Організація безготівкових розрахунків у банках України та перспективи їх розвитку

                До недавнього часу неттінг володів рядом переваг  над системою валових розрахунків з точки зору транзакційних витрат, але бурхливий розвиток нових інформаційних технологій звело нанівець зазначені переваги. Сучасний рівень комп’ютерних і комунікаційних систем і висока швидкість розвитку комерційного сегменту глобальної комп’ютерної мережі Інтернет зробили можливим впровадження систем валових розрахунків, що працюють в режимі реального часу. Їх поява значно знизило системний ризик банківського сектора, тому ці системи в багатьох країнах поступово витісняють неттінг. Сьогодні традиційні національні та міжнародні неттінг-системи (насамперед у США – CHIPS, Великобританії – CHAPS) стали здійснювати так званий неттінг з коротким циклом, тобто через невеликі проміжки часу. Крім того, в Європейському Союзі функціонують дві регіональні суперсистеми держав – членів ЄС – TARGET і Euro I, об’єднуючі системи валових розрахунків, що функціонують в режимі реального часу.

                Платіжна система TARGET, реалізована центральними банками  країн Європейського Союзу, є  сукупністю систем ВРРВ центральних  банків країн-учасниць, пов’язаних системою взаємопідключення.

                Її створення не означало, що всі розрахунково-платіжні операції між країнами Європейського  Союзу автоматично переключалися  тільки на неї, а доступ до національних платіжних систем, до Європейської клірингової системі при Європейської банківської асоціації виявився закритий. Навпаки, за загальним визнанням експертів, система TARGET повинна постійно доводити свою життєздатність: з одного боку, в конкуренції, а з іншого – у тісній співпраці з альтернативними платіжними системами.

                Досвід більшості  країн Західної Європи, США та Японії показує, що там паралельно функціонують системи валових розрахунків  і нетто-розрахунків, які доповнюють один одного і забезпечують надійне  функціонування платіжної системи  даних країн шляхом обмеження кредитного та системного ризиків та скорочення потреби в ліквідних коштах

                 Міцне місце  в платіжних системах багатьох  країн зайняли технології, засновані  на застосуванні платіжних карт. Швидкість і доступність цього  виду розрахунків стимулювали зростання споживчих витрат, що, у свою чергу, утримало економіку США від глибокої рецесії в 2001 році і сприяло її відновленню в наступні роки.

                В даний час в  світі діють кілька великих асоціацій  банківських платіжних карт.Вони розробляють загальні правила, обов’язкові для всіх учасників системи, проводять аналіз операцій, акумулюють ресурси для реалізації новітніх технологій і створення гігантських комунікацій для швидкого і надійного обміну фінансовою інформацією.

                Світовий ринок  платіжних карт сьогодні розподілений між основними емітентами наступним чином: Visa International - більше 50%, MasterCard International - 30%, American Express - 18%, Diners Club, JCB та інших - менше 2%.

                Незважаючи на значне технологічне перевага смарт-карт, за кордоном велика частка падає сьогодні на емісію платіжних карт із магнітною смугою. Основним чинником, що стримує швидкий перехід до нових технологій у зарубіжних країнах, є наявність розгалуженої фінансової інфраструктури для використання магнітних карт, створеної світовими лідерами карткового бізнесу (особливо це характерно для США).Внаслідок цього вартість заміни існуючої системи велика – понад $ 1 млрд.

                Для прискорення  процесу переходу до більш ефективної та безпечної чіпової технології Visa, Europay і MasterCard розроблений єдиний глобальний індустріальний стандарт EMV (Europay, MasterCard, Visa) для платіжних чіпових карт з кредитно-дебетовими додатками.

                У Європі в обігу  знаходяться більше 300 млн карток. У середньому на одного повнолітнього  жителя Європи припадає 1,карти. Однак у частині поширеності карт по країнах Європи спостерігається значна диференціація. Найбільше їх у Великобританії – майже 2 карти на кожного повнолітнього. У Туреччині, Ірландії та Греції потенціал зростання числа карт ще великий: тут на одного повнолітнього жителя припадає менше 0,5 карти. Однак в останні роки цей показник по Європі помітно вирівнявся.

