Розвиток державно - правових iнститутiв США

У лютому 1999 р. Сенат  США вчетверте за усю історію  США розпочав процедуру імпічменту щодо Б.Клінтона через скандальні відносини  із співробітницею Білого Дому. Однак  більшість сенаторів проголосували проти звинувачень Клінтона у лжесвідченні та перешкоджанні відправлення правосуддя [71. С. 14]. Незважаючи на деякі прорахунки адміністрації Б.Клінтона у зовнішній політиці, зростання дефіциту державного бюджету, економічні показники діяльності уряду Клінтона були найкращими за усе XX ст.

На президентських виборах 2000 р. перемогу здобув Джордж Уокер  Буш, син Джорджа Герберта Буша. Його уряду випало нелегке завдання активізації  боротьби із тероризмом, особливо після  повітряної атаки терористів - смертників 11 вересня 2001 р. на Нью-Йорк та Вашингтон.

Першим в  історії країни афроамериканцем, який виграв президентські перегони став  Барак Обама.

Слово, з яким у США та в усьому світі асоціюється  зовнішня політика адміністрації Барака Обами, придумане віце-президентом Джозефом Байденом - "перезавантаження". У це поняття вкладається чимало смислів, якы можно звести до єдиного і загального – розпочати принципово новий курс США практично у всіх сферах життя.   Однак, головним принципом "перезавантаження" є один - політика Дорджа Буша-молодшого була політикою протистояння, тоді як політика Обами, переконані американські експерти, спрямована на пошук "загальної основи", "загальних пріоритетів", "зближення" і "посилення взаєморозуміння" [32. С. 60].

За словами старшого дослідника трансатлантичної політики Ради з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations) Джеймса Голдгайера, одним з головних досягнень Обами було "створення нової атмосфери у відносинах Америки з рештою світу".

 

1.2. Партійна система та її вплив на формування

державних органів.

 

  Організуючою силою, що давала і дає можливість усім верствам американського суспільства брати участь у формуванні політики країни, є американська двопартійна система. Дві партії – республіканців (емблема – слон), які оголосили себе партією національного відродження, і демократів (емблема – осел), які вважаються партією реформ, суперничають між собою і навперемінно приходять до влади. Обидві партії виражають інтереси державно-монополістичного – капіталу, монополістичних угруповань. Вони мають сильний центральний та місцевий апарат, низовою ланкою якого є комітети виборчих дільниць, а вищими органами – національні партійні комітети і національні партійні з‘їзди.

 Основими  функціями політичних партій  США є: функція представництва інтересів певних прошарків населення, функція зв'язуючої ланки між різними верствами населення і державним апаратом, функція засобу боротьби за державну владу, функція формування і проведення в життя політичного курсу в інтересах певної частини населення і т.ін. Прямі вказівки на функції буржуазних партій США та їх органів мають місце у Статуті, «підзаконному акті» демократичної партії, і в Правилах, схвалених у 1976 р. Національним конвентом республіканської партії [63. С. 84].

  Функція знаряддя боротьби політичних партій США за державну владу проявляється перш за все у висуненні кандидатів на посадупосаду президента, у поновленні правлячої еліти. Головним у діяльності партій є завоювання й утримання державної влади. Для обрання своїх кандидатів у відповідні державні органи вони використовували організаційні, фінансові, пропагандистські та інші засоби.

  Суть американської двопартійної системи полягає у тому, що вона дає можливість американському суспільству уникати серйозної політичної кризи, відіграє роль альтернативи і противаги у боротьбі за владу між різними групами за інтересами, підтримує спокій і мир у житті американського народу.

 Відомо, що структура республіканської і демократичної партій надзвичайно децентралізована, а тому їх роль у керівництві органами влади і управління є незначною. Роль, наприклад, Національного партійного комітету відчутна тільки у період обрання президента [22. С. 30]. Але відсутність партійної дисципліни, принципів партійного голосування у конгресі усуває Національний комітет від визначення навіть загального направлення державної політики. Президенти також не вмотивовують партійними інтересами свої дії в питаннях формування, розробки і реалізації політики. Тому, наприклад, президент – республіканець Р. Ніксон частіше мав підтримку у конгресі, де більшість мали демократи, аніж Дж. Картер, який представляв демократичну партію, яка також мала більшість місць у конгресі. Американський дослідник К. Дейч вірно зазначив, що президент США "більше залежить від коаліції працюючої більшості у конгресі, аніж від підтримки більшості у своїй партії". Після виборів, наприклад, у 1980р. біля 50 конгресменів-демократів об‘єдналися у Консервативний форум демократів із усіх найважливіших питань, блокувалися із республіканцями, підтримували президентів-республіканців Р. Рейгана і Дж. Буша.

