Організація безготівкових розрахунків у банках України та перспективи їх розвитку

                Чекова форма розрахунків  має певні переваги перед іншими формами [30, с. 93-95]. Це, передовсім, відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості. Принциповими недоліками такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів, не можливість розрахунків чеками на велику суму, складність оформлення чека.

                 Розрахунки акредитивами.

                Акредитив – це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар [9, с.18-19]. Акредитив застосовується в розрахунках між постачальниками і покупцями. Документи постачальника оплачуються банком тільки на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця.

                Коли використовують акредитивну форму розрахунків, оплата документів за відвантажений  товар, надані послуги здійснюється або в банківській установі постачальника за рахунок коштів платника, там задепонованих для цієї мети, або в банку платника – так званий гарантований акредитив. Акредитивна форма розрахунку гарантує платіж постачальнику. Ця форма розрахунків застосовується за наявності угоди між постачальником і платником щодо такої форми розрахунків.

                Існує кілька видів  акредитивів:

                Покритий – це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів.

                Непокритий –  це акредитив, коли платежі постачальнику  гарантує банк. У такому разі платник звертається до свого банку з клопотанням виставити для нього гарантований акредитив.

                Відзивний – це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником.

                Безвідзивний –  це акредитив, який не можна змінити або анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкрито акредитив.

                Підставою для відкриття  акредитива платником є повідомлення постачальника про готовність до відвантаження товару. Для відкриття  акредитива платник подає в банк заяву встановленого зразка з необхідними реквізитами (номер договору, згідно з яким відкривається акредитив; термін чинності акредитива; рахунок платника і банк, який його обслуговує; документи, згідно з якими здійснюються виплати за акредитивом; строк їх подання; вид акредитива та сума акредитива).

                           Акредитив закривається в день  отримання повідомлення від банку  емітента. Невикористана сума акредитива  повертається банку платника  для зарахування на рахунок,  з якого депонувалися кошти[29, c. 67-68]..

                Схему здійснення рахунків з використанням акредитивної форми  наведено на рис. 1.5.

                                        

                Рис. 1.5.Розрахунок з  використанням акредитива 

                1 – покупець доручає  банку, що його обслуговує, відкрити акредитив;

                2 – банк покупця  відкриває акредитив;

                3 – банк покупця  сповіщає покупця про відкриття  акредитива;               

                4 – банк покупця  повідомляє банк постачальника

                про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму;

                5 – банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива;

                6  –  відвантаження  товару;

                 7 – покупець повідомляє  банк про виконання умови акредитива, тобто дає наказ на розкриття  акредитива;

                 8 – банк покупця  переказує банку постачальника  суму коштів з акредитива;

                 9 – банк постачальника  зараховує кошти на рахунок  постачальника;

                10 – банк постачальника  повідомляє про це свого клієнта.

                Акредитивна форма  розрахунку дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно  оплачено. Для постачальників (отримувачів коштів) акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гарантує оплату. Покупцям розрахунки з використанням акредитива не вигідні, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує фінансове становище підприємств-покупців [24, с. 147-148].

                Інкасові доручення (розпорядження).

                Інкасові доручення (розпорядження) застосовуються при  одержанні від боржника платежу  за виконавчими або прирівняними до них документами, які подав  на інкасо стягувач. Інкасове доручення — це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки, інші підприємства й організації у тих випадках, коли їм надане право безспірного (безперечного) стягування коштів. У рядку “Призначення платежу” інкасового доручення (розпорядження) вказується назва законодавчого акту, яким передбачене право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт), і документ, на підставі якого здійснюється стягнення. Інкасове доручення може складатися на бланку платіжної вимоги, в якому замість найменування “платіжна вимога” зазначається “розпорядження” або “інкасове доручення”. [47, с. 67-68].

                Вексель як інструмент безготівкових розрахунків.

                Вексельна форма  розрахунків – це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, яка оформлюється векселем.

                Вексель — це письмове зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власникові вимагати сплати відповідної суми (визначеної у векселі) від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці [47,c.71].

                        Основними суб’єктами економічних відносин при розрахунках векселями є:

                   —   векселедавець (трасант, перший набувач векселя);

                   —   векселедержатель (ремітент);

     —   платник (трасат) [18,с.45-46].

      Розглянемо  основні схеми обігу векселів, і почнемо з простого векселя. Простий вексель видається боржником  кредитору. Тому для боржника це борговий документ, а для кредитора – доказ відпуску цінностей та забезпечення отримання в погоджений термін їхнього грошового еквівалента [18, с. 58-59].

     Обіг  простого векселя здійснюється за схемою, наведеною на рис. 1.6.            

      Рис. 1.6. Простий вексельний обіг 

     1 – векселедавець (покупець) передає вексель;

     2 – перший власник векселя (ремітент) пред'являє вексель до акцепту;

     3 – векселедавець погашає вексель і передає його ремітенту;

     4 – власник векселя (ремітент) вручає погашений вексель векселедавцеві.

      Основною  відмінністю простого векселя від  переказного є те, що при розрахунках  за допомогою простого векселя векселедавець  і платник є однією особою.