                Більш значними для  країн Європи є відмінності в  інтенсивності використання карт. Найвища  ця інтенсивність у Данії та Фінляндії, де на одну карту в середньому припадає не менше однієї транзакції в тиждень. На третьому місці за цим показником Франція (за загальною кількістю транзакцій вона займає перше місце в Європі). В Італії ж на одну карту відбувається в середньому всього близько двох транзакцій на рік.

                Відмінності між  країнами залишаються значними, і  лише деякі організації мають  сильні позиції більш ніж на одному ринку. Однак у всіх європейських країнах число карт швидко зростає, а платіжні системи ускладнюють  інфраструктуру обробки транзакцій і відповідні технології.

                Економіка розвинених країн в даний час перейшла до інноваційного типу розвитку, що відбилося і на технологіях проведення безготівкових розрахунків. Суть інноваційних змін у цій сфері можна звести до наступного:

                -“Багатоканальна  діяльність” при поєднанні нових  і традиційних технологій та  інструментів;

                - самообслуговування;

                - дистанційне обслуговування;

                - використання Інтернету  (віртуальні банківські та фінансові  технології управління банківським  рахунком);

                - створення телефонних центрів;

                -надання нових  банківських продуктів (послуг) на  базі нових технологій.

                 У багатьох  розвинених країнах все більше  операцій проводиться клієнтами  без відвідування банку. У Франції,  наприклад, прямий зв’язок з  банком мають близько 300 тис. клієнтів. У США всі великі банки пропонують своїм клієнтам обслуговування на дому.

                Модернізація телекомунікаційних систем, що використовуються для здійснення дистанційного обслуговування банківських  клієнтів, зумовила появу нової концепції  організації банківської діяльності Dialog banking,згідно з якою моно- і багатофункціональні інформаційні автомати звільняють співробітників від рутинної роботи, а самі співробітники орієнтуються на контактно-інтелектуальне обслуговування клієнтів.

                Історично першою з’явилася система дистанційного банківського обслуговування з використанням телефонного зв’язку. Можливість проводити операції через телефонну систему одним з перших запропонував своїм клієнтам North Carolina National Bank, для чого було створено великий call-центр. У 1990 році щоденне число звернень до системи склало близько 200 тис. На даний момент у США більше 80% компаній використовують у своїй роботі call-центри. Однак, як вважають деякі західні експерти, ринок call-центрів у США, Канаді, деяких країнах Західної Європи та Азійсько-Тихоокеанського регіону досяг стадії насичення.

                 Банк створює  власний call-центр, якщо має намір вирішувати з його допомогою постійні завдання. Але якщо планується невелика завантаження центру, вирішуються разові або періодичні задачі і, головне, немає коштів, часу та спеціалістів для створення власного call-центру, то ці завдання делегуються аутсорсинговому call-центру.

                Наступний етап розвитку банківських технологій у сфері  безготівкових розрахунків –  так званий електронний банкінг – був пройдений дуже швидко. На його місце прийшов інтернет-банкінг. Його впровадження в банківську практику зумовило використання нових засобів зв’язку. У першу чергу це Інтернет і мобільні телефонні мережі, які істотно розширили можливості клієнтів, адже для реалізації їх взаємодії з банком необхідно звичайні html і wap-браузери,  які встановлені практично в кожному сучасному ноутбуці або мобільному телефоні. 

                Найбільш активно  банківські інтернет-послуги розвинені  в північних країнах – Фінляндії, Норвегії, Швеції, де їх надають приблизно 90% банків і ними охоплено 20% клієнтів. Згідно з даними Шведської асоціації банків, в цій країні послугами інтернет-банкінгу користуються понад 3 млн чоловік (майже 30% населення), що робить Швецію одним зі світових лідерів у розвитку інтернет-систем. Досить висока для Європи ступінь інтернетизації населення (60% домашніх господарств користуються мережею) призвела до того, що шведські банки одними з перших стали пропонувати свої послуги через Інтернет. Безумовним лідером інтернет-банкінгу в Швеції визнаний Skandia Banken, кількість інтернет-клієнтів якого становить 50% від їх загальної чісла.