  Законодавці у своїй діяльності керуються не партійними програмами (вони відсутні), а власним розумінням тих чи інших питань, політичними й економічними інтересами своїх виборців.

  Кандидат на посаду президента від демократичної чи республіканської партії робить ті чи інші питання центральним пунктом тільки під час виборчої кампанії, а після приходу до влади, як правило, дотримується наступності у політиці. Самі виборці перебувають не стільки під впливом республіканської чи демократичної партії, скільки під впливом програми того чи іншого кандидата.

  Важливу роль у боротьбі за вищі державні посади відіграє популярність того чи іншого кандидата, його вміння організовувати електоральну машину агітації і пропаганди.

 Отже, ні  демократична, ні республіканська  партії Сполучених Штатів не  беруть безпосередньої участі  у формуванні політики країни  чи в державному управлінні. Їх  функції полягають головним чином  у залученні голосів виборців  на бік того чи іншого кандидата на виборну посаду.

 Професійні  спілки США будуються частково  за цеховою ознакою (в основному  це профспілки, що входять в  Американську федерацію праці), а  частково за виробничою ознакою  (Конгрес виробничих профспілок). Вони нечисленні, об'єднують менше 1 / 5 усіх працюючих за наймом.

  Дуже важливою групою тиску в США є лобісти. З 1 січня 1996 р. набрав чинності новий Закон про розкриття лобістської діяльності. Лобістом вважається будь-яка фізична особа, яка є штатним службовцям клієнта або яке найняте клієнтом за грошову або іншу винагороду і яке надає клієнтові послуги [5; С.42] Лобісти зобов'язані зареєструватися у клерків Конгресу і повідомити, чиї інтереси вони представляють, хто фінансує їх діяльність і яким є їхній особистий гонорар, вказати всі джерела, які внесли до фонду лобізму більше 500 дол (зареєстровано більше 20 тис. лобістів). Кожні півроку (не пізніше 14 серпня та 14 лютого) лобісти та лобістські фірми зобов'язані надіслати детальний звіт про свою діяльність в Офіс з громадських зв'язків [6. С.47]. У 1979 р. була створена професійна асоціація лобістів - Американська ліга лобістів, видає щомісячний бюлетень. З одного боку, лобізм - прояв сили грошей, їх впливу на законодавство, з іншого - реєстрація і певна відкритість лобізму дає можливість здійснювати громадський контроль за тим, в чиїх інтересах приймається той чи інший закон.

  В умовах широкого розвитку інформації (в США існує 150 каналів телебачення і 11 тис. періодичних видань) великий вплив на громадську думку і через нього на політику надають засоби масової інформації. Цензури не існує, але може бути обмежена інформація (перш за все реклама), що заподіює шкоду здоров'ю населення, його моралі.  Кримінальним та адміністративним законодавством забороняються заклики до насильства. Всі засоби масової інформації в США недержавні. Не існує також партійних періодичних видань.

 

1. 3 Права і свободи громадян

Конституція США  в тексті, в якому вона була прийнята, майже не вміщувала положень про  права та свободи громадян, тоді вони були передбачені в конституціях штатів. З цього приводу точилося багато суперечок, оскільки не всі схвалювали такий текст конституції, який не вміщував основних прав та свобод.

Ряд важливих положень все ж можна знайти в тексті конституції, наприклад, норми про  заборону приймати закони із зворотною  силою після вчинення якогось  факту чи діяння (це стосується кримінальної та цивільно-правової сфери) (розділ 9 ст. 1), розгляд всіх кримінальних справ судом присяжних (розділ 2 ст. 3), склад злочину державна зрада (розділ 3 ст. 3), а також про те, що громадяни кожного штату мають право на всі привілеї та вольності громадян інших штатів (розділ 2 ст. 4).

