Прогнозування

 

Діаграма 7.3.1. Надходження плати за користування надрами по підприємству ТОВ “Газтранзит”

Джерело: Розраховано за даними МГУ Міндоходів — ЦО з обслуговування ВПП (тис. грн.)

 

Надходження плати за користування надрами на прикладі підприємства ТОВ  “Газтранзит” відображено на діаграмі 7.3.1. У 2 кварталі 2012 року надходження даного податку було найменшим за весь рік, але спостерігалась тенденція до збільшення до кінця року. Загалом, надходження на кінець року порівняно з початком збільшилось на 6,07%.

 

 

4. Сервісно-адміністративні аспекти збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду

 

Справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду  регламентується Податковим Кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями.

Платниками збору є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають  статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують  доходи з джерел їх походження з  України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників [4,ст. 329].

Об`єктом обчислення збору є  деревина, що відпускається на пні, живиця, другорядні лісові матеріали, продукти побічного користування та окремі земельні ділянки лісового фонду.

Спеціальне використання лісових ресурсів провадиться за умови наявності спеціального дозволу - лісорубного квитка (ордера) або лісового квитка. Усі лісокористувачі (за винятком громадян, які отримали ордери на дрібний відпуск деревини чи лісові квитки; підприємств, організацій, установ, об`єднань громадян, релігійних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб, якщо сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; лісокористувачів з іншої області) з 1 січня 2000року повинні щокварталу сплачувати збір до бюджетів рівними частинами: до 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 20 січня.

Якщо у встановлений термін заготівлі  деревини (з 1 січня по 31 грудня) лісокористувач заготовив усю деревину, дозволену  для заготівлі, і загальна кількість  заготовленої ним деревини не перевищує  кількості, зазначеної у лісорубному  квитку, то сплата збору здійснюється без перерахунку.

Якщо загальна кількість фактично заготовленої деревини під час її відпуску з обліком за площею перевищує  зазначену в лісорубному квитку кількість більше ніж на 10%, то суми збору підлягають перерахунку, а  лісокористувач обчислює і сплачує  середньозважену таксову вартість додатково заготовленої деревини.

Лісокористувачі щокварталу складають  розрахунок збору наростаючим підсумком  з початку року та подають його органу державної податкової служби за місцезнаходженням лісової ділянки  у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду.

Органи ДПС здійснюють контроль за правильністю обчислення, своєчасністю та повнотою сплати до бюджетів збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового. В разі несвоєчасного перерахунку збору нараховується пеня у розмірі 120% облікової ставки НБУ. З цією метою інспектор звіряє суми відображені в податковій інспекції по сплаті збору, з платіжними документами, що знаходяться у платника. В разі виявлення недоїмки стягується штраф у розмірі 100% донарахованої за результатами перевірки суми збору. За несвоєчасне внесення сум збору чи несвоєчасне надання звітності стягується штраф у розмірі 10% від суми збору, що підлягає сплаті до фонду за місцем адміністративного розташування ділянок лісового фонду. Також здійснюється перевірка правильності застосування пільг, також перевіряють арифметичні підрахунки, та правильність заповнення розрахунку (наявність реквізитів).

Документальні перевірки здійснюються спільно з органами охорони навколишнього  природного середовища та лісового господарства.

5. Сервісно-адміністративні аспекти екологічного податку

 

З прийняттям Податкового Кодексу 2 грудня 2010 року №2755-VІ збір за забруднення  навколишнього природного середовища був замінений на екологічний  податок.

Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують  агентські (представницькі) функції  стосовно таких нерезидентів або  їх засновників.

Екологічний податок справляється за:

викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо  у водні об'єкти;

розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів  господарювання);

утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

тимчасове зберігання радіоактивних  відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Платниками збору є особи, що здійснюють хоча б один з перелічених  вище видів забруднення природи.

На підставі фактичних обсягів викидів, скидів, розміщення відходів і використаного пального, нормативів збору, корегуючих коефіцієнтів до них, доведених лімітів платники зобов`язані самостійно обчислювати суму збору (Додаток Е3).

Суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку, податковими агентами. У разі якщо під час провадження господарської  діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення різними  видами забруднюючих речовин, такий  платник зобов'язаний визначати  суму податку окремо за кожним видом забруднення та\або за кожним видом забруднюючої речовини.

Платники податку складають  податкові декларації та подають  їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної  податкової служби та сплачують податок  протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання  податкової декларації, за винятком податкових агентів, які сплачують податок  до або в день подання митної декларації.

Контроль за тимчасовим зберіганням  радіоактивних відходів їх виробниками  понад установлений особливими умовами  ліцензії строк здійснюється органом  державного регулювання ядерної  та радіаційної безпеки та органом  державної санітарно-епідеміологічної служби.

Органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням  працівників органу виконавчої влади  Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього  природного середовища, для перевірки  правильності визначення платниками податку  фактичних обсягів викидів стаціонарними  джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів [3].

 

 

7. КОНТРОЛЬ ЗА НАРАХУВАННЯМ ТА СПЛАТОЮ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ.

 

Обов'язки інспектора з координування  місцевих податків і зборів має у  своєму складі наступні напрямки роботи:

здійснення контролю за повнотою та своєчасністю справляння до бюджету  податків, зборів та платежів згідно діючого  законодавства на підприємствах, організаціях та установах;

здійснення оперативного контролю за повнотою справляння ринкового збору, збору за паркування автотранспорту.

Інспектор здійснює контроль за нарахуванням та своєчасною сплатою наступних платежів:

місцевих податків та зборів;

неподаткових платежів;

повноти ліцензування спирту етилового, коньячного та плодового;

плата за землю;

плата за воду;

відрахування на геологорозвідувальні роботи;

плата за використання радіочастот;

та інші.

Головним завданням інспектора є забезпечення  в межах прав, обов'язків і відповідальності, неухильного дотримання чинного податкового законодавства, належної організації справляння ресурсних та місцевих платежів та зборів до відповідних бюджетів, належної аналітичної та контрольної роботи.

Податковим Кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями встановлено, що в Україні стягуються 2 місцевих податки (екологічний; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної) та 3 збори (за місця для паркування транспортних засобів; за провадження деяких видів підприємницької діяльності; туристичний збір).

Згідно ст. 10 даного Кодексу, до місцевих податків і зборів віднесено два  види місцевих податків та 3 види місцевих зборів і визначено, що механізм стягнення  і порядок їх уплати встановлюється сільськими, селищними та міськими Радами у співвідношенні з переліком  і в межах граничних розмірів ставок, встановлених нормативно-правовими  актами України.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки  є фізичні та юридичні особи, в  тому числі нерезиденти, які є  власниками об'єктів житлової нерухомості.

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом  Міністрів України.

Платники податку — юридичні особи самостійно обчислюють суму податку  станом на 1 січня звітного року і  до 1 лютого цього ж року подають  органу державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта оподаткування  декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової нерухомості декларація подається протягом місяця з дня  виникнення права власності на такий  об'єкт.

Платниками збору за місця для  паркування транспортних засобів є  юридичні особи — підприємці, які  згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують  та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. При визначенні ставки збору сільські, селищні та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.

Платниками збору за провадження  деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні та фізичні особи — підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують  торгові патенти та провадять  такі види підприємницької діяльності:

торговельна діяльність у пунктах  продажу товарів;

діяльність з надання платних  побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Ставка збору за провадження  торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний  місяць у відповідному розмірі від  мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту  товарів, пункту з надання платних  послуг та виду платних послуг. Ставка збору за провадження торговельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням  пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з  надання платних послуг встановлюється в таких межах:

на території міста Києва  та обласних центрів — від 0,08 до 0,04 розміру мінімальної заробітної плати;

на території міста Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів —  від 0,04 до 0,02 розміру мінімальної  заробітної плати;