Організація безготівкових розрахунків у банках України та перспективи їх розвитку

                Відповідно до п. 5.1. Інструкції за поточними рахунками, що відкриваються банками суб’єктам  господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових  операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

                Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлює, що під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді, в тому числі через систему електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) чи міжнародних платіжних систем.

                Законом України  від 5 квітня 2001 р. “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що платіжна система – це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов’язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Тобто, розрахунки можуть здійснюватись за допомогою платіжних систем у відповідності до вказаного Закону.

                Інструкція встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних  інструментів у формі:

                - меморіального ордера;

                - платіжного доручення;

                - платіжної вимоги-доручення;

                - платіжної вимоги;

                - розрахункового  чека;

                - акредитива.

                Використання банківських  платіжних карток та векселів як платіжних  інструментів регулюється чинним законодавством, зокрема законами України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, “Про обіг векселів в Україні”, а також окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

                Факт списання коштів з рахунку платника документально  оформляється меморіальним ордером за встановленою формою для:

                - часткової оплати  розрахункових документів;

                - документального  підтвердження операцій з перерахування  з банківських рахунків на  користь клієнтів-одержувачів (фізичних  та юридичних осіб), внесених у  касу банку коштів.

                У меморіальних ордерах, які банк складає для оформлення операцій з перерахування на рахунки одержувачів коштів, що внесені юридичними або фізичними особами в касу банку готівкою згідно з вимогами Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 7 липня 1994 р. № 129, у реквізиті “Призначення платежу” зазначаються або номер і дата договору з одержувачем за його наявності, або найменування юридичної особи (прізвище, ім’я та по-батькові фізичної особи), яка внесла готівку до каси банку;

                - перерахування коштів, зарахованих на рахунок “Кредитові  суми до з’ясування”;

                - перерахування банком  коштів для вжиття заходів  щодо виконання рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця про арешт коштів на рахунку;

                - виконання банком  платіжних доручень платника  в довільній формі;

                - перерахування банком  коштів при закритті акредитива.

                Дата складання  меморіального ордера має відповідати даті списання коштів з рахунка платника. Розрахунки платіжними дорученнями врегульовано главою 3 Інструкції.

                Згідно п. 3.5 банк приймає до виконання платіжне доручення  від платника за умови, якщо сума цього  платіжного доручення не перевищує  суму, що є на його рахунку. Платіжні доручення платника у разі відсутності/недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, якщо порядок приймання та виконання таких платіжних доручень передбачено договором між банком та платником.

                Платіжні вимоги-доручення  (вимога-доручення) можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

                Главою 5 Інструкції передбачено примусове списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами. Так, згідно п. 5.1 Інструкції відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

                Розрахункові чеки використовуються у безготівкових  розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків  готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги). Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Розрахункові чеки виготовляються на замовлення комерційного банку Банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням усіх обов’язкових вимог, передбачених цією Інструкцією, за зразком, затвердженим Національним банком. Розрахункові чеки брошуруються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів.

                Акредитив – це окремий  договір від договору купівлі-продажу  або іншого контракту навіть, якщо в акредитиві є посилання на них.

                Вексельний обіг в Україні запроваджено відповідно до Женевської конвенції 1930 р. Постановою Верховної Ради України “Про застосування векселів в господарському обороті України” від 29 травня 1992 р., регулюється Законами України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі”, “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі”, “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів”, “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001p. та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України, Указом Президента України “Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності України” від 14 вересня 1994 р.; Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку застосування векселів Державного казначейства” від 27 червня 1996 р.  № 689; Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих на час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність та сплату ввізного мита у разі відчуження цього майна” від 7 серпня 1996 р. Використання векселів Національним банком України здійснюється відповідно до законодавства України про обіг векселів. Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

                Векселі (переказні  і прості) складаються у документарній  формі на бланках з відповідним  ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

                Порядок використання банківських платіжних карток регулюється “Положенням про порядок здійснення бухгалтерських операцій з банківськими платіжними картками національної системи”, “Положенням про впровадження платіжних карток міжнародних платіжних систем в розрахунках за товари, надані послуги і при видачі готівки”, “Положенням про емісію платіжних карток і здійсненням операцій з їх використанням”.

