Макроекономічний аналіз соціально-трудових відносин та їх трансформація

- попередження массового звільнення працівників підприємств;

- перехід робітників на вакантні місця в інших підрозділах підприємства (організації), в тому числі – інших населених пунктах та регіонах країни; спрямовані на скорочення робочого дня без зменшення чисельності робітників;

- впровадження  гнучких  форм зайнятості;

- заохочення  населення  України до самозайнятості, створення  нових робочих місць в приватному  секторі економіки шляхом зменшення загального оподаткування фонду заробітної плати до 20-25 %,

- розширення повноважень  місцевих органів влади у заохоченні  підприємств до створення нових  робочих місць;

- працевлаштування працівників,  вивільнених внаслідок запровадження  підприємствами технологій, які підвищують продуктивність праці та вимагають зменшення чисельності зайнятих;

- утворення на підприємствах  цільових фондів зайнятості для  фінансування процесів вивільнення,  перерозподілу та перекваліфікації  кадрів;

- створення робочих місць на селі;

- розвиток вахтових методів тимчасового працевлаштування (в тому числі – за кордоном, на основі укладання відповідних міждержавних угод).

 

Уряд, Верховна Рада зараз  кажуть про фінансову кризу, щоб знайти причину і зняти з себе відповідальність. Не слід дивитися на Америку, хоча у них не відбулося падіння, навіть до нуля. На 2009 рік планується 0,7 % (за даними МВФ). Наприклад, у наших сусідів Білорусії – зростання 1,2 %, в Азербайджані – 3,8 %, Узбекистані – 2,8 % і т. д. І не лише за рахунок нафти, а й за рахунок машинобудування. Може, подивитися і знайти причину в себе?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

У роботі розкрита політико-економічна суть категорії «соціально-трудова  сфера», її місце в системі життєдіяльності  суспільства і визначені складові цієї сфери: підготовка до процесу праці, трудова діяльність людей і соціально-трудові відносини, що складаються між ними.

Обгрунтована необхідність виділення суб'єктів, структури і рівнів соціально-трудових відносин, а також принципів і критеріїв їх формування. У курсовій роботі знайшли віддзеркалення процеси, що відбуваються в соціально-трудовій сфері в світовій практиці, і визначені імперативи її прогресивної еволюції. З цих методологічних позицій проаналізовані різні теоретичні школи про роль людською чинника (капіталу) і системи соціально-трудових відносин, показані можливості їх використання в перехідній економіці України.

У якості найважливішою  положення концепції обгрунтовується  і послідовно відстоюється позиція  про необхідність соціально-трудової орієнтації економічного розвитку суспільства. Показано, що соціально-трудова сфера грає визначальну роль в реформуванні суспільного устрою, підвищенні ефективності суспільного виробництва, подоланні соціально-економічних суперечностей, створення економічної і соціальної безпеки країни. Розкриті механізми дії соціально-трудової сфери на процес відтворення робочої сили, якість життя населення і розвиток особи.

Сформульовані теоретичні позиції і методологічні підходи  до становлення і розвитку соціально-трудової сфери в умовах трансформації української економіки, її особливості і нові характеристики.

Розкриті принципові зміни, які відбулися в соціально-трудових відносинах між сторонами (суб'єктами), характером відносин, виникнення і посилення суперечностей між працедавцями і найнятими робітниками, а також способи регулювання, усунення суперечностей і конфліктних ситуацій.

Визначені і показані непередбачені реформаторами негативні зміни і деформації при формуванні соціально-трудових відносин і найманої праці, які привели до кризового стану соціально-трудової сфери України (скорочення чисельності населення і його активної частини, втрати праці із-за різних форм безробіття, міграції, поглинання кримінальними структурами, зниження соціальної престижності праці і його відтоку з сфер, що визначають науково-технічний і соціальний прогрес суспільства.

