Прогнозування

 Без раніше укладеного колективного  договору. У цьому випадку термін  ведення переговорів (як і їх  початку) визначається сторонами  (тобто представником працівників  і роботодавцем) і закріплюється  в протоколі, які підписують  представники сторін.

Для ефективності, оперативності і  повноти роботи комісії законодавець у ч. 7 ст. 10 КЗПП зобов'язав сторони  колективних переговорів надавати комісії всю інформацію за змістом  колективного договору. В якості гарантії виконання цього обов'язку ст. 19 КЗПП і ст. 413 Кодексу України про  адміністративні правопорушення передбачають, відповідно, дисциплінарну і адміністративну  відповідальність винних у ненаданні  інформації осіб.

Для підтримки своїх вимог уповноважені працівниками органи можуть проводити  збори, мітинги, пікетування, демонстрації. Однак це вже крайній метод  врегулювання розбіжностей, який, як правило, застосовується тільки в особливо гострих  ситуаціях, пов'язаних з найбільш принциповими позиціями колективного договору.

Після врегулювання розбіжностей комісія  відновлює свою роботу, готує проект колективного договору і затверджує його своїм рішенням, яке оформляється протоколом.

Прийнятий комісією за результатами переговорів проект колективного договору виноситься на обговорення трудового  колективу і на розгляд загальних  зборів (конференції) трудового колективу.

Прийняти проект колективного договору. У цьому випадку Закон відводить  п'ять днів з моменту схвалення  на підписання документа уповноваженими представниками сторін. Загальні збори  трудового колективу можуть встановити інші строки, що передбачено ч. 3 ст. 13 КЗПП. На підписання колективної угоди (генеральної, галузевої, регіональної) Закон відводить чітко визначений термін - до 10 днів, які не підлягають зміні сторонами.

Після підписання колективного договору він набирає чинності з дати його підписання або з іншої дати, зазначеної в договорі[Додаток К3].

10.4. Фінансування охорони праці МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП

 

Фінансування профілактичних заходів  з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм  поліпшення стану безпеки, гігієни  праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих  на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

Витрати на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевих бюджетах, виділяються окремим рядком.

На підприємствах, що утримуються  за рахунок бюджету, витрати на охорону  праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 %  від фонду оплати праці. Відповідно до Закону України  «Про охорону праці» фінансування заходів  з охорони праці здійснюється роботодавцем. В установах, що утримуються  за рахунок бюджету, заходи з охорони  праці фінансуються за рахунок коштів, передбачених на їх утримання.

   Суми витрат з  охорони праці,  що належать  до  валових  витрат  юридичної   чи  фізичної  особи,  яка   відповідно  до законодавства   використовує  найману  працю,  визначаються  згідно  з   переліком   заходів  та  засобів з охорони  праці,  що затверджується Кабінетом   Міністрів України.[20]

 

10.5.  Страхування установи чи підприємства в фонді державного соціального страхування від нещасного випадку. Клас професійного ризику та розмір ЄСВ для даного виду діяльності

 

Страхування працівників  від нещасних випадків  та професійних  захворювань є важливим заходом  з охорони праці в МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП. Розділ дев'ятий Закону про соціальне страхування розглядає питання фінансування страхування. Фонд соціального страхування від нещасних випадків збирає та акумулює страхові внески, має автономну, незалежну від будь – якої  іншої систему фінансування.

Фінансування Фонду соціального  страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

- внесків роботодавців: для  бюджетних установ та організацій  - з асигнувань, виділених на їх  утримання та забезпечення;

- капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації  страхувальників;

- прибутку, одержаного від  тимчасово вільних коштів Фонду  на депозитних рахунках;

- коштів, одержаних від  стягнення відповідно до законодавства  штрафів і пені з підприємств,  а також штрафів з працівників,  винних у порушенні вимог нормативних  актів з охорони праці;

- добровільних внесків  та інших надходжень, отримання  яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного  випадку. Кошти на здійснення страхування  від нещасного випадку не включаються  до Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і  зараховуються на єдиний централізований  рахунок Фонду соціального страхування  від нещасних випадків в установах  банків, визначених Кабінетом Міністрів  України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або  спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.

Умови, порядок обслуговування, гарантії збереження коштів Фонду соціального  страхування від нещасних випадків визначаються договором між банком, виконавчою дирекцією цього Фонду  та Кабінетом Міністрів України.

Страхові тарифи, диференційовані  за групами галузей економіки (видами робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Сума страхових внесків  страхувальників до Фонду соціального  страхування від нещасних випадків має забезпечувати:

- фінансування заходів,  спрямованих на вирішення завдань,  передбачених статтею 1 Закону  про соціальне страхування;

- створення відповідно  до пункту 9 частини сьомої статті 17 Закону про соціальне страхування  резерву коштів Фонду для забезпечення  його стабільного функціонування;

- покриття витрат Фонду,  пов'язаних зі здійсненням соціального  страхування від нещасного випадку.

Розміри страхових внесків  страхувальників обчислюються:

- для роботодавців - у  відсотках до сум фактичних  витрат на оплату праці найманих  працівників, що включають витрати  на виплату основної та додаткової  заробітної плати, на інші заохочувальні  і компенсаційні виплати, у  тому числі в натуральній формі,  що визначаються відповідно до  Закону України «Про оплату  праці»,  які підлягають обкладенню  прибутковим податком з громадян;

- для добровільно застрахованих  осіб - у відсотках до мінімальної  заробітної плати (частина третя  статті 47 в редакції Закону України  від 22.02.2001 р. № 2272-ІП). МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щомісяця перераховує на розрахунковий рахунок Міністерства доходів і зборів кошти в розмірі 36,3 % визначеної бази нарахування.

