Розвиток державно - правових iнститутiв США

Верховний Суд  складається із 9 суддів. Конституція  не встановлює вимог, які до них пред’являються. Рішення приймаються простою  більшістю голосів при наявності  кворуму із 6 суддів.

З 1803 року поправкою  до Конституції цей суд наділений повноваженнями конституційного контролю, тобто може вирішувати питання про відповідність Конституції актів Конгресу, Президента та органів влади штатів.

  Продовжує зберігатися суд присяжних. У судове засідання залучається суддя та 12 присяжних. Суд присяжних часто стає об'єктом критики за затрати на компенсації за відрив присяжних від основних занять, за сумніви у спроможності присяжних виносити рішення. Але вважається, що саме суд присяжних, будучи незалежним, перешкоджає усякому свавіллю й несправедливості [29. С. 71]. Аргументом «за» збереження суду присяжних є міркування про те, що не можна економити на правосудді. Судова гарантія права особи виходить з трьох постулатів. Перший полягає в тому, що кожна особа, обвинувачувана у скоєнні злочину, має право на судовий розгляд відповідно до закону з метою встановлення, винна вона чи ні; другий—у тому, що сторона обвинувачення для доказу вини може використовувати лише певні обмежені засоби; третій — можливості обвинувача звинуватити майже завжди сильніші за можливості окремої людини захистити себе. Тому поліцейські обмежені в застосуванні примусу.

 Якщо заарештованого  примушували визнати вину до  приходу його адвоката, суд може  винести вердикт про його невинність. Захисник і обвинувач можуть дати відвід будь-якому кандидату в присяжні. Підсудний не несе тягар доказування своєї невинності. Тягар доказування несе обвинувач.

При винесенні  вироку суди нерідко звертаються  до прецедентів. Лише в практиці Верховного суду їх налічується сотні томів.

 Обов'язок  порушувати кримінальне переслідування  і підтримувати обвинувачення  у Верховному суді США покладено  на міністра юстиції. Глава  федерального міністерства юстиції  є одночасно генерал-прокурором. У штатах ці функції виконують  прокурори, які формально не залежать від міністра юстиції [58. С. 32]. Американська прокуратура грунтується на засадах децентралізації.

  У 1908р. при міністрі юстиції було створено постійну слідчу службу – Бюро розслідування. Згодом цей орган став виконувати функції загальнофедеральної кримінальної і політичної поліції. У штатах і графствах боротьбу із злочинністю проводила поліцейська служба і приватні детективні агентства.

 Міністерства  фінансів, пошти і телеграфу створили  свою поліцію. Капітолій, де  розміщується конгрес, і резиденцію президента в Білому домі охороняють спеціальні поліцейські підрозділи.

 Поліція  штатів і графств виникла наприкінці XIX ст. у зв'язку із зростанням  злочинності. Вона підпорядковувалась  губернатору. Крім поліцейських  інспекторів, службу охорони порядку несли шерифи [15. С. 74]. Шериф—посада виборна і в деяких місцях майже неоплачувана, тому її займали заможні громадяни, що користувались довір'ям партійного боса. Шериф стежив за утриманням арештованих, виконанням вироків. Йому підпорядковувались констеблі — виборні особи в сільських місцевостях.

 Основну  службу, пов‘язану з охороною  громадського порядку, здійснювали  поліцейські, які одержували оклади  й відповідну форму. Власники  заводів, фабрик, шахт мали право  формувати свою приватну поліцію, яку використовували і проти страйкуючих робітників.

  Після відбуття покарання особа може вимагати відновлення своїх громадянських прав і за певних обставин — знищення даних про раніше учинений ним злочин.

  Крім того, існує «правило про виняток». Воно вимагає від судді вилучення всіх доказів вини людини, добутих незаконними засобами [96. С. 25]. Якщо право обвинуваченого було порушене — всю справу припиняють безумовно.

  6-та поправка до Конституції США гарантує обвинуваченому право на суд присяжних. Участь останніх обов'язкова під час розгляду особливо тяжких кримінальних злочинів. При наявності сумніву у винності підсудного присяжні й судді повинні виправдати його. Водночас обвинувачуваний може відмовитись від цього порядку і просити про розгляд його справи одноосібно суддею без жюрі. Коли підсудний визнає себе винним, вердикт присяжних не потрібен.

