійного оновлення. Менеджер повинен уміти вибирати вірну стратегію й чіткий напрямок розвитку. Менеджер зможе утворювати комбінацію можливостей, оскільки успіх  рідко залежить від досягнень  в одному напрямі.

Творчість, уміння синтезувати  різнобічні знання й навички, готовність іти на ризик є у справжніх  менеджерів. Здібні менеджери, які прагнуть постійно вчитись, удосконалювати свою майстерність і мистецтво управління, шукати нові грані в теорії та практиці управління, будуть більш затребувані, ніж інші.

Їх завдання - максимально  ефективне використання сил, які  вони мають, перш за все людських ресурсів, і нейтралізація слабких місць. Друге завдання - гармонізувати в  кожному рішенні дії вимагання  близького й віддаленого майбутнього.

У перспективі основне  завдання менеджерів освіти буде складатись в інтегруванні невизначеності в  систему прогнозування, прийнятті  рішень та організаційної структури, що потребує від менеджерів освіти високого професіоналізму - здатності не тільки до адаптації, а й до інновацій  та постійного навчання.

Дослідник О.Є. Кравчина стверджує, що застосування інформаційних технологій у системі управління освітою  є особливо необхідним, оскільки саме управлінські рішення спроможні  змінити всю систему в цілому, а від їх правильності та своєчасності залежить ефективність системи освіти. Одним із методів удосконалення  системи управління освітою є  впровадження новітніх інформаційних  систем. Це дозволяє оптимізувати процес обміну інформацією, зменшити обсяг  роботи адміністратора системи освіти та дозволяє йому приймати ефективні  управлінські рішення.

Управлінець навчального  закладу як ніхто інший повинен  володіти інформаційно-комунікаційними  технологіями та бути обізнаним у  сучасних новітніх інформаційних розробках  які стосуються управління навчальним закладом та інформатизації освіти взагалі. Проблемі використання інформаційних  технологій в освіти присвячені праці  В.Ю. Бикова, М.І. Жалдака, С.А. Ракова, В.М. Кухаренко, А.М. Гуржія, Ю.О. Жука та ін. Дослідник О.Є. Кравчина розглядає проблему інформатизація організаційно-управлінської діяльності в загальноосвітній школі. В.В. Дивак досліджує інформаційно-комунікаційні технології в професійній діяльності директора школи. Дослідження науковців Н.В. Морзе та О.Г. Глазунової присвячені розробці моделі ефективного використання інформаційно-комунікаційних та дистанційних технологій навчання у вищому навчальному закладі. Н.А. Зінчук досліджує інформаційно-аналітичну компетентність менеджера: значення у професійній управлінській діяльності та передумови формування у ВНЗ. У наукових роботах Є.С. Березняка, Л.В. Васильченко, Т.Б. Волобуєвої, В.Г. Гамаюнова, В.В. Григораша, Л.І. Даниленко, Н.М. Островерхової, О.І. Мармази, Л.М. Калініної, В.В. Крижка, М.П. Лещенко, В.С. Пікельної, В.Д. Федорова, Г.В. Єльникової, Є.М. Хрикова висвітлено проблеми управління навчальними закладами та розкривається різні аспекти питання професійної підготовки керівних кадрів освіти.

На першому етапі професійна підготовка управлінця навчального  закладу з використанням ІКТ  проводиться у ВНЗ, але через відсутність процесу підвищення ІКТ компетентності викладачів ВНЗ, використання ІКТ у навчальному процесі ВНЗ, зазвичай обмежене.

І тому управлінці навчальних закладів, приступаючи до виконання  професійних обов’язків, відразу  зустрічаються з проблемами пов’язаними  з використанням ІКТ. На сьогодні існують комп’ютерні програми управління навчальними закладами, але їх використання в навчальному процесі обмежене, через елементарну необізнаність  керівників навчальних закладів. Аналіз навчальних планів професійної підготовки магістрів зі спеціальності «Управління  навчальним закладом», показав відсутність  дисципліни «Інформаційно-комунікаційні  технології в управлінні освітою» у  багатьох навчальних закладах.

І у змісті інших предметів  відсутня інформація стосовно використання ІКТ в управлінні навчальним закладом. Тому, випускники цих навчальних закладів не готові до ефективного управління з використанням ІКТ, хоча в освітніх установах фактично здійснено процес інформатизації.

Особливої уваги заслуговують розробки творчої групи Єльнікових, які активно запроваджують використання інформаційно-комунікаційних технологій для автоматизації процесу управління навчальним закладом.

Серед різноманітної програмної продукції значний інтерес становлять: система «Net Школа Україна», «ASC Шкільний розклад», «шкільний розклад Ректор 3», Програмний комплекс «Автоматизована система керування навчальним закладом», інформаційна система «Галактика Керування вузом», рішення комплексної автоматизованої системи керування діяльністю вузом, [5]. Використання цих систем під час професійної підготовки майбутніх управлінців навчальних закладів сприятиме розвитку рефлексивності студентів і формуванню готовності до рефлексивного управління навчальним закладом.

Представляємо результати міні-дослідження  яке було направлене на визначення обізнаності студентів спеціальності  «Управління навчальним закладом»  щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій в управлінні навчальними закладами. На запитання, які були поставлені випускникам магістратури спеціальності «Управління навчальним закладом» (назву ВНЗ не називаємо, щоб уникнути непорозумінь),

1. «Чи знаєте ви про  комп’ютерні програми автоматизації  процесу управління навчальним  закладом?», відповіді респондентів  розподілилися наступним чином:  «так» - 38%, «ні» - 62%.

