Правовий статус окремих видів суб'єктів господарювання

Залежно від способу  створення і формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні і корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не розділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через призначеного ним керівника керує підприємством і формує його трудовий колектив на основі трудового найму, вирішує питання реорганізації і ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більш засновниками по їх сумісному рішенню (договору), діє на основі об'єднання майна або підприємницької або трудової діяльності засновників (учасників), їх сумісного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через створювані ними органи, участі засновників (учасників) в розподілі доходів і ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, створювані у формі господарського товариства, а також інші підприємства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більш осіб.

Підприємства залежно  від кількості працюючих і  об'єму валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесений до малих підприємств, середніх або  крупних підприємств.

Малими (незалежно від  форми власності) признаються підприємства, в яких середня чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а об'єм валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро по середньорічному курсу Національного банку України щодо гривни.

Крупними підприємствами признаються підприємства, в яких середня чисельність працюючих  за звітний (фінансовий) рік перевищує  тисячу осіб, а об'єм валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро по середньорічному курсу Національного банку України щодо гривни. Всі інші підприємства признаються середніми.

Приватні підприємства

Господарським кодексом України визначено, що - приватним підприємством признається - підприємство, діюче на основі приватної власності одного або декількох громадян, іноземців, осіб без громадянства і його (їх) праці або з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, діюче на основі приватної власності суб'єкта господарювання — юридичної особи.

Приватне підприємство — це один з видів підприємств, відмітною особливістю якого  є те, що, воно засновано на власності  фізичної або юридичної особи. Це обумовлює і специфіку правового  положення приватного підприємства — його власник є  суб'єктом підприємництва, здійснюючи правомочність власності і управління цим підприємством. Власник може на свій розсуд використовувати і свою працю, і найману працю.

До приватного підприємства застосовні загальні положення про правовий статус суб'єктів господарювання і підприємств, встановлених в господарському законодавстві.

Підприємства, діючі на основі колективної власності

Законодавче визначення підприємства діючого на основі колективної  власності закріплено в статті 93 Господарського кодексу України, де мовиться, що - Підприємством колективної власності признається корпоративне або унітарне підприємство, діюче на основі колективної власності засновника (засновників).

Підприємства колективної  власності засновані на власності їх трудових колективів. Такі підприємства можуть створюватися тільки фізичними особами в результаті добровільного об'єднання їх майна і трудової участі в господарській діяльності підприємства на основах членства або викупу державного або комунального майна в результаті приватизації. Управління підприємствами колективної власності здійснюється відповідно до їх статутів, на основі поєднання прав власника по використанню свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Право колективної власності в колективному підприємстві здійснюють його органи управління.

Господарським кодексом України визначено три види підприємств колективної власності:

1) виробничі кооперативи; 

2) підприємства споживацької  кооперації;

3) підприємства суспільних і релігійних організацій.

Ці види не вичерпують різноманіття підприємств колективної  власності.

 Виробничий кооператив

Згідно Закону України  “Про кооперацію” від 10.07.2003 р. виробничий кооператив — це кооператив, утворюваний  шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на принципах їх обов'язкової трудової участі в цілях отримання прибутку.

Виробничі кооперативи  можуть здійснювати виробничу, переробляючу, заготовчо – збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

Оскільки виробничі  кооперативи діють на початках підприємництва, до них застосовуються його принципи, у тому числі свобода здійснення будь-якої діяльності, не забороненої  законом.

Виробничий кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний і інші рахунки в установах банків, печатку з своїм найменуванням.

Статут кооперативу  повинен містити наступні відомості: найменування кооперативу, його тип і місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу і виходу або виключення з нього; права і обов'язку членів і асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін в статут кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків і паїв членами кооперативу і відповідальність за порушення зобов'язань по їх сплаті; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління і органів контролю кооперативу, а також порядок ухвалення ними рішень, у тому числі з питань, рішення по яких ухвалюється одноголосно або кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, що беруть участь в загальному зборі; порядок формування, використання і розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу і покриття збитків; порядок обліку і звітності в кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу і вирішення пов'язаних з цим майнових питань; порядок скликання загального збору; умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності виробничого кооперативу положення, що не суперечать законодавству. Найменування виробничого кооперативу повинне містити слова “виробничий кооператив” або “кооперативне підприємство”.

Підприємства споживацької кооперації

Окрім Господарського кодексу  України, правові, економічні і соціальні  основи діяльності підприємств споживацької кооперації в Україні визначає Закон України “Про споживчу кооперацію” від 10.04.92 р. Цей Закон, зокрема, направлений на захист інтересів членів споживацької кооперації і сільського населення як споживачів і регулює відносини з органами державної виконавчої влади.

Згідно Закону України  “Про споживчу кооперацію” від 10.04.92 р. споживчі товариства і їх союзи виходячи із статутних вимог мають право: створювати (реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, біржі, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри і інші об'єкти, діяльність яких не суперечить законам України; вступати як засновники або учасники господарських товариств, спільних підприємств, асоціацій і інших об'єднань для вирішення господарських і соціальних задач; придбавати майно державних підприємств і підприємств, створених на інших формах власності, а також інше майно і майнові права; одержувати в установленому порядку земельні ділянки в користування.

