Обучение специалистов использованию ИСУ в ВУЗах

Вступ

 

Нині держава і суспільство  вирішують важливі проблеми сьогодення і майбутнього України – становлення  освіти, виховання та підготовки до життя і творчості нового покоління  з новим світоглядом незалежної держави. На часі – питання реформування вищої школи. Будь-що нове починається із закладення міцного фундаменту, бо від його надійності залежить майбутнє будівлі. Соціальні потреби суспільства спонукають до розробки нових напрямків освіти. Йдуть пошуки нових форм управління. Це дуже відповідальна справа. Більшість вищів давно виробили свої концептуальні засади, свою філософію навчання і управління. Сформована своя мікрокультура, самоцінність, свої традиції. Майже кожен навчальний заклад має своє обличчя, певний дух співпраці педколективу. Там, де працює творчий керівник і дружний педагогічний склад, які прагнуть до чогось нового, результативного, там складається певна культура ділового спілкування, обирається стратегія і тактика, яка б мала системно-діяльнісне значення, завершувалася б конкретними практичними справами.

Процеси глобальних змін, що відбуваються на сучасному  етапі розвитку всього українського суспільства, і освіти, зокрема, вимагають  нових підходів до управління навчальними  закладами, пріоритетними серед  яких є впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, що мають забезпечити  доступність та ефективність управління, вдосконалення навчально-виховного процесу, реалізувати життєдіяльності навчального закладу в інформаційному суспільстві.

Демократизація  освітньої діяльності вимагає адекватних змін і в роботі з підготовки керівних кадрів освіти, а також пошуку і  впровадження методик інноваційних технологій для формування нового покоління  керівників закладів освіти. Сьогодні керівники навчальних закладів, наражаються на певні труднощі в роботі: змінюються, розширюються їх функції, ускладнюється їх роль. Причину варто шукати у стані справ, коли ВНЗ із закритої системи перетворюється у більш складну відкриту систему. Саме тому процес усвідомлення цих процесів і адаптації до них вимагає терпіння і часу, а також – підготовки професійного керівника, який є висококваліфікованим фахівцем і в галузі управління навчальним закладом, і у навчально-виховній роботі. Адже управлінська діяльність має «подвійний» предмет діяльності: керівник повинен бути і менеджером, і педагогом. Це означає, що на сучасному етапі розвитку вищої освіти сучасний керівний склад вищу повинен успішно здійснювати як управлінську, так і педагогічну діяльність, забезпечуючи реалізацію цілей і змісту навчально-виховного процесу та різноманітних форм міжсуб’єктних відносин у нових умовах.

Подолати  суперечності між фактичним рівнем професійної компетентності керівницького складу всіх рівнів ВНЗ і необхідними для сучасного управління знаннями і вміннями в умовах інформаційного суспільства можливо шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій.

У Національній доктрині розвитку освіти (Україна XXI століття) це інформатизація освіти, спрямована на задоволення освітніх інформаційних, обчислювальних і комунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу шляхом створення єдиної інформаційної структури.

Тенденції розвитку економічного й освітнього середовища диктують необхідність використання вузами сучасних технологій, що дозволить підвищити їх адаптивність і конкурентоспроможність на ринку  освітніх послуг. Формування суспільства, заснованого на знаннях – актуальне  завдання уряду України й уряду європейських держав, які в цілому заохочують рух університетів убік інформатизації та відкритості й створюють сприятливі умови для створення єдиного освітнього простору Європи. Прикладами цих зусиль, спрямованих на глобалізацію ринку освітніх і наукових послуг є Болонський процес і програми науково-технологічного розвитку. Здійснення цього процесу неможливе без ефективного керування ВНЗ, яке, в свою чергу, вже неможливе без інформаційних систем. У цьому ракурсі основними заходами в розвитку інформатизації стають створення надійної й ефективної інфраструктури, впровадження уніфікованих способів доступу до корпоративних даних, поліпшення керованості всього комплексу інформаційних ресурсів, а також забезпечення відповідності інфраструктури стратегічним цілям вузу. На сучасному етапі інформаційна система із засобу надання доступу до необхідної інформації перетворилася в обов'язковий компонент інфраструктури керування закладом освіти і сукупність інтелектуальних сервісів, без яких сьогодні неможливо представити організацію керування й навчання.