  Склад присяжних ретельно підбирається. Розходження між суддями й присяжними відносно вердиктів незначні.

  В умовах громіздкої і заплутаної судової системи створювався грунт для обмови й судового свавілля [87. С. 32]. Досвідчений адвокат міг відшукати у справі підсудного факти, які, на його думку, свідчили про порушення «належної правової процедури», і діставав змогу апелювати у вищі суди.

  Особлива небезпека стала загрожувати правосуддю з моменту появи організованих банд, мафій. Наприкінці XIX ст. міністерство юстиції зробило спробу розслідувати їхню незаконну діяльність, але зазнало невдачі. Після першої світової війни організована злочинність стала набирати загрозливих масштабів.

  За законами США ордер на обшук повинен бути виданий незаінтересованим у справі службовим особам і на «достатній підставі». Якщо поліція діє без ордера, то адвокат може внести скаргу, а суддя винести рішення про те, що підозрюваний повинен залишатись на волі [54. С. 83]. Це є способом примусити поліцію поважати конституційні гарантії і не намагатись нехтувати ними.

 Поліція  зобов'язана роз'яснити заарештованому, що він може звернутись до  адвоката. Якщо на суді буде  встановлено, що обвинувачуваний не одержав такого роз'яснення, він буде відразу звільнений від відповідальності. Процесуальний бік затримання має велике значення для захисту прав особи.

  Судова система США реально виконує роль третьої влади. Вона незалежна й покликана забезпечити дію Конституції, не допустити прийняття законів, що суперечать їй, здійснювати правосуддя в межах законності. 14-та поправка до Конституції США 1866 р. проголошує: «Жоден штат не повинен позбавляти своїх громадян свободи, власності ...всі мають однаковий захист перед судом».

 

2.4 Місцеве самоврядування.

Конституція закріплює  федеративну форму територіального  устрою. США складається із 50 штатів та федерального округу Колумбія з  особливим статусом, на території  якого знаходиться столиця країни – Вашингтон.

Крім того до складу США входять і асоційовані  держави, які мають обрані парламенти та президентів. Закони США мають  тут верховенство, як і в штатах, але вони не мають свого представництва в Сенаті, а у Палаті представників  є їх делегат з правом лише дорадчого голосу.

Штати – державні утворення, які не мають суверенітету та права виходу із США. Конституція  США має пріоритет над конституціями  штатів, які визнають її верховенство.

Крім федерального уряду кожен штат має свій уряд, який очолює обраний населенням губернатор. Законодавчу владу штатів здійснюють легіслатури штатів, судову – Верховний суд та інші суди штатів.

Конституція США  визначила сферу виключної компетенції  федерації за межами якої повноваження реалізують штати та їх органи. В межах своїх сфер компетенції штати повністю суверенні (а саме, в прийнятті та виконанні місцевого бюджету, при вирішенні питань громадського порядку, надання соціальних послуг тощо) [99. С. 31].

Більшість штатів, крім двох, поділяються на графства. Їх населення обирає ряд посадових осіб, а саме: шерифа, прокурора, казначея, під керівництвом яких працюють муніципальні посадовці.

Системи місцевого  самоврядування у різних штатах різні.

У більшості  міст населення обирає раду, яка  в свою чергу обирає мера. Мер не здійснює управління, оскільки управлінською діяльністю займається найманий за контрактом посадовець-менеджер (система «рада-управляючий»).

За системою «рада-мер» населення обирає раду та мера, який здійснює управління містом.

Відповідно  до «комісійної системи» населення обирає комісію у складі 3-7 осіб, які виконують функції міської ради та відають окремими галузями управління [48. С. 20].

На місцевому  рівні діють установи, які видають  ліцензії на заняття різними видами діяльності, приймають кваліфікаційні іспити, установи, які відають школами і т.д. При чому деякі з цих органів діють як легіслатури. Наприклад, Управління харчових продуктів та медикаментів приймає рішення про те, які хімікати можуть додаватися у харчові продукти.

Саме Конгрес  на федеральному рівні видає закони, якими створюються певні установи на місцевому рівні, надає їм певні повноваження. Так само він може і відміняти ці закони.