                Інтеграція кредитних  установ у нову інформаційну економіку  знаходить вираз у появі нових  бізнес-моделей і стратегій розвитку, що використовуються банками для досягнення своїх економічних цілей.

                Однією з останніх новацій у сфері дистанційного  банківського обслуговування є мобільна система платежів, що перетворює бездротові телефони в гаманці мобільно] комерції. Вона розроблена європейським об’єднанням Mobey Forum (групою фінансових установ та виробників стільникових телефонів). Для банків при розробці платіжних систем, розрахованих на мобільних клієнтів, кращим є підхід, заснований на створенні гаманця у вигляді сервера. Це дає можливість проводити платежі на відстані. Подібна система підходить для масового ринку, вона дозволяє споживачеві мати можливість вибору, тому що він не залежить від конкретного оператора або банку.

                Аналіз зарубіжних банківських технологій проведення безготівкових розрахунків показав, що велика відкритість для світового ринку західних платіжних систем зробила істотний вплив на розвиток платіжних систем в Україні. Більшість технологічних новацій останніх 10 років вітчизняні банки запозичили за кордоном (платіжна карта, електронна міжбанківська пошта, валові розрахунки в реальному часі, банк-клієнт, інтернет-банк і Телебанк).Таким чином, українські банки активно використовують позитивний досвід своїх зарубіжних колег, адаптуючи його до власної практики, що сприяє інтеграції вітчизняної банківської системи у світову економіку. 

                

4. Нормативно-правове  регулювання

                безготівкових розрахунків у  банках 

                В Україні за роки незалежності створена національна  платіжна система, а з червня 1993 р. функціонують Центральна розрахункова палата, Центр міждержавних розрахунків, Національна платіжна рада. З січня 1994 р. працює Система електронних платежів (СЕП). Введення СЕП дозволило досягти світового рівня обробки інформації в сфері міжнародних розрахунків, підвищити надійність, обмежити ризик обігу фальшивих грошей та прискорити рух коштів між окремими банками.

                Сучасний безготівковий обіг в Україні організований і функціонує за наступними принципами:

                1) підприємства всіх  форм власності зобов’язані зберігати свої кошти на рахунках в банках;

                2) основна частина  безготівкових розрахунків повинна  здійснюватися через банк;

                3) вимога платежу  повинна виставлятися або перед  відвантаженням товарів (виконанням  робіт, наданням послуг), або після  цього; 

                4) оплата клієнтом  банку отриманих товарів та послуг здійснюється банком виключно зі згоди юридичної чи фізичної особи, яка обслуговується банком;

                5) форми безготівкових  розрахунків платежів вибираються  клієнтом банку довільно за  власним бажанням у відповідності  з діючим законодавством.

                В центрі безготівкових  розрахунків знаходиться банк. Він  є специфічним суб’єктом розрахункових  відносин, який надає відповідні послуги  своїм клієнтам на професійній основі.

                Відповідно до ст. 40 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків за допомогою електронних документів. Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційних банків та через їх власні розрахункові системи.

                Технологічно безготівковий  рух коштів здійснюється шляхом відкриття  рахунку суб’єктом у будь-якому  комерційному банку за власним вибором, розміщенням на ньому коштів клієнта  банку, що відкрив даний рахунок та здійснення безпосередніх операцій банком, пов'язаних з рухом безготівкових грошей.

                Порядок відкриття  рахунків в банках регламентовано Інструкцією, затвердженою Постановою Правління  Національного банку України  № 492 від 12.11.2003 р. “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”.

                Інформацію про  те, що юридична особа не використовує найману працю і не є платником  страхових внесків, клієнт обов’язково  зазначає в заяві про відкриття  поточного рахунку в рядку “Додаткова інформація”.