Правовий статус окремих видів суб'єктів господарювання

- Визначення поточного  ринкового курсу іноземних валют до національної валюти;

- Створення умов для  здійснення операцій Центрального  банку щодо підтримки ринкового  курсу національної валюти.

Членами валютної біржі  можуть бути комерційні банки і інші фінансові організації, яким видані ліцензії на проведення валютних операцій.

Операції по купівлі-продажу  валюти безпосередньо на біржі мають  право здійснювати тільки її члени, які діють від свого імені  і за свій рахунок або за рахунок  своїх клієнтів. Інші підприємства, у тому числі з участю іноземного капіталу, а також уповноважені банки – не члени біржі, можуть придбати валюту тільки через членів біржі, оформивши з останніми клієнтські відносини.

Правове положення Української  міжбанківської валютної біржі.

Українська міжбанківська валютна  біржа (УМВБ) була утворена 8 липня 1993 р. відповідно до ухвали Правління НБУ «Про УМВБ».  Головна мета діяльності Біржі була визначена як необхідність впорядковування операцій купівлі-продажу іноземної валюти уповноваженими банками і представлення пропозицій щодо політики курсоутворення.

Спочатку Біржа функціонувала  при НБУ, а потім була зареєстрована  як закрите акціонерне товариство, засновниками якого стали 40 комерційних  банків України  з часткою кожного 2,5%. В такому статусі Біржа здійснює свою діяльність і понині. В робочих органах Біржі задіяно 31 банк. Членами біржі є 106 комерційних банків і інвестиційних компаній. На Біржі діють три секції: валютна, фондова і термінових контрактів.

З листопаду 1993 р. після упровадження фіксованого курсу гривни торги  валютою на УМВБ були припинені. Її продаж по офіційному курсу залежно від першочергових потреб держави проводив тимчасово створений Тендерний комітет. Проте політика фіксованого курсу привела тільки до загострення валютних проблем. З відміною фіксованого курсу гривни і переходом до політики регульованого курсу УМВБ частково відновила роботу. З 11 березня 1994 р. були засновані аукціони з продажу американського долара. Аукціони проводилися до кінця вересня 1994 р. УМВБ разом з Кримською міжбанківською валютною біржею створює біржовий валютний ринок України.

Фондова біржа

Для забезпечення організації  функціонування ринку цінних паперів  утворюється фондова біржа — акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу і здійснює свою діяльність відповідно до Господарського кодексу України, інших законів, а також статуту і правил фондової біржі.

Закон України «Про цінні  папери і фондову біржу» від 18.06.91 р. (ст. 32) визначає, що фондова біржа — це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Фондова біржа здійснює на фондовим ринку професійну діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів, тобто надання послуг, які безпосередньо сприяють висновку цивільно-правових угод по цінних паперах, яка вимагає обов'язкового ліцензування.

Фондова біржа створюється  засновниками — торговцями цінними  паперами в порядку, встановленому  законом.

Діяльність фондової біржі прямує виключно на організацію  висновку операцій купівлі-продажу цінних паперів і їх похідних. Фондова біржа не може скоювати операції з цінними паперами від власного імені і за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Фондова біржа створюється  як некомерційна і неприбуткова організація. Отже, фондова біржа не виплачує своїм акціонерам дивіденди і лише забезпечує відповідні умови для роботи.

Основними задачами і  функціями фондової біржі є:

- надання місця для  ринку, організація публічних  біржових торгів за певними  правилами;

- допуск до торгів обмеженої кількості кваліфікованих учасників;

- розробка біржових  контрактів і їх умов;

- створення надійної  системи розрахунків по біржових  операціях;

- утворення системи  біржового арбітражу (системи  розв’язання суперечок між учасниками  торгів) і гарантування виконання операцій, укладених на біржі і за біржовими правилами;

- визначення і регулювання  біржових цін, забезпечення високого  рівня ліквідності і можливості  прогнозування цін завдяки терміновим  операціям;

- забезпечення можливості  хеджування для учасників біржової торгівлі від несприятливих коливань цін;

- створення можливості  для спекулятивної діяльності  і перенесення ризику на тих,  хто прагне отримати прибуток  від ризикованих операцій;

- створення системи  біржової інформації;

- розробка етичних  стандартів, певного кодексу поведінки учасників біржової торгівлі.

Фондова біржа придбаває  статус юридичної особи з дня  її державної реєстрації відповідно до закону.

Товарна біржа – це організаційний товарний ринок, для нормального функціонування якого необхідна наявність ринкового середовища, самостійності підприємств, достатньо насиченого ринку біржових товарів, необмеженого кола продавців, покупців і посередників, конкуренції, стабільності грошової системи, розвинутої інфраструктури.

