Правовий статус окремих видів суб'єктів господарювання

Державні підприємства

Державне унітарне підприємство - є юридичною особою і тому йому властиві всі ознаки юридичної особи. Разом з тим, воно має певні особливості, що відрізняють його від інших підприємств. Державне унітарне підприємство створюється і діє на основі тільки однієї форми власності — державної.

Цільна державна основа, на якій здійснюється діяльність державного підприємства, обумовлює унітарну (єдину) природу  цієї юридичної особи.

Державне  унітарне підприємство функціонує на базі державного майна, яке закріплюється за державним підприємством на праві господарського ведення або оперативного управління. Майно, закріплене власником за унітарним підприємством, складає його статутний фонд.

Представником власника — держави є відповідний орган державної влади, в сферу управління якого входить державне унітарне підприємство. Функції власника майна (органу, уповноваженого управляти державним майном) щодо державного унітарного підприємства здійснює галузеве міністерство (відомство), в сферу діяльності якого входить підприємство.

Майно державного унітарного підприємства знаходиться в державній власності  і закріплюється за таким підприємством  на праві господарського відання  або праві оперативного управління.

Власник майна, створюючи державне унітарне підприємство і наділяючи його необхідною майновою базою, не втрачає прав на нього. Це майно залишається в державній власності, а державне унітарне підприємство має право господарського ведення (державне комерційне підприємство) або право оперативного управління (казенне підприємство). Оскільки державне унітарне підприємство не є власником, це обумовлює необхідність виконання вказівок власника (відповідно до його компетенції) і узгодження з ним основних питань діяльності.

Спеціальна вимога пред'являється  до найменування державного унітарного підприємства, в якому повинно  бути вказано, що таке підприємство є  державним.

Відповідальність державного унітарного підприємства за його зобов'язаннями наступає за загальними правилами відповідальності, встановленої для юридичної особи. Це підприємство не відповідає за зобов'язаннями свого засновника і органу влади, в сферу управління якого воно входить.

Управління державним  унітарним підприємством здійснюється одноосібним керівником, який призначається на посаду за допомогою укладення з ним контракту органом, уповноваженим управляти державним майном. Керівник державного унітарного підприємства діє на основі єдиноначальності і представляє його без довіреності через надані йому законом повноважень.

Господарське законодавство  називає два види державних унітарних підприємств — комерційні і казенні. Відмінність між ними — в тому, що державні комерційні підприємства володіють, користуються і розпоряджаються майном на основі права господарського ведення, а казенні підприємства — на основі права оперативного управління.

   Державне комерційне підприємство - є організаційно-правовою формою, в якій здійснюють діяльність комерційні юридичні особи, що є суб'єктами підприємницької діяльності. Оскільки державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, на нього розповсюджуються положення розділу 4 Господарського кодексу України, що регламентує підприємництво.

Відмінністю державних  комерційних організацій від інших комерційних юридичних осіб полягає в тому, що вони не наділюються правом власності на закріплюване за ними майно.

Державне комерційне підприємство діє на основі права  господарського ведення, врегульованого в ст. 136 Господарського кодексу України. Права підприємства по самостійному використовуванню і розпорядженню майном обмежені.

На відміну від інших  комерційних підприємств, створення  яких допускається законом при формуванні його засновниками частини статутного фонду, статутний фонд державного комерційного підприємства повністю утворюється уповноваженим органом до його державної реєстрації. Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства встановлюється законом.

Держава і орган, в  сферу управління якого входить  державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, окрім випадків, передбачених Господарським кодексом України і іншими законами.

Державне комерційне підприємство є юридичною особою, що становить, як правило, виключення відповідальності за його зобов'язаннями держави і органу, в сферу управління якого воно входить.

Господарське законодавство  України встановлює можливості захисту  прав і інтересів державного комерційного підприємства при виконанні їм рішень органів державної влади або органів місцевого самоврядування, які були визнані судом неконституційними або недійсними. Якщо при цьому підприємству були заподіяні збитки, воно має право звернутися до вказаних органів або в суд з вимогою про їх відшкодування.

Підприємства, засновані  на змішаній формі власності

 

Об'єднанням підприємств - є господарська організація, утворена у складі двох або більш підприємств з метою координації їх виробничої, наукової і іншої діяльності для вирішення загальних економічних і соціальних задач.

Здійснення підприємницької діяльності її суб'єктами — підприємствами викликає потребу в безпосередній взаємодії з іншими юридичними лицями з метою колективного використання виробничого, науково-технічного, інформаційного і фінансового потенціалу кожного з них для досягнення більшої ефективності. Це зумовило створення великого числа і різноманітність видів об'єднань підприємств. Вони виникають або на добровільній основі, з активними “горизонтальними зв'язками” між їх учасниками — підприємствами, або за рішенням органів, які мають право утворювати об'єднання підприємств.