  Сформульоване в 1966 р. правило Міранди вимагає, щоб затриманим особам, підозрюваним у злочині, поліцейський відразу ж пояснив процесуальні права, зокрема право не давати свідчень і право користуватися послугами адвоката з самого моменту порушення кримінальної справи, арешту або затримання [1. С. 54]

 У особистій  сфері забороняється втручання  у сферу приватного життя кому  б то не було і перш за  все - державі. Разом з тим  після терористичного акту 2001 прийняті  закони (Патріотичний акт та інших), що обмежують з метою боротьби з тероризмом права громадян, і створені федеральні органи (Управління громадської безпеки), які, поряд з ФБР, наділені правом прослуховувати телефонні розмови, обмежувати свободу слова. Вони мають право заарештовувати підозрілих іноземців без пред'явлення ордера, обшукувати житла громадян в їх відсутність, перевіряти особисті дані.  Громадянство США, відповідно до Акту про імміграцію та громадянство 1952 р., може бути придбано за народженням, причому перевага віддається праву грунту. Умовами натуралізації є: досягнення заявником 18-річного віку; наявність постійного місця проживання протягом 5 років; фактичне законне перебування в країні як мінімум протягом половини цього строку; знання англійської мови, основ історії, принципів і форми правління США.  Досить чітко витримується в США принцип рівності перед законом усіх громадян незалежно від соціального положення, про що свідчить і той факт, що в 2001 р. до відповідальності за зловживання алкоголем була залучена одна з дочок Дж. Буша, а у 2002 р. за порушення курсу примусового лікування від наркотичної залежності була арештована дочка Джеба Буша - губернатора штату Флорида і рідного брата Президента [2. С. 83].

 Проблема  рівноправності за етнічним принципом зачіпає становище індіанців, половина з півтора мільйонів яких проживає у резерваціях. Акт про самовизначення індіанців і допомоги їх просвіті 1975 передав у ведення племінних корпорацій питання організації поштової служби, охорони здоров'я, запровадження власних податків, установи племінних судів. З початку 80-х років минулого століття федеральна політика щодо індіанців перестала зводитися до розширення благодійництво та дотацій, а зроблений наголос також на заохочення підприємництва.

Права людини і  громадянина регламентуються поправками до конституції.

  В числі перших десяти поправок, які складали Білль про права, прийнятий у 1789 році містились норми, які закріплювали основні права та свободи громадян.

В поправці 1 закріплена свобода релігії, слова і друку, право на мирні збори і право звернення до уряду з петиціями про припинення зловживань.

Друга поправка гарантує право громадян носити зброю.

Третя поправка забороняє розміщення військ у будинках без згоди власника – у мирний час, та у порядку встановленому законом - під час війни.

За четвертою поправкою заборонено необґрунтовані обшуки і арешти осіб та майна.

П’ята поправка вказує, що ніхто не може бути позбавлений життя, свободи чи власності без законного судового розгляду, ніяка приватна власність не може бути відібрана для суспільного користування без справедливого винагороди; встановлена заборона притягати до відповідальності за одне і те ж діяння двічі та примушувати свідчити проти самого себе.

Шоста поправка закріплює права обвинуваченого на швидкий і публічний суд, ознайомитися із суттю та підставами обвинувачення, на ставку віч-на-віч із свідками, що свідчать проти нього, на примусовий виклик свідків із своєї сторони та на допомогу адвоката

Сьома поправка стосується заборони перегляду справи, інакше як у відповідності із нормами загального права.

Восьма поправка встановлює заборону призначення надмірно великих застав, штрафів та жорстоких і незвичайних покарань.

Дев’ята поправка: невичерпність перерахованих в Конституції прав.

Десята поправка: повноваження, які не надані за конституцією федеральному уряду та не заборонені для виконання штатам, зберігаються за штатами чи за народом.

Актуальними в  США залишаються питання рівності чоловіків та жінок, які практично  вирішені в більшості країн Європи. Поправка до конституції була запропонована у 1972 році. Текст поправки, яка ще не ратифікована всіма штатами наступний: «Рівність в правах перед законом з ознак статі не може порушуватися чи обмежуватися Сполученими Штатами чи окремими штатами» [81. С. 51].

Питання громадянства врегульовані на законодавчому рівні. Розділ ІІІ Зводу законів США  присвячений питанням громадянства і натуралізації. Громадянство набувається  за народженням та в порядку натуралізації. Одна із вимог для осіб, які бажають  набути громадянство США, є знання англійської мови, історії, принципів та форми правління США. Заборонено надавати громадянство особами, які протистоять уряду та є прихильниками тоталітаризму, в ой же час право на натуралізацію має особа незалежно від раси, статі чи сімейного стану.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  2. Система інститутів державної влади сша

 

2. 1. Президент і уряд.

В основу побудови системи  державної влади США покладено принцип «поділу влади» між Конгресом, Президентом та Верховним Судом, який в американській системі трансформувався в так звану систему стримувань та противаг.