Зміна зовнішнього середовища функціонування вузів неминуче привела  до необхідності їх організаційної трансформації. Головною особливістю сьогоднішньої  ситуації є те, що процес відновлення  вузу повинен бути безперервним. Динамічне  зовнішнє середовище не дозволяє зупинитися на одного разу зроблених змінах методів  керування вузом і його організаційній структурі. Інакше кажучи, основний напрямок трансформації полягає в створенні  адаптивної системи керування вузом  на основі якості.

Проекти по впровадженню інформаційних систем управлінської діяльності традиційно охоплюють широкий спектр завдань від додаткової формалізації процедур збору й зберігання управлінської інформації до здійснення змін в організаційній структурі керування й перерозподілу обов'язків. Відмінною рисою даного типу проектів є те, що від успіху або провалу проекту може залежати ефективність функціонування вузу в цілому й окремих підрозділів. Із цієї причини ретельне планування й контроль не тільки технічних, організаційних, але й людських аспектів впровадження системи здобуває особливу важливість. Користувацька аудиторія ІС може бути різної – від середовища, призначеному тільки для верхнього рівня керування, до середовища « для всіх», у якій обсяг і глибина повноважень визначаються роллю, яку користувач відіграє в закладі освіти. Тому, на мій погляд, необхідно з’ясувати як підготувати майбутніх інженерів – педагогів до вибору та використання  ІСУ. Необхідно дослідити, якою повинна бути сучасна ІС для управління закладами освіти, щоб найкраще задовольняти потреби освітньої установи. Але основною метою є підготовка майбутнього фахівця до впровадження ІСУ в вищому навчальному закладі, забезпечення умов для задоволення потреб навчального закладу, шляхом вивчення нових  методів регулювання в сфері освіти, відновлення структури й змісту механізмів керування, розвитку  практичної спрямованості освітньої програми з інформатики для майбутніх інженерів – педагогів.

Питання впровадження інформаційно-комунікаційних технологій управління в закладах освіти шляхом систематизації інформаційного забезпечення управлінської діяльності досліджували В.В. Гуменюк, В.П. Драгун, В.І. Маслов; виділяли рівні управлінської  діяльності керівника з використанням  інформаційно-комунікаційних технологій В. Глушков, Н. Довгань і Є. Машбиць; розробки напрямків удосконалення праці керівника з допомогою комп’ютерної техніки А.Хроленко, М.Жалдак, В.Е.Лунячек, І.Підласий, Т.Шамова; питання інформаційної культури досліджували В.Бабич, Г.А.Воронцов, О.В.Почупайло, А.Т. Ашеров,  Е.П.Семенюк та ін. Аналіз змісту вказаних праць дозволяє твердити, що попри детальну проробку визначених вище аспектів проблеми, питання професійної інтерпретації діяльності керівництва та управлінського  складу навчального закладу за ІКТ підтримки розроблено недостатньо. Зокрема, не висвітлено зміст і рівні інформаційно-комунікаційної компетентності менеджерів освіти ВНЗ як управлінців.

Актуальність підвищення ефективності інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в управлінні ВНЗ в інформаційному суспільстві очевидна, тому ця проблема потребує спеціального дослідження. Необхідно з’ясувати:

1.      На яких  напрямках і етапах управлінської  діяльності вузів потрібно застосовувати інформаційні системи управління (ІСУ)? Чи зможе застосування інформаційних систем управління підвищити ефективність управлінської діяльності вузу?

2.      Які функції  можуть виконувати ІСУ на різних  напрямках і етапах  управління вузом?

Для досягнення цієї мети повинні бути вирішені наступні завдання:

вивчення  змісту й методики підготовки інженерів – педагогів  в галузі інформаційних технологій;

вивчення процесу керування  вищим навчальним закладом на всіх етапах;

проведення порівняльного  аналізу існуючих програмних продуктів  на ринку;

дослідження процесу впровадження ІСУ в вищому навчальному закладі;

аналіз  ефективності впровадження ІСУ;

аналіз поведінки користувачів ІСУ;

 розробка системи підготовки інженера – педагога щодо спроможності підвищення ефективності керування ВНЗ шляхом впровадження ІСУ.