Об'єднання підприємств  утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до Господарського кодексу України і інших законів України мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Засновниками об'єднання  підприємств можуть бути або самі підприємства, або уповноважені державні органи.

Об'єднання підприємств  можуть створюватися без вказівки терміну їх дії (наприклад, концерн), або на певний термін, до досягнення певної мети або виконання задачі (наприклад, консорціум).

 Оскільки об'єднання підприємств є юридичною особою, йому властиві всі ознаки юридичної особи і на нього розповсюджуються правила Цивільного кодексу України про юридичних осіб. Об'єднання підприємств є юридичними особами, власниками переданого засновниками і придбаного самим об'єднанням майна, самостійно розпоряджаються отриманим прибутком, здійснюють від свого імені будь-яку діяльність, не заборонену законодавством, несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Види об'єднань підприємств

Залежно від порядку  установи об'єднання підприємств можуть утворюватися два види об'єднань підприємств:

1. господарські об'єднання;
2. державні або комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх вигляду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

Господарським об'єднанням є добровільне  об'єднання підприємств, створене ними в цілях координації діяльності, забезпечення захисту їх прав, представлення  загальних інтересів в державних  і інших органах, а також в міжнародних організаціях. Метою такого об'єднання є захист і реалізація інтересів його учасників, консолідація зусиль в забезпеченні роботи його структур.

Відмітними ознаками господарських об'єднань є наступні:

По-перше, його засновниками (учасниками) можуть бути тільки підприємства — комерційні юридичні особи, що ставлять своєю основною метою отримання прибутку.

По-друге, учасники об'єднання зберігають свою юридичну самостійність як суб'єкти права.

По-третє, добровільний порядок створення. Добровільність волевиявлення засновників на створення об'єднання знаходить віддзеркалення в засновницькому документі.

По-четверте, господарське об'єднання  признається новим і самостійним  суб'єктом права (юридичною особою), володіючи майном, переданим йому засновниками (учасниками).

Господарські об'єднання діють на основі засновницького договору або статуту, який затверджується їх засновниками. Якщо створюється договірне об'єднання (асоціація і корпорація), то потрібен засновницький договір. При створенні ж консорціумів і концернів (статутних об'єднань) необхідний статут.

В засновницьких документах об'єднання, як і інших юридичних осіб, повинні  визначатися, наприклад, найменування, місце його знаходження, порядок  управління діяльністю, склад і компетенція  органів управління і порядок ухвалення ними рішень, у тому числі перелік питань, рішення по яких приймаються одноголосно або кваліфікованою більшістю голосів учасників об'єднання, а також порядок розподілу майна, що залишається після його ліквідації.

Також передбачаються в засновницьких документах мета і задачі, предмет діяльності об'єднання, джерела утворення майна, створювані фонди, органи управління і контролю, порядок реорганізації і ліквідації, права і обов'язки учасників об'єднання, порядок ухвалення і виходу їх з об'єднання, розміри і види внесків, що вносяться ними в майно об'єднання.

Державне (комунальне) господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, за рішенням міністерств або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Відмітною особливістю державного і комунального господарського об'єднання є те, що воно створюється не по волевиявленню його учасників-підприємств, а за рішенням відповідних органів — Кабінету Міністрів України, міністерств або компетентних органів місцевого самоврядування. Так, багато державних об'єднань у вугільній, нафтовій, газовій, нафтопереробній промисловості створено у вказаному порядку.

Підприємства з іноземними інвестиціями. Іноземні підприємства

Підприємство з іноземними інвестиціями

Згідно Закону України  “Про режим іноземного інвестування”  від 19.03.96 р. підприємство з іноземними інвестиціями — підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, при його наявності, складає не менше 10 відсотків. Підприємство придбаває статус підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Такі підприємства створюються  і діють у формах, передбачених законодавством України.

Засновницькі документи підприємств  з іноземними інвестиціями повинні  містити відомості, передбачені  законодавством України для відповідних  організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну приналежність їх засновників (учасників).

Майно, що ввозиться до України  як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з  іноземними інвестиціями (окрім товарів  для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митним збором. При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більше ніж на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не стягується, якщо в період, на який дається відстрочення платежу, вказане мито зараховано на баланс підприємства і податковою інспекцією по місцю знаходження підприємства зроблена про це відмітка на екземплярі векселя.

Якщо протягом трьох років з  часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, яке було увезене  до України як внесок іноземного інвестора до статутного фонду вказаного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (окрім вивозу іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих при ввезенні до України майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактам) про спільну інвестиційну діяльність, і сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна затверджений ухвалою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 р. № 937.

Іноземною інвестицією  є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в об'єкти, інвестування в які  не заборонено законами України.