 

10.6.  Атестація робочих місць. Пільги та компенсації за умови праці, що не відповідають нормативним МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП

 

Одним із засобів підтримання належного  рівня охорони праці є атестація  робочих місць працівників, яка  являє собою комплексну оцінку кожного  робочого місця на його відповідність  гігієнічним нормам умов праці, психофізіологічним параметрам працюючого, що дає йому змогу не тільки продуктивно виконувати свої професійні обов’язки, але й зберігати здоров’я та працездатність.

Порядок проведення атестації робочих  місць регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 «Про порядок проведення атестації  робочих місць за умовами праці» затвердженою постановою Міністерства праці України  від 01.09.1992 року № 41 і Головним санітарним лікарем  України. Атестація робочих місць  передбачає:

- виявлення на робочому місці  шкідливих і небезпечних виробничих  факторів та причин їх утворення;

- дослідження санітарно – гігієнічних   факторів виробничого середовища, важкості та напруженості  трудового  процесу на робочому місці;

- комплексну оцінку факторів  виробничого середовища і характеру  праці на відповідність їх  вимогам стандартів, санітарних  норм і правил;

- обґрунтування віднесення робочого  місця до відповідної категорії  зі шкідливими умовами праці;

- підтвердження (встановлення) права  працівника на пільгове пенсійне  забезпечення, додаткову відпустку,  скорочений робочий день, інші  пільги та компенсації залежно  від умов праці;

- перевірку правильності застосування  списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають  право на пільгове пенсійне  забезпечення;

- розробку комплексу заходів  щодо оптимізації рівня гігієни  і безпеки, характеру праці  і оздоровлення трудящих;

- вивчення відповідності умов  праці рівню розвитку техніки  і технології, удосконалення порядку  та умов встановлення та призначення  пільг і компенсацій.

Проведення атестації робочих  місць дає можливість:

- виявити робочі місця, які  не відповідають нормативним  вимогам щодо умов праці;

- підвищити продуктивність праці  на основі урахування психофізіологічних  та особистих особливостей працюючих,  урахування їх професійної придатності  до даного виду діяльності;

- скоротити робочі місця, де  застосовується малокваліфікована  праця;

- врахувати та, за необхідності  скоротити робочі місця, де  застосовується малокваліфікована  праця;

- розробити та здійснити заходи  щодо раціоналізації умов режимів  праці; 

- ліквідувати робочі місця, раціоналізація  яких не ефективна;

- замінити застаріле обладнання  на сучасне;

- дати оцінку обґрунтованості  застосування різних пільг і  компенсацій;

- здійснити контроль за використанням  наявності робочої сили;

- розробити, впровадити та застосувати  заходи, які спряв ані на підготовку  та підвищення кваліфікації робочої  сили;

Таким чином, атестація робочих  місць є надзвичайно важливою для працівників установи, і має  проводитись відповідно до установлених організацією термінів, оскільки результатом  проведення атестації є здійснення певного комплексу заходів, який дає інформацію про можливість та засоби реалізації робочих місць  або їх скорочення.

 

10.7.  Виробничий травматизм і професійні захворювання.  Заходи по запобіганню травматизму та професійним захворюванням. Звітність про НВ та ПЗ (форми 1–ПВ, 1–УБ, 7–ТНВ).

 

В  МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП не було зареєстровано жодного випадку травматизму співробітників при виконанні ними своїх безпосередніх обов'язків.

Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження виробничого  травматизму є статистичний і  монографічний. Але сьогодні все  більше уваги приділяють економічному, ергономічному та психофізіологічному  методам.

Статистичний метод базується  на аналізі статистичного матеріалу  по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років. Дані для цього аналізу  містяться в актах за формою Н-1 і в звітах по формі 7ТНВ. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки  і причини травматизму групувати  по статі, віку, професії, стажу роботи потерпілих, часу, місцю, типу нещасних випадків, характеру отриманих травм, виду обладнання. Цей метод дозволяє встановити найбільш поширені види травм  по окремим підприємствам, визначити  причини, які спричиняють найбільшу  кількість нещасних випадків, виявити  небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи.

При проведенні статистичного  аналізу для характеристики рівня  виробничого травматизму на підприємстві і в галузі використовують кількісні  і якісні відносні показники, засновані  на вивченні первинних документів про  травматизм (актів за формою Н-1 і  звітів по формі 7ТНВ).

До технічних, які проводить  МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки: приміщення з ЕОМ мають природне і штучне освітлення; вікна обладнані спеціальними шторами; для підтримання допустимого рівня шуму на робочих місцях, застосовуються шумопоглинаючі засоби; приміщення обладнані відповідними системами опалення, кондиціонування повітря. Проводиться заміна несправного або пошкодженого електрообладнання. До організаційних належать навчання працівників з охорони праці, дотримання ними нормативних актів з охорони праці; всі працівники МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП щорічно проходять медичні огляди та проходять оздоровлення в санаторіях.

 

10.8. Організація пожежної безпеки в приміщеннях бази практики. Категорія приміщень, за вибухопожежонебезпечністю. Системи пожежної сигналізації, та пожежогасіння, наявність первинних засобів пожежогасіння.

 

Відповідальність за пожежну  безпеку МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП, відповідальність за своєчасне виконання протипожежних заходів, організацію пожежної охорони, забезпечення засобами пожежогасіння несуть працівники   МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП.

Відповідно до Закону України “  Про пожежну безпеку ” від 17.12.1993 р. №3745 визначені: особи відповідальні  за пожежну безпеку в кожному  приміщенні; склад добровільної пожежної дружини;  план евакуації людей  і майна при пожежі; місцезнаходження протипожежного інвентарю.