Розв'язок завдання підготовки фахівців до підвищення ефективності керування в сфері освіти шляхом використання ІСУ забезпечується за рахунок реалізації заходів щодо наступних основних напрямків:

підготовка фахівців до вміння адаптуватися та адекватно реагувати  на  динамічно мінливі потреби в управлінні ВНЗ;

впровадження механізмів взаємодії працівників всіх ланок керування установ освіти, що забезпечують результативність, швидкість та прозорість процесів;

впровадження моделей  державно-суспільного керування  освітніми установами з метою  розвитку інститутів суспільної участі в освітній діяльності й підвищення відкритості сфери освіти;

підвищення ефективності керування при зміні класичних форм діяльності керівницького складу навчальних закладів на використання ІСУ з метою забезпечення розвитку як самостійності так і взаємодії кожного підрозділу освітніх установ, посилення їх відповідальності за кінцеві результати діяльності, підвищення результативності й прозорості паперового обігу;

 організація мережної  взаємодії освітніх установ для  розвитку мобільності в сфері  освіти, удосконалювання інформаційного  обміну й поширення ефективних  розв'язків; 

 удосконалювання системи  керування утвором на основі  ефективного використання інформаційно-комунікаційних  технологій у рамках єдиного  освітнього простору.

Актуальність  проблеми підготовки інженерів – педагогів до використання інформаційних систем управління в  керівництві навчальними закладами  визначила вибір теми моєї роботи.

Відповідно до мети моєї кандидатської роботи, були сформульовані наступні завдання :

 вивчення й аналіз  існуючих на ринку ІСУ за критеріями якості, змістовності, зручності використання та легкості в адаптуванні під потреби окремого ВНЗ;

 виявлення проблемних місць в області підготовки інженерів – педагогів до використання ІСУ;

 розробка рекомендацій з удосконалювання змісту курсу «Управління інформаційними зв’язками»  та курсу «Техніка управлінської діяльності».

У кандидатській роботі будуть використані наступні методи:

 методика експрес-самооцінки  за критеріями моделі вдосконалювання,  запропонована Європейським фондом  керування якості ( EFQM ) і адаптована Мисис (Керування стратегічного розвитку) до вищого навчального закладу ;

 методика самооцінки  НУЦЗУ на основі моделі внутрішнвузівської ІСУ вищої професійної освіти;

 статистична обробка даних (побудова діаграм, гістограм, карти Парето, причинно-слідчої-діаграми);

 анкетування.

Інформаційна діяльність ректорів вузів повинна ґрунтуватися передусім на інформаційних процесах і полягає у розробці інформаційної політики, через створення програми інформатизації діяльності навчального закладу; формуванні і розвитку освітньо-інформаційного середовища та інформаційної інфраструктури; створенні, розвитку і використанні інформаційних ресурсів і систем, автоматизованих систем управління; розробці і використанні комп’ютерно-інформаційних і телекомунікаційних технологій у навчально-виховному і управлінському процесах[3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Постановка задачі

В інформаційному суспільстві  однією з важливих якостей ректора, умов успішності його як професіонала-менеджера  освіти є готовність до інноваційної діяльності.

Готовність до інноваційної діяльності стимулює особистісний розвиток, визначає професійну спрямованість, напрямки професійної освіти, професійне самовизначення керівника.

Успішність інноваційної діяльності передбачає, що керівник вузу усвідомлює практичну значущість інновацій у системі освіти на професійному та особистісному рівнях.

Однак включення науково-педагогічного складу вузу в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування професійної та особистісної готовності працівників до інноваційної діяльності. До того ж інноваційні процеси, як і будь-які інші нововведення, породжують проблеми, пов'язані з необхідністю поєднання інноваційних програм з державними програмами виховання і навчання, співіснування різних педагогічних концепцій.

Найактуальнішою з інноваційних програм сьогодення є комп’ютеризація  освіти, програма впровадження ІКТ, тому у моєму дослідженні готовність колективу вузу до інноваційної діяльності визначалася за такими показниками:

1.Мотивація до запровадження  інформаційно-комунікаційних технологій  в управління та  педагогічну  практику.

2. Інформованість про  новітні інформаційно-педагогічні  технології, знання новаторських  методів роботи.

3.Зорієнтованість на власну  творчість, налаштованість на  експериментальну діяльність.

4.Готовність до подолання  труднощів, пов'язаних із змістом  та організацією інформаційно-комунікаційних  технологій.

5.Володіння практичними  навичками освоєння вдосконалених  інформаційно-комунікаційних технологій.

На запитання “Які з  проблем стримують використання інформаційно-комунікаційних технологій в вузі?” було отримано такі відповіді респондентів:

·        недостатня забезпеченість інформаційно-комунікаційними  технологіями та іншим обладнанням  – 34%;

·        недостатній  рівень кваліфікації кадрів для впровадження інформаційно-комунікаційних технологій – 25%;

·        консерватизм у використанні інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховному  процесі – 12%;

·        недостатня розробленість програмного забезпечення – 20%;