Встановлений органічний зв'язок між змінами в структурі і формах власності і розвитком соціально-трудової сфери, що свідчить про те. що перетворення власності (приватизація) виявилися не пов'язаними з вдосконаленням системи соціально-трудових відносин і, перш за все, із завданням структурних змін у сфері праці, зростанням його ефективності, створенням сприятливих умов праці, відтворенням робочої сили, нормалізацією показників зайнятості, відробітком мотиваційного механізму і ін., без чого неможливо досягти кардинальних зрушень в соціально-економічному розвитку країни; наголошується необхідність депріватізациі і націоналізації частини приватних підприємств з міркувань національної безпеки і запобігання банкрутству.

Визначені основні напрями  коректування курсу і механізмів інституційних перетворень, а також розроблені конкретні пропозиції теоретичного і прикладного характеру за рішенням негативних соціальних наслідків, що накопичилися.

Показано, що радикальні реформи повинні створювати потребу  в такій соціально-трудовій сфері, якісні і кількісні параметри якої будуть якнайповніше відповідати динамічному характеру сучасного виробництва і реалізації цілей суспільного розвитку, перш за все, приросту людського капіталу. Для цього необхідне задіювання механізмів ринкового і державного регулювання, а також неринкових інститутів цивільного суспільства.

Обгрунтовані конкретні  напрями, що забезпечують активізацію  державної політики в області  організації і оплати праці, сприяння підвищенню його продуктивності і використанню трудового потенціалу.

Досліджені основи системи соціального партнерства в соціально-трудових відносинах в процесі становлення і розвитку багатоукладної ринкової економіки.

Спираючись на теорію вибору (теорію соціальних груп), сформульовані  основні ідеї соціальною партнерства. Узагальнений досвід розвитку соціальною партнерства у ряді зарубіжних країн. Розроблені основні принципи, механізми становлення і функціонування соціального партнерства в умовах трансформації економіки України, поєднання інтересів трудящих, підприємців і держави, вироблені методологічні підходи до розвитку співпраці професійних союзів і працедавців у сфері соціально-трудових відносин.

Обгрунтовані принципові напрями вдосконалення системи  угод і договорів в процесі  реформ, вироблені конкретні пропозиції по поліпшенню практики регулювання колективних трудових суперечок і рекомендації по посиленню ролі профспілок у вирішенні проблем соціально-трудових відносин.

Визначений круг першочергових  завдань, що вирішуються на різних рівнях колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, а також механізм диференціації, що включає в договори показники залежно від форм власності, фінансового стану підприємства, галузевих особливостей, половозрастной структури працівників і ін.

Запропонована система  показників, що характеризують різні сторони соціально-трудових відносин, зокрема що відображають позитивні результати, такі як поліпшення етично-психологічного клімату в трудовому колективі, злагодженість і взаємодопомога в процесі праці, культура праці, взаєморозуміння і атмосфера довіри у відносинах між працедавцем (адміністрацією) і працівником.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бауман З. Индивидуализированное общество / Пер. с англ. Под ред. В.Л. Иноземцева.- М.: Логос, 2002. 390 с.
2. Башкатов Б.И, Карпухина Г.Ю. Международная статистика труда: Учебник - М.: Дело и Сервис, 2001. - 208с.
3. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. Перевод с англ.- М.: Academia, 1999. 956 с.
4. Біляцький С., Хахлюк А., Мірошниченко Т. Соціальне партнерство у розв'язанні проблем зайнятості (приклад ЄС для України) // Україна: аспекти праці. - 2003.-№3.-С. 44-49.
5. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000.-31Зс.
6. Буряк П. Ю., Карпінський Б. А., Григор’єва М.І.  «Економіка праці й соціально-трудові відносини»:Навч.посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.
7. Валентей С.Д. Развитие общества в теории социальных альтернатив.- М.: Наука, 2003. 197 с.
8. Владимирова Л.П. Экономика труда: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб.и доп.- М.: Издат. Дом „Дашков и Ко”, 2002. – 300 с.
9. Грішнова О.А.   Економіка праці та соціально-трудові відносини: Під- ручник. — К.: Знання, 2006. — 559 с.
10. Дворецька Г.В. Соціологія праці: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2001. -244с.
11. Добрынин А.И., Дятлов С.А., Цыренова Е.Д. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность исследования. СПб.: Наука, 1999.
12. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2002. – 164 с.
13. Есинова Н.И. Экономика труда и соціально-трудов