                     Організація  міжбанківських розрахунків регулюється  Положенням НБУ “Про міжбанківські  розрахунки в Україні”. Відповідно  до цього положення міжбанківські  розрахунки – це система безготівкових розрахунків по грошових вимогах і зобов’язаннях, що виникають між банківськими установами або їх клієнтами в процесі їх діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ І ОЦІНКА СТАНУ БЕЗГОТІВКОВИХ  РОЗРАХУНКІВ У  ВІТЧИЗНЯНИХ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ 

2.1. Макроекономічна  оцінка ринку безготівкових  розрахунків в  Україні 
 

     Особливістю безготівкового обігу в Україні  є використання спеціальної організації  форми здійснення самого платежу. Структура  форм розрахунку передбачає створення  спеціалізованої системи безготівкових розрахунків, як форми організації руху грошей на рахунках у банках (додаток В).

     У безготівкових розрахунках гроші  виконують функцію засобу платежу. Організація безготівкових розрахунків  має відповідати певним вимогам:

• сприяти нормальному обігу коштів;
• забезпечувати безперервний хід реалізації продукції, послуг;
• здійснювати вчасність розрахунків та контроль за дотриманням умов зобов’язань.

     Безготівкові  розрахунки становлять приблизно 50% усіх розрахунків у господарському обороті.

     За даними НБУ, середньодобовий обсяг передачі коштів платіжними документами у 2010 р. складав 4 млрд. грн., понад 470 тис. середньодобової кількості платіжних трансакцій і їх кількість зростає. Нині кожна гривня щоденно обертається через платіжну систему від 3 до 9 разів.

     В Україні питома вага безготівкових  розрахунків здійснюється платіжними дорученнями (81%), значно меншу вагу в безготівкових розрахунках  займають розрахунки чеками (8%) та платіжними вимогами-дорученнями (6%) (додаток Д).

     На  сьогоднішній день в Україні більшість провідних українських банків обслуговують картки та беруть участь у роботі міжнародних платіжних систем Visa International, Europay International, MasterCard International, American Express, Diner Club та інших менш відомих платіжних систем. Стан і розвиток карткових платіжних систем, як відомо, віддзеркалює рівень освоєння новітніх банківських технологій, ступінь цивілізованості держави. Тому головну увагу банків зосереджено на збільшенні емісії пластикових карток і розширенні можливостей їх використання у торговельній мережі. На рис. 2.1 зображена динаміка зміни чисельності банків, що є членами карткових платіжних систем.

      Рис.2.1. Графік динаміки зміни кількості банків-членів

       карткових платіжних систем 

     Таким чином, ми бачимо, що з 2002 року кількість банків-членів карткових платіжних систем збільшилася з 58 до 146.

     Як  свідчить аналіз, кількість пластикових  карток і обсяги операцій з ними в Україні динамічно зростають, що дає змогу розглядати картковий бізнес як один із найбільш перспективних для банків.

     На 1 січня 2002 р. банками України було емітовано 3 630 тис. платіжних карток, тоді як на 1 січня 2010 р. їх кількість досягла 29 104 тис. шт.

     Динаміку  зміни темпів росту кількості  платіжних карток зображено на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Темпи росту кількості платіжних карток 

     Зниження  темпів росту кількості платіжних  карток пояснюється досягненням їх чисельності того значення, що задовольняє потреби споживачів. Кількість держателів платіжних карток порівняно з 2002 р. зросла майже в 13 раз і становить 39 395 тис. шт.

     В табл. 2.1 зображена зміна чисельності банкоматів, терміналів та імпринтерів на території України.

     Таблиця 2.1

Чисельність банкоматів, терміналів та імпринтерів в  Україні

Дані  за станом:	Банкомати (шт.)	Термінали (шт.)	Імпринтери (шт.)
01.01.2002 р.	1830	14593	27134
01.01.2003 р.	2618	21714	23438
01.01.2004 р.	5027	26433	31976
01.01.2005 р.	8104	33411	37338
01.01.2006 р.	11325	42361	43930
01.01.2007 р.	14 718	62 045	39 064
01.01.2008 р.	20 931	94 317	54 406
01.01.2009 р.	27 965	116 748	82 084
01.01.2010 р.	28 938	103 063	76 718