Товарна біржа – постійно функціонуючий ринок товарів, на якому укладають оптові угоди  їх купівлі-продажу по зразках, стандартам і по висновку попередньої біржової експертизи.

Основна мета сучасної товарної біржі:

- Організація постійно  діючих оптового, товарно-сировинного  і фондового ринків (торгів) шляхом організації і регулювання біржової торгівлі, здійснюваної у формі публічних торгів, що проводяться в наперед певному місці і певний час;

- Створення членам  і відвідувачам біржі організаційно  – технічних умов, надання інформаційних і інших послуг в здійсненні операцій купівлі-продажу.

Основними видами діяльності біржі є:

- Залучення в ринковий  оборот товарів, забезпечення  узгодження інтересів учасників  біржових торгів;

- Організація розрахункового  обслуговування форвардних, ф'ючерсних і опціонних операцій шляхом створення клірингових центрів (розрахункових палат);

- Встановлення реального  співвідношення попиту і пропозиції  на товари, допущені до обігу  на біржі;

- Збір і публікація  відомостей про біржові ціни;

- Надання інформаційних і юридичних послуг, а також послуг з підготовки фахівців біржової діяльності;

- Організація експертизи  якості реальних товарів, реалізовуваних  через біржові торги;

- Регулювання біржової  торгівлі відповідно до чинного  законодавства і внутрішніх документів;

- Іншими видами діяльності, що не суперечать чинному законодавству  України.

Біржа має право здійснювати  діяльність, безпосередньо пов'язану  з організацією і регулюванням біржової торгівлі. Проте біржа не може здійснювати  торгову, торгово-посередницьку і іншу діяльність, безпосередньо не пов'язану з організацією біржової торгівлі. Дане обмеження не розповсюджується на юридичних і фізичних осіб, що є членом біржі.

Біржа праці - організація, яка виконує посередницькі функції  між громадянами і підприємцями по найму робочої сили. Одночасно регулює ринок робочої сили, контролює законність підстав по отриманню допомоги по безробіттю, концентрує і надає інформацію про наявність вакансій, сприяє підготовці кадрів, створенню робочих місць, переміщенню робочої сили, забезпеченню зайнятості працездатного населення.

В Україні функції  біржі праці відповідно до закону «Про зайнятість населення» встановлені  на службу зайнятості населення, яка  створена на всій території України. Основними функціями служби зайнятості України є:

- Аналіз і прогнозування  попиту і пропозиції на робочу  силу;

- Інформування населення  і державних органів управління  про стан ринку праці;

- Консультування громадян  про можливість отримання роботи;

- Організація професійної  підготовки і перепідготовки;

- Реєстрація безробітних;

- Інформування працедавців  про наявність необхідних їм  категорій фахівців;

- Підготовка програм  зайнятості

У складі державної служби створена інспекція, яка контролює  державні і суспільні органи, підприємства, організації і інших працедавців щодо виконання ними законодавства про зайнятість населення.

Для сприяння в трудовлаштуванні населення можуть також створюватися комерційні бюро, агентства і інші організації. Державна служба зайнятості має право на отримання інформації про наявність вакансій, умов праці, внесення пропозицій щодо встановлення квот прийому на роботу осіб, які потребують соціального захисту, а також направляти безробітних на суспільні роботи. З цією метою вона укладає договори з громадянами про їх трудовлаштування, оплачує вартість професійної підготовки і перепідготовки, встановлює на час навчання стипендію і т.д.

 

 

 

 

 

2.5 Правовій статус фізичної особи – підприємця за законодавством України

 

Питання правового статусу  фізичної особи – підприємця регулюється  Цивільним законодавством України  та Господарським законодавством України.

Зокрема у Цивільному кодексі України – стаття 50, мова йдеться про право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності.

Право на здійснення підприємницької  діяльності має фізична особа  з повною цивільною дієздатністю, яка визначається за правилами статей 34, 35 Цивільного кодексу України. Так, за загальним правилом повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття), або вступила в шлюб раніше цього віку. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків, піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Цивільним кодексом України  встановлено досить високий рівень нормативного акта, яким можуть обмежуватись права особи на зайняття підприємницькою  діяльністю, - лише Конституція і закон.

Підприємництвом визнається - безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Законом встановлено  певні обмеження щодо кола осіб, які можуть бути підприємцями. Так, не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян, як військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, що покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

З 01.07.2004 р. набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 р., яким значно спрощено систему реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 5 цього Закону державна реєстрація фізичних осіб підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцем проживання фізичної особи підприємця. Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи підприємця. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця повинно бути оформлено державним реєстратором і видано (надіслано рекомендованим листом) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи-підприємця зобов'язаний передати відповідним органам статистики, Державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця для взяття фізичної особи підприємця на облік.