Лекции по "Международной экономике"

Транснаціональні банки, як правило, добре представлені і внаціональних банківських системах, де вони відкривають свої підрозділи у такому вигляді:

1. Неопераційний підрозділ – представництво для здійснення управлінських та маркетингових функцій;
2. Утворення міжнародного департамента в вітчизняному офісі ТНБ та дія через систему кореспондентських рахунків у спеціально відібраних банках інших країн;
3. Операційний підрозділ – у формі закордонної філії, агенції, дочірнього чи спільного банку.

Переважно в часи кризи підтримку національних банківських установ здійснювали уряди країн та ТНБ. Наприклад, в 2009 р. в Україні з 20 банківських установ з найбільшим приростом статутного капіталу державою було рекапіталізовано 4 банки, приватними вітчизняними інвесторами – 2 банки, решта 14 – іноземними партнерами (статутний капітал Промінвестбанку (Внешэкономбанк, Российская Федерация) було збільшено більш ніж у 25 разів, до 5,3 млрд.грн.). Значно менше під час кризи дочірні та асоційовані банки у структурі ТНБ згортали і свою операційну діяльність.

7. Світові фінансові  кризи: сутність, наслідки. Глобалізація світової екноміки і, зокрема, існування світового фінансового ринку є однією з причин зростання частоти та глибини фінансових криз. Світова фінансова криза, як правило, має такі прояви:

1) системно охоплює фінансові ринки та інститути фінансового сектору (у 2008-2009 р. відбулося скорочення світових фінансових активів на 9%, причому в більшому ступені постраждали розвинені країни), грошовий обіг і кредит, державні, муніципальні та корпоративні фінанси;

2) негативно впливає  у середньо- і довгостроковому  періоді на економічну активність  країни й на динаміку добробуту  населення (протягом 2008 р. світова  торгівля скоротилася, за оцінками  СОТ, на 25%);

3) проявами її у  банківській сфері є зростання вартості кредитів, частки проблемних банків і небанківських фінансових інститутів, зростання заборгованості юридичних осіб, істотне внаслідок цього скорочення кредитів, наданих економіці і домашнім господарствам, збільшення кількості банкрутств, зростання дебіторської заборгованості, банківська паніка;

4) її вплив на фінансові  ринки виражається у переважанні  спекулятивної фінансової діяльності  над інвестиційною (наприклад,  зростання операцій на ринках  похідних фінансових інструментів), масштабному падінні курсів цінних паперів та індексів бірж (протягом лише одного дня за звістки про банкрутство Lehman Brothers індекс Доу-Джонса втратив майже 10%, чого не спостерігалося з 1938 р.), девальвація курсів національних валют, масована втеча капіталів з країн (проявом чого був різкий відтік портфельних інвестицій та скорочення обсягів прямого інвестування);

5) в реальному секторі  – обвальне зростання зовнішнього  боргу, різке зростання цін  (в 2007-2008 рр. це стосувалося цін  на нафту: 11 липня 2008 р. ціна  за барель нафти марки WTI сягнула історичного максимуму у 147 дол. США, в жовтні того ж року ціна на неї була вже тільки 61 дол. США, в листопаді – 51 дол. США; різко зростали ціни на метали, в тому числі дорогоцінні, що можна пояснити переводом коштів інвесторів на ці більш надійні в порівнянні з падаючими фінансовими ринки), динамізація інфляційних процесів в національних економіках;

6) в сфері державних  фінансів відбувається падіння  величини золотовалютних резервів  і державних стабілізаційних  фондів, зростання дефіцитності бюджетів через зменшення податків, зростання внутрішньої заборгованості, зростання виплат з безробіття, спричиненого кризою у реальному секторі економіки та необхідність фінансування антикризових заходів (в США держава була змушена рятувати Bank of America Corp., Wells Fargo, Citigroup, JPMorgan Chase & Co., Goldman Sachs, Morgan Stanley и Bank of New York Mellon Corp., виділивши для цього 125 млрд. дол. США, що стало найбільшою націоналізацією в банківській сфері США).