Підприємствами споживацької кооперації признаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчими товариствами або союзом (об'єднанням) споживчих товариств відповідно до вимог Господарського кодексу України і інших законодавчих актів.

Підприємства споживчої  кооперації формують товарні і матеріально-технічні ресурси за рахунок закупівель на договірних початках у підприємств (виробників), в оптовій торгівлі, на біржах, аукціонах, шляхом заготівок сільськогосподарської продукції і сировини у громадян, селянських (фермерських) господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, виробництва товарів на власних підприємствах і з інших джерел, не заборонених чинним законодавством. Підприємства споживацької кооперації самостійно або на договірних початках встановлюють вільні ціни і тарифи на продукцію виробничо - технічного призначення, сировину, сільгосппродукцію і товари народного споживання, що виробляються і закупляються ними, надані послуги, виходячи з попиту і пропозиції, за винятком продукції, товарів і послуг, на які передбачено державне регулювання цін і тарифів.

Підприємства об'єднань громадян, релігійних організацій

Особливостями підприємств  об'єднання громадян, релігійній організації  є те, що:

а) це унітарне підприємство;

б) воно утворилося на власності  об'єднання громадян або власності  релігійної організації;

в) господарська діяльність здійснюється підприємством в цілях виконання статутних задач вказаного об'єднання або організації.

Господарський кодекс України визначає засновників підприємства об'єднання  громадян — об'єднання громадян — юридична особа або об'єднання (союз) господарських організацій. Об'єднання громадян — це добровільне суспільне формування, створене на основі єдності інтересів для сумісної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Відповідно до ст. 24 Закону “Про об'єднання громадян” від 16.06.92 р. з метою виконання статутних задач і мети зареєстровані об'єднання громадян можуть утворювати підприємства в порядку, встановленому законодавством. Згідно ст. 20 цього Закону суспільні організації можуть утворювати підприємства, необхідні для виконання статутної мети. Суспільною організацією є об'єднання громадян для задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно - культурних, спортивних і інших загальних інтересів.

Засновником підприємства релігійної організації є релігійна організація. Згідно ст.7 Закону України “Про свободу совісті і релігійних організацій” від 23.04.91 р. релігійними організаціями в Україні є релігійні общини, управління і центри, монастирі, братства, місіонерські товариства (місії), духовні учбові заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезгаданих релігійних організацій. В Господарському законодавстві України передбачено право релігійних організацій створювати підприємства, необхідні для забезпечення діяльності цих організацій. Також згідно ст. 19 Закону України “Про свободу совісті і релігійних організацій” релігійні організації в порядку, визначеному чинним законодавством, мають право для виконання своїх статутних завдань створювати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські і інші підприємства. Дохід від виробничої діяльності і інші доходи підприємств релігійних організацій підлягають оподаткуванню відповідно до чинного законодавства в порядку і розмірах, встановлених для підприємств суспільних організацій.

Підприємство об'єднання громадян, релігійній організації є статутною юридичною особою, що володіє правом господарського ведення або правом оперативного управління на що належить йому майно.

Комунальні підприємства

На відміну від державного унітарного підприємства, комунальне унітарне підприємство засновано на комунальній власності, тому утворюється компетентним органом місцевого самоврядування і, відповідно, входить в сферу управління цього органу. Уповноваженими органами з правами засновників є сільські, селищні і міські ради, а також місцеві державні адміністрації.

Представником власника — територіальної громади є відповідний орган  місцевого самоврядування, в сферу  управління якого входить комунальне унітарне підприємство.

 Власник майна, створюючи  комунальне унітарне підприємство і наділяючи його необхідною майновою базою, не втрачає прав на нього. Це майно залишається в комунальній власності, а комунальне унітарне підприємство має право господарського ведення (комунальне комерційне підприємство) або право оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Оскільки комунальне унітарне підприємство не є власником, це обумовлює необхідність виконання вказівок власника (відповідно до його компетенції) і узгодження з ним основних питань діяльності.

Особливістю формування статутного фонду комунального унітарного підприємства є завершення його створення до державної реєстрації підприємства як суб'єкт господарювання. Цей фонд не повинен бути менше мінімального розміру, встановлюваного відповідною місцевою порадою.

Дві спеціальні вимоги пред'являються  до найменування комунального унітарного підприємства:

по-перше, воно повинне указувати, що таке підприємство є комунальним;

по-друге, містити вказівку на орган  місцевого самоврядування, в сферу  управління якого входить дане підприємство.

Відповідальність комунального унітарного підприємства за його зобов'язаннями наступає за загальними правилами відповідальності, встановленої для юридичної особи. Це підприємство не відповідає за зобов'язаннями власника і органу місцевого самоврядування, в сферу управління якого воно входить.

Управління комунальним  унітарним підприємством здійснюється одноосібним керівником, який призначається на посаду укладенням з ним контракту органом, в сферу управління якого входить підприємство. Керівник комунального унітарного підприємства діє на основі єдиноначальності і представляє його без довіреності через надані йому законом повноваження.