Крім конгресу, за адміністративними установами на місцях контроль здійснюють судові органи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Основні інститути конституційного та галузевого права сша

 

3.1 Загальна  характеристика Конституції 

  Американське право увібрало в себе багато принципів англійського права, особливо прецедентного. Однак під час війни колоній за незалежність американським суддям заборонялось посилатись на ордонанси короля і статути парламенту Великобританії.

  Американська система права пройшла три основних етапи розвитку:

1) від завоювання  незалежності до громадянської  війни;

2) до першої  світової війни;

3) до кінця  70-х років XX ст.

  Рецепція англійського загального права в США була неповною. Відповідно до місцевих умов судді, виносячи рішення, виявляли менше консерватизму, формалізму.

 Американська  правова теорія грунтується на  доктрині «судової непогрішності», або «юридичному абсолютизмі». Основні принципи права США зафіксовані в Декларації незалежності 1776 р. й Конституції.

Конституція США  найдавніша із писаних конституцій, діючих в сучасний час (прийнята 17 вересня 1787 року)

Ця конституція закріпила перемогу американського народу над англійськими колонізаторами і утворення незалежної суверенної держави. Вона гарантує захист від свавілля властей, поставила перепону деспотичному правлінню, сприяла становленню і розвитку демократичних інститутів: народного суверенітету, народного представництва, парламентаризму і т.д.

Конституція складається  із трьох частин: 1) преамбула; 2) 7 статей і 3) 27 поправок.

Перший текст  конституції визначав структуру  органів державної влади, їх взаємовідносини, побудовані на принципі «стримувань та противаг». Визначено компетенцію органів по горизонталі (ст. 1-3), по вертикалі – між союзом та штатами (ст. 1, 4), визначено порядок внесення змін та доповнень (ст. 5), норми про співвідношення міжнародного та національного права (ст.6), стаття 7 стосується питання вступу в силу конституції [35. С. 71].

Отже, конституція  закріпила республіканську форму  правління, принцип розподілу влад, Верховний суд набув функції  конституційного нагляду.

Судовий прецедент  як джерело конституційного права доповнює зміст конституції. Судді кожного штату зобов’язані виконувати Конституцію і закони США та міжнародні договори, навіть якщо в конституціях та законах окремих штатів спостерігаються положення, які їм суперечать (ст. 6).

Еволюція Конституції США з часу її прийняття стосувалася таких сфер: 1) покращення функціонування органів державної влади; 2) розвиток виборчого права; 3) розвиток прав громадян.

Конституцію США  відносять до жорстких, процедура  її зміни досить складна. Крім того стислість та лаконічність конституції привели до того, що багато елементів державної системи не закріплені конституційно. Тому поряд із писаною конституцією діє і так звана жива конституція, яка регулює відносини конституційного рівня та формується Конгресом, Президентом, Верховним судом та включає частково конвенційні норми [29. С. 63].

Для внесення змін у конституцію потрібно дотриматися  ряд вимог:

1. пропозиція про внесення поправки висувається 2/3 від загальної кількості членів двох палат Конгресу чи скликаним на вимогу законодавчих зборів 2/3 штатів конвентом;
2. ратифікація поправки здійснюється законодавчими зборами ¾ штатів і конвентами ¾ штатів залежно від пропозиції Конгресу;
3. конгрес після 1919 року став встановлювати строки для ратифікації та може пропонувати час ратифікації.

Складна процедура  внесення змін приводить до того, що деякі поправки можуть десятиліттями  і навіть століттями розглядатися законодавчими  зборами штатів (прикладом є прийняття 27 поправки, яка знаходилася в  стадії ратифікації 203 роки, внесеної Дж. Медісоном у 1789 році та ратифікована 38 штатом Мічиган у 1992 році, відповідно до якої «Жоден закон, в якому говориться про збільшення компенсації до зарплати сенаторів і членів палати представників за службу в Конгресі не вступить в силу до чергових виборів в палату представників») [92. С. 47].

  Конституція США в новітній період залишалася майже незмінною. За всю історію існування США було запропоновано близько 10 тис. поправок до конституції, але прийнято тільки 28, з них діючими є лише 25.  Першою поправкою в новітньому періоді була 16-та поправка прийнята в 1913 році. Вона розширила права конгресу у галузі оподаткування, ввівши федеральне оподаткування прибутків. 17-та поправка 1913 року ввела обрання сенаторів населенням штатів (а не законодавчими зборами, як це було раніше).