Ще одним проявом  дисбалансування у фінансовій системі світу є  зростання дебіторської заборгованості провідних країн світу, які контролюють провідні валюти, та зростання кредиторської заборгованості країн світу з більш слабкими валютами, які поки що не можуть стати світовим грошовим еквівалентом. Наприклад, у США розмір чистої зовнішньої заборгованості (активи – зобов’язання) сягає майже 25% ВВП. При цьому потоки світових ПІІ не відновилися, оскільки були у 2010 р. на рівні 900 млрд. дол. США (67% від рівня 2007 р.), а інвестування через створення нових підприємств або придбання акційних пакетів вже існуючих іноземними партнерами склало тільки 670 млрд. дол. США (30% від рівня 2007 р.).

Основними причинами  криз є різке падіння доходів  населення внаслідок зростання  цін та накопичення дисбалансів у глобальній економіці, незабезпеченість фінансових ресурсів світу товарною масою. Очевидним є той факт, що широка дерегуляція фінансових ринків, яка відбувалася протягом 70-80-х рр. ХХ ст., після краху Бреттон-Вудської системи, призвела до важких економічних наслідків. Протягом 2008-2010 рр. уряди країн світу запроваджували ряд заходів з метою підтримки платоспроможності національних компаній, збільшення податків та скорочення витрат, в основному за рахунок звуження соціальної складової державної економічної політики, що найбільш яскраво було виражено в США та країнах ЄС, але не призвело до подолання наслідків кризи. Напрямами реформування світового фінансового ринку, на які часто вказують, є посилення регулювання банківської сфери через запровадження більш жорстких нормативів їх діяльності (норми резервування, співвідношення власного та позиченого капіталу, співвідношення кредитів та депозитів), запровадження регулювання діяльності на ринках цінних паперів, можливе збільшення рівнів оподаткування фінансових операцій, особливо на ринках деривативів, перехід до іншої системи регулювання валютних курсів.

ГЛОСАРІЙ

Мжнародний рух капіталу - переміщення через національні кордони певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди, розв’язання економічних та соціальних проблем країн-донорів і реципієнтів капіталу.

Підприємницький капітал — це кошти, які прямо (у вигляді прямих іноземних інвестицій) або опосередковано (через пасивні форми співпраці чи у вигляді портфельних інвестицій) вкладаються у виробництво з метою отримання прибутку. Найбільш широкою класифікацією підприємницького капіталу є його поділ на прямі та портфельні інвестиції.

Світовий фінансовий ринок - система відносин попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів.

Світовий фінансовий ринок (з інституційної точки зору) - сфера прояву відносин між покупцями та продавцями фінансових ресурсів, і посередниками на ринку фінансових ресурсів.

Світовий фінансовий центр – торгівельний майданчик, на якому відбувається трансформація тимчасово вільних коштів у ресурси для фінансування приватної чи державної економічної діяльності, отримується спекулятивний прибуток, обертається широке коло валют, цінних паперів, похідних фінансових інструментів.

Транснаціональні  банки (ТНБ) – це великі банки, що досягнули такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який дає їм змогу брати участь в поділі світового ринку позикових капіталів, оперувати на ринках цінних паперів, виступаючи андеррайтерами (гарантами) випусків єврооблігацій, здійснювати функції посередників у операціях між фінансово-кредитними установами різних країн.

План семінарського заняття

1. Експорт підприємницького капіталу та його види.
2. Міжнародна офіційна допомога розвитку.
3. Світовий фінансовий ринок, його функціональна, інституціональна, валютна та географічна структура.
4. Основні світові фінансові центри, передумови їх формування.
5. Світові фінансові кризи: сутність, наслідки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Козак Ю.Г. та ін. Міжнародна економіка. Навчальний посібник, видання 2-ге, перероблене та доповнене. - К.: Центр учбової літератури, 2008. – 1002 с.
2. Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В., Мозговий О.М. та ін. Міжнародна інвестиційна діяльність: підручник /за ред. Д.Г.Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2003. – 387 с.
3. Міжнародні фінанси: навч.посіб. / О.М.Мозговий, Т.Є.Оболенська, Т.В. Мусієць та ін..; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. О.М.Мозгового. — К:  КНЕУ, 2005. – 504 с.
4. Міжнародні фінанси: підручник/ О.І.Рогач, А.С.Філіпенко, Т.С.Шемет та ін.; за ред. О.І.Рогача. — К.: Либідь, 2003. — 784 с.
5. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини. Теорія. Підручник для студентів ек.спец.вищ.навч.закл. /А.С.Філіпенко – К.Либідь, 2008. – 408 с.
6. Международные <span class="dash041d