      Переказний  вексель, або трата, містить письмовий  наказ векселетримача (трасанта), адресований  платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Ремітент — одержувач грошей, який володіє векселем, пред’являє його до оплати трасату і одержує гроші [30]. Обіг переказного векселя розглянемо на прикладі вексельного обороту з передорученням вексельного права і призначенням особливого платника (рис.1.7) [18, с. 59-60]:    

      

Рис. 1.7. Вексельний оборот з передорученням вексельного права

 і  призначенням особливого платника. 

     1 – призначення особливого платника;

     2 – видача векселя; 

     3 – передача права по векселю  (індосація);

     4 – передоручення вексельного  права (індосамент передоручення);

     5 – пред’явлення векселя до платежу;

     6 – погашення векселя;

     7 – отримання вексельної суми  останнім векселетримачем;

     8 – вручення погашеного векселя  (з розпискою в отриманні платежу);

     9 – вручення  погашеного векселя  (з розпискою в отриманні платежу).

                Отже, безготівкові розрахунки здійснюються у різних формах, які відрізняються одна від одної  особливостями економічних відносин контрагентів, способами платежу та організацією документообігу, тобто системою оформлення, руху та використання розрахункових документів. 

                1.3. Зарубіжний досвід  організації безготівкових  розрахунків

                у країнах із розвиненою ринковою економікою 

                В даний час на роль лідера у сфері безготівкових  розрахунків претендує міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення платежів SWIFT. Вона має ряд безумовних переваг. Це перш за все чітка стандартизація, найвища ступінь надійності і швидкості передачі інформації.

                Серед високотехнологічних  світових електронних систем міжбанківських розрахунків можна також виділити FedWire – мережа Федеральної резервної  системи США, Нью-Йоркську міжнародну платіжну систему розрахункових  палат CHIPS, Лондонську автоматичну систему розрахункових палат CHAPS, японську систему міжбанківських безготівкових переказів Zengin.

                 FedWire – найбільш розгалужена комунікаційна банківська мережа, в ній беруть участь близько 5,5 тис. кредитно-фінансових організацій. Кошти на резервному рахунку банку-учасника обертаються протягом дня до 12 разів. На банківському рівні платіж відбувається практично в режимі реального часу.

                Створення Нью-Йоркської міжнародної платіжної системи розрахункових палат CHIPS було викликано необхідністю враховувати швидкозростаючий обсяг розрахунків по міжнародним угодам. Оскільки вчинення всіх розрахунків у повному обсязі в єдиному центрі важко, система CHIPS розроблялася як система децентралізована. З усіх банків-учасників були обрані 12 найбільших для здійснення розрахунків між усіма іншими. Система CHIPS істотно відрізняється від інших, оскільки міжбанківські зобов’язання і вимоги не регулюються нею негайно після виставлення відповідних документів у вигляді електронних повідомлень, а накопичуються протягом робочого дня, після закінчення якого підводить баланс. Остаточні платежі здійснюються розрахунковими банками шляхом переказу коштів на резервних рахунках у Федеральному резервному банку Нью-Йорка по мережі FedWire.

                Система CHIPS зручна тим,що всі здійснені протягом дня перекази коштів на суму близько $ 400 млрд зводяться до кількох остаточним платежах на суму порядку $ 4 млрд.

                 Електронні системи  міжбанківських розрахунків FedWire і CHIPS обслуговують понад 90% всіх  міжбанківських внутрішніх розрахунків  у США.

                 Англійська електронна  система автоматизованих клірингових розрахунків CHAPS, що представляє собою системи перекладу кредиту протягом одного дня, пов’язує 12 банків, включаючи Bank of England.Банки, які отримують доручення на переказ коштів через дану систему, повинні надати кошти стороні, що кредитується. протягом дня. Це забезпечує ефективність користування CHAPS для ділових і фінансових кіл.

                Організація міжбанківського  клірингу в кожній країні залежить від історичних особливостей розвитку її банківської системи, моделі її побудови, ступеня концентрації та централізації банківської справи, а також від політики центрального банку у сфері грошово-кредитного регулювання економіки.

                В останні десятиліття  обсяг фінансових потоків між  кредитними організаціями істотно  зріс. У зарубіжній практиці вже  існує досвід їх обробки шляхом впровадження електронних розрахункових систем, основною проблемою яких є великий обсяг денних овердрафтів. Наприклад, загальна величина денних овердрафтів у системі FedWire і CHIPS досягає $ 80 млрд, тобто 20% від денного обороту. Крім того, що накопичуються протягом операційного дня зобов’язання можуть істотно перевищувати власний капітал банку, що може викликати істотне підвищення рівня кредитного ризику клірингових систем.

                Практично всі великі світові системи міжбанківських електронних розрахунків (CHIPS, FedWire, CHAPS) в якості основного механізму проведення розрахунків використовують неттінг – традиційний для банківських систем світу спосіб проведення великих міжбанківських платежів.

                Технологічна сутність даного способу взаєморозрахунків полягає в тому, що протягом операційного дня банки накопичують платіжні зобов’язання, які надсилаються “одним пакетом” в розрахунково-кліринговий центр або клірингову палату. Тут здійснюється взаємозалік багатосторонніх зобов’язань та виявляють “чисті боржники” і “чисті кредитори”. Підсумкові розрахунки між ними здійснюються шляхом переказу коштів між резервними чи розрахунковими рахунками, відкритими в центральному банку.