2. «Назвіть програми, якими  користуються для автоматизації  процесу управління навчальним  закладом?», лише 32 % змогли назвати  хоча б одну програму. А інші 68 % не назвали жодної.

Це досить великий показник. Які висновки можна зробити? Їх може бути кілька:

перший – відсутність  дисципліни «Інформаційно-комунікаційні  технологій в освіті та управлінні», за допомогою якої майбутні управлінці навчальних закладів змогли б отримати відповідні знання стосовно застосування інформаційно-комунікаційних технологій в управлінні освітою;

другий – відсутність  процесу підвищення інформаційно-комунікаційної компетентності викладачів ВНЗ.

І взагалі постає питання  про якість професійної підготовки майбутніх управлінців навчальних закладів до використання інформаційно-комунікаційних технологій у подальшій професійній  діяльності.

Звичайно, коли фахівець почне  виконувати свої професійні обов’язки, то він буде зустрічатися з багатьма проблемами і буде змушений займатися  самоосвітою, але, на мою думку, навчальні заклади, в яких відбувається професійна підготовка майбутніх магістрів різних спеціальностей, повинні надавати студентам «свіжу», а не «застарілу» інформацію з професійно-орієнтованих дисциплін.

Доцільно складати навчальні  плани таким чином, щоб вони були побудовані не тільки на наукових засадах, а і з врахуванням розвитку та використанням інформаційно-комунікаційних технологій в управлінні освітою. Як зазначають науковці Н.В. Морзе., О.Г. Глазунова, використання ІКТ та дистанційних технологій у навчальному процесі вищого навчального закладу поступово вносить зміни в невід’ємні елементи традиційної системи освіти, замінюючи дошку і крейду на електронну дошку і комп'ютерні навчальні системи, книжкову бібліотеку на електронну, звичайну аудиторію на мультимедійну [8].

Застосування інформаційних  технологій у навчальному процесі  вищого навчального закладу потребує змін у методиці викладання всіх дисциплін. Дослідник Н.А. Зінчук наголошує, що перед вищими навчальними закладами, що готують до професійної діяльності менеджерів, стоїть завдання допомогти  студенту – майбутньому фахівцю  з управління успішно оволодіти  навичками з інформаційно-аналітичної  діяльності, сформувати відповідний  тип професійного мислення, розкрити шляхи подальшого вдосконалення  своєї інформаційно-управлінської  компетентності [4].

Інформаційні технології розвиваються дуже динамічно, так само динамічно має розвиватися і  методика їх використання в навчальному  процесі. До сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання відносяться Інтернет-технології, мультимедійні програмні засоби, офісне та спеціалізоване програмне забезпечення, електронні посібники та підручники, системи дистанційного навчання (системи комп’ютерного супроводу навчання).

  Для формування готовності майбутніх керівників навчальних закладів до рефлексивного управління необхідне створення мотивації (позитивної) до даного виду діяльності. Основні складові мотивації магістрів доцільно розглядати, ґрунтуючись на підходах, розроблених Н.А. Зінчук [4]: ступінь усвідомлення студентами ціннісних сторін рефлексивного управління та особливостей його практичного застосування; значущість ІКТ-компетентності в управлінській діяльності; ставлення студентів до навчального процесу з використанням ІСУ, результатом якого буде сформованість готовності до рефлексивного управління; бажання удосконалювати свою ІКТ-компетентність.

  Співзвучним цьому дослідженню є погляди науковця В.В.Дивака, який стверджує, що демократизація освітньої діяльності вимагає адекватних змін і в роботі з підготовки керівних кадрів освіти, а також пошуку і впровадження методик інноваційних технологій для формування нового покоління директорів загальноосвітніх навчальних закладів.

Сьогодні керівники навчальних закладів, наражаються на певні труднощі в роботі: змінюються, розширюються їх функції, ускладнюється їх роль. Саме тому процес усвідомлення цих  процесів і адаптації до них вимагає  терпіння і часу, а також –  підготовки професійного керівника, який є висококваліфікованим фахівцем і  в галузі управління навчальним закладом, і у навчально-виховній роботі [2]. Подолання суперечностей між  фактичним рівнем професійної компетентності директорів шкіл і необхідними для  сучасного управління знаннями і  вміннями в умовах інформаційного суспільства  можливо шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій ще на етапі професійної  підготовки майбутніх керівників. Використання інформаційних технологій може відбуватися  різними способами, відповідно до потреб конкретного типу заняття, рівня  володіння різними програмами та наявності сертифікованих програм  у системі вищої освіти.

Таким чином, в умовах реформування концептуальних, організаційних і структурних засад вітчизняної освіти з метою виведення її на рівень освіти розвинутих країн світу вирішальна роль відводиться готовності керівних та педагогічних кадрів освіти до реалізації поставлених завдань. Вони “мають стати рушійною силою відродження та створення якісно нової системи освіти” [9].

2.

Розглянемо доцільність  використання ІСУ на прикладі Національного  університету цивільного захисту України. Доведемо необхідність підготовки кадрів до використання ІСУ.

Вихідні дані

Національний університет  цивільного захисту України - це провідний вищий навчальний заклад МНС України IV рівня акредитації та один із найавторитетніших та найстаріших навчальних закладів пожежно-рятувального профілю не тільки в Україні, а й в країнах СНД. Навчальний заклад здійснює підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації фахівців для підрозділів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів, а також керівних, науково-педагогічних, науково-дослідницьких, наукових, педагогічних кадрів у напрямках „ Пожежна безпека”, „ Державне управління” та „ Психологія”.